Рішення

від 17.07.2023 по справі 420/10313/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10313/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «Скат Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Скат Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №355776 від 31.03.2023 року. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.01.2023 року на 210 км + 450м а/д М-05 «Київ-Одеса» працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KELBERG, д/н НОМЕР_2 , який належить ПП «Скат Транс». За результатами перевірки складено Акт №349592 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом. З наведеного акту вбачається, що водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія до цифрового тахографа при перевезенні міжнародних вантажів згідно CMR№0391. Вищезазначеним актом встановлено порушення перевізником ПП «Скат Транс» абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 31.01.2023 року. Тобто, відділ нагляду трактував наведене порушення як відсутність документів, необхідних для здійснення міжнародних перевезень вантажів. Постановою відділу Державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023 року № 355776 стягнуто з ПП «Скат Транс» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. за порушення абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт».

Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до Державної служби з безпеки на транспорті зі скаргою в досудовому порядку. 24.04.2023 року позивач отримав лист №3242/3.1/15-23 від 17.04.2023 року про відмову у задоволенні скарги. Ознайомившись із доводами оскаржуваної постанови від 31.03.2023 року, позивач вважає її протиправною, винесеною без повного дослідження обставин та матеріалів справи, без доведення вчинення ПП «Скат Транс» порушення абз.6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а тому підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що відповідачем невірно кваліфіковано діяння ПП «Скат Транс», а відтак не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого абз.6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Так, абзац 3 статті 53 Закону передбачає вичерпний перелік документів, які при виконанні міжнародних перевезень вантажів повинні мати резиденти України, а саме: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж. Відповідний перелік не містить серед обов`язкових документів, що повинні мати перевізники, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Усі інші документи за наведеним переліком, водієм були надані контролюючому органу під час перевірки, що підтверджується самим Актом перевірки №349592 від 31.01.2023року, адже останнім зафіксована відсутність виключно роздруківки на паперовому носії відомостей про режими роботи та відпочинку водія.

Водночас, конструкція статті 53 Закону свідчить, що вимоги, які нею передбачені, та які підлягають перевірці, поділяються на 1) вимогу про обов`язкову наявність переліку документів. 2) вимогу про наявність в автомобільному транспорті контрольного пристрою - тахографа. 3) вимога про обов`язок водіїв допускати до перевірки тахографів посадових осіб контролюючих органів, надавати їм відомості про режими праці та відпочинку.

Відтак, абзац 6 пункту 1 статті 60 Закону передбачає відповідальність за порушення вимог ст. 53 Закону в частині відсутності документів, перелік яких в ній встановлений.

Тоді як, абз. 11 пункту 1 статті 60 Закону передбачає відповідальність перевізників за невиконання інших вимог статті 53 Закону, а саме за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач зазначає, що з наведених норм слідує, що у випадку здійснення міжнародних перевезень за відсутності тахографу чи неналежного використання ( в тому числі і у разі відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія) тягне за собою відповідальність, передбачену саме абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Натомість, суб`єкти владних повноважень при притягненні до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, здійснюють тлумачення та застосування закону на свою користь.

Ухвалою від 15.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 16.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства «Скат Транс» про розгляд справи за участю сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що 31.01.2023 року співробітниками Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 26.01.2023 року № 012933 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/KELBERG, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є ПП «Скат Транс». Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 53 Закону № 2344-ІІІ. Виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 31.01.2023 року. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 31.01.2023 року № 349592. Представник відповідача наголошує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення. Роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв неможлива за відсутності особистої картки водія у слоті тахографа, що і мало місце при здійсненні міжнародних вантажних перевезень 31.01.2023року. Відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа водієм та позивачем не заперечується. Також зазначає, що в спірному випадку, транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, у зв`язку з чим, застосуванню підлягає не 11 абзац частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а 6 абзац частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, як вірно і зазначено в складеному акті та прийнятій постанові. Ненадання водієм роздруківки на паперовому носії інформації про власну роботу та відпочинок за відповідний день є самостійною підставою для застосування до особи адміністративно-господарського штрафу передбаченого абзацом 6 частини першої статті 53 Закону № 2344-ІІІ. Відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 року о 12 год. 25 хв. на А/д М-05 «Київ-Одеса» 210 км + 450м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській Державної служби з безпеки на транспорті складено Акт №349592 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно транспортного засобу, що належить Приватного підприємства «Скат Транс» марки: VOLVO д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки KELBERG, д/н НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Актом встановлено порушення, а саме, встановлено, що водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія до цифрового тахографа при перевезенні міжнародних вантажів згідно CMR№0391, відповідальність, за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 31.01.2023 року.

В Акті №349592від 31.01.2023 року міститься запис про те, що водій з актом ознайомлений, що підтверджується його підписом, від пояснень відмовився.

31 березня 2023 року на підставі Акту №349592, начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №335776.

Відповідно до Постанови №335776, Приватне підприємство «Скат Транс» притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 гривень.

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №335776 від 31.03.2023 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт, Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

Згідно з ст.5 Закону України №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст.6 Закону України №2344-ІІІ).

Статтею 53 Закону України №2344-ІІІ обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385), цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Інструкції №385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.)

Відповідно до абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями наведеними в ст.1 Закону України №2344-ІІІ автомобільний перевізник це - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно з абз.5 п.1.4 розділу 1 Інструкції №385 перевізники це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом

З огляду на викладені норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт несуть саме перевізники, як фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Суд встановив, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення водієм на час проведення перевірки роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 31.01.2023 року.

Крім того, відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа водієм та позивачем не заперечується

Тобто, у даному випадку водій керував транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, що суперечить положенням Закону України №2344-ІІІ.

При цьому, суд звертає увагу, що в Акті перевірки відсутні заперечення водія щодо встановленого порушення.

Отже, допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 31.01.2023 року, застосовується адміністративно-господарський штраф, тому відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн. на підставі абз.6 ч.1 ст.60 Закону України №2344-ІІІ, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Скат Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №355776 від 31.03.2023 року - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.