Постанова

від 05.02.2024 по справі 420/10313/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10313/23

Головуючий І інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скат Транс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 17.07.2022р.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Скат Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2023р. ПП «Скат Транс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 31.03.2023р. №355776 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про відсутність жодних правових підстав для накладення на нього такого штрафу, оскільки відповідачем було невірно кваліфіковано дії ПП «Скат Транс», а відтак, не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого саме абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На думку позивача, здійснення міжнародних перевезень за відсутності «тахографу» чи неналежного його використання (у т.ч. і в разі відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія) тягне за собою відповідальність, передбачену саме абз.11 ч.1 ст.60 вказаного Закону, яка, в свою чергу, значно менше. За таких обставин, позивач вважає спірну постанову від 31.03.2023р. протиправною, оскільки факт вчинення саме ПП «Скат Транс» порушення абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не доведено, а тому остання підлягає безумовному скасуванню.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ПП «Скат Транс» - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 29.11.2022р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023р. і прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

22.08.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

31.08.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

31.01.2023р. о 12:25 год. на а/д М-05 «Київ-Одеса» 210 км + 450м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Укртрансбезпеки було складено акт №349592 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що належить позивачу - ПП «Скат Транс» - автомобіля «VOLVO» д.н.з. « НОМЕР_1 », з напівпричепом марки «KELBERG», д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував водій - ОСОБА_1 .

Вказаним актом встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме не використання особистої картки водія до цифрового тахографа при перевезенні міжнародних вантажів згідно з CMR№0391, відповідальність за яке визначена абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без наявності передбачених ст.53 цього Закону документів, а саме відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 31.01.2023р.

Також, у цьому акті перевірки від 31.01.2023р. №349592 міститься підпис водія про ознайомлення із актом та відмову від пояснень.

В подальшому, т.б. 31.03.2023р., на підставі вказаного акту перевірки №349592, начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки було прийнято постанову №335776 про застосування до ПП «Скат Транс» (як власника ТЗ та перевізника) за порушення законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність за ч.1 абз.6 ст.60 ЗУ №2344, адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про застосування занадто великого адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її протиправною, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності документів, зокрема, роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 31.01.2023р., застосовується адміністративно-господарський штраф, а тому відповідачем правомірно було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000 грн. на підставі абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися із наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III.

Основним завданням державного регулювання і контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ч.1 ст.5 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно з ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до ч.ч.14,17 згаданої статті, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, і його територіальних органів, що мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) у відповідності до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт передбачена «Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (затв. Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567).

Так, пунктом 2 цього Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У силу вимог п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог ст.ст.53,56,57 і 59 Закону.

Відповідно до п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

За правилами п.п.26,27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або ж надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або ж його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається зі змісту положень ст.53 Закону №2344-ІІІ, організацію міжнародних перевезень пасажирів та вантажів здійснюють перевізники у відповідності до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ч.1).

При цьому, при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України, згідно з ч.3 ст.53 Закону №2344-ІІІ, повинні мати наступні документи:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

- білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Так, Законом України від 22.03.2012р. №4621-VI ст.53 було доповнено ч.8:

- водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані:

- допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті,

- надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти,

- а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Як слідує зі змісту абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, що визначені у ст.53 цього ж Закону, - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, абз.11 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень: без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів або ж вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що ст.53 Закону №2344-III визначений вичерпний перелік документів, які повинен мати при виконанні міжнародних перевезень вантажів резидент України: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше 5%; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Що ж стосується ч.8 ст.53 Закону №2344-II, то остання фактично містить положення виключно про обов`язки водія, і не є продовженням переліку документів, які повинен мати резидент-перевізник.

Згідно з положеннями п.1.3 «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. №385), її вимоги поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами.

Так, зі змісту п.п.3.3, 3.6 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР,

- або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Слід зазначити про те, що з 20.12.2010р. набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності таких тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Так, зі змісту спірного акту перевірки від 31.01.2023р. №349592, на підставі якого до позивача постановою від 31.03.2023р. №335776 було застосовано штраф, слідує, що водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія до цифрового тахографа при перевезенні міжнародних вантажів згідно з CMR№0391, відповідальність за яке визначена абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, тобто виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без передбачених у ст.53 цього Закону документів, а саме відсутня «роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія» за 31.01.2023р.

У той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що порушення цих норм законодавства тягне за собою відповідальність, визначену саме абз.11 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за приписами якої, за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень «без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів або ж вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) чи без щоденних реєстраційних листків режимів праці і відпочинку» - штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, у вказаному вище акті перевірки співробітниками відповідача не фіксувалися факт порушення законодавства щодо не допуску до цифрового тахографа у вказаному транспортному засобі чи відмова у наданні роздруківки на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Т.б., в даному випадку, відповідачем було зафіксовано лише тільки факт саме відсутності у водія «роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія» за 31.01.2023р.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, судова колегія констатує, що нормами ст.60 Закону №2344-ІІІ, а саме абз.6 та 11 ч.1, фактично передбачено 2 різних види відповідальності: за відсутність документів (яким вказана «роздруківка» не являється), передбачених у ст.53 Закону, та пов`язаних саме із роботою тахографа, що, в свою чергу, за наявності доведеності вчиненого порушення є різними по своїй суті порушеннями та, як наслідок, тягнуть за собою накладення адміністративно-господарських штрафів за окремими пунктами та в різних розмірах.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час перевірки не встановлено відсутність одного з документів, передбачених ст.53 Закону №2344-ІІІ, необхідних для міжнародних перевезень.

Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки відповідачем, в даному випадку, було безпідставно застосовано до ПП «Скат Транс» відповідальність, передбачену абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (т.б. виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених ст.53 цього Закону, за що застосовується штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

При цьому, судова колегія повторно звертає увагу на те, що факту відсутності у водія саме документів, передбачених ч.3 ст.53 Закону №2344-ІІІ, відповідачем в ході спірної перевірки не встановлено.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що спірна постанова від 31.03.2023р. №355776 була прийнята Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки з помилковим застосуванням вимог закону, за відсутності фактичних підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, а тому підлягає скасуванню, як протиправна.

Одночасно також необхідно зазначити й про те, що на підтвердження вказаної позиції апеляційного суду вказують і інші, долучені до позову, постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки №332841 від 19.12.2022р. і №332751 від 05.12.2022р. про притягнення ПП «Скат Транс» (т.б. позивача по даній справі) до відповідальності за аналогічне порушення саме по ч.1 абз.11 ст.60 Закону №2344-ІІІ. (т.1 а.с.11,12).

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд 1-ї інстанції не надав належної правової оцінки викладеним обставинам справи та не застосував норми Закону і нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ПП «Скат Транс» в повному обсязі.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання і щодо розподілу судових витрат, та з врахуванням приписів ст.ст.132,139 КАС України, доходить висновку, що оскільки апеляційним судом фактично задоволено апеляційну скаргу ПП «Скат Транс» та позовні вимоги, то відповідно, і судовий збір, сплачений ним за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги, також підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Отже, враховуючи вказані обставини та приписи ст.ст.132,139 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ПП «Скат Транс» сплачений за подання адміністративного позову та апеляційної скарги судовий збір у загальному розмірі 6710 грн. (2684 грн. + 4026 грн.).

Керуючись ст.ст.139,308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скат Транс» - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року - скасувати та прийняти нове, яким позов Приватного підприємства «Скат Транс» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2023р. №355776 про застосування до Приватного підприємства «Скат Транс» адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Скат Транс» (код ЄДРПОУ: 36611840) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі - 6710 грн. (шість тисяч сімсот десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 05.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко