Постанова

від 31.08.2006 по справі 11/159-06-4369а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/159-06-4369А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" серпня 2006 р. Справа № 11/159-06-4369А

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 31.08.2006р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Погорілий О.В., довіреність б/н від 21.03.2006р.;

від прокурора : не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг”

на постанову господарського суду Одеської області

від 22 червня 2006р.

у справі №11/159-06-4369А

за позовом Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг”

про стягнення 4591,87грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутньому в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. за №90 справу № 11/159-06-4369А, призначену головуючим суддею Мацюрою П.Ф., передано на розгляд головуючому судді –Савицькому Я.Ф..

Постановою господарського суду Одеської області від 22.06.2006р. по справі №11/159-06-4369А (суддя Власова С.Г.) задоволено позов Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „Інтерком Трейдінг” про стягнення 4591,87грн., мотивуючи це тим, що відповідачем були порушенні вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а також Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 3.04.1995р. №314, оскільки підприємство не створило  місця для працевлаштування інвалідів, а тому повинно відрахувати на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5557,69 грн. та пеню в розмірі 34,14 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році, що самостійно не зробило.

Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою відповідач –ТОВ „Інтерком Трейдінг” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.07.2006р., в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що: 1) порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи був здійснений без участі відповідача; 2) нормами чинного законодавства передбачено лише обов'язок підприємства створити у себе відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, але безпосереднє працевлаштування повинно здійснюватися органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а не безпосередньо підприємством; 3) судом неправомірно був застосований Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 01.01.2006 року, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а:          

          12.05.2006 р. Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг” про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 4591,87 грн. та 34,18 грн. пені.

          Постановою господарського суду Одеської області від 22.06.2006р. по справі №11/159-06-4369А задоволено позов Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ „Інтерком Трейдінг” про стягнення 4591,87грн., з мотивів викладених в описовій частині ухвали.

          ТОВ „Інтерком Трейдінг” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.07.2006р., в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

          Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Одеської області слід залишити без змін з огляду на таке.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875-ХІІ підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких становить середньорічну заробітну плату в підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно з п. 3 вищезазначеного Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Доказів того, що робоче місце для інваліда було атестоване, в порушення вимог ст. 71 КАС України, відповідач не надав, тоді як порушення нормативно-визначеного порядку створення робочого місця для інваліда (непроведення атестації відповідного робочого місця) та його зайняття інвалідом означає те, що воно взагалі не було створено і займане інвалідом, у зв'язку з чим надає підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Зі звіту відповідача, наданого до Одеського обласного відділення ФСЗІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2005 році склала 26 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного.

Посилання відповідача у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік на те, що у жовтні-грудні 2005 р. на підприємстві, працював один інвалід, у зв`язку з чим ним виконані вимоги ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Визначення облікового складу найманих працівників регулюється п.п. 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 р. за погодженням  з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №287/823 від 7.08.1995 р., згідно з якою фактична чисельність інвалідів визначається шляхом підсумку зазначеної кількості відпрацьованих інвалідами місяців та діленням одержаної суми на 12 місяців. Отже, середньооблікова чисельність інвалідів, працюючих на ТОВ  “ Інтерком Трейдінг” у 2005 р. становить 0 осіб (3 міс./ 12 міс =0,25  ~ 0).

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які відповідач мав здійснити, складає 4557,69 грн. за одне нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми штрафних санкцій в добровільному порядку в строк до 15.04.2006 р., позивачем нараховано пеню у розмірі 34,18 грн.

Згідно до п.3 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Пункт 4 Порядку передбачає сплату штрафних санкцій підприємствами самостійно, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Проте, підприємством штрафні санкції самостійно сплачені не були.

          Враховуючи вище наведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції цілком вірно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правомірно задовольнив позов.

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на ст. 58 Конституції України про те, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовуються норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме його редакцій, які діяли під час виникнення спірних відносин, оскільки Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.2005 року № 2960 були внесені зміни до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме ст. 19 була викладена у такій редакції: для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік склала 26 осіб.

Тобто, зміни внесені у Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” не стосуються відповідача, а норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві Відповідача, де кількість працюючих становить 26 осіб, зазначеними редакціями закону не змінювався ,та складає –1 особу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, що оскаржувана постанова господарського суду першої інстанції цілком вірна, а отже її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

У х в а л и л а :

          Постанову господарського суду Одеської області від 22.06.2006р. по справі №11/159-06-4369А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

          Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження ухвали і визначено порядок і строк останнього.

          Головуючий суддя:                                                                              Я.Ф. Савицький     

          Суддя:                                                                                   Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                  О.Т. Лавренюк