Постанова

від 22.06.2006 по справі 11/159-06-4369а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/159-06-4369А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" червня 2006 р. 12 год. 00 хв. м. ОдесаСправа  № 11/159-06-4369А

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Суддя:                          Власова С.Г.

При секретарі:           Язикова О.М.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Сінічкина Л.І. (за дорученням);

Від позивача: Тернова Т.В., Гаврюшенко О.Ю., Молокова С.А. (за довіреністю);

Від відповідача: Погорілий О.В. (за довіреністю);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом  Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг” про стягнення 4591,87 грн., -

ВСТАНОВИВ: 12.05.2006 р. за вх. № 5426 Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг”  про стягнення штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі  4591,87 грн. та 34,18 грн. пені.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.06.2006 р. за вх. № 12630 надав додаткові пояснення по справі, 22.06.2006 р. за вх. № 13305 надав пояснення щодо розрахунку працюючих у 2005 р. інвалідів, уточнив підстави позовних вимог, та надав відгук на відзив Відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 11507 від 30.05.2006 р. та вх. № 12193 від 07.06.2006 р.).

В судовому засіданні від 14.06.2006 р. в порядку ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва до 22.06.2006 р.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Прокурор, посилаючись на приписи ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі  середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, стверджує, що Відповідачем нестворені у встановленому законом порядку робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Позивач зазначає, що згідно Звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2005 році склала 26 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 місце, але фактично не створив жодного.

Згідно до листа № 847/02/2 від 13.06.2006 р. центру зайнятості Приморського району Відповідач звітів за формою 3-ПН  не надавав.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які Відповідач мав здійснити, складає 4557,69 грн. за одне нестворене робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

У зв'язку з несплатою Відповідачем суми штрафних санкцій в добровільному порядку в строк до 15.04.2006 р., Позивачем нараховано пеню у розмірі 34,18 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.06.2006 р. за вх. № 12630 надав додаткові пояснення по справі та зазначив, що згідно звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 31.01.06 р., наданого Відповідачем, у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити одне робоче місце для інваліда, але не створив жодного робочого місця.

Згідно до п.3 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Пункт 4 Порядку передбачає сплату штрафних санкцій підприємствами самостійно, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Проте, підприємством штрафні санкції самостійно сплачені не були.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх. № 11507 від 30.05.2006 р. та вх. № 12193 від 07.06.2006 р.).

Відповідач вважає вимоги Позивача щодо нарахування адміністративно-господарських санкцій такими, що не відповідають чинному в Україні законодавству, оскільки в позовній заяві Позивач посилається на норми Закону, які не існували під час виникнення спірних відносин. Відповідач вказує, що Позивач посилається на норми, що набрали чинності лише з 01.01.2006 р., незважаючи на те що правовідносини щодо працевлаштування інвалідів у 2005 році регулював Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що діяла саме до 01.01.2006.

Щодо змісту вимог Позивача стосовно виконання нормативу працевлаштування інвалідів, Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції Закону що діяла до 01.01.2006 р., виконання нормативу працевлаштування інвалідів покладено виключно на центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів.

Відповідач вказує, що власними силами знайшов та працевлаштував одного інваліда з 01.10.2005 р. (Приказ №14-к від 01.10.2005 р.).

Пунктами 5 та 14 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, також передбачено те, що підприємства лише інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а безпосередньо працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості (районними Центрами зайнятості), органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідач вказує, що у 2005 р. не направляв звітів про наявність вакансій на підприємстві за формою №3-ПН, згідно Інструкції по заповненню державної статистичної звітності, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 6 липня 1998 року № 244, та вказує, ненадання статистичної звітності не є порушенням законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні, а являє собою порушення порядку надання статистичної звітності. (Стаття 186 Кодексу про адміністративні правопорушення «Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень»).

22.06.2006 р. Позивач уточнив підстави позовних вимог (вих. № 03-1/2160/1 від 19.06.2006 р.) та за вх. № 13305 надав пояснення щодо розрахунку працюючих на підприємстві Відповідача у 2005 р. інвалідів, в яких пояснив, що оскільки інвалід –Лаврентьєва А.К. була прийнята на підприємство з 01.10.2006 р. то фактично працювала тільки 3 місяці, та відповідно до п.п. 3.3.1.-3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України № 171 від 07.07.1995 р. –кількість працюючих у 2005 р. на підприємстві інвалідів складає –0 осіб.Крім того Позивач зазначив, що помилково вказав в позові редакцію закону від 01.01.2006 р. Також Позивач надав відгук на відзив Відповідача, в якому вказує, що посилання  Відповідача  на  ст. 58 Конституції України є невірним, оскільки зміни які були внесені в Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та які вступили в дію з 01.01.2006 року не обмежують   прав   ТОВ  "ІНТЕРКОМ   ТРЕЙДИНГ',    а   відповідальність за невиконання підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів передбачалась в усіх редакціях даного Закону.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (з 21.03.1993 року) встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Позивач вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" від 06.10.2005 року № 2960 були внесені зміни до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме ст. 19 була викладена у такій редакції: для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, внесені до зазначеного Закону України зміни стосуються лише тих підприємств на яких працює від 8 до 25 осіб.

Згідно звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою           10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік склала 26 осіб.

Тобто, зміни внесені у Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів” не стосуються Відповідача.

Позивач також відмічає, що відповідно до ст. 18 Закону України                                   № 875 працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Однак, з огляду на приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць для інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами, зазначеними у ст. 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Позивач наполягає на тому, що дії Відповідача свідчать лише про те, що він неналежним чином не виконав покладені на нього чинним законодавством обов'язки, що в результаті й призвело до невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

Згідно Указу Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” №1573/99 від 15.12.99 р. та Додатку до нього, Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 1,15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26.09.02 р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, а також має статус юридичної особи. Одним із покладених на нього завдань є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум  штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Порядок сплати підприємствами, установами  і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою  Кабінету  міністрів України від 28.12.01 р. №1767.

Відповідно до пункту 11 вищевказаного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів для їх стягнення у судовому порядку.

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом (п. 4 Положення).

Пунктом 4 Положення передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в ред. Закону від 23.02.2006 р.) передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв`язку з викладеним, Одеське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів має повноваження щодо застосування і стягнення штрафних санкцій з підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються до відповідного відділення фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом та правомірно нараховують пеню відповідно до ч.2 ст. 20 Закону (в ред. Закону від 23.02.2006 р.), оскільки Порядком сплати підприємствами, установами  і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів встановлено строк добровільної сплати підприємствами штрафних санкцій –до 15 квітня року, що настає за звітним. Таким чином посилання Відповідача на неправомірне нарахування пені судом до уваги не приймається, так як Відповідач міг самостійно сплатити штрафні санкції до 23.02.2006 р. і в такому випадку пеня на зазначені штрафні санкції не нараховувалась би.

Також судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на ст. 58 Конституції України та на те, що Позивачем неправильно застосовуються норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме його редакцій, які діяли під час виникнення спірних відносин, оскільки норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві Відповідача, де кількість працюючих становить 26 осіб, зазначеними редакціями закону не змінювався ,та складає –1 особу.

Крім того Відповідачем у Звіті за формою № 10-ПІ помилково вказано, що на підприємстві на протязі 2005 р. працював 1 інвалід. У Формі № 10-ПІ зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність визначаються відповідно до пунктів 3.3.1 - 3.3.3, з урахуванням п. 2.1.9 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.95 за № 287/823. З огляду на приписи зазначеної Інструкції Відповідач повинен був розрахувати середньооблікову чисельність інвалідів наступним чином:

Середньооблікова чисельність інвалідів за місяць (п. 3.3.1. Інструкції):

–у січні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у лютому 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у березні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у квітні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у травні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у червні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у липні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у серпні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у вересні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –0 осіб;

–у жовтні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –1 особа (наказ №14-к від 01.10.2005 р.);

–у листопаді 2005 р. кількість працюючих інвалідів –1 особа;

–у грудні 2005 р. кількість працюючих інвалідів –1  особа.

Відповідно до п. 3.3.3. Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12. 

Так середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві Відповідача, за період з початку року складає 0+0+0+0+0+0+0+0+0+1+1+1 = 3 та ділення цієї суми на 12 = 0,25 = 0 (п.3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 338.

Також відповідно до п.14 “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. №314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Всупереч вказаної норми права, Відповідач не надав докази інформування, або атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році.

За приписами ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерном Трейдінг” штрафних санкцій в сумі 4557,69 грн. за нестворені робочі місця для інвалідів у 2005 р. та 34,18 грн. пені, а всього 4591,87 грн. підлягають задоволенню, оскільки в цьому обсягу вони підтверджуються наданими суду матеріалами.

Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерком Трейдінг” (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 25, офіс 332, код 33217879, п/р 26002246421 МТБ, МФО 328168):

-          на користь Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, банк – УДК в Одеській області, одержувач – УДК в Одеській області, МФО 828011, п/р 31217230600008, код 23213460, код 50070000  – 4591,87 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                            Власова С.Г.

Постанову складено у повному обсязі 23.06.2006 р.

Суддя                                                                                 Власова С.Г.