Постанова

від 18.07.2023 по справі 240/26351/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26351/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

18 липня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" 615100,02 грн. податкової заборгованості.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Приватне акціонерне товариство "Фірма Беверс" як юридична особа зареєстроване 22.09.1994 та перебуває на податковому обліку в Бердичівській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Житомирській області. Відповідно до реєстраційних даних АІС "Податковий блок" засновниками товариства є громадяни російської федерації.

За відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 615 100,02 грн. за наступними податковими зобов`язаннями:

- з податку на додану вартість на суму 585 562,03 грн. основного платежу.

- з земельного податку на загальну суму 23 062,49 грн.

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 6 475,50 грн.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунком податкового боргу станом на 24.08.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що така необхідність виникла у зв"язку з бездіяльністю Головного управління ДПС у Житомирській області, що полягає у неспроможності вжити заходів щодо стягнення податкового боргу, зокрема, звернення до суду з адміністративним позовом . Зазначає, що з урахуванням статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в умовах необхідності своєчасного поповнення бюджету для розвитку та належного функціонування держави, звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є обов`язком прокурора.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Зокрема, суд дійшов висновку, що оскільки судовим розглядом встановлено, що означена сума боргу на час розгляду справи відповідачем не погашена у добровільному порядку й доказів протилежного до суду не надано, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 615 100,02 грн. за наступними податковими зобов`язаннями:

- з податку на додану вартість на суму 585 562,03 грн. основного платежу.

- з земельного податку на загальну суму 23 062,49 грн.

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 6 475,50 грн.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунком податкового боргу станом на 24.08.2022.

Відповідачем було подано податкові декларації з податку на додану вартість, де самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 595 151,00 грн., та не сплачено в строки, визначені Кодексом, а саме:

- податкова декларація №9377308127 від 13.12.2021, у якій самостійно визначене грошове зобов`язання на в сумі 13 668,00 грн. Залишок несплаченої суми заборгованості становить 4079,03 грн.

- податкова декларація №9421092389 від 18.01.2022 на суму 581 483,00 грн.

Залишок несплаченої суми узгодженого зобов"язання з податку на додану вартість становить 585 562,03 грн.

Крім того, за відповідачем також рахується заборгованість з земельного податку па загальну суму 23 062,49 грн.

Відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9025415567 від 15.02.2021, де самостійно визначене грошове зобов`язання в сумі 138 375,09 грн. та не сплачено в строки, визначені Кодексом 23 062,49 грн.

Відповідачем подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9004797382 від 15.02.2021, де самостійно визначене грошове зобов`язання в сумі 25 902,00 грн. та не сплачено в строки, визначені Кодексом 6 475,50 грн.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Кодексу - контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правовими положеннями п.59.1 ст.59 Кодексу встановлено, шоу разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податковою повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 Кодексу).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надіслано податкову вимогу форми №1/1 від 04.01.2011.

Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст.60 Кодексу. Таким чином, грошове зобов"язання у сумі 615100,02 грн. набуло статусу податкового боргу.

Згідно із положеннями ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що означена сума боргу на час розгляду справи відповідачем не погашена у добровільному порядку й доказів протилежного до суду не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо підстав звернення з даним позовом прокурора в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області, колегія суддів виходить з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в умовах необхідності своєчасного поповнення бюджету для розвитку та належного функціонування держави, звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу є обов`язком прокурора.

Так, право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 53 КАС України.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до з компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Несплата відповідачем податкового боргу має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету України, що спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу, а тому завдає шкоди економічним інтересам держави.

Окружною прокуратурою направлено запит від 16.08.2022 № 50-90-2277вих-22 щодо надання інформації про наявну податкову заборгованість у ПАТ "Фірма "Беверс", яка не охоплена позовною роботою податкової.

На виконання вказаного листа Головним управлінням ДПС у Житомирській області надано 18.08.2022 відповідь за №2795/5/03-30-13-04 щодо наявної заборгованості у відповідача.

Крім того, окружною прокуратурою 23.08.2022 на адресу Головного управлінням ДПС у Житомирській області направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для самостійного вжиття заходів до усунення порушень законодавства шляхом звернення до суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Фірма "Беверс" податкової заборгованості.

Головне управлінням ДПС у Житомирській області на вказане повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надало відповідь від 06.09.2022 №2985/5/06-30-13-05 про неможливість звернутись з вказаною позовною заявою до суду через відсутність коштів для сплати судового збору.

Також, із згаданої відповіді встановлено відсутність будь-яких вжитих чи запланованих позивачем дій щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості.

За таких обставин, прокурором самостійно ініційовано нарахування податкової заборгованості, яка не охоплена позовною роботою податкової (вимога від 16.08.2022 № 50-90-2277вих-22) та надано можливість самостійно звернутись до суду (повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідь від 06.09.2022 №2985/5/06-30-13-05).

Відтак позивач, будучи поінформованим про існування у ПАТ "Фірма "Беверс" податкової заборгованості, маючи відповідні повноваження та достатній для цього час, не вжив заходів, спрямованих на забезпечення її стягнення у судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання ним повноважень щодо захисту інтересів держави, а отже і про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом для стягнення у примусовому порядку суми податкового боргу.

Розглядаючи питання щодо права прокурора на звернення до суду з позовом, колегією суддів враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 щодо підстав звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави.

Так, судом касаційної інстанції у цій справі зауважено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п.39).

Пунктом 43 цього ж судового рішення Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що звернення прокурора з цією позовною заявою в інтересах держави ґрунтується на вимогах Закону України «Про прокуратуру» та правозастосовній практиці Великої Палати Верховного Суду та належним чином підтверджених фактах порушення відповідачем інтересів держави та неналежного виконання позивачем функцій щодо їх захисту.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області подані до суду в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" 615100,02 грн. податкової заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма "Беверс" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.