Постанова

від 12.07.2023 по справі 920/855/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 920/855/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Чорногуза М.Г.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 21.11.2022 (повний текст складено 24.11.2022)

у справі № 920/855/22 (суддя О.Ю. Резніченко)

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш"

про стягнення 245 419, 20 грн.

ВСТА НОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш" про стягнення 245 419, 20 грн. заборгованості по договору поставки №774505 від 22.06.2021, а саме: 194290 грн. 20 коп. пені, 51129 грн 00 коп. штрафу, а також судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки№774505 від 22.06.2021. Відповідачем в обумовлені договором строки зобов`язання з поставки продукції виробничо-технічного призначення (товару) не виконано, що є порушенням п. 3.1. Договору та п. 5 Специфікації №1 до Договору. Позивачем на підставі п.6.8. укладеного договору було нараховано пеню та штраф, які він просить суд стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.11.2022 року позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 194290 грн. 20 коп. пені, 51129 грн 00 коп. штрафу, 3681 грн 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати зобов`язання з поставки продукції своїм контрагентам. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило чи перервало роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Суд першої інстанції встановивши факт прострочення відповідачем зобов`язання з поставки продукції, дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 194 290 грн 20 коп. пені за період з 11.03.2022 по 17.04.2022, а також про стягнення штрафу у розмірі 51 129, 00 грн. за прострочення поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів (прострочення поставки 38 календарних днів).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2022 року у справі № 920/855/22 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного вирішення спору по суті.

За доводами апелянта, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст. 35 ГПК України в частині того, що обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування, так-як у своєму відзиві на позов на запереченнях на відповідь на відзив відповідач чітко зазначав, що обставини непереборної сили, які не дали можливості своєчасно поставити продукцію є загальновідомим не лише сторонам, а і суду. Однак суд першої інстанції дійшов до висновку і послався при цьому на рішення Верховного Суду у аналогічних спорах, що позивач не довів наявність конкретних обставин, які унеможливлювали у строк до 10.03.2022 р. виконати ним свої зобов`язання щодо поставки продукції позивачу автомобільним транспортом з м. Суми до м. Кам`янка Дніпропетровської області. Але ж як у судовій справі № 922/2394/21, так у інших судових спорах, у яких рішеннями Верховного Суду місцевий господарський суд мотивує своє рішення, були предметом дослідження не загальновідомі /судам юридично значущі факти, а окремі локальні випадки виникнення певних обставин у окремих суб`єктів господарювання.

Другим порушенням приписів процесуального закону при прийнятті місцевим господарським судом рішення у справі є неприйняття судом в якості належного та допустимого доказу листа ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0- 7.1, яким визнано в Україні форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Зазначені обставини ТПП з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення вважала 28.02.2022 року надзвичайними і невідворотними. Місцевий господарський суд порахував, що відповідач повинен був у строк, встановлений законом, обов`язково повідомити позивача про форс-мажорні обставини шляхом направлення відповідного сертифікату Сумської торгово - промислової палати. Але, з 24.02.2022 р. по 10.03.2022 р. Сумська торгово-промислова палата не працювала, і лише 10.03.2022 р. на офіційному сайті Сумської торгово - промислової палати вперше була оприлюднена офіційну інформацію про те, що ТПП України на певний час спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується роздруківкою відомостей з офіційного сайту Сумської ТПП. Більш того, у період до 20 чисел березня 2022 р. не працювала не лише Сумська ТПП, але і відділення АТ «Укрпошта», а тому і поштовим відправлення відповідач був позбавлений можливості у строк, який зазначає місцевий господарський суд, повідомити позивача про форс-мажорні обставини.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не у повній мірі дослідив пункт 7.2 договору, який звужує права відповідача порівняно зі ст. 617 ЦК України, а тому не може застосовуватись до спірних відносин. Юридично значущим фактом звільнення сторони договору від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань є наявність фактичних обставин непереборної сили, а не повідомлення чи неповідомлення про це іншу сторону.

Окремо апелянт зазначає, що за правилами ділового обороту та правилами зовнішньоекономічної діяльності, сторона договору обов`язково повинна повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин у тому випадку, коли ці обставини можуть бути невідомими другій стороні.

Позиції учасників справи

07.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Акціонерним товариством «ДНІПРОАЗОТ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТУРБОМАШ» (постачальник) було укладено договір поставки № 774505 від 22.06.2021 з протоколом розбіжностей. Вищезазначений факт підтверджується копією договору (а.с.53-58, 64-73).

Сторонами суду не надано доказів, що договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому він підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно з умовами п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання ними додаткової угоди до договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Відповідно до п. 2.4 договору покупець зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки продукції та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

Згідно з п. 3.1 договору, постачальник здійснює поставку продукції покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 р. (ІНКОТЕРМС 2010), які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до договору. Постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю у повному обсязі за погоджену у відповідній специфікації кількість днів з моменту письмового погодження сторонами усіх пунктів договору. Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію (п. 3.2 договору).

Відповідно до специфікації № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію на загальну суму 1 022 580,00 грн з ПДВ (20%) (а.с. 59).

Згідно з п. 5 специфікації № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору постачальник зобов`язався поставити продукцію покупцю протягом 150 календарних днів від дати укладання сторонами договору.

Договір було укладено 11.10.2021.

Отже постачальник був зобов`язаний поставити продукцію, передбачену специфікацією № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору, не пізніше ніж 10.03.2022. Проте, продукція, передбачена специфікацією № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору, фактично була поставлена лише 18.04.2022, що підтверджується датою передачі цієї продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній № 11 від 08.04.2022 (а.с. 74).

Крім того, фактична дата поставки продукції, передбачена специфікацією № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору, підтверджується датою складання акту прийому-передачі товару від 18.04.2022, тобто під час перевірки продукції на предмет її відповідності кількості, якості та комплектності (а.с. 75-76).

У відповідності до п. 9.13. додатку №1 до договорів ані постачальник, ані клієнт не несуть відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов`язань за цим договором (за винятком затримки в оплаті сум, що підлягають до сплати за цим договором) й не мають права припинити цей договір через будь-яке невиконання або несвоєчасне виконання їхніх зобов`язань внаслідок умов, над якими вони не мають контролю (форс-мажорні обставини), у тому числі, але не виключно стихійних лих, війн, повстань та/або будь-яких інших причин, над якими сторона, виконання зобов`язань якої зазнало впливу, не має обґрунтованого контролю. Дія форс-мажорних обставин повинна підтверджуватися документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом.

Оскільки продукція, передбачена специфікацією № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору, була поставлена з порушенням строку, встановленого у договорі, то постачальником були порушені свої зобов`язання та умови договору по своєчасній поставці продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 22.06.2021 до договору, у зв`язку з чим 25.08.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію № 016/61/СС від 25.08.2022 з вимогою про сплату пені та штрафу в загальному розмірі 245419 грн 20 коп. (а.с. 78-83), проте відповідач отримав претензію 29.08.2022, але вона залишена відповідачем без відповідного реагування, штрафні санкції відповідачем не сплачено.

Позивач зазначає, що станом на 18.04.2022 термін прострочення поставки товару складає 38 календарних днів, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 194290 грн 20 коп. пені та 51129 грн 00 коп. штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другоїстатті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Як вже було зазначено судом вище, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертоюстатті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідач не заперечує той факт, що 08.04.2022 передав перевізнику продукцію для доставки позивачу (товарно-транспортна накладна №026001059 від 08.04.2022, а.с. 77). Однак відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що своєчасно відповідачем поставка продукції не була здійснена в наслідок прямої дії обставин непереборної сили, що виключає можливість застосування до нього фінансових господарських санкцій за несвоєчасну поставку продукції. Відповідач наголошує на тому, що 21.03.2022 він направив на адресу позивача лист щодо настання обставин непереборної сили №127, як це встановлено умовами договору, а саме Розділом 7, де зазначено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії), які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором. Позивач заперечує факт отримання такого листа, а відповідачем не надано доказів надсилання зазначеного листа на адресу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, продукція отримана позивачем 18.04.2022, що підтверджується видатковою накладною №11 від 08.04.2022 та актом приймання товарів за кількістю та комплектністю від 18.04.2022 (а.с. 74-76).

Відповідно до п. 3.2. договору строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної на продукцію, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами.

Дата поставки товару у даному випадку, є 18.04.2022, а прострочка тривала з 11.03.2022 по 17.04.2022, тобто 38 днів.

Відповідно до п. 6.8. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 194 290 грн. 20 коп. пені, нарахованої за період з 11.03.2022 по 17.04.2022 (38 днів).

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати зобов`язання з поставки продукції своїм контрагентам. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило чи перервало роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем зобов`язання з поставки продукції, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 194290 грн 20 коп. пені (період з 11.03.2022 по 17.04.2022 (38 днів) та штрафу у розмірі 81129,00 грн. за прострочення поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів (прострочення поставки 38 календарних днів).

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Колегією суддів враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-IX. Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-IX.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX. Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 № 3057-ІХ.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні")

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за неповне або часткове виконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, пожежа, землетрус, епідемії, страйки, військові дії) які спричинили неможливість виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором.

Колегією суддів враховано, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 1.7 вказаного наказу територія Сумської області з 24.02.2022 була визначена територією активних бойових дій.

Як зазначає апелянт, 24.02.2022 р. вже о 5 годині ранку колони військової техніки агресора вторглись на територію Сумської області по усіх напрямках, де були дороги з твердим покриттям, а у другій половині дня 24.02.2022 р. місто Суми було блоковано військами РФ. У цей же день і час повністю військами агресора був перекритий проїзд по трасах Суми-Охтирка-Харків(Полтава), Суми-Ромни-Київ, а 25.02.2022 р. було зруйновано мостовий перехід через р. Ворскла в районі м. Охтирка. Зазначені обставини можуть і повинні бути загальновідомими не лише сторонам у справі, а й місцевому господарському суду., який розташований у м. Суми. Крім того, у численних загальноукраїнських електронних засобах касової інформації, зокрема «Українська правда», «Цензор.нет» тощо, так і обласних, - «Данкор онлайн», «панорама» тощо була описана інформація про події лютого-березня 2022 року.

Колегія суддів зазначає, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали виконання відповідачем умов договору.

Крім того, з 24.02.2022 р. по 10.03.2022 р. Сумська торгово-промислова палата не працювала, і лише 10.03.2022 р. на офіційному сайті Сумської торгово- промислової палати вперше була оприлюднена офіційну інформацію про те, що ТПП України на певний час спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується роздруківкою відомостей з офіційного сайту Сумської ТПП. Більш того, у період до 20 чисел березня 2022 р. не працювала не лише Сумська ТПП, але і відділення АТ «Укрпошта», а тому і поштовим відправлення відповідач був позбавлений можливості у строк, який зазначає місцевий господарський суд, повідомити позивача про форс-мажорні обставини. Таким чином, вина ТОВ «Турбомаш» у бездіяльності із зазначеного питання відсутня, а отже, відсутній факт умисного порушення положень пункту 7.2 договору.

21.03.2022 р. відповідач, при першій же можливості, повідомив листом позивача на його електронну адресу про неможливість виконати умови договору, і направив у вигляді додатку лист ТПП України від 28.02.2022 р., тобто у 15-денний термін після настання останньої дати поставки 10.03.2022 р.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 зазначено: що аналіз приписів частини першої статті 617 ЦК України та частин першої і другої статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, що учасник господарських відносин, який вчинив правопорушення у сфері господарювання, звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання, якщо доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Як було зазначено вище, відповідач у період з 24.02.2022 фактично не міг виконати умови договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є надзвичайними і невідворотними, а тому у повному обсязі вплинули на можливість здійснення відповідачем вчасного виконання умов договору поставки, а саме до 10.03.2022.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

У відповідності до ст. 129 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2022 у справі № 920/855/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 21.11.2022 у справі № 920/855/22 скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроазот» (вул. С.Х. Горобця, буд 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбомаш» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98А, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 30452280) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5521,94 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

Матеріали справи № 920/855/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді М.Г. Чорногуз

Є.Ю. Шаптала