Постанова

від 17.07.2023 по справі 910/1248/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р. Справа№ 910/1248/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023

у справі № 910/1248/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан"

про стягнення 196 771, 33 грн, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" про стягнення 196 771, 33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не належно виконував умови Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 у частині сплати орендних платежів, з огляду на що позивач просить суд стягнути 160 744,50 грн основного боргу, 2 207,34 грн 3% річних, 10 545,61 грн інфляційних втрат та 23 273,88 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 160 744 грн 50 коп. основного боргу, 10 545 грн 61 коп. інфляційних втрат, 2 207 грн 34 коп. 3% річних, 22 676 грн 20 коп. пені та 2 942 грн 60 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Договір № ДНП-2019-11/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 11.11.2019 за своєю правовою природою є договором найму. Місцевий господарський суд зазначив, що строк оплати за Договором за періоди: березень 2022 року, з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень-листопад 2022 року, є таким, що настав, при цьому відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 160 744,50 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості у розмірі 160 744,50 грн. Одночасно судом першої інстанції задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат та частково задоволено вимогу про стягнення пені.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що Договір № ДНП-2019-11/03 є договором найму (оренди), проте дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п. 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX", який звільняє від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Іоннікова І.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

01.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1248/23.

14.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/1248/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі №910/1248/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.11.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватікан" (сторона-2, відповідач) укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 (Договір) відповідно до п. 1.1. Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 45 (сорок п`ять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно п. 3.1. Договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У пункті 3.4. Договору визначено, що щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

У пункті 4.1. Договору узгоджено, що загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою: Цдог=Векспл+Праз, де Цдог - ціна Договору; Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях; Праз - одноразовий платіж за право укладання договору в гривнях.

Векспл = Вмм*К*Т, де Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону; К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті; Т - період, що підлягає оплаті на умовах договору в календарних днях.

Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Праз = Векспл*С%, де С% - відсоткова ставка, що становить 10%.

У пункті 4.3. Договору визначено, що загальна ціна договору становить 922 826,52 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 153 804,42 грн., з яких Векспл - 838 933,20 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 139 822,20 грн. та Праз - 83 893,32 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 13 982,22 грн.

У пункті 4.5. Договору сторони дійшли згоди, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Відповідно до положень пунктів 7.1. та 7.2. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матералами справи, що КП "Київтранспарксервіс" передало, а ТОВ "Ватікан" прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 50 машиномісць за адресою: м. Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що підтверджується Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 11.11.2019.

З актів надання послуг та рахунків на оплату за березень 2022 та період травень - листопад 2022, які підписані лише зі сторони позивача, вбачається, що КП "Київтранспарксервіс" (виконавцем) було виконані наступні роботи (надано такі послуги) - надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування 3-зона, загальною вартістю 160 744,50 грн.

КП "Київтранспарксервіс" зверталось до ТОВ "Ватікан" листами №053/05-935 від 24.03.2022, №053/05-2078 від 29.08.2022 та №053/05-2379 від 28.09.2022 в яких повідомило, що ТОВ "Ватікан" має заборгованість за Договором та просило виконати взяті на себе зобов`язання стосовно розрахунків за Договором (докази направлення містяться в матеріалах справи).

У свою чергу, відповідач, звернувся до позивача з листом №20/09 від 20.09.2022, в якому пропонував досягти компромісу щодо сплати заборгованості, враховуючи введення на території України воєнного стану. Також, відповідач звернувся до позивача листом №46 від 10.01.2023, в якому просив підготувати та підписати додаткову угоду на продовження строку дії Договору.

Разом з тим, як зазначає позивач, зобов`язання за Договором щодо сплати суми заборгованості, відповідачем виконані не були.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями апелянта та висновком місцевого господарського суду, що Договір № ДНП-2019-11/03 є договором найму майнових прав та вважає за необхідне зазначити, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем, КП "Київтранспарксервіс", як виконавцем певних дій за плату, тобто, за данним договором передбачено надання відповідачеві за відповідну плату права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів.

Аналогічна позиція щодо правової природи договорів про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування узгоджується з висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.06.2018 в справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 в справі № 910/6312/19.

Відтак, враховуючи вищевикладене, до правовідносин, що виникли між сторонами, на підставі такого договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг,в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі паркувального майданчика від 15.01.2020 (т. 1 а.с. 19), яким підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем в експлуатацію паркувального майданчика на 50 машиномісць за адресою: . Київ, Оболонський район, перетин просп. Оболонського та вул. Вербової (розподільча смуга), в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Позивачем складено акти надання послуг №1595 від 31.03.2022 р. на суму 23 728, 95 грн, 1778 від 31.05.2022 р. на суму 12 247, 20 грн, 2464 від 30.06.2022 р. на суму 22 963, 50 грн, 2984 від 31.07.2022 р. на суму 23 728, 95 грн, 3641 від 31.08.2022 р. на суму 23 728,95 грн, 4187 від 30.09.2022 р. на суму 22 963, 50 грн, 4802 від 31.10.2022 р. на суму 23 728, 95 грн, 5429 від 30.11.2022 р. на суму 7 654,50 грн (т. 1 а.с. 38-45).

А також, рахунки на оплату № 1382 від 01.03.2022 р., 1962 від 16.05.2022 р., 2296 від 01.06.2022 р., 2772 від 01.07.2022 р., 3316 від 01.08.2022 р., 3973 від 01.09.2022 р., 4616 від 01.10.2022 р., 5195 від 01.11.2022 р., які відповідачем не підписані (т. 1 а.с. 46-53).

Раом з тим, як зазначалося вище, за умовами п. 3.4 Договору, щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих у попередньому місяці. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акта приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа, такий акт вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не місять звернень відповідача до позивача із запереченнями стосовно наданих на підставі Договору послуг, отже, колегія суддів дішла висноску, що такі послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень на підставі п. 3.4 Договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.5 Договору, у відповідача наявне грошове зобов`язання по сплаті позивачу 160 744,50 грн за отримані послуги, а на момент звернення до суду із даним позовом строк виконання такого зобов`язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву, а також в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звільнений від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX".

Пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009 передбачено, що спеціально обладнані майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відповідно до підпункту 1.3.2 пункту 1.3 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ» у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Підприємством згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Підприємством.

В той же час, вищевказаний пункт рішення Київської міської ради був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради №4577/4618 від 14.05.2022 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16 травня 2022 року.

Одночасно, суд апеляційної інстанції підкреслює, що позивачем не здійснювалось нарахування оплати за Договором у період з 01.04.2022 р. по 16.05.2022 р.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022 викладено пункт 1.2 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 у наступній редакції: «У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендних платежів».

Колегія суддів наголошує, що вказаним рішенням Київської міської ради зазначено, що питання звільнення від сплати орендних платежів за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва та питання звільнення від платежів суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з позивачем договорів, мають різний порядок врегулювання, у зв`язку з чим питання оренди комунального майна та питання, щодо паркування транспортних засобів винесені до окремих пунктів регулювання.

Отже, віднесення відповідачем даних видів договорів (надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів) до договорів оренди комунального майна є необґрунтованим, а відтак доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати платежів, визначених Договором, на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення є необґрунтованими.

Разом з тим, твердження відповідача про відсутність прибутку через те, що майданчики для паркування були пустими, а платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за умовами Договору щомісячна плата підлягає перерахуванню позивачу незалежно від результатів господарської діяльності відповідача, крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог КП «Київтранспарксервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" заборгованості є правомірними та обґрунтованими у розмірі 160 744,50 грн.

Такж, як зазначалося раніше, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Отже, дослідивши розрахунок здійснений позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо розрахунку за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 207,34 грн 3% річних та 10 545,61 грн інфляційних втрат, а також, з врахованням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України 22 676,20 грн пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від від 12.04.2023 у справі №910/1248/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватікан" на рішення Господарського суду міста Києва від від 12.04.2023 року у справі №910/1248/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року у справі №910/1248/23 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року у справі №910/1248/23 залишити без змін

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1248/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді І.А. Іоннікова

А.О. Мальченко