Постанова

від 12.07.2023 по справі 925/429/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 925/429/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи за первісним позовом:

від позивача: Писаренко М.О.

від відповідача: Шматько Тетяна Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 22.11.2022

у справі №925/429/22

за позовом Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс"

про повернення майна та стягнення 2 652 023,28 грн

за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс"

до Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича

про визнання недійсними договору зберігання №1 від 28.10.2021, акту приймання - передачі №1 від 28.10.2021 та додаткової угоди №1 від 18.01.2022

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Христофоров Іван Вікторович звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл ДрінксПродакшнІмпекс" у якому просив суд:

- зобов`язати передати (повернути) за актом приймання-передачі майно, яке передане на зберігання за договором зберігання №1 від 28.10.2021;

- стягнути 2652023,28 грн штрафу за несвоєчасне повернення майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича, у якій просило суд:

- поновити процесуальний строк на подання зустрічного позову про визнання недійсними договору зберігання №1 від 28.10.2021, акту приймання - передачі №1 від 28.10.2021 та додаткової угоди №1 від 18.01.2022 у справі №925/429/22 за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" про повернення майна та стягнення 2652023,28 грн;

- визнати недійсними: договір зберігання №1 від 28.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" та Фізичною особою - підприємцем Христофоровим Іваном Вікторовичем; акт приймання - передачі №1 від 28.10.2021 до договору зберігання №1 від 28.10.2021 та додаткову угоду №1 від 18.01.2022 до договору зберігання №1 від 28.10.2021.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі № 925/429/22 у позові Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича відмовлено повністю, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" задоволено частково. Визнано недійсним договір зберігання №1 від 28.10.2021, укладений між Фізичною особою - підприємцем Христофоровим Іваном Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" та визнано недійсною додаткову угоду №1 від 18.01.2022 до договору зберігання №1 від 28.10.2021, укладену між Фізичною особою - підприємцем Христофоровим Іваном Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс". У решті зустрічного позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Христофорова Івана Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" 4 962,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване тим, що генеральний директор вчинив правочин з перевищенням повноважень, встановлених статутом юридичної особи. Загальні збори учасників товариства або голова наглядової ради правочину не затвердили. Вказане є підставою для визнання оспорюваного правочину - договору зберігання №1 від 28.10.2021, недійсним. Недійсний правочин не породжує будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Задоволення зустрічного позову й визнання недійсним договору зберігання №1 від 28.10.2021 повністю виключає задоволення первісного позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Фізична особа - підприємець Христофоров Іван Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати частково рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позов Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" про повернення майна та стягнення 2 652 023,28 грн, а у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічні позовні вимоги. Апелянт зокрема вказує на те, що генеральним директором суму правочину не було перевищено, оскільки сума правочину складає 2400 грн, а за весь термін зберігання 21600 грн. Загальна вартість товару, переданого на зберігання, склала 11982139,94 грн. Проте вартість майна та вартість правочину не є тотожними поняттями. Ціна правочину - це сума коштів (винагороди), яка визначена сторонами за належне виконання умов договору, а вартість майна це вартість будь-якого об`єкту рухомого або нерухомого майна, яка відповідає ринку і ситуації, що там сталася, що визначає суму грошей, за яку може бути проданий той чи інший товар. Оскільки вартість договору не перевищувала розмір обмежень повноважень генерального директора, який визначений Статутом товариства, генеральний директор не був зобов`язаний звітувати про укладення договору.

ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі №925/429/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 прийнято до провадження колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І. розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 розгляд справи відкладено до 07.06.2023.

07.06.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 розгляд справи відкладено до 12.07.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 28.10.2021 Фізична особа - підприємець Христофоров Іван Вікторович (поклажодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" в особі директора Міронова Івана Вікторовича (зберігач) уклали договір зберігання №1.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцю відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк.

Згідно з п. 1.2 договору майно, що передається на зберігання вказується в актах приймання - передачі до даного договору. Майно передане поклажодавцем на зберігання зберігачу залишається у власності поклажодавця і не породжує права власності на нього у зберігача.

Відповідно до п. 1.3. договору докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і вартість мають бути визначені в актах приймання-передачі до даного договору.

Строк зберігання: з дня підписання акту приймання - передачі, до 31.07.2022 включно, якщо інша дата не буде узгоджена сторонами додатково ( п. 1.4 договору).

Згідно з п.1.5 договору місце зберігання: Черкаська область, Черкаський район, с/рада Степанівська, комплекс споруд, Смілянське шосе 8 км, будинок 6.

Відповідно до п. 3.2 договору зберігач зобов`язаний надати можливість поклажодавцю огляду майна або його зразків, взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечення схоронності майна.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути майно прийняте на зберігання, навіть коли передбачений договором строк його зберігання не закінчився (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 5.1 договору сторони дійшли згоди, що за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу плату у розмірі 2400,00 грн за кожен місяць зберігання. За неповний місяць плата здійснюється пропорційно кількості днів фактичного зберігання.

Відповідно до п. 5.2 договору плата за зберігання здійснюється поклажодавцем згідно установленого зберігачем рахунку за фактичний строк зберігання, впродовж 7 календарних днів з дня виставлення рахунку. Виставлення рахунку до сплати за зберігання здійснюється не частіше, ніж раз на місяць. Форма оплати безготівкова, на поточний рахунок зберігача, зазначений у цьому договорі, або на інший банківський рахунок, додатково повідомлений зберігачем.

Згідно із п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору ( п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Договір зберігання № 1 від 28.10.2021 підписали від імені ТОВ „Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" генеральний директор Міронов І.В. та ФОП Христофоров І.В.

28.10.2021 сторони за договором склали та підписали акт приймання - передачі №1, на підставі якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв майно згідно переліку, вказаному у акті, 47 позицій), вартістю 11982139,94 грн.

На підставі актів приймання - передачі № 2 від 20.12.2021, № 3 від 18.01.2022, № 4 від 20.01.2022, № 5 від 24.01.2022, № 6 від 25.01.2022 поклажодавець частково повернув зберігачу майно.

Вказані акти підписали від імені ТОВ „Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" генеральний директор Христофоров І.В. та ФОП Христофоров І.В.

18.01.2022 генеральний директор ТОВ „Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" Христофоров І.В. видав Помагаєву Д.С. довіреність 09/23, якою уповноважив останнього укласти додаткову угоду до Договору зберігання № 1 від 28.10.2021 з умовами визначеними на власний розсуд.

18.01.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 від 18.01.2022 до договору зберігання № 1 від 28.10.2021, якою погодили внести зміни до договору зберігання, а саме викласти пункт 1.4 договору зберігання в новій редакції: "1.4 Строк зберігання: з дня підписання акту приймання - передачі, до 04.02.2022 включно". В п. 2 сторони погодили доповнити договір зберігання пунктом 5.3 наступного змісту: "5.3. У випадку порушень зобов`язань зберігача щодо повернення майна (в тому числі прострочення повернення майна зі зберігання за закінченням строків зберігання, неповернення майна на першу вимогу поклажодавця тощо), зберігач зобов`язаний сплатити поклажодавцю штраф у розмірі 30% вартості майна, яке не повернуто зі зберігання вчасно протягом 3 банківських днів з моменту направлення поклажодавцем письмової вимоги про таке".

Додаткову угоду № 1 від 18.01.2022 до договору зберігання № 1 від 28.10.2021 підписали представники обох сторін: від імені ТОВ „Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" представник за довіреністю Помогаєв Дмитро Сергійович, ФОП Христофоров І.В. особисто.

13.02.2022 та 22.02.2022 Фізична особа - підприємець Христофоров Іван Вікторович надіслав директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" Дорошу В.М. листи №1 та №_22/02-2, у яких повідомив, що наразі на зберіганні у відповідності до акту від 28.10.2021 знаходиться майно на загальну суму 8840077,61 грн, яке вимагав повернути негайно та сплатити штраф у розмірі 2652023,28 грн на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі, в іншому випадку буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав та інтересів, а також в правоохоронні органи щодо вчинення кримінального правопорушення шляхом привласнення майна.

При цьому судом установлено, що 27.10.2021 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" ухвалили рішення, оформлене протоколом №4, про призначення генеральним директором ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" Міронова І.В., наклали обмеження в підписанні правочинів, сума яких одноразово або частинами протягом місяця з одним контрагентом, перевищує 100000 грн., затвердили статут товариства у новій редакції.

22.11.2021 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" ухвалили рішення, оформлене протоколом №6, яким зняли обмеження в підписанні генеральним директором правочинів, сума яких одноразово або частинами протягом місяця з одним контрагентом, перевищує 100000 грн., затвердили статут товариства у новій редакції.

01.12.2021 загальні збори учасників ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" ухвалили рішення (протокол № 7) про звільнення генерального директора товариства Міронова І.В. та призначили генеральним директором товариства Христофорова І.В.

03.02.2022 загальні збори учасників ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" ухвалили рішення (протокол № 1) про звільнення генерального директора товариства Христофорова І.В. з 04.02.2021, затвердили статут товариства у новій редакції.

Відповідно до пункту 11.3. статуту ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів часників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" від 27.10.2022 (протокол 4), до компетенції генерального директора, який може без довіреності діяти в інтересах та від імені Товариства відноситься, зокрема вчинення юридичних дій від імені Товариства, укладення (зміна, розірвання) будь-яких видів правочинів (в тому числі всіх видів договорів, угод, контрактів, векселів, грошових зобов`язань, розпоряджатися коштами чи/або майном товариства на суму, що не перевищує 100000 (сто тисяч) гривень. Якщо вищезазначені правочини та/або угоди перевищують 100000 (сто тисяч) гривень, то Товариство набуває прав і обов`язків по таких правочинах (угодах), які вступають в дію лише з моменту їх затвердження загальними зборами учасників або головною наглядової ради.

10.08.2022 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" ухвалили рішення (протокол №2) змінити місцезнаходження товариства з с. Степанки, вул. Героїв України, буд 124, Черкаської області на місто Лубни, вул. Індустріальна, 2, Полтавської області.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що позивач за первісним позовом стверджує про порушення відповідачем свого обов`язку у зобов`язанні, взятому на підставі догоовру зберігання. Намагаючись захистити порушене суб`єктивне право, позивач вимагає у відповідача повернути майно зі зберігання та сплатити штраф. В свою чергу відповідач заперечує факт передання йому майна на зберігання та стверджує про недійсність договору, укладеного сторонами.

Колегія суддів відзначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору зберігання.

У відповідності до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Плата за зберігання та строки її внесення установлюються договором зберігання (ст. 946 ЦК України).

В силу ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ст. 951 ЦК України).

Укладаючи спірний договір зберігання, відповідач за первісним позовом (зберігач) зобов`язався зберігати річ, яка йому передана позивачем (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, а у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі відшкодувати завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі збитки у розмірі її вартості або у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Вартість майна, що передається на зберігання за оспорюваним договором, сторони визначили у розмірі 11982139,94 грн. Вартість послуг зберігача - 2400 грн за кожен місяць зберігання.

Обов`язок повернути майно зі зберігання є невід`ємним елементом змісту правовідносин між зберігачем та поклажодавцем та обов`язковою умовою для породження обумовлених договором зберігання правових наслідків (предмет договору).

Отже, уклавши оспорюваний договір, відповідач за первісним позовом (зберігач) зобов`язався зберігати майно вартістю 11982139,94 грн та повернути його позивачу (поклажодавцю). Відповідач також зобов`язався, у випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі відшкодувати поклажодавцю завдані втратою (нестачею) або пошкодженням майна збитки у розмірі його вартості 11982139,94 грн або у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Вартість майна переданого на зберігання, вартість послуг зберігача (плата за зберігання майна) визначають розмір зобов`язань сторін договору зберігання у грошовому вимірі. Вартісні характеристики цих складових зобов`язання, Ураховуючи фідуціарний характер договору, прямо впливають на вибір контрагента та на волевиявлення сторін укласти договір зберігання чи ні.

Оспорюваний договір зберігання від імені відповідача уклав генеральний директор товариства, який діяв на підставі та відповідно до вимог статуту товариства.

У відповідності до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (стаття 99 Цивільного кодексу України).

Як убачається з п. 11.3. статуту ТОВ "Інтернешнл Дрінкс Продакшн Імпекс" у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів часників товариства від 27.10.2022, чинній на час укладення оспорюваного договору зберігання, до компетенції генерального директора, який може без довіреності діяти в інтересах та від імені товариства відноситься, зокрема вчинення юридичних дій від імені товариства, укладення (зміна, розірвання) будь-яких видів правочинів (в тому числі всіх видів договорів, угод, контрактів, векселів, грошових зобов`язань, розпоряджатися коштами чи/або майном товариства на суму, що не перевищує 100000 (сто тисяч) гривень. Якщо вищезазначені правочини та/або угоди перевищують 100000 (сто тисяч) гривень, то товариство набуває прав і обов`язків по таких правочинах (угодах), які вступають в дію лише з моменту їх затвердження загальними зборами учасників або головною наглядової ради.

Отже, генеральний директор товариства укладає правочини на суму до 100000 грн; правочини, укладені генеральним директором, на суму, що перевищують 100000 грн, є чинними після затвердження загальними зборами учасників або головною наглядової ради.

Уклавши від імені юридичної особи оспорюваний договір, генеральний директор відповідача (зберігача) вчинив правочин, за змістом якого у товариства виник обов`язок зберігати та повернути майно вартістю 11982139,94 тобто на суму, що перевищує 100000 грн. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження речі у товариства виникає обов`язок відшкодувати поклажодавцю завдані втратою (нестачею) або пошкодженням майна збитки у розмірі його вартості або у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Отже, генеральний директор зберігача вчинив правочин з перевищенням повноважень, встановлених статутом юридичної особи. При цьому загальні збори учасників товариства або голова наглядової ради правочину не затвердили.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Вчинення правочину від імені юридичної особи посадовою особою з перевищенням повноважень, встановлених статутом юридичної особи, є вчиненням юридичною особою правочину без необхідного обсягу цивільної дієздатності. Визнання недійсним правочину є належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

В силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не породжує будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання договору зберігання № 1 від 28.10.2021 та додаткової угоди № 1 від 18.01.2022.

Щодо зустрічної позовної вимоги визнати недійсним акт приймання - передачі №1 від 28.10.2021 до договору зберігання №1 від 28.10.2021 колегія суддів відзначає наступне.

На виконання умов договору зберігання №1 від 28.10.2021 сторони склали та підписали акт приймання-передачі №1 від 28.10.2021, відповідно до змісту якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв майно згідно переліку, вказаному у акті, 47 позицій, вартістю 11982139,94 грн.

Таким чином, акт приймання-передачі майна на зберігання є документом, що покликаний фіксувати факт вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині вимоги про визнання недійсним акту приймання передачі №1 від 28.10.2021 до договору зберігання №1 від 28.10.2021.

Щодо позовних вимог за первісним позовом зобов`язати відповідача передати (повернути) за актом приймання-передачі майно, яке передане на зберігання за договором зберігання №1 від 28.10.2021 та стягнути з відповідача на користь позивача 2652023,28 грн штрафу за несвоєчасне повернення майна колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Ураховуючи, що первісні позовні вимоги позивачем обґрунтовані фактом порушення відповідачем умов договору зберігання №1 від 28.10.2021, який визнано судом недійсним, у суду відсутні правові підстави для задоволення таких позовних вимог. В задоволенні первісного позову належить відмовити повністю.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що вимогу про застосування наслідків недійсного правочину сторони не заявили. Така вимога не є предметом розгляду у справі.

За відсутності вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд не встановлює обставин виконання договору зберігання № 1 від 27.10.2022, зокрема, факту передання майна на зберігання у кількості та асортименті, що вказаний у акті від 27.10.2021 та факту оплати за послуги зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Фізична особа - підприємець Христофоров Іван Вікторович, у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі № 925/429/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі № 925/429/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христофорова Івана Вікторовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі № 925/429/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.11.2022 у справі № 925/429/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Христофорова Івана Вікторовича.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран