Постанова

від 12.07.2023 по справі 902/1332/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 липня 2023 року Справа № 902/1332/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Маціщук А.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - Якименко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське» на рішення господарського суду Вінницької області, від 25.04.2023, повний текст якого складено 05.05.2023 у справі №902/1332/22 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Український Аграрний Ресурс»

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське»

про стягнення 1 046 060,40 грн заборгованості по розрахунках,-

В грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське» (надалі в тексті Підприємство) про стягнення 1046060,40 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договором №03/08/02-22 від 18.04.2022, у тому числі 600 632,10 грн заборгованості за поставлений та переданий товар, 292579,02 грн пені, 113 936,28 грн інфляційних втрат та 21 358,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 17 554,74 грн -3% річних.(арк.справи 1-11).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2023 позов Товариства задоволено частково. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 550493,33 грн заборгованості за поставлений товар, 135175,56 грн пені, 17035,48 грн. -3% річних та 12568,42 грн судових витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 50138,77 грн заборгованості за поставлений товар, 157403,46 грн пені, 113936,28 грн. інфляційних втрат, 21358,26 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 519,26 грн -3% річних в задоволенні позовних вимог відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 3122,49 грн залишено за Позивачем.(арк.справи 186-197).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при коригуванні вартості товару Позивачем помилково не було взято до уваги, що Відповідач до 21.07.2022 сплатив 200000,00 грн та станом на день здійснення перерахунку 04.08.2022 вартість товару підлягала коригуванню, відтак правильною є сума недоплати 550493,33 грн, а тому в частині стягнення 50138,77 грн основного боргу відмовлено. Крім того, оскільки сума основного боргу зменшилася, то зменшенню підлягали розмір пені та 3% річних заявлених до стягнення.

Також з урахуванням балансу інтересів сторін, суд першої інстанції за клопотанням Відповідача, зменшив на 50% суму заявленої пені.

Господарський суд відмовляючи у стягнення інфляційних втрат прийняв до уваги, що Позивачем здійснено перерахунок грошового зобов`язання Відповідача у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 ЦК України, а відтак інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Суд першої інстанції також відмовив у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки дійшов висновку, що така вимога не відповідає нормам чинного законодавства та є подвійним застосуванням пені, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2023 в даній справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.(арк.справи 201-204).

Обґрунтовуючи скаргу, Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ч.ч. 1,2,4,5 ст.236 ГПК України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного суду. Також вважає, що ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено принципи стандартів доказування та дослідження доказів

За твердженнями Скаржника, господарським судом не взято до уваги, що 20.02.2023 між сторонами було укладено та підписано інший Договір, який є ідентичним з Договором від 18.04.2022. Згідно Додатку №1 від 08.02.2022 до Договору №03/08/02-22 від 08.02.2022 Специфікації №1, кількість та вартість Товару повністю відповідають Специфікації №1 та Специфікації №2, які є Додатком №1 та Додатком №2 до Договору від 18.04.2022 №03/08/02-22, та щодо якого існує даний спір. На переконання Апелянта, Позивачем підтверджено укладання вищезазначеного договору та Специфікації №1 від 08.02.2022, адже останні підписані сторонами та скріплені печатками, крім того їх дійсність не спростовано, а також не надано доказів відмови від договору або його розірвання за взаємною згодою сторін.

Апелянт звертає увагу, що єдиною відмінністю між договорами від 20.02.2022 та від 18.04.2022 є зміст пункту 4.5 Договору, відповідно до первісного договору «у випадку несплати в обумовлений термін, без узгодження з Продавцем, рахунок-фактура втрачає силу і підлягає перегляду» натомість текст пункту 4.5 Договору від 18.04.2022 «у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більш ніж на 5%, рахунок-фактура виписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду».

Також, Скаржник зазначає, що Підприємство набуло право власності на товар, який було поставлено як поза Договором №03/08/02-22 від 08.02.2022, так і поза Договором №03/08/02-22 від 18.04.2022, а поставка товару на загальну суму 2 400 118,00 грн відбулася за домовленістю між учасниками справи саме на підставі рахунку-фактури №СФ-000056 від 18.04.2022 та видаткових накладних №РН-0000050 від 19.04.2022 та №РН-0000056 від 26.04.2022, що стверджується і самими товаро-транспортними накладними наданими Позивачем за №0000000020 від 19.04.2022 та №0000000023 від 26.04.2022, де супровідними документами на вантаж зазначено «рахунок-фактура №СФ-0000056 від 18.04.2022, видатк.накл. №РН-0000050 від 19.04.2022» та «рахунок-фактура №СФ-0000056 від 18.04.2022, видатк.накл. №РН-000056 від 26.04.2022».

На думку Апелянта, Відповідачем у даному випадку не може бути застосовано п.4.5 Договору, яким передбачено, що «у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більш ніж на 5%, рахунок-фактура виписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду», саме тому Позивачем не погоджено та не підписано коригуючі накладні №0000000001 від 30.09.2022 до видатк.накл. №РН-0000050 від 19.04.2022 та №0000000002 від 30.09.2022 до видатк.накл. №РН-0000056 від 26.04.2022.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №902/1332/22 та призначено справу до розгляду на 12.07.2023. (арк.справи 216).

19.06.2023 на адресу суду надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити без змін рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2023, а апеляційну скаргу Підприємства без задоволення.(арк. справи 218-220).

03.07.2023 засобами електронного зв`язку від представника Відповідача адвоката Якименко К.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена апеляційним судом.(арк.справи 226).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.07.2023 представник Відповідача підтримав доводи і вимоги скарги, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В процесі судового розгляду, у зв`язку з технічною неможливістю, представник Відповідача не зміг під`єднатися та перебувати протягом усього судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua. При цьому, був повідомлений апеляційним судом, відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, про ризики технічної неможливості участі у відео-конференції поза межами приміщення суду, у випадку переривання зв`язку тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Порадившись на місці, колегія суддів, ухвалила: не застосовувати технічну фіксацію судового процесу під час подальшого судового розгляду апеляційної скарги.

Позивач не забезпечив явку свого представника у призначене на 12.07.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2022 року ТзОВ «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс»-постачальник та Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Дружелюбівське»-покупець, уклали договір №03/08/02-22 (надалі в тексті Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Сторони погодили, що кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікації до договору і становить його невід`ємну частину.(п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору постачальник бере на себе зобов`язання після підписання договору в строк, не пізніше вказаного в специфікації, передати покупцеві товар. Покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар від постачальника та здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначених у специфікації.

Сторони пунктом 4.1 Договору погодили, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються даним договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін. У специфікації за кожною окремою позицією асортименту товару, вказується: найменування товару, одиниця виміру товару, кількість товару по кожній позиції, ціна за одиницю товару без урахування ПДВ в грн, сума за кожною окремою позицією товару без ПДВ в грн, загальна сума без ПДВ по партії товару в грн, загальна сума партії товару, що поставляється з урахуванням ПДВ.(п.п.5.1, 5.2 Договору).

Загальна ціна договору складається з суми всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору (пункт 5.4 Договору).

Відвантаження товару за договором здійснюється на умовах, вказаних у специфікації до даного договору (згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року). Товар вважається прийнятим покупцем по кількості у відповідності з підписаною покупцем видатковою накладною, а по якості на основі відповідних сертифікатів.(п.п. 6.1, 6.2 Договору).

Відповідно до п.6.4 Договору одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром, а саме: видаткова накладна; рахунок-фактура; сертифікат відповідності (виробника продукції ТзОВ «Український Аграрний ресурс»).

Місце поставки товару визначається у специфікації на кожну партію товару.(п.6.5. Договору).

Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається після передачі товару першому перевізнику товару або покупцю.(п.6.7 Договору).

Договір набирає сили, відповідно до п.10.1 Договору, з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання зобов`язань до повного їх закінчення. (арк.справи 16-19).

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2022 сторонами договору було погоджено та підписано Додаток №1 до договору специфікацію №1 на поставку товару (мінеральних добрив), якою погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється на загальну суму 2069355,60 грн.

Пунктом 1 специфікації №1 до Договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах: СРТ (Вінницька обл., Калинівський район, село Дружелюбівка).

Пунктом 2 специфікації №1 до Договору сторони погодили, що оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 100% (сто відсотків) загальної вартості товару, а саме 2069355,60 грн, сплачується покупцем у гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме 70747,20 дол, (офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання договору становить 29 гривень 25 копійок) до 18.05.2022 відповідно визначеної формули:

С = SxК, де С сума заборгованості/грн, S сума заборгованості в доларах США на момент підписання договору/дол.США, К офіційний курс Національного банку України долара США на дату остаточного розрахунку, що не суперечить ч.2 ст.ст. 524,533 Цивільного кодексу України. Постачальник при цьому зобов`язаний надати покупцю відкориговані документи на товар (акт коригування ціни та розрахунки коригування до податкової накладної).

Поставка товару здійснюється в термін: 19.04.2022.(п.4 специфікації №1).

Згідно пункту 5 специфікації №1 датою поставки товару є дата відвантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п.1 даної Специфікації.

Дана специфікація є невід`ємною частиною договору №03/08/02-22 від 18.04.2022 і вступає в силу з моменту підписання сторонами (пункт 7 специфікації №1).(арк.справи 18).

Матеріалами справи стверджено, що 18.04.2022 сторонами Договору також було погоджено та підписано Додаток №2 до договору Специфікацію №2 на поставку товару (мінеральних добрив), якою погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється на загальну суму 330782,40 грн.

Пунктом 1 специфікації №1 до договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах: СРТ (Вінницька обл., Калинівський район, село Дружелюбівка).

За умовами пункту 2 специфікації №2 оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 100% загальної вартості товару, а саме 33082,40 грн, сплачується покупцем у гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме 11308,80 дол.(офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання договору становить 29 грн 25 коп.), до 18 травня 2022 року відповідно визначеної формули:

С = SxК, де С сума заборгованості/грн, S сума заборгованості в доларах США на момент підписання договору/дол.США, К офіційний курс Національного банку України долара США на дату остаточного розрахунку, що не суперечить ч.2 ст.ст. 524,533 Цивільного кодексу України. Постачальник при цьому зобов`язаний надати покупцю відкориговані документи на товар (акт коригування ціни та розрахунки коригування до податкової накладної).

Відповідно до пункту 4 специфікації №2 від 18.04.2022 визначено, що поставка товару здійснюється в термін: за домовленістю сторін.

Згідно пункту 5 специфікації №2 від 18.04.2022 датою поставки товару є дата відвантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п.1 даної Специфікації.

Специфікація є невід`ємною частиною договору №03/08/02-22 від 18.04.2022 і вступає в силу з моменту підписання сторонами (пункт 7 Специфікації №).

Договір №03/08/02-22 та додатки (Специфікації) до нього від 18.04.2022 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 19).

З урахуванням підписаної сторонами Специфікації №1 та Специфікації №2 від 18.04.2022 до Договору сторони погодили поставку товару на загальну суму у розмірі 2400138,00 грн.

Матеріалами справи свідчать, що 18.04.2022 Позивачем виставлено Відповідачеві рахунок-фактуру №CA-0000056 від 18.04.2022 на оплату визначеного у специфікаціях товару на загальну суму 2400138,00 грн.(арк.справи 20).

З матеріалів справи вбачається, що через представника Патинську Н.А., яка діяла на підставі довіреностей №6, №7, №8 від 19.04.2022, згідно товарно-транспортної накладної №0000000020 від 19.04.2022 та видаткової накладної №РН-0000050 від 19.04.2022 Товариство передало, а Підприємство прийняло товар (добрива комплексні за асортиментом та кількістю зазначеній у ній) на загальну суму 2069355, 60 грн, а згідно товарно-транспортної накладної №0000000023 від 26.04.2022 та видаткової накладної №РН-0000056 від 26.04.2022 Товариство передало, а Підприємство прийняло товар (добрива комплексні за асортиментом та кількістю зазначеній у ній) на загальну суму 330782,40 грн.(арк.справи 22, 24, 26-28, 29-30, 31).

Товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток Позивача та Відповідача.

Із матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження здійснення господарської операції з постачання товару у квітні 2022 року з погодженими сторонами обсягом поставленого товару, вартістю та загальною сумою постачання товару Позивачем виписано та зареєстровано податкові накладні №15 віл 19.04.2022, №20 від 26.04.2022.(арк.справи 86-91).

Суму податку на додану вартість за вказаними податковими накладними відображено Відповідачем у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року (додаток 1) у складі податкового кредиту за звітний місяць.(арк.справи 100-102).

Обставина передачі товару позивачем на користь відповідача сторонами визнається, спір щодо належного виконання зобов`язання продавця з передачі товару покупцю між сторонами відсутній.

Як вбачається із специфікацій №1 від 18.04.2022 та №2 від 18.04.2022 остаточною датою проведення повного розрахунку за поставлений товар є 18.05.2022 року.

Судом встановлено, що Відповідачем на користь Позивача:

згідно платіжної інструкції № 172 від 27.05.2022 сплачено 100 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 220 від 07.07.2022 сплачено 100 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 283 від 26.08.2022 сплачено 200 138,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 303 від 07.09.2022 сплачено 200 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 338 від 27.09.2022 сплачено 300 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 353 від 30.09.2022 сплачено 300 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 364 від 05.10.2022 сплачено 300 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 486 від 25.10.2022 сплачено 400 000,00 грн;

згідно платіжної інструкції № 498 від 27.10.2022 сплачено 500 000,00 грн.

Всього Відповідачем на користь Позивача сплачено 2400138,00 грн із призначенням платежу «за добриво згідно рахунку №СФ-0000056 від 18.04.2022 року».(арк.справи 32-40).

Матеріали справи містять здійснений Позивачем перерахунок вартості поставленого товару у гривні відповідно до офіційного курсу НБУ до долара США станом на 04.08.2022 та направлено Відповідачу претензію та рахунокфактуру №0000152 від 04.08.2022, яким визначена скоригована вартість товару в сумі 3000770,10 грн.(арк.справи 21, 41-43).

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач не заперечив обставини отримання претензії та рахунку-фактури №0000152 від 04.08.2022.

Матеріалами справи стверджено, що згідно пункту 2 специфікацій до договору Позивачем складено коригуючу накладну №0000000001 від 30.09.2022 до видаткової накладної №РН-0000050 від 19.04.2022, у якій відображено збільшення вартості товару по кожній товарній позиції окремо та у загальному розмірі на суму 517843,50 грн та коригуючу накладну №00000000002 від 30.09.2022 №РН-0000056 від 26.04.2022, в якій відображено збільшення вартості товару по кожній товарній позиції окремо та у загальному розмірі на суму 82788,60 грн.(арк.справи 23, 25).

На підставі коригуючих накладних Позивачем складено та зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 30.09.2022 №8 до податкової накладної №15 від 19.04.2022 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 30.09.2022 до податкової накладної №20 від 26.04.2022.(арк.справи 92-97, 132-139).

Як встановлено судом першої інстанції, проведені Відповідачем платежі, не включають в себе сплату скоригованої вартості товару на підставі рахунку-фактури від 04.08.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2022 Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості за договором в сумі 600632,10 грн, до якої були долучені рахунок-фактура №0000152 від 04.08.2022, коригуюча накладна № 0000000001 від 30.09.2022 до видаткової накладної №РН-0000050 від 19.04.2022 та коригуюча накладна №00000000002 від 30.09.2022 до видаткової накладної №РН-0000056 від 26.04.2022, яка залишена Відповідачем без задоволення.(арк.справи 44-46).

Вважаючи, що Підприємством не виконано умови Договору в повному обсязі, внаслідок чого виникли: 600632,10 грн заборгованості за поставлений товар, 292579,02 грн пені, 113936,28 грн інфляційних втрат, 21358,26 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 17554,74 грн -3% річних Товариство звернулось з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2023 позов задоволено частково.(арк.справи 186-197).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів виходить з того, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за курсовою різницею згідно договору поставки №03/08/02-22.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передба-чені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямо-вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, право-відносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За договором поставки, відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.(стаття 712 ЦК України).

Згідно положень ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (прода-вець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1, ч. 2 статті 632 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями статті 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов-язання в іноземній валюті.

Відповідно до вимог частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, свої зобов`язання за Договором поставки Позивач виконав належним чином, матеріали справи не містять доказів пред`явлення Відповідачем Позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення Позивачеві товару.

Поруч з тим, між сторонами виник спір про виконання Відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар з урахуванням скоригованої вартості товару на курсову різницю згідно пункту 2 специфікацій до договору на підставі виставленого Позивачем рахунку-фактури №0000152 від 04.08.2022, яким визначена скоригована вартість товару в сумі 3000770,10 гривень.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, Відповідач стверджує про виконання ним Договору №03/08/02-22 саме від 08.02.2022, а не Договору №03/08/02-22 від 18.04.2022, при цьому визнає їх ідентичність, окрім умов пунктів « 4.5», відповідно до першого договору «у випадку несплати в обумовлений термін, без узгодження з Продавцем, рахунок-фактура втрачає силу і підлягає перегляду», натомість текст пункту 4.5 Договору від 18.04.2022: «у випадку збільшення курсу долара до національної валюти в розмірі більш ніж на 5%, рахунок-фактура виписаний постачальником та неоплачений покупцем, втрачає силу та підлягає перегляду».

На переконання Скаржника, Договір від 08.02.2022 та Специфікація №1 до нього від 08.02.2022 є чинними, адже останні підписані сторонами та скріплені печатками, крім того їх дійсність не спростовано, також не надано доказів відмови від договору або його розірвання за взаємною згодою сторін.

Досліджуючи Договір №03/08/02-22 від 08.02.2022 та Договір №03/08/02-22 від 18.04.2022, апеляційний суд зазначає, що обидва правочини мають однаковий номер та містять однакові умови, предмет і ціну, відмінними є лише умови пунктів « 4.5», при цьому обидва договори підписано сторонами у справі та скріплено відтисками печаток. Поруч з цим, матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду доказів розірвання чи визнання недійсними жодного з договорів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином ГПК України передбачає як окремі види доказів письмові докази.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.(ч.2 ст.86 ГПК України).

Статтею79 ГПК України передбачено наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що відвантаження Товару згідно п.6.1 Договору №03/08/02-22 від 18.04.2022 здійснюється на умовах, вказаних у Специфікації до даного Договору (згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року).

Пунктами 2 Специфікації №1 та Специфікації №2 до Договору сторони погодили, що оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем до 18.05.2022

Згідно пунктів 5 Специфікації №1 та Специфікації №2, датою поставки товару є дата відвантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п.1 даної Специфікації.

Поруч з тим, п.4 визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до Специфікації №1 в термін 19.04.2022, а згідно специфікації №2 в термін за домовленістю сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що відвантаження товару відбулося у строки, погоджені сторонами у Специфікаціях №1 та №2 від 18.04.2022, так згідно товарно-транспортної накладної №0000000020 від 19.04.2022 та видаткової накладної №РН-0000050 від 19.04.2022 Товариство передало, а Підприємство прийняло товар (добрива комплексні за асортиментом та кількістю зазначеній у ній) на загальну суму 2069355,60 грн, а згідно товарно-транспортної накладної №0000000023 від 26.04.2022 та видаткової накладної №РН-0000056 від 26.04.2022 Товариство передало, а Підприємство прийняло товар (добрива комплексні за асортиментом та кількістю зазначеній у ній) на загальну суму 330782,40 грн.

Натомість матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів виконання сторонами Договору від 08.02.2022.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає більш вірогідним доказом, що стверджує відносини між Позивачем та Відповідачем, які відбулися у спірний період є Договір від 18.04.2022, а відтак, суд першої інстанції правомірно застосував в спірних правовідносинах редакцію Договору від 18.04.2022.

При цьому, на переконання апеляційного суду, твердження Скаржника про поставку товару на позадоговірних умовах є необґрунтованими, адже первинні документи, що містяться в матеріалах справи, надані в підтвердження здійснення поставки, а саме: рахунком-фактурою №СФ-000056 від 18.04.2022, видатковими накладними №РН-0000050 від 19.04.2022 та №РН-0000056 від 26.04.2022, а також товаро-транспортними накладними №0000000020 від 19.04.2022 та №0000000023 від 26.04.2022 відповідають умовам щодо строків поставки Договору від 18.04.2022.

Враховуючи, що Відповідачем не наведено інших заперечень в апеляційній скарзі, а також не надано контррозрахунку суми заборгованості, колегія суддів, перевіривши правильність здійснених судом першої інстанції розрахунків погоджується з тим, що сума недоплати за договором за отриманий товар складає 550493,33 грн.

Крім того, колегія суддів, оскільки порядок розрахунку чітко визначений умовами договору, Відповідач мав можливість і був зобов`язаний провести оплату на умовах, на які погодився при укладенні договору, зокрема і щодо коригування ціни з урахуванням зміни курсу гривні до долара США. Вся необхідна інформація для такого розрахунку є загальновідомою. Умови та порядок здійснення розрахунку передбачені безпосередньо договором та дотримання такого порядку залежало виключно від дій Відповідача.

Поруч з цим, матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано суду доказів погашення основної суми боргу з врахуванням курсової різниці на час розгляду в суді апеляційної інстанції.

Позивачем також було заявлено до стягнення 292579,02 грн пені, 113936,28 грн втрат від інфляції, 21358,26 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 17554,74 грн 3% річних. Здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених до стягнення суми пені, інфляційних втрат, відсоків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних, суд першої інстанції частково задоволив дані вимоги, а саме: присудив до стягнення на користь Позивача 135175,56 грн пені та 17035,48 грн -3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення 157403,46 грн пені, 113936,28 грн інфляційних втрат, 21358,26 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 519,26 грн -3% річних відмовлено за безпідставністю.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням ст.625 ЦК України, за наявності встановленого факту прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання та перевіривши виконаний Позивачем та судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 17 035,48 грн -3% річних.

Крім того, апеляційний суд з врахуванням ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та беручи до уваги сталу практику Верховного Суду щодо можливості зменшення судом розміру неустойки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18), вважає правомірним застосування судом першої інстанції права зменшення на 50% суми нарахованої пені та присудження до стегняння 135175,56 грн пені.

Обґрунтованим, на думку апеляційного суду, також є висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти та відмови у задоволенні відсотків за користування чужими грошовими коштами, адже відповідно до умов п.8.3 Договору, оскільки таке нарахування обчислюється за кожен день прострочення виконання зобов`язання, то даний вид порушення підпадає під визначення пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявленого позову, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Друже-любівське» на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2023 у справі №902/1332/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1332/22 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.