ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.07.2023Справа № 910/5573/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут»
про стягнення 293088,45 грн
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» про стягнення 293088,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору №41АР200-2621-22 від 30.11.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, в частині оплати вартості переданого газу за період з березня 2022 по вересень 2022 року, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 181548,40 грн, яку позивач просить суд стягнути. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4910,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 31557,11 грн та пеню у розмірі 75072,21 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що у зв`язку із військовою агресією рф, відповідач не мав об`єктивної можливості виконати зобов`язання за Договором, а тому наявні форс-мажорні обставини. Крім того, позивач заперечив щодо розміру пені, вказавши, що розрахунок позивача перевищує 6 місяців.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі - Постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» (далі - Споживач) укладено Договір №41АР200-2621-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2022 році природний газ (далі - Газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. (п.1.1. Договору)
Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього Договору. (п.1.3. Договору)
Відповідно до п.2.5.2. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використання кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з п.4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить 1 календарний місяць.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. (п.4.4. Договору)
Відповідно до п.5.4. Договору Споживач має право отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначений цим Договором; самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотримання вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.5.5.2 та п.5.5.3. Договору Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором; компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувались Постачальником.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. (п.6.1. Договору)
Згідно з п.7.3. Договору відновлення газопостачання здійснюється за погодженням Постачальника та після відшкодування Споживачем витрат на припинення та відновлення газопостачання, що понесені Постачальником та/або Оператором ГРМ.
Додатком №1 до Договору сторони визначили Планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях.
До вказаного Договору сторонами складались та підписувались Додаткові угоди.
Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу через приєднану мережу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у період з березня 2022 по вересень 2022 року природний газ на загальну суму 181145,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними з обох сторін Актами приймання-передачі природного газу №ТГЗ82014897 від 31.03.2022 на суму 140524,34 грн; №ТГЗ82020931 від 30.04.2022 на суму 40587,24 грн; №ТГЗ82026524 від 31.05.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82036492 від 30.06.2022 на суму 6,89 грн; №ТГЗ82041346 від 31.07.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82051069 від 31.08.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82068433 від 30.09.2022 на суму 4,79 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов Договору надавались відповідачу послуги з припинення газопостачання, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №72009227 та Актом надання послуг №82084730 від 20.09.2022 на суму 403 грн.
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Проте, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором постачання природного газу щодо здійснення оплати вартості поставленого за спірний період природного газу на суму 181145,40 грн та послуг за відключення (обмеження/припинення) газопостачання у розмірі 403 грн на рахунок постачальника.
Позивач 21.02.2023 (поштове відправлення №2103602690548) звертався до відповідача з листом №02/02/2023 від 02.02.2023 у якому вимагав сплатити заборгованість у розмірі 181548,40 грн та підписати Акт №82084730 від 20.09.2022.
Відповідачем було отримано вказаний лист 28.02.2023, проте залишено без відповіді та задоволення.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості за Договором підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 181548,40 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4910,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 31557,11 грн та пені у розмірі 75072,21 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 6.2.1. Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що позивачем перевищено строк нарахування пені, а саме з 12.04.2022 по 16.03.2023, судом відхиляються, з огляду на таке.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Станом на визначену позивачем дату нарахування пені діяв карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 з 12 березня 2020 року.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 року №40-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, що спростовує відповідні доводи відповідача.
Посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили судом відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до п.6.4. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).
Наданий відповідачем Сертифікат ТПП України №3100-22-1558 від 28.11.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин саме за спірним Договором №41АР200-2621-22, оскільки вказаний сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини щодо обов`язків відповідача виконати роботи за Державним Контрактом на виконання робіт №362/7/21/259 від 21.12.2021, який укладений між відповідачем та Міністерством оборони України та не має ніякого відношення до Договору №41АР200-2621-22.
Так, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором №41АР200-2621-22 внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу в підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором (причинно-наслідковий зв`язок) та саме яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни та пізніше.
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Суд зазначає, що повідомлення про форс-мажор, навіть якщо таке не передбачено Договором, має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги, оплату) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору, зокрема, щодо припинення (обмеження) постачання газу.
Натомість, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про вчинення відповідачем дій з повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та неможливості у зв`язку із цим виконати взяті на себе договірні зобов`язання з оплати.
В той же, час відповідач у спірний період продовжував отримувати газ по Договору, при цьому не здійснюючи будь-яких повідомлень позивача та застережень, щодо неможливості здійснення оплати за поставлений газ.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
За приписами ст.1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Суд зазначає, що за подання вказаного позову до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4396,33 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5492,87 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №4978 від 15.03.2023.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення суми сплаченого судового збору, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для його повернення.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; ідентифікаційний код 07989865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2; ідентифікаційний код 43965848) заборгованість у розмірі 181548 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот сорок вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 4910 (чотири тисячі дев`ятсот десять) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 31557 (тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 11 коп., пеню у розмірі 75072 (сімдесят п`ять тисяч сімдесят дві) грн 21 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн 33 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання: 17.07.2023.
Суддя Я.В. Маринченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2023 |
Оприлюднено | 20.07.2023 |
Номер документу | 112270179 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Маринченко Я.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні