Постанова

від 01.11.2023 по справі 910/5573/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 910/5573/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Майборода А.Л.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2023 (дата підписання 17.07.2023)

у справі № 910/5573/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут"

про стягнення 293 088,45 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» про стягнення 293088,45 грн., з яких заборгованість у розмірі 181548,40 грн, 3% річних у розмірі 4910,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 31557,11 грн та пеня у розмірі 75072, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №41АР200-2621-22 від 30.11.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого газу за період з березня 2022 по вересень 2022 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/5573/23 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» заборгованість у розмірі 181 548 грн 40 коп., 3% річних у розмірі 4910 грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 31557 грн 11 коп., пеню у розмірі 75072 грн 21 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4396 грн 33 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що сума заборгованості відповідача з оплати вартості поставленого за спірний період природного газу в розмірі 181145,40 грн та послуг за відключення (обмеження/припинення) газопостачання у розмірі 403 грн на рахунок постачальника є доведеною. В частині посилання відповідача як на підставу звільнення його від стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних на наявність форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії проти України, судом враховано, що загальний лист ТПП України від 28.02.2022 на який посилається відповідач не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Наданий відповідачем Сертифікат ТПП України №3100-22-1558 від 28.11.2022 не є належним та допустимим доказом наявності форс-мажорних обставин саме за спірним договором №41АР200-2621-22, оскільки вказаний сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини щодо обов`язків відповідача виконати роботи за Державним Контрактом на виконання робіт №362/7/21/259 від 21.12.2021, який укладений між відповідачем та Міністерством оборони України та не має ніякого відношення до договору №41АР200-2621-22.

При цьому судом встановлено, що відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором №41АР200-2621-22 внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу в підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором (причинно-наслідковий зв`язок) та саме яким чином вказані обставини перешкодили йому виконати зобов`язання за договором у встановлені терміни та пізніше.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі № 910/5573/23, Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549, 610, 611, 614, 625 ЦК України, ст.ст. 76, 237, 238 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому скаржник посилається на те, що він не мав об`єктивної можливості своєчасно виконати свої зобов`язання за укладеним з позивачем договором у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Позиції інших учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи при цьому, що відповідачем не доведено підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язання з оплати поставленого газу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (судді: Ходаківська - головуюча, Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2023 по справі № 910/5573/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" на рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/5573/23 в засіданні суду на 01.11.2023.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задовольнити, оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив. Враховуючи, що явка представників сторін у судові засідання не визнавалась обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 30.11.2021 №41АР200-2621-22, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», останнє взяло на себе зобов`язання передати у власність відповідача як споживача у 2022 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.3 договору планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.5.2. договору передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом 3 робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використання кваліфікованого електронного підпису.

В п. 4.1. договору визначено, що розрахунковий період за договором становить 1 календарний місяць.

За положеннями п.п. 4.2., 4.4 договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

В п.5.4. договору встановлено, що споживач має право отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначений цим договором; самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотримання вимог чинного законодавства.

В п.п. 5.5.2 та 5.5.3. договору сторони передбачили, що споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором; компенсувати постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) споживача та оплачувались постачальником.

Згідно з п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору,споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.3. договору відновлення газопостачання здійснюється за погодженням постачальника та після відшкодування споживачем витрат на припинення та відновлення газопостачання, що понесені постачальником та/або Оператором ГРМ.

В додатку № 1 до договору встановлено планові обсяги постачання газу у 2022 році по місяцях.

До договору укладались додаткові угоди.

На виконання умов зазначеного вище договору позивачем передано, а відповідачем - прийнято у період з березня 2022 по вересень 2022 року природний газ на загальну суму 181145,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними з обох сторін актами приймання-передачі природного газу №ТГЗ82014897 від 31.03.2022 на суму 140524,34 грн; №ТГЗ82020931 від 30.04.2022 на суму 40587,24 грн; №ТГЗ82026524 від 31.05.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82036492 від 30.06.2022 на суму 6,89 грн; №ТГЗ82041346 від 31.07.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82051069 від 31.08.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82068433 від 30.09.2022 на суму 4,79 грн.

Крім того, позивачем відповідно до умов договору надавались відповідачу послуги з припинення газопостачання, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №72009227 та актом надання послуг №82084730 від 20.09.2022 на суму 403 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» посилалось на те, що відповідачем не виконані зобов`язання за договором в частині оплати вартості поставленого за спірний період природного газу на суму 181145,40 грн та послуг за відключення (обмеження/припинення) газопостачання у розмірі 403 грн на рахунок постачальника, у зв`язку з чим позивач листом №02/02/2023 від 02.02.2023 звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 181548,40 грн та підписати акт №82084730 від 20.09.2022, яку було залишено без відповіді та задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, позивачем на виконання умов укладеного договору у період з березня 2022 по вересень 2022 року поставлено, а відповідачем - прийнято природний газ на загальну суму 181145,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи підписаними з обох сторін актами приймання-передачі природного газу №ТГЗ82014897 від 31.03.2022 на суму 140524,34 грн; №ТГЗ82020931 від 30.04.2022 на суму 40587,24 грн; №ТГЗ82026524 від 31.05.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82036492 від 30.06.2022 на суму 6,89 грн; №ТГЗ82041346 від 31.07.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82051069 від 31.08.2022 на суму 7,38 грн; №ТГЗ82068433 від 30.09.2022 на суму 4,79 грн, а також надано послуги з припинення газопостачання, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №72009227 та актом надання послуг №82084730 від 20.09.2022 на суму 403 грн.

Натомість доказів своєчасної та повної оплати відповідачем поставленого йому газу та наданих послуг матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Таким чином, суб`єкту господарювання необхідно довести, що невиконання (неналежне виконання) зобов`язання сталось, саме у зв`язку із настанням обставин непереборної сили.

Відповідно по повідомлення Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яке було розміщено на її сайті, визнано військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022. Зокрема, у повідомленні зазначено, що враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що скаржник, окрім фактичного посилання на повномасштабну військову агресію проти України, ніякими належними та допустимими доказами не довів, що невиконання ним своїх зобов`язань з оплати поставленої йому електричної енергії сталося, саме внаслідок цих обставин.

За таких обставин правомірним є висновок суду про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості, а також інфляційних втрат та 3 % річних.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне в даному випадку врахувати положення ч. 1 ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

У п. п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, яку правомірно враховано місцевим господарським судом, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Дослідивши фактичні обставини справи, зокрема, щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором, враховуючи співвідношення інтересів сторін, те, що збитки від прострочення сплати за договором достатньою мірою покриваються нарахованими на суму основної заборгованості інфляційними втратами та 3 % річних, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, нарахованої відповідно до п. 6.2.1 договору до 10 %, тобто, до 7 507, 22 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом не враховано усі фактичні обставини справи та не застосовано норми, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача 7 507, 22 грн пені шляхом її зменшення на 90 %.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. При цьому колегія суддів враховує, що аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/5573/23 змінити, виклавши абзаци перший та другий його резолютивної частини в такій редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; ідентифікаційний код 07989865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, 32/2; ідентифікаційний код 43965848) заборгованість у розмірі 181 548 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот сорок вісім) грн 40 коп., 3 % річних у розмірі 4 910 (чотири тисячі дев`ятсот десять) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 557 (тридцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн 11 коп., пеню у розмірі 7 507 (сім тисяч п`ятсот сім) грн 22 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 396 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) грн 33 коп. ".

Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2023 у справі №910/5573/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 27.11.2023 (у зв`язку з: перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці з 06.11.2023 по 17.11.2023; перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. на навчанні в Національній школі суддів України з 13.11.2023 по 17.11.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова