Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/4809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/4809/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" про прийняття додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна"

про стягнення 221 405,99 грн.

Представники учасників справи: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" (відповідач) про стягнення 221 405,99 грн., у тому числі 166 451,72 грн. основного боргу, 17 677,17 грн. пені, 4 843,06 грн. 3 % річних, 32 434,04 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 8 від 29.03.2021 в частині здійснення поставки у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 у справі № 910/4809/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" про стягнення 221 405,99 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" 166 451 (сто шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн. 72 коп. основного боргу, 2 496 (дві тисячі чотириста дев`яносто шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З огляду на викладене, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" про прийняття додаткового рішення, суд дійшов висновку про відсутність необхідності викликати сторони в судове засідання для розгляду вказаної заяви.

Як встановлено у ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення за наслідками розгляду справи № 910/4809/23 Господарським судом міста Києва не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір про надання правової допомоги № 18/04/22 від 18.04.2022, ордер серії АА № 1220532 від 12.07.2022, Додаток № 1 від 01.03.2023 до Договору про надання правової допомоги № 18/04/22 від 18.04.2022, Акт про виконання робіт (надання послуг) від 06.07.2023 на суму 20 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5373 від 19.04.2013.

У пункті 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 15 035,88 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 233-235, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/4809/23 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоруська цементна компанія-Україна" (01014, місто Київ, вул. Звіринецька, будинок 63, офіс 1, ідентифікаційний код 43920640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 7 Б, ідентифікаційний код 41076013) 15 035 (п`ятнадцять тисяч тридцять п`ять) грн. 88 коп. витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено на підписано 13.07.2023.

Суддя С. В. Стасюк