Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/3967/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/3967/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9) в інтересах держави до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) та до Приватного підприємства "ЦАВІСТА" (01025, місто Київ, вулиця Стрітенська, будинок 3/15, літера А) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

За участю представників:

від прокурора - Винник О.О.;

від відповідача 1 - Рослик А.А.;

від відповідача 2 - Бродська К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та до Приватного підприємства "ЦАВІСТА" (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 78/1912 приватному підприємству «Цавіста» (надалі - ПП «Цавіста») передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051), у тому числі 0,1326 га в межах прибережної захисної смуги, для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою на острові Труханів (біля Московського (на теперішній час -Північного) мосту) у Дніпровському районі міста Києва.

У подальшому Київською міською радою прийнято рішення від 31.08.2021 № 2244/2285 про поновлення ПП «Цавіста» на 10 років договору оренди земельної ділянки.

Прокурор вказує, що беручи до уваги приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та умови п.п. 8.3 та 11.7 договору від 22.08.2007, ПП «Цавіста» втратило переважне право на поновлення договору оренди землі на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва, оскільки орендар відповідно до договору оренди землі зобов`язувався завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, однак не приступив до використання землі за призначенням, визначеним у договорі, а отже, неналежно виконував обов`язки відповідно до умов договору.

Окрім того, прокурор вказав, що територія островів (повністю) має статус та режим використання, передбачений для прибережної захисної смуги.

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 0,3936 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги на острові Труханів у Дніпровському районі міста Києва в силу вимог закону повністю відноситься до категорії земель водного фонду, де заборонено будівництво споруд.

Крім того, відповідно до п. 11.7 договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору, проте за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 27.01.2023 в міському земельному кадастрі обліковуються клопотання ПП «Цавіста» від 15.06.2017 №КОП-1080 та від 05.10.2017 №КОП-1139 про поновлення договору оренди від 22.08.2007 №66-6-00410.

Також договір оренди землі вважається поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» лише у разі укладення у місячний строк додаткової угоди, про що безпосередньо передбачено ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Водночас у матеріалах справи відсутні як докази укладення після закінчення договору оренди у серпні 2017 року додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, так і докази оскарження ПП «Цавіста» відмови чи зволікання Київської міської ради в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Таким чином, наведені вище обставини виключають застосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2244/2285 «Про поновлення приватному підприємству «Цавіста» договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 № 66-6-00410»;

- визнати недійсним договір від 24.10.2022 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,3936 га (кадастровий номер 1-» 0000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва на новий строк, укладений між Київською міською радою та приватним підприємством «Цавіста», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 24.10.2022 за № 419;

- зобов`язати приватне підприємство «Цавіста» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2023.

05.04.2023 відповідач-1 - Київська міська рада, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що із пояснювальної записки до проєкту рішення від 27.05.2021 №1754/ПР «Про поновлення ПП «Цавіста» договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 №66-6-00410 орендар звернувся із клопотанням про поновлення договору, продовжує користуватися земельною ділянкою згідно довідки ГУ ДПС у м. Києві від 31.03.2021 заборгованість відсутня. Відтак, Київська міська рада правомірно та у спосіб, визначений законодавством, прийняла оспорюване рішення.

19.04.2023 Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що орендар був зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки з 22.08.2007 та завершити забудову комплексу відпочинку з кафе в строк до 22.08.2010, проте протягом всього терміну дії зазначеного договору оренди так і не приступив до використання земельної ділянки, не розпочав будівництво і навіть не отримав для цього дозвільних документів, що свідчить про неналежне виконання орендарем протягом тривалого часу взятих на себе за договором зобов`язань та втрати переважного права на поновлення договору оренди землі. Крім того, строк дії договору оренди становив до 22.08.2017, проте з листом повідомленням про поновлення договору оренди ПП «Цавіста» звернулось лише 15.06.2017, тобто майже через місяць після обумовленого договором строку, що унеможливлює його поновлення, у зв`язку з чим у Київської міської ради відсутні підстави для прийняття через 4 роки після закінчення терміну дії договору рішення про поновлення спірного договору оренди землі. Крім того, крім порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позовна заява також обґрунтована порушенням відповідачами вимог ст. ст. 21, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88, 89 Водного кодексу України при наданні земельної ділянки водного фонду під забудову та віднесенні оспорюваним рішенням Київської міської ради земельної ділянки водного фонду до земель рекреаційного призначення.

У судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву до 18.05.2023.

20.04.2023 представник ПП «Цавіста» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки від 20.08.2007 поновлений з дотриманням вимог, визначених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема, відповідач-2 15.06.2017 звертався до відповідача-1 з листом -повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк, проте у зв`язку із тривалим переддоговірним процесом відповідний договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк укладений лише 24.10.2022. При цьому відповідач-2 після закінчення договору оренди від 20.08.2007 продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Крім того, відповідачі уклали строковий договір оренди земельної ділянки під будівництво та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою, при цьому відповідач-2 сплачував саме орендні платежі, а державна реєстрація вказаного договору була здійснена саме як договору оренди землі, тому відсутні підстави для застосування до правовідносин відповідачів норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію). У матеріалах справи відсутні докази використання відповідачем-2 земельної ділянки не за цільовим призначенням, зазначеним у договорі оренди. Крім того, оскільки відсутній детальний план територій острова Труханів, це зумовлює об`єктивні перешкоди для відповідача-2 у отриманні дозвільної документації та здійснені будівництва і такі обставини не залежать від його волі; як рішенням відповідача-1 від 26.07.2007, так й рішенням від 31.08.2021 земельна ділянка передавалась в оренду відповідачу-2, а не у власність, що не суперечить вимогам ст. 59 Земельного кодексу України.

01.05.2023 прокурор подав до суду відповідь на відзив ПП «Цавіста», в якому зазначив, що оскільки у період з 2017 по 2022 рік орендні відносини щодо спірної земельної ділянки між відповідачами оформлені не були, у Київської міської ради відсутні підстави для прийняття через чотири роки після закінчення терміну дії рішення про поновлення спірного договору оренди землі, оскільки з 2017 року підприємство не було орендарем земельної ділянки. Крім того, спірна земельна ділянка площею 0,3936 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги на острові Труханів у Дніпровському районі м. Києва в силу вимог закону повністю відноситься до категорії земель водного фонду, де заборонено будівництво споруд. Більше того, при прийнятті оспорюваного рішення Київської міської ради від 31.08.2021 порушено порядок встановлення категорії цільового призначення земельної ділянки, оскільки рішенням про поновлення договору оренди Київська міська рада встановила категорію земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, яку також відображено у договорі від 24.10.2022.

09.05.2023 представник ПП «Цавіста» подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 13.06.2023.

У судовому засіданні 13.06.2023 судом оголошено перерву до 06.07.2023.

28.06.2023 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме докази на підтвердження подання ПП «Цавіста» 15.06.2017 до Київської міської ради проекту Додаткової угоди про укладення Договору оренди на новий строк разом із листом - повідомленням про поновлення договору оренди на новий строк.

04.07.2023 від прокурора надійшли заперечення стосовно приєднання доказів до матеріалів справи поданих відповідачем 2.

У судове засідання 06.04.2023 з`явилися прокурор та представники відповідачів, надали пояснення у справі.

Суд заслухавши представників сторін у судове засідання 06.04.2023, відповідно до приписів ГПК не прийняв докази, які подані разом із клопотанням про долучення доказів подане відповідачем-2 з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 наведеної статті Кодексу).

Оскільки клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 20.06.2023 року, які надійшли на адресу суду 28.06.2023 подані відповідачем 2 поза межами встановленого законом строку, і останній жодним чином не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, суд не приймає вищенаведені докази до розгляду.

В судовому засіданні 06.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №78/1912 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Цавіста» для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою на острові Труханів (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва. Передано приватному підприємству «Цавіста» за умови виконання пункту 5 цього рішення у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,39 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051), у тому числі 0,13 га в межах прибережної захисної смуги, для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою на острові Труханів (біля Московського (Північного) мосту) у Дніпровському районі м. Києва, у тому числі: площею 0,10 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; площею 0,29 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На виконання вказаного рішення 20.08.2007 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП «Цавіста» (орендар) укладено договір оренди від 20.08.2007, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №78/1912 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051), у тому числі 0,1326 га в межах прибережної захисної смуги, для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою на острові Труханів (біля Московського (Північного) мосту) у Дніпровському районі м. Києва (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору він укладений на 10 років.

Визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5% від її нормативної грошової оцінки (п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору після закінчення строку, на який було укладено договір, за умови належного виконання обов`язків відповідно до умов договору орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

За умовами п. 8.4 договору орендар зобов`язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; частину земельної ділянки в межах прибережних захисних смуг використовувати без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України.

Пунктом 11.3 договору сторонами погоджено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, пунктом 11.4 договору передбачено, що він може бути розірваний, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п. 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів 22.08.2007 за № 66-6-00410.

Таким чином, строк дії договору оренди встановлений до 22.08.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії зазначеного договору оренди ПП «Цавіста» не розпочало будівництво на вказаній земельній ділянці, що підтверджується: актом обстеження земельної ділянки від 21.04.2021, згідно якого земельна ділянка площею 0,3936 га (8000000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва вільна від забудови та частково вкрита зеленими насадженнями; пояснювальною запискою №ПЗН-21635 від 26.05.2021 до проекту рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди; листом ПП «Цавіста» від 12.04.2021 на адресу Департаменту земельних ресурсів; листом Департаменту містобудування та архітектури (КМДА) від 01.12.2021, згідно якого містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на зазначену земельну ділянку не видавались; листами Державної інспекції архітектури та містобудування України від 22.11.2021 та Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (КМДА) від 23.11.2021, згідно яких дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва на зазначеній земельній ділянці, не видавались та не реєструвались.

15.06.2017 ПП «Цавіста» звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

05.10.2017 ПП «Цавіста» звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Департамент земельних ресурсів листом від 30.08.2018 за результатами розгляду клопотання від 05.10.2017 про поновлення договору повідомляв ПП «Цавіста», що для подальшого розгляду питання поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 необхідно надати документи, які підтверджують виконання умов договору оренди щодо будівництва об`єкта.

12.04.2021 за №22/04-21 ПП Цавіста» звернулось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київміськдержадміністрації) з проханням відновити розгляд справи про поновлення договору оренди земельної ділянки №66-6-00410 від 22.08.2007. У вказаному листі ПП Цавіста» також зазначило, що у зв`язку з поганим інвестиційним кліматом будівництво комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою не було розпочато, але на сьогоднішній день розробляється проектна документація щодо будівництва, а орендна плата за земельну ділянку сплачена вчасно та в повному обсязі.

За результатами розгляду даного листа Департамент земельних ресурів листом від 06.05.2021 інформував ПП «Цавіста», що оскільки клопотання від 05.10.2017 про поновлення договору оренди земельної ділянки подано з порушенням строків, передбачених договором оренди та Законом України «Про оренду землі», дозвільні документи на об`єкт, для будівництва якого передавалась в оренду земельна ділянка, підприємством не надані, договір оренди не може бути поновлений та є припиненим відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та умов договору.

У подальшому за результатами розгляду повторного листа ПП «Цавіста» від 26.05.2021 Департаментом земельних ресурсів підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про поновлення Приватному підприємству «Цавіста» договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 №66-6-00410», який 27.05.2021 передано до розгляду до Київради.

Опрацювавши даний проект рішення, Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради підготувало правовий висновок від 29.06.2021, згідно якого даний проект рішення повернуто до постійної комісії Київради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин без погодження як такий, що не відповідає вимогам земельного законодавства.

У подальшому, Київською міською радою прийнято рішення від 31.08.2021 №2244/2285 «Про поновлення ПП «Цавіста» договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 №66-6-00410», відповідно до якого поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:66:040:0051, площа 0,3936 га) від 22.08.2007 №66-6-00410, укладений між Київською міською радою та ПП «Цавіста» для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою на острові Труханів (біля Північного мосту у Дніпровському районі (код КВЦПЗ - 07.01, категорія земель - землі рекреаційного призначення, справа №672820501).

24.10.2022 між Київською міською радою (орендодавець) та ПП «Цавіста» (орендар) укладено договір про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, відповідно до п. 1 якого поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., 20.08.2007 за реєстровим №892у та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.08.2007 за №66-6-00410, строк дії якого закінчився.

Пунктом 2.1 договору оренди визначено, що об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішень Київської міської ради від 26.07.2007 за № 78/1912 та від 31.08.2021 за №2244/2285 та цього договору є земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:040:0051, площею 0,3936 га, розташована на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі м. Києва, категорія земель - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування комплексу відпочинку з кафе та автостоянкою.

Пунктом 6.1 договору оренди погоджено, що сторони підтверджують, що земельна ділянка, яка є об`єктом за цим договором, передана в оренду у придатному для її використання стані орендареві з 22.08.2007.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №419.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин.

Пунктом 34 частини першої статті 26 зазначеного Закону визначено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на викладені норми та враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади міста Києва, вбачається, що надання її у користування відноситься до виключної компетенції Київської міської ради та може бути реалізовано не інакше як за наслідками прийняття відповідного рішення Київською міською радою.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Таким чином, до правовідносин оренди землі підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону № 161-XIV.

При цьому Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом № 161-XIV (тут і надалі у редакції, чинній на дату закінчення строку дії Договору) врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до абзацу 4 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» (в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству») правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюються на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладання.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16.01.2020, а з 16.07.2020 почали діяти зміни до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону № 161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі визначено положеннями статті 33 Закону № 161-XIV.

Так, відповідно до ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час укладення договору оренди від 20.08.2007) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до п. 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону № 161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Конструкція статті 33 Закону № 161-XIV (до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX від 05.12.2019) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону № 161-XIV).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону № 161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

За змістом частин 8, 11 статті 33 Закону № 161-XIV додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, за загальним правилом, для застосування частин 1 - 5 статті 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати як належну сплату орендної плати. Отже, у такому випадку матиме місце добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18.

Аналіз ч. 2 ст. 33 Закону № 161-XIV дає підстави для висновку, що звернення орендаря повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Конструкція цієї норми передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення його в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений сторонами в договорі оренди землі.

Отже, користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.

За встановленими обставинами справи, сторони в договорі передбачили, що його укладено на 10 років (п. 3.1) і після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 11.7).

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення договору) укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності.

Відтак строк дії договору сплив 22.08.2017, а з відповідним повідомленням орендар був зобов`язаний, з урахуванням пункту 11.7 договору, звернутися не пізніше ніж до 22.05.2017.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із наведених положень вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що вони будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар ПП «Цавіста», звернувшись до Київської міської ради з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди від 15.06.2017 та від 05.10.2017, всупереч вимогам ст. 33 Закону № 161-XIV не дотримався присічного тримісячного строку та не додав проєкт додаткової угоди, що унеможливлює, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та умов договору, поновлення договору оренди землі, оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 915/1796/19, від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, а також від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

Враховуючи визначений сторонами в договорі строк його дії - 10 років з 22.08.2007, а також погоджений сторонами строк (три місяці до закінчення дії договору) для повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити строк дії договору, суд погоджується з доводами прокурора про те, що ПП «Цавіста» звернулося до Київської міської ради із листом-повідомленням про поновлення договору поза межами встановленого договором строку

При цьому суд враховує, що у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок судів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди, у зв`язку з чим вони дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недотримання позивачкою процедури поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та відсутність підстав для задоволення позову.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 міститься висновок про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким чином, якщо орендарем з дотриманням умов договору та законодавства надіслано орендодавцю лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і протягом одного місяця як після надіслання, так і після закінчення строку договору ним не отримано листа-повідомлення орендодавця про відмову в укладенні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 та від 03.02.2021 у справі №915/1003/20.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували реалізацію ПП «Цавіста» свого права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 у визначеному ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 11.7 такого договору порядку, а саме: шляхом повідомлення до закінчення його строку дії Київської міської ради про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та направлення відповідного проекту додаткової угоди.

Наведене свідчить про те, що в силу приписів ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та п. 11.3 договору оренди земельної ділянки від 20.08.2007 такий договір, відповідно до умов якого у ПП «Цавіста» існували права оренди земельної ділянки, площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва, припив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відтак, звернення ПП «Цавіста» до Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007, що мало місце 15.06.2017 та 05.10.2017, було здійснено з порушення визначених ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому суд дійшов висновку про те, що у Київської міської ради були відсутні правові підстави для вирішення питання поновлення такого договору, у зв`язку з чим прийняття Рішення №2244/2285 від 31.08.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 на 10 років було здійснено з порушення приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, оскільки оспорюваним рішенням було поновлено дію договору, який на момент прийняття відповідного рішення припинив свою дію ще 22.08.2017, прийняття Рішення №2244/2285 від 31.08.2021 було здійснено з порушення приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/3499/19.

Посилання ПП «Цавіста» на те, що в даному випадку поновлення договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 мало місце автоматично в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" внаслідок відсутності будь-яких заперечень з боку Київської міської ради щодо продовження користування ПП «Цавіста» спірною земельною ділянкою після спливу строку дії договору, судом відхиляється з огляду на невідповідність такого твердження наведеному тлумаченню положень наведеної норми Закону з урахуванням правового висновку щодо її застосування, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц у подібному спорі, при здійсненні якого було відступлено від висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17, а саме: стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому щодо доводів прокурора про втрату переважного права на поновлення договору оренди землі у зв`язку із неналежним виконанням обов`язків орендаря, а саме не здійснення забудови земельної ділянки, суд зазначає, що невикористання ділянки для забудови вважається порушенням та підставою для припинення права користування земельною ділянкою виключно в розрізі відносин суперфіцію (ст. 416 Цивільного кодексу України, ст. 102-1 Земельного кодексу України). В розрізі відносин оренди це не є порушенням (в умовах, коли в договорі оренди немає відповідного обов`язку). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/321/18, постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17. Тобто, відсутність забудови на земельній ділянки не є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушенням договору оренди.

З огляду на встановлені обставини спірних правовідносин вбачається, що діяльність Київської міської ради при розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:66:040:0051 шляхом передачі їх в оренду ПП «Цавіста» на підставі Рішення №2244/2285 від 31.08.2021 не була спрямована на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій, адже такі дії було вчинено з грубим порушенням приписів ст.ст. 30, 33 Закону України "Про оренду землі".

Відтак, вимога про скасування Рішення Київської міської ради №2244/2285 від 31.08.2021 є правомірною та обґрунтованою, адже матеріалами справи належним чином підтверджуються обставини незаконності його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За встановлених судом в межах даної справи обставин вбачається, що фактична передача спірної земельної ділянки у користування ПП «Цавіста» на підставі договору від 24.10.2022 здійснена за наслідками порушення Київською міською радою принципу законності його дій при виконанні своїх обов`язків в сфері забезпечення регулювання земельних відносин територіальної громади міста Києва (з грубим порушенням закріпленого порядку поновлення договорів оренди землі та передачі в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності), що згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору від 24.10.2022 недійсним.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У частинах першій та четвертій статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор у визначених законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому, на що в даному випадку вказує прокурор обґрунтовуючи заявлений позов.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Отже, системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

В даному випадку, прокурором зазначається, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В той же час, визначаючи особу, законних прав та інтересів яких може стосуватися розпорядження уповноваженим органом землею в першу чергу слід виходити саме із особи її власника, а не загального значення земель.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва, а тому саме про захист її прав та інтересів може йти мова у спорі про оскарження порядку та способу розпорядження належною її землею.

Згідно із статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами, відтак, належним органом, наділеним повноваження на представництво, в т.ч. захист права та інтересів територіальній громаді міста Києва є саме Київська міська рада.

Отже, наведені в позові прокурора доводи про відсутність органу, який мав би здійснювати захист порушених інтересів територіальної громади міста Києва, які виплавають із права власності на спірну земельну ділянку, не відповідають дійсності, адже таким органом в межах спірних правовідносин виступає саме Київська міська рада.

В той же час, підставами звернення прокурором з даним позовом до суду є саме вчинені таким органом (Київською міською радою) порушення законності у своїй діяльності, а предметом - скасування його дій.

Тобто, в даному випадку існує ситуація за якої орган, який й би мав здійснювати захист інтересів територіальної громади міста Києва, пов`язаних із правами власності на спірні земельні ділянки, сам же виступає суб`єктом їх порушення.

Наведене свідчить про фактичну неможливість захисту таким органом порушених прав територіальної громади міста Києва в межах спірних правовідносин в судовому порядку, адже навіть при вчиненні ним відповідних дій буде створено процесуальну неспроможність вирішення такого спору судом, адже поєднання позивача і відповідача в одній особі свідчить про відсутність спору як такого (є неможливим розгляду спору Київської міської ради до Київської міської ради про оскарження її дій).

Тому, прокурор цілком правомірно визначив себе самостійним позивачем в межах даного спору, адже Київська міська рада є та має бути відповідачем у такому спорі в силу допущення саме нею порушень законності при розпорядженні землями територіальної громади міста Києва в межах спірних правовідносин.

Аналогічний по своїй суті висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18 та в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №922/526/19, в яких судом касаційної інстанції було визнано правомірною підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді в якості самостійного позивача те, що орган, який має здійснювати відповідний захист є суб`єктом порушення в межах спірних правовідносин та виступає відповідачем у відповідному спорі (спори у таких справах стосувалися оскарження наказу органу Держгеокадастру про передачу в оренду земельної ділянки та укладеного на підставі нього договору оренди землі).

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин прокурором доведено існування правових підстав для скасування Рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2244/2285 та визнання недійсним договору від 24.10.2022 і зобовязання ПП «Цавіста» повернути спірну земельну ділянку за поданим ним позовом, адже в межах розгляду даної справи підтверджено порушення Київською міською радою принципу законності його дій при розпорядженні належними територіальній громаді міста Києва землями.

З огляду на вказане вище у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2244/2285 «Про поновлення приватному підприємству «Цавіста» договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 №66-6-00410».

3. Визнати недійсним договір від 24.10.2022 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва на новий строк, укладений між Київською міською радою та приватним підприємством «Цавіста», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. та зареєстрований в реєстрі 24.10.2022 за №419.

4. Зобов`язати приватне підприємство «Цавіста» (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 3/15, літера А, код ЄДРПОУ 34634845) повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36. Код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,3936 га (кадастровий номер 8000000000:66:040:0051) на острові Труханів (біля Північного мосту) у Дніпровському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

5. Стягнути з приватного підприємства «Цавіста» (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 3/15, літера А, код ЄДРПОУ 34634845) та Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Київської міської прокуратури (код ЄРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, IBANUA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір по 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн з кожного. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2023

Суддя Владислав ДЕМИДОВ