Рішення

від 06.07.2023 по справі 911/564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2023 р. Справа № 911/564/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп", 01011, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 19

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7

про зобов`язання вчинити дії

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Вербовий Р.П. (посв. № 7342/10 від 01.03.2019, ордер серії АІ № 1206261 від 10.03.2023);

від відповідача: Демченко С.В. (наказ № 11-07/1-336/п п.1 від 05.05.2023).

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме:

- Холодильный шкаф Капри 1,5 СК Купе

- Боковина ліва 1000х1020

- Боковина права 1000х2320

- Столешня 1320х500

- Столешня 2020х500

- Столешня 1680х500

- КМ НС 80 2235-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 500 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ ВСТ 80 Вставка

- КМ СТ 150 1000 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТ 300 1000 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ФС 60 Фіксатор задньої стінки (цинк)

- КМ ПД 100 1000 Подіум (7016 м)

- КМ ПП 500 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- ПЦ КМ НР 40-25 1000 Планка цінникова відкидна прозора L=988мм

- КМ ПЛПН 660 1000 Полиця для преси похила (7016 мат)

- Планка цінова для гачка, 39*64 мм, дфам.дроту 6,8 мм, прозора - тримач цінника VH39-64

- КМ КР КН-2-00 Кронштейн полиці книжкової 2-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-2-01 Кронштейн полиці книжкової 2-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-3-00 Кронштейн полиці книжкової 3-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-3-01 Кронштейн полиці книжкової 3-секційний (7016 мат)

- КМ ПКН 1000 Полиця книжкова (7016 мат)

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 1000 Планка цінникова самоклейка до полки 25мм Н=39мм L=990мм

- КМ НС 80 1016-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 400 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ СТ 300 1330 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТ 300 665 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ПД 100 1330 Подіум (7016 м)

- КМ ПД 100 665 Подіум (7016 м)

- КМ ПП 500 1330 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 200 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 400 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 500 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 200 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

-КМ ПП 400 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ КРУ 200 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 300 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 400 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 500 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КН ФК 001 Фіксатор кронштейна (ппокриття цинк)

- КМ БР 60 1000 Бар`єр (zink)

- КМ БР 60 665 Бар`єр (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 200 Перегородка (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 300 Перегородка (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 400 Перегородка (покриття цинк)

- ПЦ КМ НР 40-25 665 Планка цінникова відкидна прозора L=653 мм

- ТП ПВСО КР 500-00 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ТП ПВСО КР 500-01 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ДТ КПВД 65-01 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ДТ КПВД 65-00 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- КМ ППЛ 60 500 Перегородка (покриття цинк)

- КМ СТП 300 100 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ ПД 100 1250 Подіум (7016 мат)

- КМ СТ 150 1250 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТП 300 1250 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ СТ 300 1250 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ПП 500 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- ПЦ КМ НР40-25 1250 Планка цінникова відкидна прозора L-1238мм

- КМ БР 60 1250 Бар`єр (покриття цинк)

- КМ СТ 150 665 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТП 300 665 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ ПДВ 90 100 500 Подіум внутрішній (7016 мат)

- КМ СТК 150 90 1000 Стінка задня кутова внутрішня (706 мат)

- КЛН СТПК 300 1000 Стінка задня перфорована кутова (7016 мат)

- КМ СТК 300 90 1000 Стінка задня кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ ПЛКВ 90 500 Полиця кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ ПЛКВ 90 300 Полиця кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ БРКВ 90 60 500 Бар`єр полиці кутової внутрішньої (покриття цинк)

- КМ БРКВ 90 60 300 Бар`єр полиці кутової внутрішньої (покриття цинк)

- КМ ШТ 20 40 1000 Штанга (7016 мат)

- КМ ВШ ГР 360 20 40 Вішак похилий гребінчастий (покриття цинк)

- КМ ПП 400 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПЛПВ 1250 150 Полиця для преси (7016 мат) К

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 1250 Планка цінникова самоклейка до полки 25 мм Н+39мм L=1240мм

- КМ НС 80 1473-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 300 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ ВСП 4 150 Вішак на перфоравану стінку 4 150 (zink)

- КМ ВСП 4 150 Вішак на перфоравану стінку подвійний (покриття цинк)

- КМ ВСО 6 200 Вішак на перфоровану стінку одинарний (покриття цинк)

- КМ ПГ 80 1000 МО Покрива гондоли одинарна 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПГ 80 1000 МК Покрива гондоли кінцева 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПГ 80 1000 М Покрива гондоли 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПТ 665 Перемичка торцева (7016 мат) К

- КМ СТН 665 Стінка торцева нижня (7016 мат)

- КМ ПТН 150 665 Перемичка торцева нижня (7016 мат) К

- КМ ДВД БКВ 430 1000 Боковини (2шт) (7016 мат)

- КМ ПЛ П АН 87 665 Полка під аудіо носії (7016 мат)

- КМ ПЛ П АН 144 665 Полка під аудіо носії (7016 мат)

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 665 Планка цінникова самоклейка до полки 25 мм Н=39 мм L=655мм

- Вхідний ролети з електроприводом та дистанційним керуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення попереднього договору оренди № 02.5-14-40 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, майно позивача, яким було обладнано об`єкт оренди, відповідачем не повернуто.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що не вчиняв жодних дій, які б свідчили про протиправне заволодіння майном позивача, а також обмеження чи позбавлення позивача права розпоряджатися своїм майном. Зокрема, спірне майно не передавалось відповідачу, ні згідно умов договору оренди № 02.5-14-40 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2016, ні згідно актів приймання-передачі. Також відповідач зауважив, що позивачем не надано доказів підтвердження перебування спірного майна у власності позивача та не вказано причин, які завадили позивачу забрати спірне майно після припинення договору оренди та залишення орендованого приміщення.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що майно позивача перебуває у відповідача, що підтверджується листом від 13.02.2019 № 19-22/1-134 та актом передачі майна на відповідальне зберігання від 10.10.2018. Долучив вказані документи до відповіді на відзив, а також докази на підтвердження належності спірного майна позивачу.

Відповідач заперечив проти тверджень позивача та стверджує, що не набував і не зберігає майно щодо якого виник спір.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 13.07.2023 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 28.04.2016 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" (орендар) було укладено попередній договір оренди № 02.5-14-40 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого та акта передачі-приймання орендованого майна від 30.05.2016, позивач прийняв в платне строкове користування приміщення № 175, № 176 та частину приміщення № 226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), загальною площею 45,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська обл., Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

За вказаною адресою позивач здійснював господарську діяльність відповідно до умов договору, а саме проводив роздрібну торгівлю товарами продовольчого та непродовольчого призначення.

З метою якісного надання послуг, позивачем було обладнано об`єкт оренди відповідним майном, що належало останньому (реєстр майна додається до позовної заяви).

Після припинення договору оренди, майно позивача повернуто не було.

За твердженнями позивача, ним неодноразово вживались спроби щодо повернення належного йому майна, проте безрезультатно. 22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою щодо повернення майна товариства, однак станом на момент звернення з цим позовом до суду відповідачем не повернуто майно у добровільному порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення статей 316-317, 321 та 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що ніколи не приймав від позивача на зберігання майно перелічене ним у позовній заяві.

Натомість, позивач твердить про те, що майно знаходиться у відповідача, що підтверджується листом від 13.02.2019 № 19-22/1-134 та актом передачі майна на відповідальне зберігання від 10.10.2018, яким майно передано Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідач в свою чергу зазначив, що за актом від 10.10.2018 на відповідальне зберігання відповідачу передано майно, яке виявлено працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Кафе" в приміщеннях № 175, № 176 та частині приміщення № 226. Разом з тим, відповідач намагався встановити власника переліченого в акті від 10.10.2018 майна, зокрема листом від 19.11.2018 № 19-22/1-107 та листом від 14.01.2019 № 19-22/1-45 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію про те чи належить майно, яке знаходиться у відповідача на зберіганні за актом від 10.10.2018, та про необхідність у терміновому його вивезенні, якщо майно належить позивачу. Листом від 13.02.2019 № 19-22/1-134 відповідач повідомив позивача, що у разі надання підтверджуючих документів про право володіння та користування майном, вказане майно буде передано уповноваженим представникам ТОВ "Артерія Груп". Проте, позивач так і не надав відповідачу жодних документів, які підтверджували б право володіння та/чи користування майном, яке перелічене в акті від 10.10.2018 та який підписаний між ДП Міжнародний аеропорт "Бориспіль" і ТОВ "ВОГ Кафе".

Також відповідач зауважив, що зі змісту позовної заяви і доданих доказів (акт від 10.10.2018), не вбачається, що перелічене позивачем майно в позовній заяві є саме тим майном, яке ТОВ "ВОГ Кафе" передало відповідачу на зберігання за актом від 10.10.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен громадянин має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

У відповідності до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до правового висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, який викладений у постанові по справі № 520/4210/18 від 20.11.2018 тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить, що необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Разом з тим, відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції "негативного доказу" для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами набуття та утримання без достатньої правової підстави відповідачем майна, яке позивач просить повернути за цим позовом, як і не доведено, що він є власником того майна, яке перебуває у володінні відповідача.

Так, акт відповідального зберігання від 10.10.2018, на який посилається позивач, складений та підписаний між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ Кафе", та жодних доказів, які б пов`язували позивача із належністю до майна переданого за актом від 10.10.2018 та ТОВ "ВОГ Кафе" позивачем не надано.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви та доказів наданих позивачем, не вбачається, що майно перелічене позивачем у прохальній частині позову є саме тим майном, яке ТОВ "ВОГ Кафе" передано за актом від 10.10.2018 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на відповідальне зберігання.

В підтвердження того, що спірне майно належить позивачу останнім надано договір купівлі-продажу № UA-227/16 від 20.05.2016, укладений між ним та СТ ТОВ "Модерн-Експо", а також специфікації до договору та видаткові накладні, згідно яких вбачається, що ТОВ "Артерія Груп" було придбано майно за переліком згідно видаткових накладних (арк. с. 83-88), разом з тим, зазначене не доводить, що на зберіганні у відповідача за актом від 10.10.2018 знаходиться майно, право власності на яке позивач підтверджує долученими доказами.

Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонт приміщень Аеропорт "Бориспіль" термінал "Д", долучений позивачем до позовної заяви, суд не приймає як належний доказ, оскільки не зрозуміло які обставини підтверджує даний доказ.

Долучені до матеріалів позову фотографії заслуговують на критичну оцінку, оскільки з них не вбачається, коли і де вони були зроблені, вони містять статичні зображення, та на теперішній час не можуть бути оцінені як належні докази, які підтверджують факт набуття відповідачем майна зображеного на них та належність цього майна позивачу.

Натомість, з викладеної позиції відповідача вбачається, що за належного підтвердження права володіння чи користування майном, яке знаходиться на зберіганні у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", останній передасть майно уповноваженим представникам ТОВ "Артерія Груп".

Таким чином, за результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які стосуються предмету доказування та аналізу аргументів сторін, з урахуванням поданих на їх підтвердження документів, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 17.07.2023