Постанова

від 16.11.2023 по справі 911/564/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. Справа№ 911/564/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.11.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2023)

у справі № 911/564/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме:

- Холодильный шкаф Капри 1,5 СК Купе

- Боковина ліва 1000х1020

- Боковина права 1000х2320

- Столешня 1320х500

- Столешня 2020х500

- Столешня 1680х500

- КМ НС 80 2235-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 500 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ ВСТ 80 Вставка

- КМ СТ 150 1000 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТ 300 1000 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ФС 60 Фіксатор задньої стінки (цинк)

- КМ ПД 100 1000 Подіум (7016 м)

- КМ ПП 500 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- ПЦ КМ НР 40-25 1000 Планка цінникова відкидна прозора L=988мм

- КМ ПЛПН 660 1000 Полиця для преси похила (7016 мат)

- Планка цінова для гачка, 39*64 мм, дфам.дроту 6,8 мм, прозора - тримач цінника VH39-64

- КМ КР КН-2-00 Кронштейн полиці книжкової 2-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-2-01 Кронштейн полиці книжкової 2-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-3-00 Кронштейн полиці книжкової 3-секційний (7016 мат)

- КМ КР КН-3-01 Кронштейн полиці книжкової 3-секційний (7016 мат)

- КМ ПКН 1000 Полиця книжкова (7016 мат)

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 1000 Планка цінникова самоклейка до полки 25мм Н=39мм L=990мм

- КМ НС 80 1016-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 400 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ СТ 300 1330 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТ 300 665 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ПД 100 1330 Подіум (7016 м)

- КМ ПД 100 665 Подіум (7016 м)

- КМ ПП 500 1330 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 200 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 400 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 500 665 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 200 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

-КМ ПП 400 1000 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ КРУ 200 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 300 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 400 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КМ КРУ 500 Кронштейн універсальний (7016 мат)

- КН ФК 001 Фіксатор кронштейна (ппокриття цинк)

- КМ БР 60 1000 Бар`єр (zink)

- КМ БР 60 665 Бар`єр (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 200 Перегородка (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 300 Перегородка (покриття цинк)

- КМ ППЛ 60 400 Перегородка (покриття цинк)

- ПЦ КМ НР 40-25 665 Планка цінникова відкидна прозора L=653 мм

- ТП ПВСО КР 500-00 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ТП ПВСО КР 500-01 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ДТ КПВД 65-01 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- ДТ КПВД 65-00 Кронштейн полиці верхньої з ДСП (7016 мат)

- КМ ППЛ 60 500 Перегородка (покриття цинк)

- КМ СТП 300 100 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ ПД 100 1250 Подіум (7016 мат)

- КМ СТ 150 1250 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТП 300 1250 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ СТ 300 1250 Стінка задня (7016 мат)

- КМ ПП 500 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПП 300 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- ПЦ КМ НР40-25 1250 Планка цінникова відкидна прозора L-1238мм

- КМ БР 60 1250 Бар`єр (покриття цинк)

- КМ СТ 150 665 Стінка задня (7016 мат)

- КМ СТП 300 665 Стінка задня перфорована (7016 мат)

- КМ ПДВ 90 100 500 Подіум внутрішній (7016 мат)

- КМ СТК 150 90 1000 Стінка задня кутова внутрішня (706 мат)

- КЛН СТПК 300 1000 Стінка задня перфорована кутова (7016 мат)

- КМ СТК 300 90 1000 Стінка задня кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ ПЛКВ 90 500 Полиця кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ ПЛКВ 90 300 Полиця кутова внутрішня (7016 мат)

- КМ БРКВ 90 60 500 Бар`єр полиці кутової внутрішньої (покриття цинк)

- КМ БРКВ 90 60 300 Бар`єр полиці кутової внутрішньої (покриття цинк)

- КМ ШТ 20 40 1000 Штанга (7016 мат)

- КМ ВШ ГР 360 20 40 Вішак похилий гребінчастий (покриття цинк)

- КМ ПП 400 1250 Полиця підсилена (7016 мат)

- КМ ПЛПВ 1250 150 Полиця для преси (7016 мат) К

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 1250 Планка цінникова самоклейка до полки 25 мм Н+39мм L=1240мм

- КМ НС 80 1473-2 Нога стінки середньої (7016 мат)

- КМ ПН 100 300 Підставка ноги (7016 мат) СК

- КМ ВСП 4 150 Вішак на перфоравану стінку 4 150 (zink)

- КМ ВСП 4 150 Вішак на перфоравану стінку подвійний (покриття цинк)

- КМ ВСО 6 200 Вішак на перфоровану стінку одинарний (покриття цинк)

- КМ ПГ 80 1000 МО Покрива гондоли одинарна 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПГ 80 1000 МК Покрива гондоли кінцева 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПГ 80 1000 М Покрива гондоли 80 1000 (7016 мат)

- КМ ПТ 665 Перемичка торцева (7016 мат) К

- КМ СТН 665 Стінка торцева нижня (7016 мат)

- КМ ПТН 150 665 Перемичка торцева нижня (7016 мат) К

- КМ ДВД БКВ 430 1000 Боковини (2шт) (7016 мат)

- КМ ПЛ П АН 87 665 Полка під аудіо носії (7016 мат)

- КМ ПЛ П АН 144 665 Полка під аудіо носії (7016 мат)

- КЛНС ПЦ ТВ DBR39 665 Планка цінникова самоклейка до полки 25 мм Н=39 мм L=655мм

- Вхідний ролети з електроприводом та дистанційним керуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення попереднього договору оренди №02.5-14-40 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.04.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, майно позивача, яким було обладнано об`єкт оренди, відповідачем не повернуто.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» 03.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 911/564/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/564/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/564/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі №911/564/23.

17.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/564/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 911/564/23, справу призначено до розгляду на 21.09.2023.

01.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, а рішення місцевого господарського суду від 06.07.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

04.09.2023 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив, в яких зазначив, що твердження відповідача не відповідають дійсності, а позивачем доведено первинними документами бухгалтерського обліку, договорами та листами наявність спірного майна у відповідача.

В судовому засіданні 21.09.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16.11.2023.

У судове засідання 16.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.04.2016 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артерія Груп" (орендар) було укладено попередній договір оренди № 02.5-14-40 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого та акта передачі-приймання орендованого майна від 30.05.2016, позивач прийняв в платне строкове користування приміщення № 175, № 176 та частину приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), загальною площею 45,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Бориспіль, Київська обл., Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Як стверджує позивач, за вказаною адресою він здійснював господарську діяльність відповідно до умов договору, а саме проводив роздрібну торгівлю товарами продовольчого та непродовольчого призначення. З метою якісного надання послуг, позивачем було обладнано об`єкт оренди відповідним майном, що належало останньому (реєстр майна додається до позовної заяви). Після припинення договору оренди, майно позивача повернуто не було.

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.10.2018 на підставі акту передачі майна на відповідальне зберігання товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ» передало відповідачу майно, яке перебувало в приміщеннях № 175, № 176 та частині приміщення № 226.

Після чого, відповідач намагався встановити власника переліченого в акті від 10.10.2018 майна, зокрема, листом від 19.11.2018 № 19-22/1-107 та листом від 14.01.2019 № 19-22/1-45 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію про те чи належить майно, яке знаходиться у відповідача на зберіганні за актом від 10.10.2018, та про необхідність у терміновому його вивезенні, якщо майно належить позивачу.

13.02.2019 відповідач направив на адресу позивача лист №19-22/1-134, в якому зазначив, що готовий передати позивачеві майно, але просив надати підтверджуючі документи, що засвідчують право володіння чи користування позивача на майно.

20.02.2019 позивач звернувся до відповідач з листом №2, в якому повідомив про необхідність повернення майна позивача відповідно до наданого відповідачем листа.

22.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №11-67/22 щодо повернення майна товариства.

05.05.2023 відповідач своїм листом №25-22/1-298 повідомив позивачеві, що у ДП МА «Бориспіль» відсутні товарно-матеріальні цінності, згідно з переліком майна надісланим позивачем.

Оскільки, як стверджує позивач, відповідачем не повернуто майно у добровільному порядку, то він звернувся з вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями статей 316-317, 321 та 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, на підтвердження права власності на майно, яке позивач просить зобов`язати відповідача повернути, позивачем надано договір купівлі-продажу №UA-227/16, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» та спільним українсько-польським підприємством в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Експо» 20.05.2016, специфікацію №1 від 20.05.2016 та специфікацію №2 від 20.05.2016 до вказаного договору, видаткова накладна №11185 від 01.07.2016 та видаткову накладну №11187 від 01.07.2016 про передачу товару на підставі договору № UA-227/16 від 20.05.2016. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0000000003 від 08.07.2016 та видаткову накладну №РН-0000000004 від 08.07.2016, підписані між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Редека», локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-1, складений в поточних цінах станом на 10.05.2016.

Відповідно до частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

У відповідності до змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до правового висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, який викладений у постанові по справі № 520/4210/18 від 20.11.2018 тлумачення ст. 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернутись до визначення поняття майна наданого у статті 190 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 179 Цивільного кодексу України встановлено, що річчю, за змістом, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова у справі №6-2233цс16 від 21.12.2016 р.) згідно закріпленого в ст. 387 Цивільного кодексу України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, позивач просив зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, яке не визначене індивідуальними ознаками і в підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно посилався на договір, специфікації до нього, видаткові накладні та локальний кошторис на будівельні роботи, за змістом яких майно, в тому числі, холодильна шафа та вхідний ролет з електроприводом та дистанційним керуванням не є індивідуально визначеними. Натомість вказані договір, видаткові накладні лише містять перелік певних виробів та матеріалів, які придбані позивачем.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що акт відповідального зберігання від 10.10.2018, на який посилається позивач, складений та підписаний між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ Кафе", та жодних доказів, які б пов`язували позивача із належністю до майна переданого за актом від 10.10.2018 та ТОВ "ВОГ Кафе" позивачем суду не надано.

Крім того, зі змісту позовної заяви та доказів наданих позивачем, не вбачається, що майно перелічене позивачем у прохальній частині позову є саме тим майном, яке ТОВ "ВОГ Кафе" передано за вказаним актом від 10.10.2018 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на відповідальне зберігання.

Як вже зазначалось вище, в підтвердження того, що спірне майно належить позивачу останнім надано договір купівлі-продажу № UA-227/16 від 20.05.2016, укладений між ним та СТ ТОВ "Модерн-Експо", а також специфікації до договору та видаткові накладні, згідно яких вбачається, що ТОВ "Артерія Груп" було придбано майно за переліком згідно видаткових накладних.

Водночас, як вбачається з договору купівлі-продажу № UA-227/16 від 20.05.2016 за умовами поставки торговельне обладнання на виконання цього договору мало бути поставлене за адресою м. Київ, просп. Возз`єднання, 5. А тому, вказаний договір не доводить, що саме це обладнання перебувало у орендованих приміщеннях №175, №176 та частині №226 за адресою м. Бориспіль, Київська область, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 08307.

До того ж, зазначене не доводить, що на зберіганні у відповідача за актом від 10.10.2018 знаходиться майно, право власності на яке позивач підтверджує долученими доказами.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з оцінки поданих доказів, позивачем як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не доведено, що майно, яке перелічене у позовній заяві є саме тим рухомим майном, яке він розташував в орендованому приміщенні. Також позивачем не доведено, що майно, перелік якого вказано у позовній заяві, знаходиться у відповідача та передане йому згідно з актом передачі майна на відповідальне зберігання від 10.10.2018.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 911/564/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп» на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі №911/564/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2023 у справі №911/564/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Артерія Груп».

4. Матеріали справи №911/564/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.12.2023 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров