Рішення

від 18.07.2023 по справі 464/3339/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/3339/23

пр.№ 2/464/1086/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2023 року м.Львів

Сихівський районнийсуд м.Львова в складі головуючого судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу № 464/3339/23 простягнення заборгованості,учасниками в якій виступають:

позивач Акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД»

відповідач ОСОБА_1

а також представники учасників справи:

представник позивача Павленко С.В.,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 47140-МПК від 07 березня 2018 року станом на 23 лютого 2023 року у розмірі 62424,36 грн, що складається із: заборгованості за прострочене тіло кредиту 10291,14 грн; заборгованості за простроченими відсотками 2887,89 грн; плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості 22142,47 грн; пеня 27142,47 грн, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Суд ухвалою від 25 травня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечили.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавств відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за зареєстрованим місцем проживання, отриманим з Єдиного державного демографічного реєстру у порядку ч.8 ст.187 ЦПК України. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.

За умовами ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою»вважаєтьсяналежним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з покликанням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відзив на позов відповідачем не подано та жодних клопотань не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішуючи спір, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2ст.11 ЦК України).

Уст.1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.ст.526,530 ЦК Українизобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовамист.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

07 березня 2018 року між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання у відповідності до ст.207 ЦК України відповідачем заяви № 47140-МПК (з додатком № 1, що є невід`ємною частиною), в якій відповідачем указано свої особисті (персональні) дані, наявна дата підписання та підпис. У даному випадку діє презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), яка не спростована.

За умовами укладеного кредитного договору сума кредиту становить 10204,00 грн строком користування на 12 місяців зі сплатою 45,0% річних; сторонами погоджено порядок повернення кредиту кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів).

Заявляючи вимоги про стягнення 10291,14 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, позивачем надано виписку з особового рахунку клієнта (позичальника) за договором. Дана виписка у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підтверджує виконання за день операцій клієнтом.

Аналіз наявної виписки з урахуванням виданої кредитної картки за номером НОМЕР_1 свідчить про користування кредитними коштами зняття готівки, розрахунок (оплата) за товари та послуги.

Підписана відповідачем заява та виписка з рахунку відповідача з урахуванням довідки позивача про видану кредитну картку у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій саме відповідачем, у тому числі із ідентифікацією особи, яка користується карткою.

Беручи до уваги викладене, позивачем умови укладеного договору виконано, проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала, а відтак, згідно з розрахунком позивача станом на 23 лютого 2023 року має заборгованість: 10291,14 грн - за простроченим тілом кредиту; 2887,89 грн - заборгованість за простроченими відсотками (нараховані в межах строку кредитування, що узгоджується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за плату за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості у розмірі 22142,47 грн та пені у розмірі 27142,47 грн, суд дійшов наступного.

У заяві відповідача від 07 березня 2018 року зазначено, що остання ознайомлена з публічним договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД». Натомість наданий суду публічний договір банку не містить підтвердження, що саме з ним відповідач ознайомилася та погодилася з такими, а тому не може вважатися складовою частиною спірного договору.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин положення ч.1ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки зміст публічного договору повністю залежить від волевиявлення однієї сторони (банку) і неможливо перевірити редакцію такого на час укладення наведеного вище кредитного договору.

Саме такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Оскільки за положеннями ч.5ст.81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому суд не приймає наданий позивачем публічний договір як підставу нарахування і стягнення плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та пені, який окрім цього, не містить не розмірів таких, ні порядку їх нарахування. Докази того, що сторони обумовили порядок нарахування та розміри плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та пені матеріали справи не містять, а у позовній заяві позивач жодним чином не зазначає з яких міркувань виходив при розрахунку заборгованості по таких.

Суд не може визнати у якості належного доказу розрахунок заборгованості в підтвердження вимог про стягнення плати засупроводження простроченої/несанкціонованоїзаборгованості тапені, який за відсутності погоджених сторонами розмірів та порядку нарахування таких є внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

З урахуванням взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, який ним не виконувався належним чином, та обов`язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 13179,03 грн з відповідача з наданням переконливих доказів є підставними та позов в цій частині підлягає до задоволення. Порушене відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Неподання відзиву відповідачем не звільняє позивача від тягару доказування. Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом(постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

У контексті наведених положень у частині позовних вимог про стягнення 49284,94 грн, непідтверджених позивачем достатніми доказами, слід відмовити.

За відсутності відзиву відповідача суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні відомості, які б доводили протилежне та спростовували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України) та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

За умовами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи судові витрати, у порядкуст.141 ЦПК Українина відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Одночасно позивачем заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 9987,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За умовами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування (постанова Верховного Суду від 20 листопада у справі № 910/23210/17).

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 11/2022 від 25 листопада 2022 року, довіреність позивача, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, досліджуючи які суд дійшов наступного висновку.

Позов поданий до суду адвокатом Павленком С.В., в якому він указаний як представник позивача.

Договір про надання правової допомоги № 11/2022 від 25 листопада 2022 року, укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», де сторонами у п.2.1 погоджено, що правова допомога надається адвокатами об`єднання, їх помічниками, іншими адвокатами, залученими до виконання договору об`єднанням відповідно до ч.6 ст.15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також фахівцями у галузі права у випадках, не заборонених законодавством України. Розмір гонорару за наданням правової допомоги визначено у п.4.1 договору.

Матеріали справи не містять доказів, що адвокат Павленко С.В. входить до складу Адвокатського об`єднання «БІЗНЕС І ПРАВО» чи залучався останнім до виконання згаданого договору правової допомоги.

Довіреністю позивача від 22 лютого 2023 року за № 41/2023 уповноважено тільки адвоката Павленка С.В. на представлення інтересів банку, покликання на договір про надання правової допомоги не йдеться.

Наведене вище та відсутність доказів витрат на оплату робіт та послуг адвоката Павленка С.В. за договором про надання правової допомоги № 11/2022 від 25 листопада 2022 року зумовлює відмову у заявленому відшкодуванні.

Керуючись ст.ст.258,259,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» заборгованість за кредитним договором № 47140-МПК від 07 березня 2018 року станом на 23 лютого 2023 року у розмірі 13179,03 грн, що складається із: заборгованості за прострочене тіло кредиту 10291,14 грн; заборгованості за простроченими відсотками 2887,89 грн.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙБАНК «КОНКОРД» 566,59 грн судового збору.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД», код за ЄДРПОУ 34514392, м.Дніпро, пл.Троїцька, 2

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 18 липня 2023 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО