Рішення

від 13.07.2023 по справі 530/778/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/778/22

Провадження № 2/535/89/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засідання позивача представника позивачаКашуби Ю.С. Пругло О.М. Канівця С.І.

Справа № 530/778/22

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Соціально-гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради;

розглянув позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просила визнати незаконним та скасувати наказ №98-к/тр від 26.08.2022 року «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язати Соціально-гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради поновити її на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів Опішнянської селищної ради; стягнути з Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2021 року по 27.08.2022 року у розмірі 217697 грн. 76 коп.; стягнути з Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на її користь 50 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що Постановою Полтавського апеляційного суду від 07.12.2021 року по справі №530/368/21 визнано незаконним та скасовано наказ Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » №16-к/тр від 01.02.2021 року щодо її звільнення з посади директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів Опішнянської селищної ради, у зв`язку з достроковим розірванням контракту, а також зобов`язано поновити її, ОСОБА_1 , на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів Опішнянської селищної ради з 02.02.2021 року та стягнути з Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 252 008 грн. 90 коп.

Вказала, що 27.08.2022 року вона отримала два листа від Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради, в одному з яких повідомлялося про те, що на виконання рішення Полтавського апеляційного суду видано наказ №97-к/тр від 26.08.2022 року про поновлення її не посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів Опішнянської селищної ради, а в другому листі повідомлялося про те, що Соціально-гуманітарним відділом Опішнянської селищної ради видано наказ №98-к/тр від 26.08.2022 року «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » на підставі закінчення 27.08.2022 року строку його дії.

Зазначила, що Соціально- гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради в порушення вимог закону не вчинив дій по негайному виконанню постанови Полтавського апеляційного суду від 07.12.2021 року по справі №530/368/21. При цьому, наказ №98-к/тр від 26.08.2022 року «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » є незаконним, оскільки дія її контракту закінчується 27.08.2022 року, тобто її звільнено до закінчення строку дії контракту без наявності на те правових підстав, передбачених ст.36 КЗпП України. В тому числі зазначила, що видаючи наказ про її звільнення відповідач порушив її трудові права ( право на працю, на належну оплату праці, на вільний вибір професії, роду занять і роботи), порушив її переважне право залишитись у навчальному закладі на посаді вчителя з іноземної мови, яку вона викладала з моменту своєї трудової діяльності, створив для неї додаткові зусилля в організації її життя, сприяв додатковим фінансовим втратам.

Відповідач Соціально-гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради надало відзив, у якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - в повному обсязі посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ними 28.08.2020 р. укладений строковий трудовий договір в особливій формі - контракту, в якому сторонами погоджено усі істотні умови, зокрема строк його дії - з 28 серпня 2020 року по 27 серпня 2022 року. При цьому, вважають помилковими твердження позивача про те, що її було звільнено до закінчення строку дії контракту 27.08.2022 року, оскільки відповідно до наказу «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_2 » від 26.08.2022 року № 98-к/тр дія контракту з нею припиняється саме 27.08.2022 р. Також зазначили, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі не є заробітною платою. До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв`язку з цим виплати, які можуть бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не вважаються заробітною платою та платою за виконану роботу. В тому числі вказали, що позивач обґрунтував заподіяну моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Канівець С.І. (дистанційно) підтримали позовні вимоги з підстав, які зазначені в позивній заяві та задовільнити позовні вимоги.

Відповідач Соціально-гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання представник відповідача не з`явився.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення повністю, виходячи з такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпПпідставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

З копії постанови Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року вбачається, що позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » №16-к/тр від 01.02.2021 року, поновлено її на посаді директора, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 11-15).

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2022 року ВП №68033446 вбачається, що було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 16).

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2022 року ВП №68032790 вбачається, що було відкрито виконавче провадження про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с. 17).

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2022 року ВП №68032952 вбачається, що було відкрито виконавче про стягнення з Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради на користь ОСОБА_1 судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 18).

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 вказує, на те, що між ним та відповідачем у справі був укладений контракт на період з 28.08.2020 р. по 27.08.2022 року.

Аналогічне вбачається з копії контракту з директором Опішнінського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради, а саме у п. 17 зазначено, що строк дії цього контракту з 28.08.2020 р до 27.08.2022 р. (а.с. 19-21).

Тобто наявні відомості свідчать про досягнення домовленості сторонами саме на укладеннястрокового договору контракту,на що було направлено і волевиявлення обох сторін.

З копії наказу від 26.08.2022 р. за №97-к/тр вбачається, що скасовано наказ «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 » від 01.02.2021 року №16-к/тр», поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області, перейменованого на Опішнянський ліцей Опішнянської селищної ради Полтавської області, з 02 лютого 2021 року, унести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 .

З копії наказу від 26.08.2022 р за №98-к/тр «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 вбачається, що звільнено ОСОБА_1 з посади директора Опішнянського ліцею Опішнянської селищної ради Полтавської області 27.08.2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту) підстава п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З копії листа В.о. начальника соціально-гуманітарного відділу Л. Коляда від 26.08.2022 № 377 вбачається, що позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що на виконання рішення Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року №530/368/21, видано наказ «Про поновлення на роботу ОСОБА_2 » від 26.08.2022 №97-к/тр, згідно якого її поновлено на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради Полтавської області та запропоновано прибути 26.08.2022 до Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради із трудовою книжкою для ознайомлення із названим наказом та внесення запису до трудової книжки (а.с. 9).

З копії листа В.о. начальника соціально-гуманітарного відділу Л. Коляда від 26.08.2022 № 380 вбачається, що позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що строк дії контракту з директором Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради від 28 серпня 2020 року закінчується 27 серпня 2022 року, в зв`язку з чим видано наказ «Про припинення контракту та звільнення ОСОБА_2 » від 26.08.2022 року №98-к/тр та просили її прибути 26.08.2022 до Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради із трудовою книжкою для ознайомлення із названим наказом та внесення відповідного запису до трудової книжки (а.с. 10).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем доведено факт законності закінчення дії контракту 27 серпня 2022 року з позивачем.

Підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Опішнянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.12.2021 року по 27.08.2022 року у розмірі 217697 грн. 76 коп., то суд зазначає, що дану вимогу позивач повзує з ч. 1 ст. 116 та ч. 2 ст. 235 КЗпП та Постановою ВП ВС від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47 цс21).

Разом з цим застосування даних статей та Постанови великої Палати відноситься до правових відносин, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, коли розгляд справи здійснюється по суті вперше, а не після того як має місце затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі, про що і зазначено у Постанові ВП ВС від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47 цс21).

При цьому у даній Постанові зазначено, що На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду висновує, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Тобто правові відносини у справі, які переглядала Велика Палата є відмінними від обставин встановлених у даній справі.

Водночас у разі затримки виконання судового рішення настає відповідальність відповідно до ст. 236 КЗпП, та підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, а не за час вимушеного прогулу.

Положення застосування ст. 236 КЗпП не було предметом розгляду Великої Палати у вище вказаній Постанові.

З позивними вимогами позивач ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставіст.236 КЗпП України не зверталася до суду.

Частиною першою ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що 08. 02.2021 року ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; 09.02.2021 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 55 ст. 31 цього Закону; 25.02.2021 року ОСОБА_1 продовжено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 названого Закону та 31.08.2021 року припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 останнього Закону; 01.09.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя англійської мови до Полтавської гімназії №33 Полтавської міської ради Полтавської області; 13.12.2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади вчителя англійської мови за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП.

З огляду на зазначене, суд вважає, що якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір із ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні контракту, який раніше існував і був незаконно припинений роботодавцем.

До моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У звязку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18).

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також суд не вбачає підстав для відшкодуванням позивачу моральної шкоди, завданої роботодавцем внаслідок порушення її трудових прав.

За змістом ст. 237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У даному випадку, матеріали справи не містять доказів про спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок порушення її трудових прав з підстав несвоєчасного виконання судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що позивач ОСОБА_1 на підставі вище вказаного рішення суду, позивач отримала виконавчий лист та звернулася в порядку примусового виконання рішення до виконавчої служби, тобто обрала шлях примусового виконання рішення суду, при цьому певний час працювала на іншій роботі викладачем.

За вказаних обставин, її вимоги про стягнення з роботодавця моральної шкоди є недоведеними, тому не підлягають до задоволення.

Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судовий збір та витрати на правову допомогу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вище викладене та на підставі ст. ст. 23, 24, 36, 236, 237-1 КЗпП, керуючись ст. ст.13, 89, ч.2 ст. 247, 264, 293, ч.7 ст.294, 315, 319 ЦПК України, суд; -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Соціально-гуманітарного відділу Опішнянської селищної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

представник позивача: Канівець Сергій Іванович, адреса АДРЕСА_2 ;

відповідач: Соціально-гуманітарний відділ Опішнянської селищної ради, місце знаходження: Полтавська область, смт Опішня, вул. Перемоги, 3, код ЄДРПОУ: 42887958.

Повний текст рішення складено 18.07.2023 року

Суддя С.О. Мальцев