Постанова

від 31.08.2006 по справі 16/225-06-6301

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/225-06-6301

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" серпня 2006 р. Справа № 16/225-06-6301

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:    Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від 1 відповідача: Соловйов В.В.

Від 2 відповідача: не з'явився

Від 3 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут аналізу права”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 27.06.2006 року

у справі № 16/225-06-6301

за позовом: Малого  приватного підприємства „Картас”

до  відповідачів:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Інститут аналізу права”;

2. Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”;

3. Одеська міська рада;

про визнання угоди недійсною та повернення сторін у первісне становище, визнання недійсним свідоцтва про право власності,  реєстрації об'єктів нерухомості та зобов'язання вчинити певні дії

    ВСТАНОВИЛА:

         У червні 2006 року МПП „Картас” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Інститут аналізу права”, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” та Одеської міської ради про визнання недійсною на підставі ст. 56 ЦК України угоди укладеної 30.01.2003 року між позивачем та ТОВ „Інститут аналізу права” та повернення сторін за оспорюванною угодою у первісний стан, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності ТОВ „Інститут аналізу права” на нежитлові будівлі та споруди культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник” розташовані в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.05.2005 року, визнання незаконною та скасування реєстрації КП„Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” від 27.07.2005 року права власності ТОВ „Інститут аналізу права” на нежитлові будівлі та споруди культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник” розташовані в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59 та зобов'язання КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” відновити державну реєстрацію на зазначений об'єкт нерухомості МПП „Картас”.

          Одночасно позивач заявив клопотання про вжиття заходів до  забезпечення позову на період розгляду справи шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі та споруди культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник” розташовані в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59; заборону ТОВ „Інститут аналізу права” здійснювати дії, щодо продажу, застави, передачі в оренду спірного нерухомого майна, та інші дії, що пов'язані зі здійсненням права власності; заборону КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” видавати витяги та реєструвати зміни в Реєстрі прав на нерухоме майно щодо права власності ТОВ „Інститут аналізу права” на спірне нерухоме майно; заборону Одеській міській раді, її виконкому, управлінню земельних ресурсів, Київській райдержадміністрації Одеської міськради передавати в оренду чи у власність земельну ділянку площею 1,9 га та приймати рішення з цього приводу; заборону Державному підприємству  „Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі Одеської регіональної філії проводити державну реєстрацію зміни користувача чи власника земельної ділянки, розташованої в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59, на якій розташований культурно –оздоровчий центр дозвілля і сім'ї „Вогник”.

          При цьому позивач посилався на те, що ТОВ „Інститут аналізу права” здійснює практичні дії спрямовані на відчуження нежитлових будівель і споруд культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник” приватним особам, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2006 року у справі (суддя Желєзна С.П.) зазначене клопотання позивача задоволено частково, в порядку встановленому ст. ст. 66, 67 ГПК України накладено арешт на нежитлові будівлі і споруди культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник” розташовані в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59, а в решті частини клопотання відмовлено. Судова ухвала мотивована тим, що мають місце обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          ТОВ „Інститут аналізу права” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати, як  необ'єктивну та незаконну. При цьому скаржник посилається на те, що в матеріалах справи знаходиться договір купівлі – продажу від 01.06.2006 року культурно –оздоровчого центру дозвілля і сім'ї „Вогник”, укладений між ТОВ „Інститут аналізу права” та 23 фізичними особами, які на даний час є повноправними власниками зазначеного об'єкту та ніякого відношення до даної господарської справи не мають.

          Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосується предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього,  може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

 З аналізу вищезазначених положень  процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову  визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого  положення між сторонами до винесення судового акта.           Як вбачається з матеріалів справи,  предметом судового розгляду в ній фактично є спір між сторонами щодо правозгідності угоди від 30.01.2003 р. між МПП „Картас” і ТОВ „Інститут аналізу права”, як укладеної внаслідок помилки, що мала істотне значення, та щодо права власності на спірне нерухоме майно розташоване в м. Одесі, вул. Дм. Донского, 59, яке позивач вважає своєю власністю, в зв'язку з чим просить суд повернути зазначене майно йому.

З наданих позивачем в обґрунтування клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову копій протоколів загальних зборів учасників ТОВ „Інститут аналізу права” за вересень та жовтень 2005 року випливає, що на цих зборах учасниками товариства були прийняті рішення про підготовку спірних нежитлових будівель та споруд для продажу приватним особам, замовлення в КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” та у виконавчому комітеті Одеської міської ради виготовлення витягів з Реєстру прав власності на спірне нерухоме майно та дублікату свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, а також про реалізацію за балансовою вартістю цього майна. На виконання прийнятих рішень директор товариства 06.09.2005 року звернувся до КП  „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” з заявою про надання витягів з Реєстру прав власності на спірне нерухоме майно для його відчуження.

За твердженням представника відповідача викладеному в апеляційній скарзі, таке  відчуження спірного нерухомого майна на користь приватних осіб вже було здійснено товариством за договором купівлі –продажу від 01.06.2006 року, що міститься в справі.

Наведені обставини дають всі підстави вважати, що в разі відчуження спірного нерухомого майна іншим особам, в тому числі фізичним, виконання рішення господарського суду зі спору між сторонами щодо повернення цього майна законному власнику у випадку задоволення позову буде утруднено або ж взагалі неможливим, що призведе до порушення майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Приймаючи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача і  обставин, які б  свідчили, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, то підстави для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову відсутні.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки встановлення законного власника спірного об'єкту нерухомості можливе лише за результатами вирішення даного спору.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-106  ГПК  України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

            Ухвалу господарського суду Одеської області від 27.06.2006 року у справі № 16/225-06-6301 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут аналізу права” - без задоволення.

            Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.