Рішення

від 18.07.2023 по справі 447/3171/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/332/23 Справа №447/3171/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

18.07.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди.

Процесуальні дії у справі.

28.12.2022 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, у якому просить суд відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі «400 мілардів гривень» за рахунок державного бюджету України за бездіяльність т.в.о. Галицького ВП ГУНП у Львівській області правонаступником якого, відповідно до ст. 104 ЦК України, став Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Позивач покликається на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2017 у справі №461/6324/17, провадження №1-кс/461/6264/17, визнано бездіяльність т.в.о. Галицького ВП ГУНП у Львівській області правонаступником якого, відповідно до ст. 104 ЦК України, став Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 07.09.2017, та якою зобов`язано Галицький ВП ГУНП у Львівській області письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, поданої 07.09.2017. З 30.12.2019 по 10.01.2020, з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні. Позивач покликається на те, що вказаною бездіяльністю йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень».

Ухвалою суду від 29.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.01.2023 постановлено ухвалу щодо повернення позовної заяви позивачу.

18.04.2023 до суду надійшли матеріали цивільної справи №447/2831/22 та постанова Львівського апеляційного суду від 03.04.2023, якою скасовано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 25.01.2023 та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідач 26.04.2023 отримав копію ухвали суду від 20.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 44).

Відзиву у встановлений строк не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався, у судові засідання не з`являвся.

Позивач 02.05.2023 отримав копію ухвали суду від 20.04.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 45).

У судове засідання сторони не з`явилися, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду надходило. Інших клопотань з приводу розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Суд встановив:

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Саса С.С. від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка набрала законної сили 08.04.2016, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника відділу начальника Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шнайдрука Р.Р., скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано заступника начальника відділу начальника Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шнайдрука Р.Р. вжити заходів щодо усунення порушень вимог ст. 214 КПК України, допущених слідчим Волощак С.З. щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по заяві ОСОБА_1 : дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела зазначити 11.12.2015; прізвище, ім`я та по-батькові заявника або потерпілого зазначити ОСОБА_1 ; зазначити короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником ОСОБА_1 ; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань (а.с. 36).

Позивач у позові покликається на те, що вказаною ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає підставу ОСОБА_1 заявити про відшкодування йому моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень».

Наведене спростовується копією ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка набрала законної сили 08.04.2016, відтак, твердження позивача не відповідають дійсності.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду Львівської області Стрельбицького В.В. від 03.10.2017 у справі №461/6324/17, провадження №1-кс/461/6264/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність т.в.о. начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області, постановлено частково задоволити скаргу, зобов`язано Галицький ВП ГУНП у Львівській області письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про внесення відомостей до ЄРДР, поданої 07.09.2017 (а.с. 37).

До матеріалів позову позивачем долучено копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6338/2475 про надходження 10.01.2020 після направлення 30.12.2019 ОСОБА_1 на лікування в стаціонар Миколаївської КЦРЛ (а.с. 33) та копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1291 про перебування з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 у стаціонарі КНП «Миколаївської міської лікарні» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (а.с. 34-35).

Оцінка суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, є як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб , інші докази.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позов ОСОБА_1 не містить посилання на будь-які докази фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу було завдано моральної шкоди, за яку він просить стягнути «400 мілардів гривень». Позивачем не було надано до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що саме у зв`язку з наведеними ним у позові обставинами йому було завдано моральних страждань.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що позов не підлягає до задоволення у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки позивачем не подано жодних доказів підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а відшкодування моральної шкоди не може слугувати позивачу джерелом для збагачення.

Крім наведеного, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відповідно до ч. 2 статті 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Під неналежним відповідачем розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначений висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), а також у постанові від 10.03.2021 у справі №226/817/19 (провадження №61-6327св20).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд враховує характер спірних правовідносин, визначену норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У даній справі спір виник стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю т.в.о. начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» №834 від 13.10.2015, КМУ постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

У переліку деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються (Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834) міститься посилання про ліквідацію Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.03.2020 внесено запис про припинення юридичної особи Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, серед яких утворено Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Тобто, правонаступником відповідача є Головне управління Національної поліції у Львівській області, оскільки жоден територіальний (відокремлений) підрозділ ГУНП у Львівській області не має статусу юридичної особи.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Судом встановлено, що вказаний позивачем відповідач є неналежним відповідачем, однак, ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, клопотань щодо заміни неналежного відповідача належним не подавав.

За такої обставини, суд також відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним визначенням суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, відтак, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 19, 56 Конституції України, ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 48, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, місцезнаходження: вул. Мартовича, 2, м. Львів, 79005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08673922.

Повний текст рішення складено 18.07.2023.

Суддя Головатий А.П.