Постанова

від 11.07.2023 по справі 907/639/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа №907/639/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.А.Галушко

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Крок Вуд б/н від 05.05.2023 (вх. № 01-05/1508/23 від 10.05.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 (повний текст рішення складено 19.04.2023, м. Ужгород, суддя Л.В. Андрейчук)

у справі № 907/639/22

за позовом: Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Крок Вуд, с. Сасівка Закарпатської області

про стягнення 730 370,46 грн.

за участю представників:

від позивача: Павлич В.М.;

від відповідача: Бобаль І.І.

ВСТАНОВИВ:

Свалявська міська рада Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Крок Вуд з вимогою про стягнення 730 370,46 грн.

Позовна заява мотивована тим, що Свалявській міській раді Закарпатської області заподіяно збитків на суму 730 370,46 грн у вигляді упущеної вигоди, а саме неотриманого доходу у вигляді орендної плати, як наслідок незаконного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Позов заявлено з посиланням на статті 623, 1212, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 120, 125, 206 ЗК України.

Під час розгляду справи у підготовчому провадженні, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог. Ухвалою від 14.12.2022 суд першої інстанції заяву позивача від 28.11.2022 про уточнення позовних вимог задоволив. Відтак, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крок Вуд» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області суму 730 370,46 грн безпідставно збережених коштів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 позовні вимоги Свалявської міської ради Закарпатської області задоволено. Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Вуд" на користь Свалявської міської ради Закарпатської області 730 370,46 грн безпідставно збережених коштів, а також судовий збір у розмірі 10 955,56.

Суд першої інстанції встановив, що оскільки Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження у себе відповідних сум орендної плати, а саме стягнення з ТОВ «Крок Вуд» на користь Свалявської міської ради Закарпатської області безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись з даним рішенням суду товариства з обмеженою відповідальністю Крок Вуд подало апеляційну скаргу б/н від 05.05.2023 (вх. № 01-05/1508/23 від 10.05.2023), в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Подана апеляційна скарга обгрунтована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю Крок Вуд вживало заходів щодо оформлення прав на земельну ділянку через процедуру викупу такої, однак лише з вини позивача дане питання не розглядалося більше одного року. Тому на думку апелянта, зважаючи на правовий висновок Верховного Суду викладеного у постанові від 15.10.2019 року по справі №922/1379/18, користування земельною ділянкою у період коли відповідач вживав заходів з оформлення права власності на земельну ділянку, така земельна ділянка не може вважатися безпідставно набутою, що виключає застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідач зазначає про упередженість суду, оскільки судом взято до уваги лише доводи позивача при винесенні рішення.

Позивачем 23.05.2023 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (Вх №01-04/3465/23), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 11.07.2023 з`явився представник позивача, надав пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судове засідання 11.07.2023 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Свалявської міської ради від 15.06.2022 року № 132 «Про створення комісії з визначення розміру збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам» створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних, зокрема місцевій громаді, до складу якої, окрім інших, включено представників підприємств, що завдали збитки.

Повідомленням від 27.06.2022 №1321/02-10 Свалявська міська рада повідомила відповідача щодо проведення засідання комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам яка створена рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 15.06.2022 року №132.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради від 12.07.2022 року № 157 затверджено Акт №6 Комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 07.07.2022.

Згідно Акту №6 «Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам» встановлено, що неодержаний дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею, що використовується 4,1927 га ТОВ «Крок Вуд», що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Робітнича, 754 (кадастровий номер: 2124010100:02:041:0019) складає 730 370, 46.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.02.2021 №224/0/201/21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 7 769 911,64 грн.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.01.2022 №13-28-0.222-275/2-22 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2018-2020 роки становив - 1,0.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.06.2022 №10511/221-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2022 році складає 8 546 818,95 грн.

Рішенням 10 сесії 6-го скликання Свалявської міської ради від 13.12.2013 року №809 затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки по Свалявській міській раді - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (пункт 28. Інші землі промисловості).

Розмір збитків, завданих Свалявській міській раді визначаються таким чином:

- 2019 рік (7 місяців): розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки (НГО 7 769 911,64 грн.), тобто 7 769 911,64 грн. х 0.03 = 233 097,35 грн. Отже, розмір орендної плати становить 233 097,35 грн. Тобто, 233 097, 35 грн. : 12 = 19 424,78 грн. щомісячно. За 7 місяців (з червня по грудень) 2019 року: 19 424,78 Ч 7 = 135 973,46 грн.

- 2020 рік (12 місяців) : розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки (НГО 7 769 911,64 грн.), тобто 7 769 911,64 грн. х 0.03 = 233 097,35 грн. Отже, розмір орендної плати становить 233 097,35 грн.

- 2021 рік (12 місяців) : розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки (НГО 7769 911,64 грн.) становить 233 097,35 грн.

- 2022 рік (6 місяців) розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки (НГО 8 546 818,95 грн.), тобто, 8 546 818,95 грн. Ч 0.03 = 256 404,57 грн. Отже, розмір орендної плати становить 256 404,57 грн.: 12 = 21 367, 05 грн. щомісячно. За 6 місяців 2022 року: 21 367,26 грн. х 6 = 128 202,30 грн.

Загальний розмір збитків за 3 роки 1 місяць становить:

(135 973, 46 грн + 233 097, 35 грн + 233 097, 35 грн + 128 202, 30 грн) = 730 370 , 46 грн.

Свалявська міська рада зверталась до відповідача з листом-претензією від 19.05.2022 вих. №1039/02-10; 13.07.2022 вих. №1471/02-10; 18.08.2022 вих. No1762/02-10 з вимогою про необхідність відшкодування заборгованості в сумі 730 370, 46.

Свалявською міською радою було направлено запити (22.02.2022р.№463/02-10; 22.02.2022 №466/02-10; 22.02.2022p.№469/02-10) до Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо надання інформації по ТОВ «Крок Вуд» про задекларовані та сплачені суми земельного податку, орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою та 17.05.2022 року вх. №1167/02-10 отримано відповідь щодо відсутності сплаченого земельного податку, орендної плати за користуванням землею ТОВ «Крок Вуд» за період 2018-2022.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата» за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: м. Свалява, вул. Робітнича, 754 (кадастровий номер: 2124010100:02:041:0019).

Головне управління ДПС у Закарпатській області надало відповідь Свалявській міській раді листом від 17.05.2022 року вх. №1167/02-10 в якому зазначило про відсутності сплаченого земельного податку, орендної плати за користуванням землею ТОВ «Крок Вуд» за період 2018-2022.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні усі три названі умови кондикційного зобов`язання, а сама: 1. Відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою. 2. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. 3. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Свалява в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок, згідно з яким для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

Як вбачається з матеріалів даної справи, розрахунок 730 370, 46 грн безпідставно збережених коштів здійснено позивачем на підставі даних з витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №224/0/201/21 від 12.02.2021, №10511/2212-22 від 21.06.2022.

Щодо посилання апелянта на Постанову Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18, в якій Верховним Судом вказано, що з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків, тобто укладення договору купівлі продажу цієї земельної ділянки, який в подальшому був укладений, колегія суддів прийшла до висновку, що спірне майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В постанові Верховного Суду від 15.10.2019 на яку посилається апелянт вказано, зокрема, наступне « 4.25. Натомість судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Род-Ник Інвест" вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, сплачувало земельний податок за неї тощо.».

В даній справі відповідач вказує, що ним за спірний період не сплачувалась плата за землю у жодній формі, право власності на спірну земельну ділянку відповідач не оформив.

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги посилання апелянта на Постанову Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18, оскільки фактичні обставини справи є різними.

Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, скаржник посилався на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2021 року (індексний номер витягу 262202356), право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 2124010100:02:041:0019) зареєстровано за Свалявською міською радою з 14.06.2021 року, відтак, у Свалявської міської ради лише з 14.06.2021 року виникло право на стягнення недоотриманих коштів.

Судом встановлено, що у зв`язку з поділом земельної ділянки кадастровий номер якої 2124010100:02:041:0002 площею 4,4747 га, 19.08.2020 року було сформовано земельні ділянки в межах її площі з кадастровим номером 2124010100:02:041:0019 площею 4,1927 га, місце розташування земельної ділянки: м.Свалява, вул. Робітнича, 754 та з кадастровим номером 2124010100:02:041:0020 площею 0,2820 га місце розташування земельної ділянки : м.Свалява, вул. Робітнича, 754. Зазначене підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де в розділі Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки зазначено: Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, тобто причиною формування земельної ділянки кадастровим номером 2124010100:02:041:0019 став поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2124010100:02:041:0002.

Конституцією України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування, а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту м. Сваляви, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 у справі №907/639/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крок Вуд б/н від 05.05.2023 (вх. № 01-05/1508/23 від 10.05.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2023 у справі № 907/639/22 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в параграфі 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.А.Галушко

Суддя О.І. Матущак