Постанова

від 19.07.2023 по справі 903/205/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 липня 2023 року Справа № 903/205/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кий-Х"

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023

(ухвалене о 11:05 год. у м. Луцьку, повний текст складено 26.04.2023)

у справі № 903/205/23 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом Луцької міської ради, м. Луцьк

до Приватного підприємства "Кий-Х"

про стягнення 30 670 грн

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Луцька міська рада звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватного підприємства "Кий-Х" про стягнення 30 670 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у період з 01.03.2020 по 31.12.2022 користувався земельною ділянкою площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 у м. Луцьку (з метою обслуговування нерухомого майна літнього кафе, площею 14 кв. м. у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 19А) без укладення договору оренди та без сплати коштів за фактичне користування землею.

Відтак, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника землі зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути відповідні кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/205/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Кий-Х" на користь Луцької міської ради 30 670 грн збережених без достатньої правової підстави грошових коштів. Стягнуто з Приватного підприємства "Кий-Х" на користь Луцької міської ради в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради 2 684 грн. витрат по сплаті судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що у період з 01.03.2020 по 31.12.2022 відповідач користувався земельною ділянкою площею 0,0112 га з кадастровим номером 0710100000611:131:0013 без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень ЗК України, у зв`язку з чим за цей період нарахована сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування землею у розмірі 30 670 грн.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 12, 15, 1212 ЦК України, ст. ст. 79-1, 93, 193, 120, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 13, 20 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. ст. 14, 288, 289 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Кий-Х", у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/205/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані таким.

У діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки ПП "Кий-Х" уже п`ятий рік поспіль намагається отримати у користування земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, будинок 19-а, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 розміром 0,0112га. В цьому процесі за 5 років кілька десятків разів представники підприємства фізично командирувалися на подачу документів до міської ради, департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку", земельного відділу Луцької міської ради, щодо отримання оренди на що було витрачено чималу кількість коштів, двічі витрачалися кошти на виготовлення технічної документації на земельну ділянку ПП "Луцькземресурс".

Приватному підприємству "Кий-Х" належить на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна за реєстраційним № 860848607101- літнє кафе загальною площею 14 кв. м., за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, будинок 19-а, для обслуговування вказаного приміщення достатньо 0,002 га, земельної ділянки для чого вона має бути виділена в натурі як об`єкт цивільного обороту.

В той же час позивач безпідставно нараховує стягнення коштів за земельну ділянку розміром 0,0112га, якою відповідач ніколи не користувався, а лише мав намір отримати її у правовий статус користування з метою побудови на її території об`єкта малої архітектурної форми - літнього кафе.

Крім того, позивач не наводить доказів фактичного розміру земельної ділянки, яку практично використовує відповідач.

На підставі викладеного вище, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача мали бути не задоволені в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції не є таким, що ухвалене на підставі норм права, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам і нормам права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач у відзиві вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, з таких підстав.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідача складу цивільного правопорушення.

ПП "Кий-Х" є власником об`єктів нерухомого майна - літнього кафе, площею 14 м. кв., розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, будинок 19-а, м. Луцьк. Право власності зареєстроване 26.02.2016. Вказане майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013, яка є комунальною власністю. Право власності за Луцькою міською радою зареєстровано 31.01.2019.

Спірна земельна ділянка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0007953232021 від 28.10.2021 сформована 05.06.2003. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Вид використання - для будівництва та обслуговування торгового закладу.

У цьому випадку, докази того, що відповідач вживав заходів щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:131:0013, у зв`язку із необхідності використання меншої площі такої ділянки під об`єктом нерухомого майна, відсутні та суду першої інстанції надані не були.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, він неодноразово звертався до Луцької міської ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 (без зміни її площі) для обслуговування літнього кафе, що спростовує його доводи про користування ділянкою меншої площі.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підтвердження площі земельної ділянки у розмірі саме 0,0112 га, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна та якою відповідно до положень статті 120 ЗК України, користувався відповідач.

Таким чином, на думку позивача, Господарський суд Волинської області за результатами розгляду позову, при відсутності контррозрахунку Відповідача на розрахунок Луцької міської ради, визнав доведеною та такою, що підтверджується належними доказами обставину користування Відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:11:131:0013, площею 0,0112 га, а також визнав обґрунтованим розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, здійснений Луцькою міською радою та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Тому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, в решті залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 26.02.2016 на праві приватної власності за Приватним підприємством "Кий-Х" (номер запису про право власності 13450507) зареєстрований об`єкт нерухомості літнє кафе площею 14 кв. м., розташоване у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 19А (а. с. 14).

Означений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013, котра перебуває у комунальній власності. Право власності на означену земельну ділянку з 31.01.2019 зареєстроване за Луцькою міською радою (а. с. 15-16).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0007953232021 від 28.10.2021 земельна ділянка площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 сформована 05.06.2003 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, визначеною категорією земель землі житлової та громадської забудови, видом використання землі для будівництва та обслуговування торгового закладу (а. с. 17).

Як убачається із інформації Головного управління ДПС у Волинській області (листи-повідомлення №10866/10/03-20-04-05-05 від 18.10.2021 та №5694/5/03-20-04-05-05 від 15.09.2022, надані на звернення виконавчого комітету Луцької міської від 25.09.2021 №1.1-26/4940/2021 та від 02.09.2022 №1.1-26/3319/2022) податкові декларації із плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 до ГУ ДПС у Волинській області не подавались, плата за землю до бюджету не перераховувалась (а. с. 22-29).

Між тим, згідно з рішенням Луцької міської ради від 21.03.2017 №20/16 ПП "Кий-Х" було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Лесі Українки, 19А (а. с. 83).

Відповідач посилається на те, що починаючи з 2018 року ПП "Кий-Х" неодноразово зверталося через департамент "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради щодо надання на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування торгового закладу та долучало всі необхідні документи, в тому числі, технічну документацію із землеустрою, виконану ПП "Луцькземресурс".

Вказує, що 11.12.2018 ПП "Кий-Х" звернулося через департамент "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради щодо надання підприємству на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування торгового закладу та долучило всі необхідні документи, в тому числі технічну документацію із землеустрою, виконану ПП "Луцькземресурс".

Рішенням 52-ої сесії Луцької міської ради від 30.01.2019 №49 ПП "Кий-Х" було відмовлено в наданні в оренду земельної ділянки площею 0,0112 га (а. с. 90).

На виконання листа міської ради №1.1-16/1767/2020 від 13.04.2020, заявою від 06.05.2020 ПП "Кий-Х" звернулося через департамент "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради щодо надання на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування торгового закладу, площею 0,0112 га за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 19А, однак, як зазначає відповідач, ним отримано відмову (а. с. 82, 86)

На виконання листа міської ради №1.1-16/3049/2021 від 08.06.2020, листом від 13.07.2021 ПП "Кий-Х" звернулося через департамент "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради щодо надання на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування торгового закладу, площею 0,0112 га за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 19А.

Листом від 16.08.2021 №1.1-16/4338/2021 Луцька міська рада надала відповідь про необхідність внесення змін до проекту технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 19А, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 у зв`язку із відображенням у ньому охоронної археологічної зони культурного шару 1-ї категорії втраченого об`єкту синагоги Ашкеназі (а. с. 91).

Відповідач вказує, що на виконання вказаного листа, ПП "Кий-Х" звернулося до проектанта ПП "Луцькземресурс" щодо внесення змін в результаті чого в грудні 2021 року через "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради підприємство в п`ятий раз звернулось з клопотанням щодо затвердження технічної документації та надання цієї земельної ділянки в оренду.

На черговій 25-тій сесії Луцької міської ради від 27.01.2022 на клопотання ПП "Кий-Х" про надання на умовах оренди ділянки у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 19А, площею 0,0112 га депутати п`ятий раз поспіль не проголосували за надання підприємству оренди землі (а с. 89).

Не зважаючи на чергову відмову, ПП "Кий-Х" 22.02.2023 звернулося із клопотанням до Луцької міської ради про надання в оренду земельної ділянки на що листом від 10.03.2023 №6-13/300/2023 міської ради підтверджено факт такого звернення та повідомлено про винесення питання в найближчу чергову сесію ради (а. с. 88).

Однак, як посилається відповідач, згідно публічної інформації (офіційний інтернет-сайт), на черговій 43-тій сесії Луцької міської ради клопотання ПП "Кий-Х" про надання в оренду ділянки було знято з голосування.

При цьому, позивач звернувся до відповідача із листом № 1.1-30/4312/2022 від 14.11.2022 в якому вказував, між ПП "Кий-Х" та Луцькою міською радою не укладено договору оренди вищевказаної земельної ділянки, плата за користування земельною ділянкою підприємством не здійснюється. Позивач вимога протягом 14 днів сплатити до бюджету Луцької міської територіальної громади кошти у розмірі 40 989 грн 65 коп. за фактичне використання земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 0710100000:11:131:0013, площею 0,0112 га, за період з 01.01.2019 по 31.10.2022 (а. с. 39-40).

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею за період з 01.03.2020 по 31.12.2022 становить 30 670 грн (а. с. 38)

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не сплатив вказані кошти, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно відповідача, за період з 01.03.2020 по 31.12.2022.

Згідно з ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За умовами частини другої ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Вище встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 26.02.2016 на праві приватної власності за Приватним підприємством "Кий-Х" (номер запису про право власності 13450507) зареєстрований об`єкт нерухомості літнє кафе площею 14 кв. м. , розташоване у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 19А.

Означений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013, котра перебуває у комунальній власності. Право власності на означену земельну ділянку з 31.01.2019 зареєстроване за Луцькою міською радою. Відтак, земельна ділянка є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись, згідно положень ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, виключно на підставі та умовах договору оренди.

Між тим, матеріалами справи не підтверджено укладання договору оренди означеної ділянки між власником Луцькою міською радою та власником приміщень, які розташовані на земельній ділянці ПП "Кий-Х".

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0007953232021 від 28.10.2021 земельна ділянка площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 сформована 05.06.2003 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, визначеною категорією земель землі житлової та громадської забудови, видом використання землі для будівництва та обслуговування торгового закладу.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 суд дійшов висновку, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу.

При цьому, за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022р. у справі №925/1081/20.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Волинській області (листи-повідомлення №10866/10/03-20-04-05-05 від 18.10.2021 та №5694/5/03-20-04-05-05 від 15.09.2022, надані на звернення виконавчого комітету Луцької міської від 25.09.2021 №1.1-26/4940/2021 та від 02.09.2022 №1.1-26/3319/2022) податкові декларації із плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку площею 0,0112 га, кадастровий номер 0710100000:11:131:0013 до ГУ ДПС у Волинській області не подавались, плата за землю до бюджету не перераховувалась.

Наведене свідчить про те, що відповідач у період з 01.03.2020 по 31.12.2022 (заявлений позивачем), як власник об`єкту нерухомості літнього кафе площею 14 кв. м. , розташованого у м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 19А, користувався земельною ділянкою без належної правової підстави та здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У спірний період відповідач не був ані власником земельної ділянки на якій розташоване належне йому на праві власності майно, ані її постійним землекористувачем.

Оскільки відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, він відповідно до п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою для нього формою плати за землю як землекористувача може бути лише орендна плата (стаття 288 Податкового кодексу України), яка є регульованою ціною.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 ПК України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.06.2021 №97-3-0.27-588/162-21, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 07.06.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 112,00 кв.м. з кадастровим номером 0710100000611:131:0013 становила 349 388 грн 47 коп. (а. с. 20)

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.10.2022 №97-3-0.334-2501/354-22, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 29.09.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з площею 112,00 кв.м. кадастровим номером 0710100000611:131:0013 становила 381 787 грн 84 коп. (а. с. 21)

В цьому випадку сума безпідставно збережених ПП "Кий-Х" коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 01.03.2020 по 31.12.2022, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи із засвідчених вище нормативних грошових оцінок земельної ділянки за відповідні періоди, із застосуванням коефіцієнта індексації та з врахуванням площі земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

У Додатку до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009р. №42/20 "Про впорядкування орендної плати за землю" з наступними змінами згідно рішень міської ради №7/9 від 23.03.2011, №16/7 від 30.11.2011, №20/90 від 26.01.2012, №38/60 від 28.02.2013, №69/39 від 28.01.2015 та №20/27 від 21.03.2017 визначено, що річний розмір орендної плати за землю встановлено у 3 відсотках від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Отже, ставка орендної плати, яка повинна застосовуватись для розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За означених обставин:

- розмір орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.12.2020 із врахуванням нормативної грошової оцінки землі 349 388 грн 47 коп. та ставки податку 3% становить 8 734 грн 71 коп.

- розмір орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із врахуванням нормативної грошової оцінки землі 349 388 грн 47 коп. та ставки податку 3% становить 10 481 грн 65 коп.;

- розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із врахуванням нормативної грошової оцінки землі 381 787 грн 84 коп. та ставки податку 3% становить 11 453 грн 64 коп.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який узгоджується судом, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею за період з 01.03.2020 по 31.12.2022, становить 30 670 грн.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Кий-Х" впродовж тривалого часу користувалося земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачувало Луцькій міській раді, як власнику землі, кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Тому, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, які зобов`язане сплатити кошти на користь Луцької міської ради за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0112 га з кадастровим номером 0710100000611:131:0013 без правовстановлюючих документів

Наведеним також спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

За наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 30 670 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є підставною та обґрунтованою.

Відносно посилання скаржника на те, що він не використовує всю площу земельної ділянки, суд вказує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20).

Окрім того, суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджено та самим відповідачем не заперечується, неодноразові звернення до Луцької міської ради про отримання земельної ділянки в оренду саме площею 0,0112 га.

При цьому, відповідач не доводить належними та допустимими доказами іншого розміру земельної ділянки необхідного для розміщення та обслуговування належного йому нерухомого майна, а лише робить припущення щодо достатності для нього земельної ділянки, площею 0,002 га.

Тому, посилання скаржника на не доведення позивачем використання відповідачем всієї площі спірної земельної ділянки не береться до уваги.

Також, судом першої інстанції правомірно не застосовано наслідків спливу позовної давності, про застосування яких заявив відповідач у відзиві, оскільки позивач просив стягнути безпідставно збережені кошти за період з 01.03.2020 по 31.12.2022, а враховуючи тривалість загального строку позовної давності, яка встановлена ст. 257 ЦК України (3 роки), ту обставину, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 27.02.2023, тому позивачем не пропущено позовну давність на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із місцевим господарським судом про покладення на відповідача судових витрат, з таких підстав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, ч. 9 ст. 129 ГПК України містить положення за яким, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Вище встановлено, що ПП "Кий-Х" неодноразово зверталося до позивача для отримання земельної ділянки в оренду, однак через дії позивача, які полягають не прийнятті рішень щодо надання земельної ділянки в оренду та подальше переведення правовідносин між сторонами в правове поле, зокрема шляхом укладання договору оренди, в якому були б чітко визначені зобов`язання сторін, а також розмір орендної плати, строки та порядок її внесення, інші істотні умови, визначені законодавством для такого правочину, має наслідком те, що відповідач фактично був змушений користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а відповідно у відповідача були відсутні правові підстави самостійно сплачувати кошти за користування земельною ділянкою.

Таким чином, кондикційні зобов`язання між сторонами та подальший спір в цій справі, виникли внаслідок неправильних дій саме позивача, а тому з огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи №903/205/23, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції слід покласти на позивача Луцьку міську раду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині задоволення позову, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/205/23 скасувати в частині розподілу судових витрат, а в решті - залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кий-Х" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/205/23 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства "Кий-Х" на користь Луцької міської ради в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради 2 684 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі №903/205/23 залишити без змін.

3. Стягнути з Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19, код 34745204) на користь Приватного підприємства "Кий-Х" (03143, місто Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 150Г, офіс 36А, код 33145045) - 4 026 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Справу № 903/205/23 надіслати Господарському суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.