Рішення
від 06.07.2023 по справі 925/135/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 925/135/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Управління Служби безпеки України в Черкаській області

до 1. Черкаської обласної державна адміністрації

2. Приватного підприємства "НАДІЯ"

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, визнання права постійного користування

Представники сторін:

від позивача: Черевко Т.О.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Балковська І.Ю.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області заявлено позов до Черкаської обласної державної адміністрації, Приватного підприємства "НАДІЯ" у якому позивач, у редакції заяви про зміну предмету позову, просить суд:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 "Про припинення Управлінню Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та надання Приватному підприємству "НАДІЯ" в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку";

визнати недійсним договір оренди землі № 6202-09 від 15.12.2020, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "НАДІЯ" про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси;

визнати за Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348742 від 04.07.2007.

В обґрунтування позовних вимог Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області посилається на те, що Черкаська обласна державна адміністрація всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, оскаржуваним розпорядженням позбавила позивача права постійного користування земельною ділянкою, передала земельну ділянку у строкове користування Приватному підприємству "НАДІЯ".

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.01.2023 вказану позовну заяву було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 дану позовну заяву було залишено без руху.

24.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 16.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2023, залучено до участі у справі третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "НАДІЯ".

23.03.2023 через відділ діловодства суду від ПП "НАДІЯ"надійшли пояснення по справі.

24.03.2023 через відділ діловодства суду від Черкаської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву.

28.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відповідь на відзив та відповідь на пояснення третьої особи.

30.03.2023 через відділ діловодства суду від Черкаської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Протокольною ухвалою від 30.03.2023 підготовче судове засідання відкладено на 13.04.2023.

13.04.2023 на електронну пошту суду надійшли клопотання позивача про зміну предмету позову та про залучення у справі співвідповідача.

У судове засідання 13.04.2023 з`явився представник позивача, надав суду клопотання про зміну предмету позову та про залучення у справі співвідповідача, просив суд залишити без розгляду аналогічні клопотання, які надійшли на електронну пошту суду.

Протокольною ухвалою від 13.04.2023 було залишено без розгляду клопотання позивача, які надійшли на електронну пошту суду про зміну предмету позову та про залучення у справі співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 задоволено клопотання Управління Служби безпеки України в Черкаській області про залучення до участі у справі співвідповідача; залучено до участі у справі №925/135/23 відповідача 2 - Приватне підприємство "НАДІЯ"; задоволено клопотання про зміну предмету позову; задоволено клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання у справі №925/135/23 на 11.05.2023; продовжено підготовче провадження у справі №925/135/23 на 30 днів.

18.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про зміну предмету позову та про залучення у справі співвідповідача.

09.05.2023 через систему "Електронний суд" та 10.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду заяв про залучення співвідповідача та зміну предмету позову, які вже були розглянуті судом 13.04.2023.

Протокольною ухвалою від 11.05.2023 задоволено заяву позивача про залишення без розгляду клопотання позивача про зміну предмету позову та про залучення у справі співвідповідача, які вже були розглянуті судом 13.04.2023.

Протокольною ухвалою від 11.05.2023 відкладено підготовче судове засідання на 25.05.2023.

24.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Черкаської обласної державної адміністрації.

У підготовчому засіданні 25.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.2023.

01.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Черкаської обласної державної адміністрації.

14.06.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача-1 у судове засідання не прибув, однак 23.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника Черкаської обласної державної адміністрації.

Представник відповідача-2 у судове засідання 06.07.2023 проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 06.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул. Тараскова, 5, надана у користування Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 №2-652. Право постійного користування підтверджується Державним актом від 04.07.2007 серії ЯЯ №348742 на право постійного користування земельною ділянкою площею 8225 кв.м. у м.Черкаси, вул. Тараскова, 5.

За умовами договору від 24.06.2008 про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси, укладеного між Управлінням Служби безпеки України у Черкаській області та Приватним підприємством "НАДІЯ", право на користування та забудову зазначеної земельної ділянки є вкладом позивача у спільну діяльність є (площа ділянки 8225 кв.м.), яка надана у користування стороні-1 рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 №2-652.

Надалі, розпорядженням №751 від 02.12.2020 Черкаська обласна державна адміністрація відповідно до п."а" ст.17, ст.120, 122, 123, абз. 2 ч.2 ст.134, пунктом "е" ст.141 Земельного кодексу України, було припинено Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га (землі житлової та громадської забудови), що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 та надано Приватному підприємству "НАДІЯ" земельну ділянку площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019 (землі житлової та громадської забудови), за рахунок земель державної власності, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5, в оренду на 10 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На підставі зазначеного розпорядження 15.12.2020 між Черкаською обласною державною адміністрацією як орендодавцем, та Приватним підприємством "НАДІЯ" як орендарем було укладено договір оренди землі №62/02-09, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 площею 0,8225 га, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при прийнятті спірного розпорядження Черкаська обласна державна адміністрація керувався саме п."е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, яка не могла бути застосована в силу того, що об`єкт незавершеного будівництва, станом на 02.12.2020 (дату прийняття спірного розпорядження), не мав статусу будівлі, споруди чи житлового будинку.

Позивач наголошує, що на час реєстрації об`єкту незвершеного будівництва та прийняття Черкаською обласною адміністрацією розпорядження № 751, земельна ділянка перебувала в користуванні Управління Служби безпеки в Черкаській області на законних підставах, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007, серії ЯЯ № 348742, виданого на підставі рішення Черкаської міської ради № 277 від 07.03.2006. Вказаний державний акт не скасований та не визнаний недійсним в установленому законом порядку. Також позивач був замовником об`єкту будівництва, що взагалі виключало виникнення будь-яких правовідносин стосовно цієї земельної ділянки у ПП "НАДІЯ".

Заява про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою на користь ПП "НАДІЯ" безпосередньо до Черкаської обласної адміністрації позивач не надавав. Отже, позивач зазначає, що припинення права користування земельною ділянкою, здійснено з порушенням законодавства та відсутності згоди Управління на припинення права користування.

За доводами позивача, надання земельної ділянки з кадастровим № 7110136700-05-026-0019, площею 0,8225 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою: вул. Черкаська область, вул. Тараскова, 5, м.Черкаси, в оренду підлягала проведенням земельних торгів, згідно ч.1 ст.134 Земельного кодексу України.

За наведеного, позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки між Черкаською обласною державною адміністрацією та ПП "НАДІЯ" укладений безпідставно без дотримання конкурентних засад, визначених в абзаці другому частини другої ст.134 ЗК України, як такий, що був спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою.

Також у позові позивач вказує, що маючи намір на здійснення будівництва багатоповерхового житлового будинку в більшому розмірі, в порушення отриманих містобудівних умов, ПП "НАДІЯ" здійснено самовільну забудову земельної ділянки з кадастровим № 7110136700-05-026-0019 будівництвом ще 2-х секцій житлового будинку поверховістю 10 поверхів, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 08.09.2022. При цьому, станом на 19.08.2022 діючі дозволи на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці у ПП "НАДІЯ" були відсутні.

Не дотримання Черкаською обласною державною адміністрацією вимог Земельного кодексу України при прийнятті оскаржуваного розпорядження та надання земельної ділянки в оренду ПП "НАДІЯ" в порушення законодавчо встановленої процедури призводить до створення ризиків порушення забудовником містобудівних умов при здійсненні будівництва.

Відтак, за обґрунтуваннями позивача, оскільки правових підстав припинення Управлінню Служби безпеки в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою на підставі пункту "е" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України у відповідача-1 не було, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 площею 0,8225 га, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 вибула з постійного користування позивача на незаконних підставах, що стало підставою для звернення позивача із цим позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, визнання права постійного користування.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 проти позову заперечив та на обґрунтування заперечень зазначив таке:

на момент подачі ПП "НАДІЯ" до Черкаської обласної державної адміністрації клопотання про надання в оренду земельної ділянки, площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019, за адресою: м. Черкаси, вул. Тараскова 5, а також видання оскарженого у цій справі розпорядження право власності на об`єкт нерухомості, зареєстроване за Приватним підприємством ПП "НАДІЯ" не було скасовано, будь-яких обтяжень не зареєстровано;

разом з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки була надана заява позивача від 27.08.2020, в якій позивач відмовляється від права користування земельною ділянкою площею 0,8225 га кадастровий номер 7110136700:05:026:0019, яка знаходиться у його постійному користуванні на підставі державного акту серія ЯЯ №348742 від 04.07.2007, та надає згоду на її вилучення з користування на користь Приватного підприємства "НАДІЯ";

розпорядження №751 від 02.12.2020 є законним, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, у відповідності до приписів ст.120, абз. 2 ч.2 ст.134, п."а","е" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України;

позовні вимоги про визнання протиправним Розпорядженням №751 від 02.12.2020, як акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом його реального виконання, оскільки було вжито відповідних заходів щодо його виконання у повному обсязі, зокрема, позивачу припинено право постійного користування, та передано в строкове платне користування земельну ділянку визначеному суб`єкту господарювання, не може бути належним способом захисту, оскільки цей акт не впливає на законність правовстановлюючих документів стосовно права власності чи користування спірною земельною ділянкою, а відтак не може бути скасованим;

позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспорення його прав внаслідок укладеного між Черкаською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "НАДІЯ" як орендарем договору оренди землі №62/02-09 від 15.12.2020.

Позиція відповідача-2

Приватне підприємством "НАДІЯ" проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

у відповідності до приписів ст.331 ЦК України, визначальним для можливості об`єкта незавершеного будівництва бути єдиним цілісним об`єктом цивільних прав та предметом відповідних договорів є саме факт вищевказаної державної реєстрації. Відтак, відповідач-1, при прийнятті рішення щодо надання права користування ділянкою без проведення земельних торгів керується саме наявністю зареєстрованого права власності на об`єкт, розташований на земельній ділянці;

право оренди земельної ділянки ними отримано в порядку встановленому законом та, згідно змісту абзацу 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, без необхідності проведення земельних торгів, так як на ній розташований об`єкт незавершеного будівництва;

за змістом абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, для застосування неконкурентних засад переходу права на земельну ділянку має значення саме право власності на об`єкт, безвідносно чи є останній об`єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об`єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку;

визначений у статті 120 ЗК України принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту вимагає наявності державної реєстрації речових прав (набуття права власності) щодо останнього, а не прийняття його в експлуатацію;

у подальшому Законом України від 02.02.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості", Законом України від 15.08.2022 "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому" у статтю 120 ЗК України було включено "об`єкту незавершеного будівництва";

пункт "е" статті 141 Земельного Кодексу України передбачає не подання користувачем земельної ділянки заяви про добровільну відмову від права постійного користування, а наявності у особи, яка звертається за отриманням права користування, нотаріально посвідченої згоди користувача на вилучення земельної ділянки з користування;

згідно містобудівної документації, затвердженої рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 №5-318 "Про затвердження містобудівної документації "Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)", земельна ділянка, розташована за адресою Тараскова, 5 підпадає під територію багатоквартирної забудови та спростовує доводи позивача, що територія багатоповерхової житлової забудови є територією зелених насаджень загального користування;

об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку на день звернення позивача з позовом не існує, а сертифікатом від 25.11.2022 №ЧК122221121793 підтверджується завершення будівництвом іншого розташованого на цій земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №277 від 07.03.2006 Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області надано функції замовника на завершення будівництва 71-квартирного житлового будинку по вул. Тараскова, 5, при умові компенсації вартості незавершеного будівництва з укладенням відповідних угод між замовником та управлінням капітального будівництва Черкаського міськвиконкому; дозволено Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області замовити в організаціях, що мають на це дозвіл, коригування проектно-кошторисної документації на завершення будівництва 71-квартирного житлового будинку по вул. Тараскова, 5 для зміни назви об`єкт та затверджено нову назву об`єкта: "багатоповерховий житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Тараскова, 5".

Рішенням Черкаської міської ради №2-652 від 31.06.2007 Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області затверджено проєкт відведення земельної ділянки Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області по вул. Тараскова, 5 та надано земельну ділянку площею 8225 кв.м. по вул. Тараскова, 5 у постійне користування під завершення будівництва та подальшу експлуатацію багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

04.07.2007 Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області було видано Державний акт серії ЯЯ №348742 на право постійного користування земельною ділянкою площею 8225 кв.м. у м.Черкаси, вул. Тараскова, 5. Цей акт видано Черкаським міським управлінням земельних ресурсів та зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №030777500017.

Згідно із матеріалів справи, 24.06.2008 між Управлінням Служби безпеки України у Черкаській області (сторона-1) та Приватним підприємством "НАДІЯ" (сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси (далі - договір про спільну діяльність). За умовами цього договору предметом договору є спільна діяльність сторін щодо капітального будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси, згідно з рішенням Черкаської міської ради №277 від 07.03.2006 (надалі - об`єкт спільної діяльності), для досягнення спільної господарської мети та розподілу площ між сторонами у відповідності до пункту 4.1 цього договору (пункт 2.1 договору).

Згідно із пунктом 2.2 договору про спільну діяльність об`єктом спільної діяльності є капітальне будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси, згідно з рішенням Черкаської міської ради №277 від 07.03.2006, на земельній ділянці, що належить стороні-1, на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007 серії ЯЯ №348742 (далі - земельна ділянка).

Метою договору є отримання права власності сторонами на об`єкт спільної діяльності у співвідношенні, зазначеному у пункті 4.1 цього договору (пункт 2.3 договору про спільну діяльність).

З метою реалізації завдань спільної діяльності, сторони здійснюють вклади у спільну діяльність у вигляді майна та майнових прав без їх об`єднання, грошових коштів, професійних та інших знань, навичок та вмінь, а також ділової репутації та ділових зв`язків (п.3.1 договору про спільну діяльність).

Відповідно до п.3.2 договору про спільну діяльність вкладом сторони-1 у спільну діяльність є право на користування та забудову земельної ділянки (площа ділянки 8225 кв.м.), яка надана у користування стороні-1 рішенням Черкаської міської ради від 31.05.2007 №2-652, згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007 серії ЯЯ №348742; права та функції замовника та забудовника на будівництво об`єкту спільної діяльності та обсяг зобов`язань, визначений у пунктах 3.1, 3.2, 6.1, 6.4 цього договору про спільну діяльність.

Пунктом 3.3. договору про спільну діяльність визначено, що вкладом сторони-2 у спільну діяльність є фінансування у повному обсязі всіх витрат на будівництво об`єкту спільної діяльності (у тому числі витрат попереднього замовника, витрат на проведення передпроектних, проектних, землевпорядних, інших робіт (послуг), отримання дозвільних, правовстановлюючих документів, а також розрахунків з місцевими держадміністраціями щодо передачі частини збудованої житлової площі та пайової участі у розвитку інфраструктури тощо; обсяг зобов`язань, визначений у пунктах 3.1, 3.2, 6.1, 6.4 цього договору; проведення всіх необхідних видів господарської діяльності для досягнення мети цього договору, зокрема, забезпечення відповідним персоналом, устаткуванням, укладення договорів, пов`язаних з цим договором, здійснення будівельних, генпідрядних робіт, в тому числі керівництво та замовлення будівельних робіт на правах та делегованих функціях забудовника та замовника.

За виконання обов`язків, які визначені цим договором сторона-1 отримує у власність 10,5% від загальної житлової площі завершеного будівництвом об`єкту спільної діяльності, якщо загальна житлова площа об`єкта буде менше базового показника конкурсної пропозиції 7500 кв.м., то частка сторони-1 вираховується виходячи з 7500 кв.м. загальної житлової площі, але не більше 800 кв.м., загальної житлової площі (п.4.1.1 договору про спільну діяльність).

За виконання обов`язків, визначених цим договором сторона-2 отримує у власність 89,5% від загальної площі житлової площі житла об`єкту спільної діяльності та 100% нежитлової площі об`єкту спільної діяльності (п.4.1.2 договору про спільну діяльність).

У пункті 4.4. договору про спільну діяльність визначено, що остаточний розподіл площ здійснюється шляхом укладання акту розподілу площ результату спільної діяльності між сторонами протягом 5 днів після отримання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що буде невід`ємною частиною цього договору.

Датою закінчення виконання робіт за договором вважається дата підписання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Роботи повинні проводиться відповідно до графіка виконання робіт, погодженого сторонами, який буде невід`ємною частиною цього договору, але не більше 2 років з дати укладення договору (п.5.6 договору про спільну діяльність).

Сторона-1 зобов`язується передати у спільну діяльність право на забудову земельної ділянки; попередити сторону-2 про особливі та інші властивості, статус і недоліки земельної ділянки, які в процесі його використання можуть послужити причиною негативних наслідків або підстав унеможливлення реалізації мети спільної діяльності (п.6.1 договору про спільну діяльність).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 12.1 договору про спільну діяльність).

14.07.2017 в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт об`єкту: Будівництво житлового будинку по вулиці Тараскова, 5 міста Черкаси. Замовник: Управління Служби безпеки України в Черкаській області.

У період з 14.05.2010 до 22.07.2020 між сторонами за договором були укладені додаткові угоди №№1-9 до договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси (далі-додаткові угоди №№1-9), у яких сторонами було погоджено строки виконання зобов`язань за договором, а також перелік квартир, які передавалися позивачу на виконання умов договору.

Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт серії ЧК №083170790768 від 14.03.2017, яка видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, замовником будівництва житлового будинку по вул. Тараскова, 5 у м. Черкаси є Управління Служби безпеки у Черкаській області, генпідрядником Приватне підприємство "НАДІЯ".

14.03.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "НАДІЯ" на об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, а саме багатоповерховий житловий будинок (секція №3) (загальний відсоток готовності по об`єкту складає 46,5%), що розташований на земельній ділянці з кадастровим №7110136700:05:026:0019 по вул. Тараскова, 5, м.Черкаси.

Зазначена державна реєстрація проведена на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт серії ЧК №083170790768 від 14.03.2017, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради; договору про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового будинку №62 від 24.06.2008 з додатковими угодами №№1-8; технічного паспорту серії ТП №02049 від 30.01.2019.

У відповідності до пункту 1.6 додаткової угоди №9 до договору про спільну діяльність сторона-2 зобов`язується привести у відповідність до чинного законодавства дозвільну документацію на будівництво, у зв`язку з чим сторона-1 з метою оформлення детального плану території, зобов`язується передати стороні-2 право користування земельною ділянкою у визначеному законодавством порядку, надати нотаріально посвідчену заяву про відмову від користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, площею 0,8225 га по вулиці Тараскова, 5 у місті Черкаси, що належить їй на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №348742, виданого 04.07.2007 Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, на користь стороні-2 у місячний термін з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди.

У заяві від 27.08.2020 (посвідчена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О.) Управління Служби безпеки України у Черкаській області зазначило, що відмовляється від права користування земельною ділянкою площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходилась у користуванні на підставі державного акту серії ЯЯ №348742 від 04.07.2007 та надає згоду на її вилучення з користування Управління Служби безпеки України на користь Приватного підприємства "НАДІЯ" та оформлення зазначеної земельної ділянки у користування Приватного підприємства "НАДІЯ".

Розпорядженням №751 від 02.12.2020 Черкаська обласна державна адміністрація відповідно до п."а" ст.17, ст.120, 122, 123, абз. 2 ч.2 ст.134, пунктом "е" ст.141 Земельного кодексу України, враховуючи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.08.2018 № НВ-7107399182018, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.09.2020 № 224382070, розглянувши клопотання Приватного підприємства "НАДІЯ" від 02.09.2020 №433:

припинила Управлінню Служби безпеки України у Черкаській області право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га (землі житлової та громадської забудови), що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5;

надала Приватному підприємству "НАДІЯ" земельну ділянку площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019 (землі житлової та громадської забудови), за рахунок земель державної власності, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5, в оренду на 10 років для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

15.12.2020 між Черкаською обласною державною адміністрацією (відповідач-1) як орендодавцем, та Приватним підприємством "НАДІЯ" (відповідач-2) як орендарем було укладено договір оренди землі №62/02-09, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 площею 0,8225 га, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5.

Згідно із п.8 договору оренди землі №62/02-09 від 15.12.2020 договір укладено строком на 10 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 площею 0,8225 га було зареєстровано за відповідачем 17.12.2020 на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №751 від 02.12.2020 та договору оренди землі №62/02-09, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер Інформаційної довідки №320342542 від 17.01.2023) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №238019438 від 21.12.2020.

Посилаючись на те, що Черкаська обласна державна адміністрація (відповідач-1) всупереч вимогам статті 141 Земельного кодексу України, спірним рішенням позбавила Управління Служби безпеки України у Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та передала земельну ділянку у строкове користування Приватному підприємству "НАДІЯ" (відповідачу-2), та порушила цим право позивача як постійного землекористувача земельною ділянкою площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5, позивач звернувся до суду із позовом (у редакції заяви про зміну предмету позову) про: визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 "Про припинення Управлінню Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та надання Приватному підприємству "НАДІЯ" в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку"; визнання недійсним договору оренди землі № 6202-09 від 15.12.2020 та визнання за Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348742 від 04.07.2007.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України (тут та надалі, в редакції чинній станом на час прийняття спірного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частини другої та третьої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 нього Кодексу

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У зазначеному рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, як уже зазначалось, закріплені у статті 141 Земельного кодексу України. Серед підстав, передбачених у цій статті, вказано: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Як встановлено судом вище, спірне розпорядження №751 від 02.12.2020, яким припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 та надано ПП "НАДІЯ" земельну ділянку площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019 в оренду, Черкаська обласна державна адміністрація прийняла на підставі п. "а" ст.17, ст.120, 122, 123, абз.2 ч.2 ст.134, пунктом "е" ст.141 Земельного кодексу України.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Пункт "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України як вже зазначено вище встановлює, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

За обґрунтуваннями позивача, при прийнятті спірного розпорядження пункт "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України не підлягав застосуванню в силу того, що об`єкт незавершеного будівництва, станом на 02.12.2020, не мав статусу будівлі, споруди чи житлового будинку.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та надаючи оцінку за правилами статті 86 ГПК України зібраним у справі доказам та обставинам у сукупності, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом вище, між Управлінням Служби безпеки України у Черкаській області та Приватним підприємством "НАДІЯ" було укладено договір про спільну діяльність у будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями. Предметом спільної діяльності є капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Тараскова, 5, міста Черкаси об`єкт спільної діяльності, для досягнення спільної господарської мети та розподілу площ між сторонами у відповідності до умов договору.

Статтею 1130 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно зі статтею 1131 Цивільного Кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Так, за умовами укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору, вкладом позивача у спільну діяльність є право на користування та забудову земельної ділянки, яка надана у йому користування за рішенням органу місцевого самоврядування, права та функції замовника та забудовника на будівництво об`єкту спільної діяльності. Вкладом відповідача-2 є фінансування у повному обсязі всіх витрат на будівництво об`єкту спільної діяльності, здійснення будівельних, генпідрядник робіт, в тому числі керівництво та замовлення будівельних робіт на правах та делегованих функціях забудовника та замовника.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Одночасно частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177 - 179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації

Як зазначено вище, за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України об`єкт незавершеного будівництва за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов`язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів.

При цьому, факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 910/4032/18, від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19, від 02.08.2022 у справі № 924/159/14, від 28.09.2022 у справі № 263/15223/19.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, станом на час припинення позивачу право користування земельною ділянкою та надання її в строкове користування відповідачу-2, будівництво об`єкта спільної діяльності не завершено, спірний об`єкт в експлуатацію не був введений та не зареєстрований, а отже не набув статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час реєстрації відповідачем-2 права власності, припинення позивачу права користування земельною ділянкою та надання її в строкове користування відповідачу-2) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правила переходу прав на земельну ділянку, які передбачені положеннями статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час спірних правових відносин, могли застосовуватися виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об`єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці, а факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та статті 331 ЦК України.

Отже, станом на час прийняття спірного розпорядження, об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, а саме багатоповерховий житловий будинок (секція №3) (загальний відсоток готовності по об`єкту складає 46,5%) не мав статусу об`єкту нерухомого майна (житлового будинку, будівлі, споруди).

Відтак, припинення позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 на підставі п."е" ст.141 Земельного кодексу України було протиправним. Інші, закріплені в статті 141 Земельного кодексу України, підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

З приводу посилань відповідач-2 на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомого майна, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94)).

Втім, як встановлено судом вище, земельна ділянка площею 0,8225 га, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 належала позивачу на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348742 від 04.07.2007, а припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою було здійснене за відсутності правових підстав встановлених п."е" ст.141 Земельного кодексу України.

За таких обставин, посилання відповідача на встановлений положеннями статті 120 ЗК України принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкту нерухомого майна є помилковим.

Окрім того, суд відхиляє доводи відповідача-2 про подальші зміни редакції статті 120 ЗК України, оскільки під час вирішення спірних правових відносин слід керуватися нормами у редакції, чинній на час спірних правових відносин.

Разом з тим, з огляду на зміст статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, принцип неподільності нерухомого майна (будівель, споруд) та земельної ділянки не поширює свою дію на багатоквартирні будинки, про що прямо зазначено у зазначених нормах Закону.

Отже, доводи відповідачів на правомірність припинення позивачу права постійного користування спірною земельною ділянкою та надання її у строкове користування ПП "НАДІЯ" у зв`язку із наявністю на земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, на який зареєстровано право власності на момент прийняття спірного розпорядження є безпідставними та не відповідають вимогам наведених вище приписів законодавства.

Щодо посилання відповідача-2 на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі №727/9360/17 про можливість набуття у користування без проведення земельних торгів згідно з абзацом другим частини другої статті 134 ЗК України земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку, суд зазначає наступне.

Так, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Суд зазначає, що обставини, що характеризують зміст спірних правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справах № 925/135/23 та № 727/9360/17 не є подібними, оскільки відповідач-2 у справі №925/135/23 не брав участь у конкурсі з приватизації об`єкта незавершеного будівництва, не перемагав у ньому та не мав зобов`язань із виконання умов цього конкурсу, пов`язаних, зокрема, зі здійсненням будівництва на необхідній для цього земельній ділянці. Окрім того, земельна ділянка у цій справі перебувала у постійному користуванні позивача, що також виключає подібність правовідносин у справах № 925/135/23 та № 727/9360/17.

При цьому, незважаючи на те, що станом на момент проведення державної реєстрації об`єкту незавершеного будівництва, у відповідача-2 було відсутнє право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019 площею 0,8225, та державному реєстратору не могло бути надано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, суд звертає увагу, що питання щодо правомірності реєстрації права відповідачем-2 права власності на об`єкт незавершеного будівництва нежитлового будинку, не є предметом розгляду у цій справі, у зв`язку із чим, відповідні доводи сторін з цього приводу, судом не приймаються до уваги.

Щодо змісту на п.1.6. додаткової угоди №9 до договору про спільну діяльність, заяви позивача від 27.08.2020, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. та акту приймання передачі земельної ділянки від 11.03.2021 та викладених сторонами доводів з приводу зазначених доказів, суд зазначає таке.

Так, згідно із п.1.6 додаткової угоди №9 до договору про спільну діяльність відповідач-2 зобов`язується привести у відповідність до чинного законодавства дозвільну документацію на будівництво, у зв`язку з чим позивач з метою оформлення детального плану території, зобов`язується передати відповідачу-2 право користування земельною ділянкою у визначеному законодавством порядку, надати нотаріально посвідчену заяву про відмову від користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, площею 0,8225 га по вулиці Тараскова, 5 у місті Черкаси, що належить їй на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №348742, виданого 04.07.2007 Черкаським міським управлінням земельних ресурсів, на користь відповідачу-2 у місячний термін з моменту підписання сторонами цієї додаткової угоди.

У заяві від 27.08.2020, посвідченій приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., позивач вказав, що відмовляється від права користування земельною ділянкою площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходилась у користуванні на підставі державного акту серії ЯЯ №348742 від 04.07.2007 та надає згоду на її вилучення з користування Управління Служби безпеки України на користь Приватного підприємства "НАДІЯ" та оформлення зазначеної земельної ділянки у користування Приватного підприємства "НАДІЯ".

11.03.2021 між Управлінням Служби безпеки України у Черкаській області та Приватним підприємством "НАДІЯ" було підписано акт, згідно із яким позивач передав відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5.

Надаючи оцінку наведеним вище доказам, суд зазначає, що спірне розпорядження було прийнято на підставі п. "е" ст.141 Земельного кодексу України, яка визначає таку підставу припинення права постійного користування як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Однак, як встановлено судом вище, станом на час прийняття спірного розпорядження, об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, а саме багатоповерховий житловий будинок (секція №3) (загальний відсоток готовності по об`єкту складає 46,5%) не мав статусу об`єкту нерухомого майна (житлового будинку, будівлі, споруди), а відтак пункт "е" ч.1 ст.141 Земельного кодексу України не підлягав застосуванню, у зв`язку із чим, наявність заяви позивача від 27.08.2020, посвідченої приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., акту приймання передачі земельної ділянки від 11.03.2021, а також визначений сторонами договору пункт 1.6. додаткової угоди №9 до договору про спільну діяльність, не створюють жодних правових наслідків у контексті встановлених законом підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою. При цьому поведінка позивача в аспекті підписання зазначених вище заяви, акту та додаткової угоди №9 до договору не може створювати законодавчо встановлених, а саме п. "е" ст.141 Земельного кодексу України, підстав для припинення права користування земельною ділянкою площею 0,8225 га, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5.

Суд також зазначає, що завершення будівництва житлового будинку по вулиці Тараскова 5 у місті Черкаси (на частину якого 14.03.2019 відповідачем-2 було зареєстровано право власності, як на об`єкт незавершеного будівництва), що підтверджене сертифікатом серії ЧК №122220207309 не спростовує неправомірності припинення спірним розпорядженням позивачу права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 та надання її в строкове користування відповідачу-2.

Встановленими судом у цій справі обставинами та наявним у матеіралах справи доказами підтверджено, що станом на час прийняття Черкаською обласною адміністрацією розпорядження №751 від 02.12.2020, земельна ділянка перебувала в користуванні Управління Служби безпеки в Черкаській області на законних підставах згідно із Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.2007, серії ЯЯ № 348742, виданого на підставі рішення Черкаської міської ради № 277 від 07.03.2006. Зазначений державний акт не скасований та не визнаний недійсним в установленому законом порядку.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 по справі №906/392/18 також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (п.7.29).

Отже, дії Черкаської обласної державної адміністрації, спрямовані на припинення позивачу права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідач-1 своїм оскаржуваним у цій справі розпорядженням, здійснив дії, спрямовані на позбавлення позивача права користування земельними ділянками, тобто прийняв рішення всупереч вимог ст.141 Земельного кодексу України та, одночасно, порушив право позивача на користування земельними ділянками, передбачене ст.92 Земельного кодексу України.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання відповідачу-2 земельної ділянки з кадастровим №7110136700-05-026-0019, площею 0,8225 га за адресою: вул. Черкаська область, вул. Тараскова, 5, м. Черкаси, в строкове користування згідно із абз.2 ч.2 ст.134, ст.120 Земельного кодексу України в строкове користування відповідачу-2, та вважає обґрунтованими доводи позивача, що надання земельної ділянки в оренду підлягала проведенням земельних торгів, згідно ч.1 ст.134 Земельного кодексу України.

Оскільки, Черкаська обласна державна адміністрація, приймаючи розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 "Про припинення Управлінню Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та надання Приватному підприємству "НАДІЯ" в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення позивача права постійного користування земельною ділянкою площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 та надання її на підставі абзацу другого частини другої статті 134, ст.120 Земельного кодексу України в строкове користування відповідачу-2, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020.

З приводу доводів відповідача-1 у відзиві на позов, що позовні вимоги про визнання протиправним спірного розпорядчого акту, як акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом його реального виконання, оскільки було вжито відповідних заходів щодо його виконання у повному обсязі, зокрема, позивачу припинено право постійного користування, та передано в строкове платне користування земельну ділянку визначеному суб`єкту господарювання, не може бути належним способом захисту, оскільки цей акт не впливає на законність правовстановлюючих документів стосовно права власності чи користування спірною земельною ділянкою, а відтак не може бути скасованим, суд зазначає таке.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладено правовий висновок, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Подібну правову позицію також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Оскільки, речове право, тобто право постійного користування земельною ділянкою площею 8225 кв.м. у м.Черкаси, вул. Тараскова, 5, станом на час прийняття спірного розпорядження, з урахуванням чинного Державного акта серії ЯЯ №348742 від 04.07.2007, належало позивачу на законних підставах, факт державної реєстрації незавершеного будівництва ПП "НАДІЯ" в реєстрі прав власності на нерухоме майно не надало вказаному об`єкту статусу нерухомого майна (будівлі або споруди), суд зазначає, що Черкаською обласною державною адміністрацією внаслідок прийняття протиправного розпорядження порушено гарантоване законом право Управління Служби безпеки України у Черкаській області на вільне користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою.

Суд також зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому це право є таким, що підпадає під її захист.

Оцінюючи прийняття спірного розпорядження через призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд констатує його невідповідність вимогам чинного земельного законодавства, що свідчить про непропорційне (неправомірне) втручання відповідача-1 у право позивача користуватися цією земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 є ефективним способом захисту права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.2, ч.3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

У ч.1 ст.216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на встановлені судом факти прийняття розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 та надання в строкове користування відповідачу-2 земельної ділянки площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700:05:026:0019, яка знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5 з недотриманням вимог земельного законодавства, визнанню недійсним підлягає укладений на його підставі договір оренди землі №6202-09 від 15.12.2020, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 00022668) та Приватним підприємством "НАДІЯ" (ідентифікаційний код 21356758) про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси згідно із ст. 215 ЦК України.

Одночасно щодо посилань позивача на здійснення відповідачем будівництва за відсутності відповідного дозволу та наявності ризиків порушення забудовником містобудівних умов при здійсненні будівництва, суд зазначає, що відповідні порушення стосуються виконання договору та не є предметом розгляду у межах цієї справи.

Згідно з положеннями ст.2 ГПК України та статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 ЦК України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який становить собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 р. у справі № 904/1221/19.

За матеріалами справи Черкаська обласна державна адміністрація не визнає речові права Управління Служби безпеки України в Черкаській області права на спірну земельну ділянку, що підтверджується рішенням № 1955 від 14.11.2019 р. "Про припинення права постійного користування земельними ділянками" розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації №751 від 02.12.2020 "Про припинення Управлінню Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та надання Приватному підприємству "НАДІЯ" в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", та про що свідчить позиція відповідача-1, викладена ним у поданому до суду відзиві на позов. Аналогічно не визнаються речові права позивача на земельну ділянку площею 0,8225 га, кадастровий номер 7110136700:05:026:0019, що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Тараскова, 5, відповідачем-2, що підтверджується зокрема фактом звернення Приватним підприємством "НАДІЯ" до ввідповідача-1 про надання в строкове користування земельної ділянки та запереченнями по суті позовних вимог, викладених у поданих відповідачем-2 до суду процесуальних документах.

Наведені обставини наділяють позивача правом на судовий захист своїх невизнаних речових прав на земельну ділянку шляхом подання цього позову, і, зважаючи на підтверджену законність набуття ним права постійного користування земельною ділянкою, суд захищає такі права у передбачений законом спосіб.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.01.2022 у справі №908/846/19.

За таких обставин, позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348742 від 04.07.2007.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що у п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Управління Служби безпеки України в Черкаській області.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 751 від 02.12.2020 "Про припинення Управлінню Служби безпеки України в Черкаській області права постійного користування земельною ділянкою та надання Приватному підприємству "НАДІЯ" в оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку".

Визнати недійсним договір оренди землі № 6202-09 від 15.12.2020, укладений між Черкаською обласною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 00022668) та Приватним підприємством "НАДІЯ" (ідентифікаційний код 21356758) про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси.

Визнати за Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 240, ідентифікаційний код 20001740) право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 7110136700-05-026-0019, що знаходиться за адресою: вул. Тараскова, 5, м. Черкаси, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348742 від 04.07.2007.

Стягнути з Черкаської обласної державної адміністрації (18001, Черкаська область, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 185, ідентифікаційний код 00022668) на користь Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 240, ідентифікаційний код 20001740) витрати зі сплати судового збору 5368,00 грн

Стягнути з Приватного підприємства "НАДІЯ" (18002, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Остафія Дашковича, будинок 27, ідентифікаційний код 21356758) на користь Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 240, ідентифікаційний код 20001740) витрати зі сплати судового збору 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.07.2023.

Суддя С.О. Турчин


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	06.07.2023
Оприлюднено	20.07.2023
Номер документу	112284629
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо оренди

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.07.2023 по справі 925/135/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —925/135/23

Рішення від 06.07.2023

Рішення
від 06.07.2023 по справі 925/135/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА