Рішення

від 06.07.2023 по справі 914/3386/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 Справа № 914/3386/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

до відповідача-1 Львівської міської ради

до відповідача-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте"

про визнання незаконними і скасування ухвал ЛМР та скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку

за участю представників:

від позивача (прокуратури) Леонтьєва Н.Т.

від відповідача-1 Гордєєва О.В.

від відповідача-2 Гелемей Ю.М.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова до відповідача-1 Львівської міської ради та до відповідача-2 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" про:

1) визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №3566 від 07.06.2018 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47";

2) визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №5551 від 19.09.2019 "Про затвердження ОСББ "Сріблисте" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 47";

3) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Об`єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку "Сріблисте", ЄДРПОУ: 40631098, на земельну ділянку площею 0,1596 га кадастровий номер 4610136600:07:007:0168 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1991670546101, з одночасним припиненням речового права.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник прокуратури в судовому засіданні 06.07.2023 позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та відповідях на відзиви Львівської міської ради та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте".

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 06.07.2023 проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по суті спору.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 06.07.2023 проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників прокуратури, відповідача-1 та відповідача-2, суд встановив таке.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47", розглянувши звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" від 30.08.2016 №01/08 (зареєстроване у Львівській міській раді 30.08.2016 за №2-20547/АП-24), керуючись ст.144 Конституції України, пп.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 42, 120, 123 Земельного кодексу України, міська рада ухвалила:

1. Надати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1600 га на вул.Кримській, 47 в оренду для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

2. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" після затвердження міською радою плану зонування Галицького району або детального плану території подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з економічних питань та містобудування.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 №3566 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Кримській, 47", розглянувши звернення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" від 20.02.2018 №2/02 (зареєстроване у Львівській міській раді 20.02.2018 за №2-4784-24), беручи до уваги висновки постійної комісії з питань землекористування (витяг з протоколу №74 від 06.02.2018), постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища (витяг з протоколу №87 від 07.02.2018) керуючись ст.144 Конституції України, пп.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12,42 Земельного кодексу України, міська рада ухвалила:

внести зміни до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47", виклавши пункт 1 у новій редакції:

"1. Надати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1600 га на вул.Кримській, 47 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови".

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5551 "Про затвердження ОСББ "Сріблисте" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 47", розглянувши звернення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" від 25.06.2019 №01 (зареєстроване у Львівській міській раді 25.06.2019 за № 2-19476/АП-403), беручи до уваги ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47" та від 13.07.2018 №3772 "Про затвердження Тимчасового порядку надання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування", керуючись ст.144 Конституції України, пп.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 42, 122, 123, Земельного кодексу України, міська рада ухвалила:

1. Затвердити об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1596 га (кадастровий номер 4610136600:07:007:0168) на вул. Кримській, 47 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

2. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте":

2.1. Забезпечити державну реєстрацію речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2.2. Дотримуватись правил:

2.2.1. Використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.

2.2.2. Добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

2.3. Не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

2.4. Використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

2.5. Здійснювати будівництво та реконструкцію при умові дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з містобудування.

Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор у позовній заяві зазначає, що в інформаційній записці до проекту ухвали та у самому проекті ухвали №5551 від 19.09.2019 зазначено про передачу земельної ділянки у постійне користування, а не у власність ОСББ "Сріблисте" (https://www.lvivrada.gov.ua/zasidannia/poryadok-dennyy/item/8277-poryadok- dennyy-plenamogo-zasidannya-19-09-2019).

13.11.2019 державним реєстратором Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області проведена державна реєстрація та зареєстровано право приватної власності ОСББ "Сріблисте" на земельну ділянку площею 0.1596 га кадастровий номер 4610136600:07:007:0168 за адресою: Львівська обл., м.Львів, вулиця Кримська, земельна ділянка 47 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; підстава для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: 5551, видана 19.09.2019, видавник: Львівська міська рада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1991670546101; номер запису про право власності / довірчої власності: 34730873.

За твердженням прокурора, прийняті міською радою ухвали №3566 від 07.06.2018 та №5551 від 19.09.2019 є незаконними і підлягають скасуванню разом з державною реєстрацію права приватної власності ОСББ на земельну ділянку.

При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на частину 1 статтю 42 Земельного кодексу України, якою визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Прокурор також посилається на частину 2 статті 42 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вказано у позовній заяві, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, і на даний час, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків Кабінетом Міністрів України не розроблений. Тобто як зазначив прокурор, статтею 42 Земельного кодексу України не передбачена можливість передачі земельної ділянки у приватну власність ОСББ, за відсутності розробленого Кабінетом Міністрів України порядку, а Тимчасовий порядок надання об`єднанням спывласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування, затверджений ухвалою Львівської міської ради № 3772 від 13.07.2018, не передбачав передачі Львівською міською радою земельної ділянки у власність ОСББ.

Як зазначено у позовній заяві, Львівською міською радою передано спірну земельну ділянку у власність ОСББ без отримання її вартості та з ухиленням від проведення процедур її продажу, що свідчить про невідповідність оскаржуваних ухвал положенням Земельного кодексу України.

Як стверджує прокурор, оскільки ухвала Львівської міської ради №3566 від 07.06.2018 та ухвала №5551 від 19.09.2019 суперечать статті 42 Земельного кодексу України, адже прийняті за відсутності розробленого Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків та не відповідають Тимчасовому порядку надання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування, затвердженого ухвалою №3772 від 13.07.2018, тому, на переконання прокурора, спірна земельна ділянка незаконно вибула із комунальної власності, шляхом передачі у приватну власність ОСББ.

З огляду на зазначене, за твердженням прокурора, ухвала міської ради №3566 від 07.06.2018 та ухвала №5551 від 19.09.2019 підлягають скасуванню в судовому порядку.

Також прокурор зазначає, що оскільки державна реєстрація речового права (права приватної власності) за ОСББ «Сріблисте» на спірну земельну ділянку проведена 13.11.2019 на підставі оскаржуваної ухвали №5551 від 19.09.2019, яка прийнята всупереч статті 42 Земельного кодексу України, за відсутності розробленого Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, а також Тимчасового порядку надання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок у постійне користування, затвердженого ухвалою №3772 від 13.07.2018, тому не можна вважати, що така реєстрація відповідає законодавству.

Як вказано у позовній заяві, вищевказані обставини свідчать про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації речових прав на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, прокурор посилається на пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно з яким багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

При цьому як вказано у позовній заяві, на даний час, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Кримська, 47 розташований житловий будинок, загальна площа (кв.м): 220.5, житлова площа (кв.м): 123.7, який складається із семи житлових кімнат та трьох кухонь, і належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2338544446101). Інформація про наявність за даною адресою багатоквартирного житлового будинку або зареєстрованих квартир, як окремих об`єктів нерухомого майна в реєстрі відсутня.

Отже, як зазначив прокурор у позовній заяві, вищевказані обставини свідчать, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із комунальної власності та перебуває у приватній власності ОСББ.

Щодо порушення інтересів держави та наявності підстав для застосування представницьких повноважень прокурор у позовній заяві зазначив, що територіальна громада міста, як власник спірної земельної ділянки, делегує органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, як зазначив прокурор, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

Оскільки Львівською міською радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та передачі у власність земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади, тому Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, а прокурор звертається до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

Як також вказав прокурор, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Водночас як вказано у позовній заяві, предметом позовних вимог є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на землю, скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на звернення з якими до суду в органів Держгеокадастру повноваження не передбачені, а тому прокурор правомірно набуває статусу позивача та самостійно звертається до суду з даною позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, враховуючи наведене, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить:

1) визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №3566 від 07.06.2018 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47";

2) визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №5551 від 19.09.2019 "Про затвердження ОСББ "Сріблисте" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 47";

3) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за Об`єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку "Сріблисте", ЄДРПОУ: 40631098, на земельну ділянку площею 0,1596 га кадастровий номер 4610136600:07:007:0168 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1991670546101, з одночасним припиненням речового права.

Відповідач-1 проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по суті спору. Зокрема як зазначила Львівська міська рада, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини щодо відповідності оскаржуваного акта вимогам законодавства, так і обставини щодо порушення цивільних прав або інтересів особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Тобто як зазначив відповідач-1, оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, а передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, предметом розгляду у даній справі є вимога прокурора про визнання протиправною та скасування ухвали №5551 від 19.09.2019р. "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кримській, 47". Однак, як зазначила Львівська міська рада, на момент прийняття даної ухвали, ще не було визначено категорії даної земельної ділянки, а отже, і посилання прокурора у позові щодо зміни цільового призначення земельної ділянки історико-культурного призначення не відбулось.

Заперечуючи проти позовних вимог Львівська міська рада у додаткових поясненнях зазначила, що при передачі земельної ділянки на вул. Кримській, 47 у власність ОСББ «Сріблисте», вона діяла у законний спосіб та в межах наданих їй повноважень.

За твердженням відповідача-1, прокурором не надано жодних доказів використання ОСББ «Сріблисте» спірної земельної ділянки не за призначенням та всупереч земельного законодавства, а з метою забезпечення права на вільне розпоряджання майном у Львівської міської ради були всі наявні підстави затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку по вул. Кримській, 47 у власність ОСББ «Сріблисте».

Відповідач-2 проти позову також заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" зазначає, що Львівська міська рада наділена правом безоплатної передачі земельних ділянок співвласникам багатоквартирного будинку згідно із законом, а відповідач-2 дотримався встановленої законом процедури та подав на затвердження Львівської міської ради погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як зазначив відповідач-2, навіть при відсутності прийнятого Порядку передачі безоплатно у власність або у постійне користування ОСББ земельних ділянок, відповідач-2 вчинив правомірно. При цьому як вказано у відзиві на позовну заяву, бездіяльність Кабінету Міністрів України порушує принцип належного врядування і негативні наслідки такої поведінки не можуть перекладатись на відповідача-2. Як також вказано у відзиві на позовну заяву, скасування ухвал Львівської міської ради від 07.06.2018 та від 19.09.2019 є втручанням у право відповідача-2 на мирне володіння майном.

За твердженням відповідача-2 ухвали Львівської міської ради №3566 від 07.06.2018 та №5551 від 19.09.2019 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та не має підстав для скасування, а реєстрація права приватної власності за ОСББ «Сріблисте» на земельну ділянку площею 0,1596 га кадастровий номер 4610136600:07:0007:0168, що знаходиться за адресою: вул. Кримська, 47 у м. Львові, є такою, яка здійсненна законно, з огляду на що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення прокурора, представника відповідача-1 та представника відповідача-2, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Аналогічна позиція викладена в постанові від 08 лютого 2019 року, справа №915/20/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовною заявою, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З урахуванням вищевикладеного, як зазначено у позовній заяві, підставою для представництва прокурором інтересів держави є факт порушення відповідачем-1 вимог законодавства при розпорядженні землями комунальної власності.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «Інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (н. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста, як власник спірної земельної ділянки, делегує органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Львівською міською радою права власності, зокрема розпорядження земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 справа № 6-2161 цс 16, 522/10652/15- Ц.

Водночас, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно- правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Спір, що виник, порушує, за твердженням прокурора, права Львівської міської територіальної громади, як законного власника вказаної земельної ділянки, а відсутність належного владного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання земель.

Так, за твердженням прокурора, Львівською міською радою порушено вимоги законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення та передачі у власність земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів територіальної громади.

У зв`язку з тим, що Львівська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає в справі відповідачем, прокурор звернувся до суду за захистом державних інтересів самостійно і набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 (справа №910/5201/19 зазначено, що у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку відповідний орган - рада набуває статусу відповідача.

Щодо заявлених Керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова позовних вимог у даній справі суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2019 державним реєстратором Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області проведена державна реєстрація та зареєстровано право приватної власності ОСББ "Сріблисте" на земельну ділянку площею 0.1596 га кадастровий номер 4610136600:07:007:0168 за адресою: Львівська обл., м.Львів, вулиця Кримська, земельна ділянка 47.

Також, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (стаття 369 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту "г" частини 2 статті 89 Земельного кодексу України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно частини 2 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На час прийняття міською радою спірного рішення та станом на дату ухвалення рішення у даній справі Кабінетом Міністрів України не затверджений Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

Втім, зі змісту вищенаведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, фактично перебуває у спільній сумісній власності співласників багатоквартирного будинку, і така земельна ділянка в силу Закону безоплатно передається у власність співвласникам цієї земельної ділянки, як співласникам спільного майна багатоквартирного будинку, а відтак відсутність порядку (механізму) передачі земельної ділянки у власність не може свідчити про відсутність права спільної сумісної власності співласників багатоквартирного будинку на земельну ділянку.

Поряд з цим, для забезпечення прав співвласників, сприяння використанню власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, співласники багатоквартирного будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку з метою реалізації їх права спільної сумісної власності через таке об`єднання.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та положення законодавства, враховуючи відсутність Порядку передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, суд вважає, що при передачі земельної ділянки у власність Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте", Львівська міська рада діяла в порядку та у межах повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврадування в Україні», Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших положень законодавства, які регулюють земельні відносини, з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 42 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").

Одним із видів документації із землеустрою (землевпорядної документації) є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (стаття 25 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Поряд з цим, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 07.06.2018 №3566 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 №2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Кримській, 47", надано об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1600 га на вул.Кримській, 47 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови".

А відповідно до ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5551 "Про затвердження ОСББ "Сріблисте" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Кримській, 47", затверджено об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,1596 га (кадастровий номер 4610136600:07:007:0168) на вул. Кримській, 47 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Отже враховуючи вищенаведені обставини та подані докази, суд вважає, що земельна ділянка площею 0,1596 га (кадастровий номер 4610136600:07:007:0168) на вул. Кримській, 47 передана у власність Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте" з дотриманням положень статей 12, 42, 89, 122, 186 Земельного кодексу України, статті 382 Цивільного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Слід зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми" для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним легітимній меті.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

При цьому, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Судом не встановлено порушення права або інтересу територіальної громади міста Львова внаслідок передачі спірної земельної ділянки у власність ОСББ "Сріблисте", а оскаржувані ухвали не суперечать актам цивільного законодавства. Враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, суд вважає, що задоволення позову у даній справі призведене до порушення права ОСББ, яке створене співласниками багатоквартирного будинку з метою реалізації їх права спільної сумісної власності, зокрема на земельну ділянку.

Разом з тим, на дату ухвалення рішення суду у даній справі ОСББ "Сріблисте" не ліквідоване та не перебуває у процесі припинення.

Щодо посилання прокурора на те, що на даний час житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2338544446101).

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, загальна площа (кв.м): 220.5, житлова площа (кв.м): 123.7, який складається із семи житлових кімнат та трьох кухонь, і належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2338544446101).

Однак як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності за ОСОБА_1 зареєстроване 14.04.2021, тобто після ухвалення Львівською міською радою оскіржуваних рішень (20.07.2017 та 19.09.2019).

З приводу передачі міською радою земельної ділянки у власність за відсутності розробленого Кабінетом Міністрів України порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність співвласників багатоквартирних будинків, суд також зазначає таке.

У пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Необхідно також зазначити, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.07.2023.

Суддя Петрашко М.М.