Рішення

від 11.07.2023 по справі 914/1409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 Справа № 914/1409/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ», місто Київ

до відповідача Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, місто Львів

про стягнення 2 265 958,44 грн.

За участю представників:

від позивача: Єгоров О.Ф. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1283701 від 09.03.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2913 від 31.05.2007) присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» до Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про стягнення 2 265 958,44 грн заборгованості, з яких 1 493 771,00 грн основний борг, 663 954,45 грн інфляційні втрати, 108 232,99 грн три проценти річних.

Ухвалою від 08.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 05.06.2023 об 11:30 год.

Ухвала суду від 08.05.2023 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 05.06.2023 об 11:30 год., надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 09.05.2023 року за номером 7901414847881 та 12.06.2023 вручене особисто адресату/відповідачу.

Ухвалою від 26.05.2023 суд задовольнив заяву представника ТзОВ «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» про участь в судовому засіданні у справі №914/1409/23 в режимі відеоконференції, постановив розгляд справи №914/1409/23, призначеної на 05.06.2023 об 11:30 год., год. здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).

Ухвала суду від 26.05.2023 надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 29.05.2023 року за номером 7901414924770 та 02.06.2023 вручене особисто адресату/відповідачу.

Ухвалою від 05.06.2023 суд відклав підготовче засідання на 26.06.2023 о 13:00 год. Вказаною ухвалою суд постановив провести підготовче засідання, призначене на 26.06.2023 на 13:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https:vkz.court.gov.ua).

Ухвала суду від 05.06.2023 надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 07.06.2023 року за номером 7901414934229 та 12.06.2023 вручене особисто адресату/відповідачу.

Ухвалою від 26.06.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.07.2023 о 14:15 год.

Представник позивача в судове засідання 11.07.2023 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» з`явився, позовні вимоги, підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 11.07.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи, від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 11.07.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Ухвала суду від 26.06.2023 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.07.2023 о 14:15 год., надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви. Слід врахувати, що відповідач має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її розгляді.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, враховуючи, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 11.07.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» та Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування було укладено договір №400 від 31.12.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність замовника товар, який зазначено у специфікації (надалі - товар), а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 1 493 771,00 грн по оплаті основного боргу за переданий товар.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 663 954,45 грн інфляційних втрат та 108 232,99 грн три проценти річних. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 2 265 958,44 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

31.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ», в особі директора Парашар Нагендера, що діє на підставі модельного статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування, в особі виконуючого обов`язки директора Мухаметова М., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір №400, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність замовника товар, який зазначено у специфікації (надалі - товар), а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити його на умовах цього договору (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору перелік товару, який буде постачатися, зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. В специфікації зазначається: найменування товару та ціна за одиницю кожного найменування.

Згідно з п. 2.2. та п. 2.3. договору товар, вказаний в п. 1.1. цього договору, поставляється замовнику партіями. Кожна партія товару визначається накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії та ціна товару кожного найменування.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку на товар.

Відповідно до п. 3.2. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття (передачі) відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною або актом прийому-передачі.

Згідно з п. 3.4. та п. 3.5. договору постачальник повинен передати замовнику товари, якість яких відповідає умовам державних стандартів та стандартів виробника на даний вид товарів. У разі виявлення замовником недоліків товару при його прийнятті, він зобов`язаний протягом 10 днів повідомити про це постачальника. Постачальник має право перевірити забракований товар за участю незалежного експерта. Акт перевірки підписується обома сторонами.

Відповідно до п. 5.1. договору відвантаження товару проводиться за умови пред`явлення замовником належно оформленої довіреності.

Згідно з п. 6.1. договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 6.3. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів та надати всі необхідні супровідні документи.

Сторонами підписано специфікації до договору №400 від 31.12.2015, а саме: №1 від 03.07.2017; №4 від 02.01.2018; №5 від 02.04.2018, за якими погодили вартість товару без ПДВ за одиницю товару, а також погодили шифр найменування товару.

У період з 04.08.2020 по 24.12.2020 включно Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» поставило Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування, згідно договору №400 від 31.12.2015, товар на загальну суму 1 493 7711,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- №163 від 04.08.2020 на суму 265 051,00 грн;

- №180 від17.08.2020 на суму 34 980,00 грн;

- №186 від 20.08.2020 на суму 6 888,00 грн;

- №202 від 10.09.2020 на суму 394 290,00 грн;

- №226 від 01.10.2020 на суму 193 190,00 грн;

- №233 від 08.10.2020 на суму 87 357,00 грн;

- №269 від 06.11.2020 на суму 80 960,00 грн;

- №280 від 17.11.2020 на суму 69 960,00 грн;

- №295 від 04.12.2020 на суму 132 075,00 грн;

- №298 від 08.12.2020 на суму 19 800,00 грн;

- №311 від 18.12.2020 на суму 179 520,00 грн;

- №316 від 24.12.2020 на суму 29 700,00 грн.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Представник відповідача - Плевак Роман Станіславович (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 23.10.2000) отримав товар на підставі виданих довіреностей:

- №23 від 03.08.2020;

- №27 від 17.08.2020;

- №32 від 07.09.2020;

- №34 від 30.09.2020;

- №37 від 07.10.2020;

- №47 від 05.11.2020;

- №55 від 04.12.2020.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору №400 від 31.12.2015, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 04.08.2020 по 24.12.2020 включно, не провів, внаслідок чого, утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на загальну суму 1 493 771,00 грн.

Позивач, з метою досудового врегулювання даного спору звертався до відповідача з вимогою за вих. № 8 від 16.01.2023, в якій просив, сплатити заборгованість за договором до 05.02.2023.

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною №0812901153773 від 18.01.2023 та описом вкладення у цінний лист від 18.01.2023.

Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 663 954,45 грн інфляційних втрат та 108 232,99 грн три проценти річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 265 958,44 грн заборгованості, з яких 1 493 771,00 грн основний борг, 663 954,45 грн інфляційні втрати, 108 232,99 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №400 від 31.12.2015.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» свої зобов`язання по договору №400 від 31.12.2015 виконало повністю. Факт поставки Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування товару на загальну суму 1 493 771,00 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 04.08.2020 по 24.12.2020 включно.

Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Представник відповідача - Плевак Роман Станіславович (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 23.10.2000) отримав товар на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору №400 від 31.12.2015, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних за період з 04.08.2020 по 24.12.2020 включно, не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (11.07.2023) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар на загальну суму 1 493 771,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 1 493 771,00 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 493 771,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати на загальну суму 663 954,45 грн та три проценти річні на загальну суму 108 232,99 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, та встановлено, що позивач інфляційні втрати на загальну суму 663 954,45 грн та три проценти річних на загальну суму 108 232,99 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 33 989,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №969 від 25.04.2023.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 33 989,38 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, Львівська область, місто Львів, вулиця Рудненська, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАШАР ІНДАСТРІЗ» (03148, Київська область, місто Київ, вулиця Петра Чаадаєва, будинок 2Б; ідентифікаційний код юридичної особи 39724849) 1 493 771,00 грн основного боргу, 663 954,45 грн інфляційних втрат, 108 232,99 грн три проценти річних та судовий бір в сумі 33 989,38 грн.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 19.07.2023

Суддя Сухович Ю.О.