Рішення

від 20.06.2023 по справі 740/3262/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2023 року справа № 740/3262/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області (змінено назву на Ніжинську окружну прокуратуру Чернігівської області), вул. Овдіївська,2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, e-mail: nizhin.prok@gmail.com,

в інтересах держави

в особі: Вертіївської сільської ради Ніжинського району, вул. Миру, 126, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624, e-mail: vertievka_rada2@ukr.net

до відповідача-1 Ніжинської районної державної адміністрації, вул. Батюка, 5-А, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, e-mail: neadm_post@cg.gov.ua

відповідача-2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , e-mail: відсутній

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Агрофірма «Кладьківка», с. Кладьківка, Куликівський район, Чернігівська область, 16351

про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди землі.

за участю представників:

від прокуратури: Князєв Д.В., прокурор

від позивача: не прибув

від відповідача-1: не прибув

від відповідача-2: Федоровська І.О., адвокат

від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду;

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 мiж ОСОБА_1. та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0001, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 175,1485 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 мiж ОСОБА_1. та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 мiж ОСОБА_1. та Ніжинською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 77,4810 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 28.12.2012 мiж ОСОБА_1 та Ніжинського районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 50,1230 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013);

- визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.12.2012 між ОСОБА_1 та Ніжинського районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008, розташованої в адміністративних межах Вертіївської сільської ради Ніжинського району загальною площею 146,5473 га, строком на 25 років (зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області зазначив, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації від 24.10.2012 №508 отримав у користування вісім земельних ділянок для ведення фермерського господарства, після чого 12.12.2012 створив ФГ "Північ-Агро". У подальшому, 27.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією видано розпорядження №647, яким у користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства незаконно, повторно, без проведення земельних торгів, передано п`ять земельних ділянок площею 578,2418 га. На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_1 та Ніжинська районна державна адміністрація уклали договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008. Підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок є також відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок на момент укладення оспорюваних правочинів.

У позовній заяві керівник Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство «Агрофірма «Кладьківка».

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.02.2023 апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2021 скасовано. Провадження у даній справі закрито, позивачеві роз`яснено, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2023 за заявою заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури справу №740/3262/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Чернігівської області.

28.02.2022 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №740/3262/20.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 справа розподілена судді Демидовій М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2023 постановлено Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві надати інформацію щодо місця проживання (перебування) відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

15.03.2023 від Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної державної адміністрації в м. Києві надійшов лист №100-2562 від 10.03.2023, в якому міститься інформація про місце реєстрації проживання ОСОБА_1 , відповідно до якої адреса його місця реєстрації збігається з адресою, вказаною у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.04.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 27.03.2023 направлена на електронні адреси Ніжинської окружної прокуратури, позивача та відповідача-1, зазначені у позовній заяві; рекомендованою кореспонденцією - третій особі (отримана нею 31.03.2023, а.с. 33 т.3).

Ухвала суду від 27.03.2023, направлена рекомендованою кореспонденцією відповідачу-2, на адресу зазначену у позовній заяві, яка збігається з адресою його місця реєстрації, повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

14.04.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи 26.04.2023 без участі його представника у зв?язку з неможливістю явки в судове засідання.

17.04.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву від 12.04.2023, у якому відповідач-2 просить суд відновити строк на подачу відзиву та долучити його до матеріалів справи. У відзиві відповідач-2 вважає пропущеним строк позовної давності на звернення з даним позовом, а тому просить відмовити у позові за спливом позовної давності. Також відповідач-2 зазначає про ненадання прокурором жодних доказів у підтвердження порушення відповідачем інтересів держави, що робить даний позов безпідставним, а також не приведення прокурором позовної заяви у відповідність до норм Господарського та Господарського процесуального кодексу України. За доводами відповідача-2 вимога про визнання оскаржуваних договорів оренди землі недійсними є необґрунтованою в силу відсутності такого закону на момент укладення договорів оренди землі, оспорювані розпорядження та накази лише формально не узгоджуються з приписами ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство». Відповідач-2 вважає відсутніми підстави для скасування оспорюваного розпорядження та відповідність оспорюваних договорів вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України та ст.14,15 Закону України «Про оренду землі». Підстави для представництва та звернення прокурора до суду у даній справі є не доведеними та такими, що порушують норми чинного законодавствавідсутні (а.с.40-49 т.3).

21.04.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив №52-75-2783вих-23 від 18.04.2023, у якій прокурор зазначає, що Вертіївській сільській раді могло стати відомо про порушення своїх прав лише з часу передачі у власність спірних земельних ділянок та їх реєстрації. За фактом зловживання службовими особами Ніжинської районної державної адміністрації своїми службовими обов?язками при позаконкурсній передачі в оренду спірних земельних ділянок 07.09.2020 зареєстровано кримінальне провадження №42020271180000130 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Таким чином, позовна давність щодо заявлених позовних вимог не спливла. Прокурор зазначив, що у розумінні ст. 76-80 Господарського процесуального кодексу України порушення порядку отримання відповідачем-2 земель у користування, що полягає у реалізації незаконної схеми з набуття земельних ділянок у користування в обхід земельних торгів, а також дотримано порядок звернення з цим позовом до суду (а.с.70-76 т.3).

21.04.2023 від представника відповідача-2 надійшло клопотання від 18.04.2023 про відкладення розгляду справи у зв?язку з перебуванням представника у відпустці за межами України.

26.04.2023, на електронну адресу суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява №52-75-2949вих-23 від 26.04.2023 про відмову від позову в частині позовних вимог. У поданій заяві прокурор просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду, вирішити питання повернення Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету 50% судового збору в частині зазначених вимог, сплаченого при поданні позову у сумі 1051 грн. Прокурор підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди землі (а.с.109-110 т.3).

У судове засідання 26.04.2023 прибув прокурор. Інші учасники справи не з?явились.

Заява відповідача-1 про розгляд справи 26.04.2023 без участі його представника задоволена судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Відзив на позов відповідача-2 подано в межах 15-денного строку, встановленого судом, отже, підстави для розгляду колпотання про поновлення строку на подання відзиву відсутні.

Відзив на позовну заяву від 12.04.2023 відповідача-2 та відповідь на відзив №52-75-2783вих-23 від 18.04.2023 Ніжинської окружної прокуратури прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.04.2023 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.05.2023, про що позивача, відповідачів та третю особу повідомлено ухвалою суду від 26.04.2023.

Ухвала суду від 26.04.2023 отримана позивачем та відповідачем-1 02.05.2023, третьою особою - 05.05.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 28.04.2023.

Ухвала суду від 26.04.2023, направлена рекомендованою кореспонденцією відповідачу-2, на адресу зазначену у позовній заяві, яка збігається з адресою його місця реєстрації, повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

01.05.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшов оригінал заяви №52-75-2949вих-23 від 26.04.2023 про відмову від позову в частині позовних вимог.

09.05.2023 через систему «Електронний суд», від відповідача-1 надійшла заява про розгляд справи 10.05.2023 без участі його представника у зв?язку з неможливістю явки в судове засідання.

10.05.2023 від представника відповідача-2 надійшла заява від 08.05.2023 про застосування строку позовної давності, у якій заявник просить суд застосувати строк позовної давності до поданого позову та відмовити у задоволенні позову у зв?язку зі спливом строку позовної давності. В обгрунтування поданої заяви відповідач - 2 посилається на те, що до спірних правовідносин про визнання недійсними договорів оренди застосовується загальний строк позовної давності три роки. Оспорювані прокуратурою розпорядження та договори датовані 27.12.2012, 28.12.2012, 31.12.2012, позов датовано 23.07.2020 та подано до суду із значним пропуском позовної давності. Клопотань про його відновлення у зв?язку з наявністю поважних причин пропуску, прокуратурою не заявлялось.

У судове засідання 10.05.2023 прибули прокурор та представник відповідача-2.

Заява №52-75-2949вих-23 від 26.04.2023 про відмову від позову в частині позовних вимог залишена судом без розгляду, оскільки до поданої заяви не надано доказів її надсилання іншим учасникам справи.

У судовому засіданні 10.05.2023 представником відповідача-2 заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зобов`язав представника відповідача викласти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у письмові формі та надіслати на адреси сторін.

У судовому засіданні 10.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 24.05.2023, про що позивача, відповідача-1 та третю особу повідомлено ухвалою суду від 10.05.2023, яка направлена позивачу та відповідачу-1 на їх електронну адресу, третій особі - рекомендованою кореспонденцією (отримана 19.05.2023, а.с.204 т.3).

15.05.2023 від представника відповідача-2 надійшло письмове клопотання від 10.05.2023 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або посадове становище якої не вказано. За доводами відповідача-2 позовна заява подана позивачем якого нема в переліку прокуратур, які діють на території Чернігівської області та підписана особою, яка відсутня в переліку керівників прокуратур, які діють на території Чернігівсьекої області (а.с.158-161 т.3).

22.05.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшли пояснення від 17.05.2023 №52-75-3491вих-23, у якій прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що реалізація повноважень прокурора у вказаній справі, в тому числі щодо підготовки процесуальних документів при передачі вказаної справи з Чернігівського апеляційного суду до Господарського суду Чернігівської області, належить керівнику Ніжинської окружної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику (а.с.177-178 т.3).

22.05.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшов лист від 18.05.2023 №52-75-3510вих-23 про направлення документів на підтвердження направлення заяви про відмову від позову в частині позовних вимог сторонам у справі.

22.05.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшли пояснення від 17.05.2023 №52-75-3495вих-23, у якій прокурор просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача-2 про застосування строку позовної давності з огляду на те, що позовна давність щодо заявлених вимог не спливла; позивачу могло стати відомо про порушення своїх прав лише під час передачі у власність вказаних земельних ділянок та їх реєстрації. З відповіді ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.02.2020 №10-254Х3-842/2-20 стало відомо, що земельні торги з продажу права оренди оспорюваних земельних ділянок не проводились, що стало підставою пред?явлення в подальшому позову. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді саме перевірки прокуратурою не проводяться. Враховуючи момент коли прокурор дізнався про порушення закону та інтересів держави (лютий 2020 року), позов подано у строки та в межах позовної давності (а.с.193-197 т.3).

22.05.2023, через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання від 22.05.2023 про розгляд справи без участі його представника.

24.05.2023 на електронну адресу суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява від 24.05.2023 №52-75-3656-23 про відмову від позову в частині позовних вимог, підписана ЕЦП.

У судове засідання 24.05.2023 прибули прокурор та представник відповідача-2.

Клопотання відповідача-1 від 22.05.2023 про розгляд справи без участі його представника задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Заяву Ніжинської окружної прокуратури про відмову від позову в частині позовних вимог від 24.05.2023 №52-75-3656-23 залишено судом без розгляду, оскільки до заяви не надано доказів її надсилання на адреси інших учасників справи.

Лист Ніжинської окружної прокуратури від 18.05.2023 №52-75-3510вих-23 долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.05.2023 суд, керуючись ст. 185, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України протокольно ухвалив закрити підготовче провадження у справі № 740/3262/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.06.2023, про що позивача, відповідача-1 та третю особу повідомлено ухвалою суду від 24.05.2023 (отримана позивачем 31.05.2023, відповідачем-1 - 30.05.2023, третьою особою - 01.06.2023).

29.05.2023 від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява від 25.05.2023 №52-75-3679-23 про відмову від позову в частині позовних вимог з доказами її направлення учасникам справи. У поданій заяві прокурор просить суд прийняти відмову від позовних вимог в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду, вирішити питання повернення Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету 50% судового збору в частині зазначених вимог, сплаченого при поданні позову у сумі 1051 грн. Прокурор підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди землі.

13.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання від 13.06.2023 про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

У судове засідання 14.06.2023 прибули прокурор та представник відповідача-2. Інші учасники справи не прибули, про дату судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання від відповідача-1 про розгляд справи за відсутності його представника задоволено судом.

Ухвалою суду від 14.06.2023 закрито провадження у справі №740/3262/20 в частині вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації № 647 від 27.12.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання в оренду, повернуто Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 1051,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №1657 від 08.07.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області №740/3262/20.

У судовому засіданні 14.06.2023 розглянуто клопотання відповідача-2 від 10.05.2023 про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, визнано його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, про що зазначено в ухвалі суду від 14.06.2023.

У судовому засіданні 14.06.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 20.06.2023.

У судове засідання 20.06.2023 прибули прокурор та представник відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.10.2012 розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 508 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, та надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 416,0821 га на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу Кукшинської сільської ради (а.с. 17 т. 1).

16.11.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди, згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508 про орендарем в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Кукшинська сільська рада, строком на 25 років, площею 36,7563 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0001 (а.с. 18-27 т. 1), площею 66,9338 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0004 (а.с. 58-67 т. 1), площею 57,7267 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0005 (а.с. 68-77 т. 1), площею 57,3394 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0006 (а.с. 78-87 т. 1).

26.11.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 24.10.2012 № 508 укладено договори оренди про прийняття орендарем в строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Земельні ділянки знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Кукшинська сільська рада, строком на 25 років, площею 39,5473 га з кадастровим номером 7423385600:03:002:0002 (а.с. 28-37 т.1), площею 32,3091 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0002 (а.с. 38-47 т. 1), площею 72,8378 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0003 (а.с. 48-57 т. 1), площею 52,6317 га з кадастровим номером 7423385600:04:001:0007 (а.с. 88-97 т.1).

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство «Північ-Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 38314298) зареєстровано як суб`єкт господарювання 12.12.2012, дата запису 10511020000000798, засновником вказаного фермерського господарства є ОСОБА_1 , про що внесено відповідну інформацію (а.с. 220-224 т. 1).

Розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації від 27.12.2012 №647 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на основі оренди, виготовлений ФОП Вовкогон С.Ф. на земельку ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради, надано на умовах оренди - терміном на 25 років ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 578,2418 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Вертіївської сільської ради (а.с.98 т.1).

28.12.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:31:001:0001, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 175,1485 га строком на 25 років (а.с. 99-107, 108-111 т. 1). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:24:001:0011, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 128,9420 га, строком на 25 років (а.с. 112-120, 121-124 т. 1). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:31:001:0002, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 77,4810 га строком на 25 років (а.с. 125-129, 130-131 т. 1). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

28.12.2012 Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:27:001:0015, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 50,1230 га строком на 25 років (а.с. 132-136 т. 1). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.04.2013.

31.12.2012 між Ніжинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди згідно із розпорядженням Ніжинської РДА від 27.12.2012 № 647, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7423381900:30:001:0008, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївська сільська рада, загальною площею 146,5473 га строком на 25 років (а.с. 138-146,147-150 т. 1). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2013.

17.01.2020 рішенням Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 71 позачергової сесії 7 скликання надано згоду ОСОБА_1 на укладення договорів суборенди з ПП «Агрофірма «Кладьківка» відносно спірних земельних ділянок (а.с. 245-246 т. 1).

Як свідчить інформація Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.02.2020, земельні торги у формі аукціону за земельними ділянками, переданими в оренду ОСОБА_1 , у тому числі з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008, не проводились, оскільки ділянки передано в оренду до прийняття Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 №1012-VIII (а.с. 232 т. 1).

За інформацією Головного управління ДПС у Чернігівської області станом на 05.06.2020

ОСОБА_1 не має заборгованості за платежем 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) по Вертіївській сільській раді. Фермерське господарство «Північ-Агро» станом на 05.06.2020 не має заборгованості за платежем 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) (а.с. 243 т. 1).

За доводами прокурора звернення ОСОБА_1 до Ніжинської районної державної адміністрації щодо отримання в користування спірних земельних ділянок було повторним, оскільки він вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди восьми земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності на території Чернігівської області. Крім того, на час повторного звернення ОСОБА_1 уже створив юридичну особу Фермерське господарство «Північ-Агро», а тому спірні земельні ділянки передані ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства, а Ніжинська районна державна адміністрація ще на стадії передачі земельних ділянок ОСОБА_1 не перевірила відповідність орендаря вимогам земельного законодавства та спеціальним нормам Закону України «Про фермерське господарство».

Підставою для визнання недійсним договорів оренди є порушення процедури отримання земельних ділянок без проведення земельних торгів, а також відсутність нормативної грошової оцінки оспорюваних земельних ділянок на момент укладення оскаржуваних правочинів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені

Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з;ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді, проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Прокурор, звертаючись з цим позовом, зазначив, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Вказане свідчить про беззаперечну наявність інтересу держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення державного органу, на підставі якого земельна ділянка державної чи комунальної власності використовується суб`єктом господарювання, такому суспільному інтересу не відповідає. Порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу, територіальні громади в особі уповноважених органів у її використанні та залученні якнайбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні), позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах.

За доводами прокурора з викладеих ним обставин вбачається порушення інтересів держави в особі Вертіївської сільської ради, що полягають у протиправному набутті ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, які згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в області від 21.12.2018 №25-10016/14-18-сг та акту приймання-передачі передано до комунальної власності Вертіївської ОТГ.

Інтереси держави полягають також у захисті прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 114, 116 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження у сфері регулювання, зокрема, земельних відносин.

За доводами прокурора, цей позов, як захід прокурорського реагування, подано в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради Ніжинського району, яка є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. У даному випадку звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, можливості органу місцевого самоврядування володіти, користуватись та розпоряджатись земельними ділянками в інтересах територіальної громади на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством.

Заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури листом №66-5507вих-20 від 15.05.2020 звернувся до Вертіївського сільського голови з проханням проінформувати, чи було відомо сільській раді про отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в користування без проведення земельних торгів та чи вживалися заходи щодо пред?явлення позовної заяви до суду стосовно вказаних порушень та чи будуть вживатися в майбутньому (а.с.239-241 т.1).

Вертіївська сільська рада Ніжинського району у листі №03-05/1035 від 09.06.2020 повідомила заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області, що законність надання земельних ділянок на умовах оренди ОСОБА_1 не є в компетенції Вертіїівської сільської ради (а.с.242 т.1).

Таким чином, після інформування місцевою прокуратурою про установлений факт порушення вимог законодавства при наданні спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , Вертіївською сільською радою Ніжинського району належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади не було вжито і вжиття таких заходів не планувалося.

Листом №66-7140вих-20 від 23.07.2020 Ніжинська місцева прокуратура повідомила Вертіївську сільську раду Ніжинського району про подання позову в інтересах держави в особі Вертіївської сільської ради про визнання недійсними розпорядження та договорів оренди землі (а.с.247 т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах, що спростовує доводи відповідача-2 про відсутність у прокуратури підстав для представництва та звернення до суду.

Судом враховано ту обставину, що з 15.03.2021 у Чернігівській області розпочали роботу окружні прокуратури. Наказом Генерального прокурора «Про день початку роботи окружних прокуратур» від 17.02.2021 № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур затверджено наказом Генерального прокуратура «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» від 17.02.2021 № 39, відповідно до якого на території Чернігівської області розпочала роботу Ніжинська окружна прокуратура (вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин Чернігівської області 16600), територіальна юрисдикція якої поширюється на Ніжинський район.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Оскільки у зв?язку з початком роботи з 15.03.2021 окружних прокуратур Ніжинська місцева прокуратура припинила свою діяльність та змінила назву на Ніжинську окружну прокуратуру без зміни адреси та ідентифікаційного коду, а також враховуючи, що зміна найменування не є правонаступництвом, суд доходить висновку, що зазначений позов подано керівником Ніжинської окружної прокуратури.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Приймаючи до уваги те, що спір у даній справі виник щодо користування землями Фермерського господарства між державою, в інтересах якої з позовом звернувся прокурор, - з однієї сторони, і з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, в особі Ніжинської районної державної адміністрації, та фізичною особою Вилегжаніним Юрієм Володимировичем, - з іншої сторони, тому цей спір розглядається в порядку господарського судочинства незалежно від того, чи отримував ОСОБА_1 раніше земельні ділянки для створення фермерського господарства, і того, чи створив він це Фермерське господарство.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Виходячи з приписів ст. 31 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Таким чином, земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

У відповідності до положень ст. 89,91,92 Цивільного кодексу України державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, враховуючи зазначені приписи, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним права власності або користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

За змістом статей 1,5,7,8,12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах.

Після реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18).

За змістом ст.13 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача (відповідачів) та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу положень ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою особою, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов?язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до вимог ст.15 Цивільного кодексу України підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності у договорі передбаченихст.15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов, слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю таких умов та в чому полягає порушення законних прав позивача.

Сама по собі відсутність в договорі оренди землі якоїсь з істотних його умов, якщо це не призводить до порушення прав сторін цього договору, не свідчить про порушення прав особи в момент укладення договору та не є підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 03.09.2018 у справі № 482/2215/15-ц.

Як вбачається з наданих доказів, Фермерське господарство «Північ-Агро» не пов`язане зі спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою, для створення якого ОСОБА_1 повинен був одержати земельну ділянку до державної реєстрації господарства, тобто до 12.12.2012.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 отримав у користування земельні ділянки на підставі розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 508 від 24.10.2012.

Із заявою про надання спірних земельних ділянок Фермерське господарство «Північ-Агро» не зверталось, йому вони не виділялись та в установленому порядку не передавались.

Рішенням Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області 71 позачергової сесії 7 скликання від 17.01.2020 надано згоду ОСОБА_1 на укладення договорів суборенди з ПП «Агрофірма «Кладьківка» відносно спірних земельних ділянок, тобто спірні земельні ділянки були передані в суборенду громадянином ОСОБА_1 , а не Фермерським господарством «Північ-Агро».

Спірні земельні ділянки загальною площею 578,2418 га з кадастровими номерами 7423381900:31:001:0001, 7423381900:24:001:0011, 7423381900:31:001:0002, 7423381900:27:001:0015, 7423381900:30:001:0008, які розташовані на території Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, надані в оренду ОСОБА_1 , як громадянину України, на підставі договорі оренди землі від 28.12.2012.

Із заявою про надання цих земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся як фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є недопустимим (некоректним).

Відсутні підстави вважати, що земельні ділянки згідно із розпорядженням Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області № 647 від 27.12.2012 і договорами оренди виділялась для того ж самого Фермерського господарства «Північ-Агро» і що обов`язки землекористувача земельних ділянок після укладення договорів оренди і до укладення договорів суборенди з ПП «Агрофірма «Кладьківка» здійснювало Фермерське господарство «Північ-Агро», а не ОСОБА_1 .

Доводи прокурора про те, що спірні договори оренди укладені з порушенням вимог закону, зокрема, про відсутність нормативної грошової оцінки оспорюваних земельних ділянок на момент укладення оскаржуваних правочинів судом до уваги не приймаються, оскільки приписи ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів оренди землі від 28.12.2012) не містили такої істотної умови договору, як нормативно-грошова оцінка земельної ділянки.

Щодо заяви відповідача-2 про пропуск строку позовної давності на звернення з даним позовом суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з приписів ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Судом враховано, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід?ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод, правомірність вимог щодо яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні.

Для обчислення строків позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 Цивільного кодексу України.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Положення Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №372/1036/15-ц).

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18) і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути в передбачених законом випадках - прокурор, державний та інший орган, а також будь-яке підприємство, установа, організація, фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, у разі, якщо позов про визнання недійсним правочину подано прокурором чи заінтересованою особою, відповідачами у справі повинні бути сторони спірного правочину.

Аналогічний по своїй суті правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №912/627/15-г.

Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою з Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області та згодом на Вертіївську сільську раду не змінює порядку перебігу позовної давності.

З матеріалів справи наявні підстави вважати, що прокурор, зважаючи на наявність у нього відповідних повноважень на перевірку стану додержання вимог земельного законодавства, передбачених Законом України «Про прокуратуру», міг раніше, ніж держава в особі Вертіївської сільської ради при отриманні за актом-прийому передачі від 21.12.2018 та реєстрації за нею речових прав на нерухоме майно 05.09.2019, довідатись про порушення вимог земельного законодавства, які, на його думку, допущені під час передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок.

Твердження прокурора про те, що про порушення земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками сiльськогосподарського призначення ОСОБА_1 прокуратурі стало відомо пiд час отримання 18.02.2020 листа з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3-842/2-20 вiд 17.02.2020, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки із вказаного листа вбачається, що він наданий на виконання запиту прокуратури щодо вивчення стану законності використання земель сільськогосподарського призначення у м. Ніжині та Ніжинському районі.

З огляду на викладене, суд вважає, що строк позовної давності необхідно відраховувати з 24.10.2012 та 27.12.2012, тобто з дат прийняття Ніжинською районною державною адміністрацією Чернігівської області розпорядження про передачу в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.

Виходячи з приписів ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Зважаючи на те, що прокурором не доведено порушене право, за захистом якого він звернувся до суду, суд доходить висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, який подавав позов та сплачував судовий збір.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 20.06.2023 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua .

Повний текст рішення підписаний 18.07.2023 - після виходу судді з щорічної відпустки.

Суддя М.О. Демидова