Постанова

від 12.07.2023 по справі 371/363/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 371/363/20

провадження № 61-543св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Коритище»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Миронівська районна державна адміністрація Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у складі судді Поліщука А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У квітні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Коритище» (далі - СГ ТОВ «Коритище») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Миронівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) про визнання незаконними та скасування розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації, скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Миронівського районного суду Київської області у справі № 371/676/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації, Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, СГ ТОВ «Коритище», про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування відмовлено.

Проте, апеляційний суд Київської області рішенням від 31 січня 2017 року у вказаній справі помилково скасував рішення Миронівського районного суду Київської області і прийняв нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації, Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, СГ ТОВ «Коритище», про визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування, задовольнив.

Зазначало, що 23 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миронівської районної адміністрації із заявою про виділення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). У вказаній заяві ОСОБА_1 , як на підставу для виділення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) посилався на рішення апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі № 371/676/16-ц.

До зазначеної заяви ОСОБА_1 було додано копію рішення апеляційного суду Київської області, копію паспорта заявника, та не засвідчені у встановленому законом порядку картографічні матеріали (проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області.

Також рішенням апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі № 371/676/16-ц за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на земельну частку (пай) із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця села Коритище Миронівського району Київської області. в розмірі 4,76 в умовних кадастрових гектарах, цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, яка належала його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації № 135 від 20 березня 2017 року виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) та надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 5,1800 га ріллі (ділянка № НОМЕР_1 ) на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області.

Технічна документація на замовлення ОСОБА_1 була розроблена на земельну частку (пай) ділянка № 26 саме за рухунок земель колективної форми власності, а не за рахунок земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця села Коритище Миронівського району Київської області в розмірі 4,76 в умовних кадастрових гектарах, як це було передбачено рішенням апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі № 371/676/16-ц.

Так, згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року у справі № 371/676/16-ц та на підставі розпорядження Миронівської районної державної адміністрації № 235 від 23 травня 2017 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області (земельна частка (пай) ділянка № НОМЕР_1 громадянином ОСОБА_1 , було зареєстроване право власності на земельну ділянку загальною площею 5,18 га кадастровий № 3222983400:02:004:0033, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 371/676/16-ц (провадження № 61-18668св18) рішення апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року скасовано.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року залишено в силі.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вважало, що Миронівська районна державна адміністрація не могла скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ураховуючи наведене, СГ ТОВ «Коритище», просило суд:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження Миронівської районної державної адміністрації № 135 від 20 березня 2017 року «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області»;

- визнати незаконними та скасувати розпорядження Миронівської районної державної адміністрації розпорядження № 235 від 23 травня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області (земельна частка (пай), ділянка № НОМЕР_1 )»;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24 травня 2017 року за індексним номером 20594343 про земельну ділянку загальною площею 5,18 га, кадастровий № 3222983400:02:004:0033, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно за Відповідачем та скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 5,18 га, кадастровий № 3222983400:02:004:0033, яка розташована на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у задоволенні позову СГ ТОВ «Коритище» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що СГ ТОВ «Коритище» не зазначило, яке саме його право було порушено передачею у власність відповідачу спірної земельної ділянки та чим це право підтверджується.

При цьому суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо відсутності у ОСОБА_1 законних правових підстав набути у свою власність земельну ділянку загальною площею 5,180 га кадастровий номер 3222983400:02:004:003, оскільки відповідно до пункту в) частини третьої статті, частини четвертої статті 116 ЗК України, крім як в порядку спадкування, він мав право на безоплатну передачу йому земельної ділянки у власність лише в межах норм безоплатної приватизації, розмір якої відповідно до статті 121 ЗК України не може перевищувати 2,0 га.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки СГ ТОВ «Коритище» - Пилипенко Т. С. залишено без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа, в тому числі і СГ ТОВ «Коритище», має право на судовий захист свого цивільного права, за умови його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки позивач у позові та під час розгляду справи не зазначив, яке його цивільне право порушується, не визнається чи оспорюється іншою особою, рішення районного суду є правильним та скасуванню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СГ ТОВ «Коритище», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга СГ ТОВ «Коритище» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що земельна ділянка, яка є предметом спору, виділена відповідачеві із земель колективної форми власності згідно з проєктом землеустрою (пай 26) при розпаюванні КСП імені Стрільця села Коритище Миронівського району Київської області, а СГ ТОВ «Коритище» є правонаступником КСП імені Стрільця, що було встановлено у справі № 371/676/16-ц.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень СГ ТОВ «Коритище» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 61-8424св20), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом, у якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну частку (пай) із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця, села Коритище, Миронівського району, Київської області, в розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Коритищанської сільської ради, Миронівського району, Київської області, яка належала його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 371/676/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай) із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця, села Коритище, Миронівського району, Київської області, в розмірі 4,76 умовних кадастрових гектарів, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області, яка належала його батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Верховного суду від 21 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року скасовано, рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , залишено без змін (провадження № 61-18668св18).

Із аналізу зазначених рішень ОСОБА_1 не набув права на отримання у власність земельну ділянку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Стрільця села Коритище Миронівського району, Київської області, розміром 4,76 умовних кадастрових гектарів з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Коритищанської сільської ради Миронівського району, Київської області із земель переданих до резервного фонду при розпаюванні колективного сільськогосподарського підприємства імені Стрільця, села Коритище, Миронівського району Київської області у порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 20 березня 2017 року № 135 «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області», ОСОБА_1 у тому числі за результатами розгляду рішення Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року на території Коритищанської сільської ради Миронівського району Київської області було виділено земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 5,180 га та надано дозвіл на розробку технічної документації на неї (том 1, а. с. 35).

Миронівська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням № 235 від 23 травня 2017 року затвердила ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга СГ ТОВ «Коритище» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Відмовляючи у задоволенні позову СГ ТОВ «Коритище» суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачем не зазначено, яке його цивільне право порушується, не визнається чи оспорюється іншою особою, а тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Доводи СГ ТОВ «Коритище» про порушення їхніх прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваних розпоряджень Миронівської районної державної адміністрації на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним розпорядженнями, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак скасуванню не підлягають.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надана належна правова оцінка доводам та вимогам позовної заяви, є необґрунтованими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання СГ ТОВ «Коритище» на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 61-8424св20), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом касаційного перегляду.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта