Постанова

від 13.07.2023 по справі 160/14371/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14371/22

Головуючий суддя І інстанції Рянська В.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року в адміністративній справі №160/14371/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчука Дмитра № 317911 від 21.07.2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки не було належним чином встановлено факту руху належного позивачу транспортного засобу з перевищенням навантаження.

Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована 14.05.2020. Основний вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На підставі графіка № 1221/823.2/18-22 від 20.01.2022 проведення рейдових перевірок відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки було видано направлення на рейдову перевірку № 014452 від 20.01.2022 головному спеціалісту та старшому державному інспектору відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у тому числі ОСОБА_2 , для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, вантажних, пасажирських перевезень.

31.01.2022 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Тонкопрядком О.В. було складено акт № 326066 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті зазначено, що на підставі направлення на перевірку № 014452 від 20.01.2022 на а/д Н-11 Дніпро-Миколаїв (через Кривий Ріг) 23 км+720 м праворуч у Криворізькому районі Дніпропетровської області 31.01.2022 о 14.50 год. було проведено перевірку транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 (причіп МАЗ, номерний знак НОМЕР_4 ), водій ОСОБА_3 . Транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг перевезення вантажу згідно з ТТН 4453 від 30.01.2022 автоперевізник ФОП ОСОБА_1 . За результатами ТВК навантаження на віськ КТЗ склала 13,300 т, що перевищує вагову норму на 20,9%, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. В акті також вказано, що водій транспортного засобу ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень та підпису.

21.07.2022 відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317911 від 21.07.2022, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн за допущене 31.01.2022 порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 326066 від 31.01.2022.

На постанову № 317911 від 21.07.2022 ФОП ОСОБА_1 подала скаргу від 04.08.2022 до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Листом Державної служби України з безпеки на транспорті № 4055/3.1/15-22 від 17.08.2022 за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що 31.01.2022 під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки «VOLVO», номерний знак НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , встановлено фактичне перевищення вагових обмежень на одиночну вісь транспортного засобу 13 т 300 кг при допустимих 11 т. Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від надання пояснень та підпису акту № 326066 відмовився. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, наявністю загрози життю і здоров`ю посадових осіб Укртрансбезпеки, не було можливості забезпечити розгляд справи у строки, визначені пунктом 25 Порядку здійснення державного нагляду на автомобільному транспорті. ФОП ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, призначеного на 21.07.2022. Розгляд справи проведено керівником територіального органу Укртрансбезпеки та винесено постанову № 317911 від 21.07.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Проведення розгляду справи з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком здійснення державного нагляду на автомобільному транспорті, не є таким порушенням, наслідком якого має бути обов`язкове скасування постанови, оскільки штраф накладено з дотриманням строку, встановленого ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України. Постанову № 317911 від 21.07.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з прийняттям наведеної постанови про накладення штрафу, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В розумінні вимог статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.33 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно із ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу встановлюється штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. (…).

Відповідно до пункту 6 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, завтреджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі Порядок № 30) дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Пунктом 7 Порядку №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Згідно з пунктом 25 Порядку № 30, забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема суб`єкта правопорушення на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення, передбаченого Законом України Про автомобільний транспорт .

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови були висновки відповідача про те, що 31.01.2022 року належний позивачу транспортний засіб марки Volvo державний номерний знак НОМЕР_2 рухався дорогою загального призначення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків.

Відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.01.2022 року, при перетині пункту зважування, загальна маса автомобіля Volvo державний номер НОМЕР_2 становила 39840 кг, навантаження на першу вісь становила 6900.00 кг., навантаження на другу вісь становило 13300 кг., навантаження на третю вісь становило 6400.00 кг, навантаження на четверту вісь становило 6670.00 кг., навантаження на п`яту вісь становило 6570.00 кг.

Наведене також підтверджується довідкою про зважування (а.с. 57).

Відтак, виходячи з наведеного протоколу зважування, навантаження на одиничну становило 13300.00 кг., що перевищує максимально допустиме навантаження та свідчить про правомірність висновків відповідача про порушення позивачем приписів п.22.5 Правил дорожнього руху та обґрунтованості притягнення останньої до адміністративної відповідальності.

Що стосується посилань позивача на те, що в акті перевірки на було зазначено засобу вимірювання ваги транспортного засобу, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що законодавчо не встановлено вимог стосовно зазначення характеристик вимірювально-зважувального обладнання в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу. Такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити такі дані до вказаних документів.

При цьому, водій під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення на місці такого зважування відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Разом з цим, позивачем не надано доказів звернення водія транспортного засобу до інспекторів Укртрансбезпеки з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Що стосується посилань позивач на те, що процедура габаритно-вагового контролю була здійснена відповідачем поверхнево, оскільки відсутня методика визначення маси транспортного засобу з сипучим вантажем, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

За змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-ХІІ від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.12.2021 року по справі № 420/3371/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду враховує приписи 22.2 ПДР України, якими визначено, що водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Відповідно до пунктів 8.20, 8.21 Глави 8 Правил № 363, водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363, передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відтак, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо контролю за розподілом маси перевозимого вантажу.

Що стосується посилань позивача на порушення позивачем строку накладення адміністративно-господарського стягнення, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За своєю суттю накладене оскарженою позивачем постановою стягнення є адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), відповідно такі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Інші, ніж встановлені частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, строки застосування адміністративно-господарських санкцій можуть бути встановлені лише законом, проте спеціальним законом такі строки не встановлені, тому граничними строками застосування штрафу є строки, які передбачені, саме Господарським кодексом України.

При цьому строк, який визначено приписами Порядку № 1567, як підзаконним нормативно-правовим актом, є строком розгляду справи про порушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а не строком накладення адміністративно-господарського штрафу.

Відтак, оскільки відповідачем накладено на позивача адміністративно-господарський штраф постановою від 21.07.2022 року за порушення законодавства про автомобільним транспорт, виявлене 31.01.2022 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, наведені доводи позивача є безпідставними.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно правомірності прийняття відповідачем спірної постанови та відсутності підстав для її скасування.

Інші доводи позивача, що вказані в апеляційній скарзі, до уваги колегією суддів не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 року в адміністративній справі №160/14371/22 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва