Постанова

від 18.07.2023 по справі 640/21612/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21612/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, заступника начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Сухачова Дениса Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (далі - ТОВ «Нікея-ЛТД», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві(далі - відповідач 1), заступника начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Сухачова Дениса Олександровича(далі - відповідач 2), в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Головного управління ДФС у місті Києві від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05;

- зобов`язати Головне управління ДФС у місті Києві прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період березень 2019 року з додатками та доповненнями до неї, внести податкову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики;

- визнати незаконними дії заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві - начальника відділу надання адміністративних та інших послуг Сухачова Дениса Олександровича, які полягають у підписанні ним рішення (листа) Головного управління ДФС у місті Києві від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05.

Позов обґрунтовано тим, що законодавчо мотивовані підстави для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року з додатками, поданої ТОВ «Нікея-ЛТД», відсутні, з урахуванням того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №826/15293/16, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 рок у№485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

Зокрема, позивач зазначив, що складена ним звітність містить усі обов`язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, тому мала бути прийнята податковим органом.

Позивач не погоджується з прийняттям вказаного рішення, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що хоча листом від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05 позивачу й відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року за відсутності законодавчо визначених підстав, проте встановлене судом порушення позивачем способу подання такої податкової декларації унеможливлює визнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року такою, що подана позивачем. Разом з тим, суд вказав, що саме по собі визнання відмови, оформленої листом від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05, з мотивів, викладених у такій відмові, протиправною, не матиме правовим наслідком відновлення порушених прав позивача, отже позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не дослідив обставини відповідності дій і рішень відповідачів положенням пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України як норм матеріального права, що регулюють спір, не встановив відсутності визначених цією нормою підстав надсилання позивачу ГУ ДФС оскаржуваного листа та вважання відповідачами поданої позивачем податкової декларації неподаною, що призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив від представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому він повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Разом з відзивом до суду надійшло клопотання про заміну сторони судового процесу.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» вказано реорганізувати Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів ДПС від 30 вересня 2020 року №893 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком (у тому числі ГУ ДПС у м. Києві).

Згідно Положення про ГУ ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року №643, ГУ ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП44116011), забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва та є правонаступником майна, прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

З врахування викладеного, колегія суддів, вважає за необхідне замінити сторону судового процесу - ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) - на її правонаступника -ГУ ДПС у м. Києві, що утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код СДРПОУ ВП 44116011).

Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, яке є правонаступником ГУ ДФС у м. Києві.

ТОВ «Нікея-ЛТД» здійснює господарську діяльність з ввезення в Україну та реалізації на її території електричного обладнання (зокрема, освітлювальних приладів, ламп тощо під торговельними марками «ELECTRUM» та «ELM»), бере участь у спеціалізованих виставках та ярмарках, впроваджує новітні технології.

З 13 травня 2005 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) згідно свідоцтва № 100342672.

25 травня 2016 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» було анульоване.

05 квітня 2019 року позивачем у письмовій формі подано до Державної податкової інспекції у Печерському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2019 року з додатками та доповненням (вх. №54 від 05 квітня 2019 року).

Листом від 08 квітня 2019 року №65779/10/26-15-55-05 за підписом начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві позивача повідомлено, що за результатами перевірки достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 Кодексу) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року, яка подана 05 квітня 2019 року, остання вважається не поданою у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Незгода позивача із вказаним рішенням (повідомленням) про відмову у прийнятті звітності зумовила його звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1).

Обов`язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (пункт 48.3).

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку, така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку (підпункт 48.5.1 пункту 48.5).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (пункт 48.7).

Згідно статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац 1 пункту 49.2).

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.3).

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (абзац 5 пункту 49.3).

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.4).

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (абзац 2 пункту 49.4).

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8).

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пункт 49.9).

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (пункт 49.10).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пункт 49.11).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що статтею 49 Податкового кодексу України передбачено два варіанти дій, які зобов`язаний вчинити контролюючий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ, а саме: прийняти або відмовити у прийнятті податкової звітності. Контролюючий орган не має повноважень щодо надання платнику податків будь-яких роз`яснень щодо поданої ним податкової звітності з ПДВ.

Так, зокрема, контролюючий орган не має права не приймати фактично отриману податкову декларацію у разі її відповідності статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 31 липня 2018 року у справі № 810/1570/16.

Згідно п. 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 184.6. цієї статті, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є інтервал, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Сторонами не заперечується та обставина, що 25 травня 2016 року позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Приписами п. 49.8 статті 49 ПК України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у м.Києві листом від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05 повідомило позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач не є платником податку на додану вартість з 25 травня 2016 року, а тому він не повинен подавати податкову декларацію з ПДВ за березень 2019 року згідно п. 184.6 статті 184 ПК України.

Проте, суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №826/15293/16, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 травня 2016 року №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД», а також зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ТОВ «Нікея-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 33546858, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335468526557, свідоцтво №100342672 про реєстрацію платника ПДВ).

Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 26 грудня 2018 року.

Дані обставини вказують на те, що товариство з дня набрання законної сили в зазначеній справі відновило реєстрацію платника ПДВ, та, як наслідок, право подавати звітність з ПДВ. Тому на момент подання позивачем спірної декларації до відповідача останній вже мав обов`язок щодо її отримання.

Згідно п.п. 36 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 п. 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість № 1130 підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації необхідно подати належним чином завірену копії судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, у зв`язку зі скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Нікея-ЛТД» з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення.

Тобто, станом на час подання вищевказаної звітності та відмови податкового органу у її прийнятті з наведених раніше підстав позивач був платником ПДВ. За даних обставин позивач не позбавлений права подати відповідачу вказану звітність у формі, визначеній приписами ПК України.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ТОВ «Нікея-ЛТД» у прийнятті податкової звітності з ПДВ за березень 2019 року, у зв`язку з чим рішення відповідача, яке оформлене листом від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання прийняти подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період березень 2019 року з додатками та доповненнями до неї, внести податкову інформацію з цих документів до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики, колегія суддів зазначає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З аналізу наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдине виключення з цього правила закріплене в абзаці 3 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Інших виключень з правила, встановленого пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, законодавець не передбачив.

Аналогічна правова пропозиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 у справі №826/28016/15, від 17 липня 2020 року у справі №826/17716/18.

Суд першої інстанції зазначає, що між позивачем та Державною податковою інспекцією у Печерському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів від 22 грудня 2015 року №9258630649, який на момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року був чинним. Вказаного позивач не заперечує, доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано.

Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливості подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Так, у постанові від 07 травня 2020 року справі №826/536/17 Верховним Судом наголошено на тому, що подання декларації з ПДВ в паперовій формі є протиправним та не відповідає положенням Податкового кодексу України, що породжує правомірну відмову податкового органу у прийняті такої звітності.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі, що, у свою чергу, виключає будь-яку можливість зобов`язати контролюючий приймати звітність у формі, не встановленій положеннями Податкового кодексу України.

Щодо позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідача-2, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту вчинення протиправних дій відповідачем-2 під час підписання оскаржуваного рішення, які б порушували права позивача, а відтак підлягали б судовому захисту.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві Сухачов Д.О. визначений уповноваженою особою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, зокрема, щодо підписання від імені контролюючого органу письмових повідомлень про відмову у прийнятті податкової звітності.

Отже, Сухачов Д.О. як начальник відділу надання адміністративних та інших послуг Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, мав компетенцію на підписання відповідного листа від імені контролюючого органу, яке є предметом розгляду справи.

Відтак, лист Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08 квітня 2019 року №65779/10/26-15-55-05, підписаний від імені уповноваженої особи контролюючого органу, по суті є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову у прийнятті податкової декларації, якому судом надано оцінку при розгляді цієї справи.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення (листа) Головного управління ДФС у місті Києві від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, щодо решти позовних вимог суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому у відповідній частині воно підлягає залишенню в силі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Нікея-ЛТД» сплатило судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 3 842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2967 від 17 жовтня 2019 року та за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у розмірі 5763,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №134 від 09 грудня 2022 року.

Отже, всього позивачем понесено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 9605,00 грн. При цьому товариством було заявлено три вимоги немайнового характеру (одна з яких похідного характеру, відповідно, за неї судовий збір не сплачується), з яких задоволено судом лише одну. Відповідно, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає лише половина сплаченого апелянтом судового збору, а саме - у розмірі 4802,50 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення (листа) Головного управління ДФС у місті Києві від 08 квітня 2019 року №65779/10/26-15-55-05 - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати рішення (лист) Головного управління ДФС у місті Києві від 08 квітня 2019 року вих. №65779/10/26-15-55-05.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) сплачений ним судовий збір у розмірі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків