Постанова

від 12.07.2023 по справі 370/129/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/129/22 Головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.

Провадження № 22-ц/824/3628/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки, який мотивувала тим, що 12 грудня 2015 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди землі строком на 7 років, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0682 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011.

Позивач зазначила, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно діючого законодавства, особі, в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3 582,92 грн, що врегульовано положеннями п. 9 договору.

Відповідно до п. 10 договору орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Пунктом 11 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, а п. 12 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Положеннями п. 13 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 грудня 2016 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,0682 га, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, за ТОВ «Полісся 2010».

Позивач посилалась на те, що нею було виконано зобов`язання за договором та передано відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, що належить їй на праві власності на підставі державного акту серії ЯЖ № 871224 від 04 серпня 2010 року. Проте, з 2018 року ТОВ «Полісся 2010» припинило виконання зобов`язань, передбачених умовами договору з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

З наведених підстав ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, площею 3,0682 га, укладений між нею та ТОВ «Полісся 2010», зареєстрований приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. 24 грудня 2016 року, запис № 18366646, та стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, площею 3,0682 га, укладений між ТОВ «Полісся 2010» та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. 24 грудня 2016 року, запис №18366646.

Стягнуто з ТОВ «Полісся 2010» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Кєєр О.С. подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що суд не повідомив ТОВ «Полісся 2010» про відкриття провадження у справі, оскільки процесуальні документи направлялись за вказаною позивачем адресою відповідача в с. Борівка Макарівського району Київської області. Разом з тим, підприємство змінило своє місцезнаходження, а отже судові виклики та повідомлення не отримувало. Представник відповідача лише 28 жовтня 2022 року ознайомився із матеріалами справи, тому в строк до 14 листопада 2022 року мав надати відзив на позовну заяву. Однак, суд ухвалив рішення 10 листопада 2022 року, не отримавши відзив на позовну заяву, внаслідок чого не встановив дійсні обставин справи, а саме того, що відповідач кожного року виплачував позивачу оренду плату, про що свідчать копії видаткових касових ордерів. Однак, оскільки суд ухвалив рішення у справі до отримання відзиву, він не зміг дати оцінки наданим відповідачем доказам належного виконання ним договору оренди землі.

Враховуючи викладене, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення з урахуванням поданого ТОВ «Полісся 2010» відзиву на позовну заяву, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з одночасним стягненням з неї судових витрат.

На адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Кєєр О.С. підтримала апеляційну скаргу та доводи, викладені в ній, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Пояснила суду, що про наявність позову ОСОБА_1 підприємство дізналось із сайту «Судова влада», оскільки такі позови подали інші орендодавці і підприємство перевірило . Представник відповідача одразу з`явився до суду і ознайомився із матеріалами справи, оскільки підприємство знаходиться за іншою, ніж зазначено в позові адресою і ці дані з січня 2022 року наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначила, що відповідачем на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань до суду разом із відзивом було подані відповідні видаткові касові ордери на підтвердження своєчасної сплати орендної плати, однак вказані докази надійшли на адресу суду після ухвалення судового рішення. Але це сталось не з вини відповідача, оскільки відповідач правомірно очікував, що оскільки він не отримував копію позовної заяви і ухвали про відкриття провадження у справі, він має 15 днів з дня ознайомлення із матеріалами позову на подання відзиву.

Представник позивача - адвокат Мірошник С.В. в судовому засіданні заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається відповідач, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства, просив залишити його без змін. Наголошував на тому, що надані відповідачем копії видаткових касових ордерів не підтверджують отримання позивачем грошових коштів за договором оренди, який є предметом даного спору, оскільки позивач укладала з відповідачем ще один договір оренди земельної ділянки, а отже кошти могли виплачуватись за іншим договором. В наданих копіях видаткових касових ордерів не вказано за яким договором оренди виплачені кошти. Крім того, представник позивача вважав, що оскільки підписи орендодавця у видаткових касових ордерах відрізняються, вони не доводять, що саме ОСОБА_1 отримувала кошти.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слідзадовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 12 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Полісся 2010» було укладено договір оренди землі (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борівської сільської ради, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011.

Земельна ділянка площею 3,0682 га, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №871224 від 04 серпня 2010 року (а.с. 17-18).

Відповідно до п. 8 договір укладено на 7 (сім) років.

Орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно діючого законодавства особі, в розмірі 6 % (шість відсотків) від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3 582,92 грн, що врегульовано положеннями п. 9 договору.

Разом з цим, положеннями п. 10 договору передбачено, що орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Пунктом 11 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно із п. 12 договору орендна плата вноситься у такі строки: щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Відповідно до п. 13 договору передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно із п. 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк два дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передавання.

Відповідно до Інформаційної довідки від 28 грудня 2021 року з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 24 грудня 2016 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,0682 га, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011 за ТОВ «Полісся 2010», код ЄДРПОУ 37341509 (а.с. 19-20).

Згідно відомостей Головного управління ДПС у Київській області № 50720/610-36-12-03 від 14 грудня 2021 року суми виплачених ОСОБА_1 доходів мали місце в період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2021 року (а.с. 14-15).

Водночас, положеннями п. 36 договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто, наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема, істотного порушення договору. Положення пункту 36 договору оренди були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що систематичне порушення ТОВ «Полісся 2010» умов договору має наслідком те, що позивач, як законний власник земельної ділянки та орендодавець, не отримує щорічних виплат, передбачених договором оренди земельної ділянки, та внаслідок такого порушення значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, суд першої інстанції також зазначив, що порушення ТОВ «Полісся 2010» не тільки обов`язку з виплат, а й строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за весь строк дії договору є порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди землі.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом "в" частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі - ТОВ «Полісся 2010», заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , подало 14 листопада 2022 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило обставини, зазначені позивачем щодо невиконання товариством систематично взятих на себе зобов`язань по сплаті орендної плати.

На підтвердження проведення оплати також додало до відзиву видатковий касовий ордер від 28 грудня 2021 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2021 в розмірі 11 000 грн (а.с .45), видатковий касовий ордер від 31 січня 2020 року про сплату орендної плати за 2018 рік на суму 10 575 грн (а.с. 45), видатковий касовий ордер від 30 грудня 2019 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2019 рік в сумі 2 250 грн (а.с. 46) та видатковий касовий ордер від 30 грудня 2019 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2019 рік в сумі 8 325 грн (а.с. 46), видатковий касовий ордер від 24 грудня 2020 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік в сумі 10 999 грн (а.с. 47), видатковий касовий ордер від 28 жовтня 2022 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік в сумі 10 000 грн (а.с. 48).

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи суд першої інстанції відкрив спрощене позовне провадження у справі 17 січня 2022 року, про що було постановлено відповідну ухвалу (а.с. 26). При цьому, у зазначеній ухвалі суд надав відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву.

Однак, докази направлення відповідачу вказаної ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, а також отримання її ТОВ «Полісся 2010» матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ТОВ «Полісся 210», яке було направлено на адресу: АДРЕСА_1 і на якому міститься номер справи 370/129/22 - спрощений порядок розгляду, відмітка про вручення 02.09.22 і міститься підпис в графі вручено уповноваженому.

Колегія суддів позбавлена можливості встановити, що саме було направлено цим відправленням у вересні 2022 року, оскільки матеріали справи не містять копії супровідного листа суду першої інстанції, а також ця інформація не вказана на зворотньому повідомленні. Отже, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що ним не отримувалась копія позовної заяви і він не знав про відкриття провадження у справі, а тому не надіслав відзив на позовну заяву у встановлені в ухвалі суду про відкриття провадження строки і не зміг надати докази, які спростовують доводи позовної заяви.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з метою недопущення принципу змагальності сторін, апеляційний суд доходить висновку, що поданий відповідачем відзив підлягає врахуванню під час вирішення даної справи по суті спору.

Щодо доказів сплати орендної плати, наданих відповідачем разом із поданим відзивом на позовну заяву, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Із наданих видаткових касових ордерів, які були вказані вище, доводиться, що ОСОБА_1 отримувала орендну плату від відповідача.

ОСОБА_1 заперечуючи проти отримання орендної плати, не надала до суду належних та допустимих доказів на спростування факту того, що у вказаних видаткових касових ордерах підпис, який там міститься, їй не належить.

Крім того, із наданих відповідачем видаткових касових ордерів вбачається, що ТОВ «Полісся 2010» здійснювало оплату орендної плати у відповідності до укладеного договору, а саме п. 12 договору, де передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ТОВ «Полісся 2010» не порушувало вказаних умов договору та вносило плату за оренду землі до 30-го грудня поточного року.

Що стосується видаткового касового ордеру від 31 січня 2020 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за 2018 рік в сумі 10 575 грн, то апеляційний суд враховує, що вказане порушення сплати орендної плати за 2018 рік не може свідчити про систематичність невиконання відповідачем взятих на себе обов`язків з оплати орендної плати й, відповідно, не підпадає під дію положень статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України.

Посилання представника позивача на те, що за цими видатковими ордерами виплачувалась оренда плата за іншим договором оренди землі є голослівними, оскільки представник позивача не надав суду доказів на доведення цих обставин. Натомість представник відповідача наполягала на тому, що за одним видатковим касовим ордером виплачувалась оренда плата за обома договорами оренди, про що свідчать суми виплат, які втричі перебільшують розмір орендної плати встановленої у договорі оренди, який є предметом даного позову.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, не відображення вказаних операцій з оплати відповідачем орендної плати позивачу в податкових відомостях не свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного договору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі не відповідає матеріалам справи та наданим доказам, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Виходячи з наведеного, із ОСОБА_1 пропорційно до розміру незадоволених позовних вимог стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені ТОВ «Полісся 2010», а саме 1 362,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у справі.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» 1 362,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній