Ухвала

від 13.09.2023 по справі 370/129/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/129/22 Головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.

Провадження № 22-з/824/1011/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в а)

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» - адвоката Кєєр Олени Сергіївни про відшкодування витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Полісся 2010», в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, площею 3,0682 га, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. 24 грудня 2016 року, запис № 18366646, та стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, кадастровий номер 3222780400:06:010:0011, площею 3,0682 га, укладений між ТОВ «Полісся 2010» та ОСОБА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. 24 грудня 2016 року, запис №18366646.

Стягнуто з ТОВ «Полісся 2010» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Кєєр О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі з одночасним стягнення з неї судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Полісся 2010» задоволено.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полісся 2010»1 362,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

17 липня 2023 року представник відповідача - адвокат Кєєр О.С. надіслала до апеляційного суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полісся 2010» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог заяви послалась на те, що в апеляційній скарзі було зазначено, що судові витрати складаються із судового збору і витрат на професійну правову допомогу, розмір яких орієнтовно складає 50 000,00 грн, докази про що будуть надані після ухвалення судового рішення. Оскільки постанова апеляційного суду прийнята 12 липня 2023 року, п`ятиденний строк на звернення із цією заявою не пропущений.

У зв`язку з переглядом справи № 370/129/22 в суді апеляційної інстанції ТОВ «Полісся 2010» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, на підтвердження чого надаються належним чином завірені копії: договору про надання правової допомоги № 550-26/10/2022 від 26 жовтня 2022 року; додаткова угода № 2 від 08 грудня 2022 року до цього договору; акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року; додаток № 1 до акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року.

Сторонами вказаної додаткової угоди погоджено, що гонорар адвокатського об`єднання за комплексний супровід справи № 370/129/22, яка буде розглядатися у Київському апеляційному суді, становить фіксовану суму у розмірі 50 000,00 грн, який повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішення суду. А згідно з актом приймання-передачі наданих послуг адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо представництва, захисту прав та інтересів клієнта у даній справі, що є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг. Додатково понесення відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн підтверджено детальним описом наданих послуг, який є додатком № 1 до вказаного акта

Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено та ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні позову, то понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Кєєр О.С. підтримала вимоги щодо відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі та просила ухвалити додаткове судове рішення з приводу вказаного питання.

Позивач та її представник - адвокат Мірошник С.В. в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі положеньчастини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заяву слід частково задовольнити з таких підстав.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року представник ТОВ «Полісся 2010» - адвокат Кєєр О.С. вказувала, що судові витрати складаються із судового збору і витрат на професійну правову допомогу, розмір яких орієнтовно складає 50 000,00 грн, докази про що будуть надані після ухвалення судового рішення (а.с. 84 зв.)

До апеляційної скарги представник відповідача додала: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6168 від 23 лютого 2022 року та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1097485 від 12 грудня 2022 року у Київському апеляційному суді (а.с. 85-86).

12 липня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «Полісся 2010» задовольнив, рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 рокускасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На час вирішення справи по суті пред`явлених вимог у суді апеляційної інстанції стороною відповідача ще не були остаточно визначені понесені судові витрати на правничу допомогу, відповідні докази на підтвердження розміру витрат, які ТОВ «Полісся 2010»має сплатити за надані адвокатом послуги (виконані роботи) в судовому засіданні 12 липня 2023 рокунадано не було, а заява про відшкодування витрат на правову допомогу подана після ухвалення судового рішення, а саме 17 липня 2023 року, відтак питання про витрати на правничу допомогу не входило в предмет розгляду в суді на час вирішення справи по суті і сторони не були обізнані про остаточний обсяг та розмір таких вимог.

Отже, до процесуальних відносин, які склалися між сторонами, підлягає застосуванню також положення статті 246 ЦПК України, якими встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У заяві про відшкодування витрат на правову допомогу представник відповідача - адвокатКєєр О.С. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полісся 2010» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, надавши завірені копії: договору про надання правової допомоги № 550-26/10/2022 від 26 жовтня 2022 року; додаткової угоди № 2 від 08 грудня 2022 року до цього договору; акту № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року; додатку № 1 до акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року (а.с. 211-216).

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що стороною відповідача дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 12 липня 2023 року про задоволення апеляційного скарги останнього, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Полісся 2010» у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У додатковій постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21) зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

Відповідно до умов пункту 4 договору про надання правової допомоги № 550-26/10/2022 від 26 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «Полісся 2010» та Адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп», гонорар адвокатського об`єднання за цим договором складається з:

вартості наданих послуг (поточне супроводження), що оплачується клієнтом по рахунках-фактурах (пункт 4.1);

гонорар успіху - інша частина гонорару, котра оплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання, розмір якого погоджується сторонами окремо шляхом укладення додаткової угоди до договору, підписаною сторонами (представниками сторін) (пункт 4.2).

Пунктом 8.1 договору про надання правової допомоги передбачено, що умови даного договору мають однакову обов`язкову силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною домовленістю з обов`язковим складенням письмового документа, погодженого сторонами (додаткової угоди).

08 грудня 2022 року між ТОВ «Полісся 2010» та Адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» на виконання пунктів 4.2, 8.1 договору № 550-26/10/2022 про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року укладено додаткову угоду № 2 до цього договору.

Згідно із пунктами 1, 2 додаткової угоди сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання за комплексний супровід судової справи № 370/129/22, яка буде розглядатися у Київському апеляційному суді, за апеляційною скаргою клієнта на рішення Макарівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2016 року, становить фіксовану суму у розмірі 50 000,00 грн. Гонорар адвокатського об`єднання повинен бути сплачений клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішення суду.

Відповідно до акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року за договором № 550-26/10/2022 про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року, адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо представництва, захисту прав та інтересів клієнта у справі № 370/129/22 в суді апеляційної інстанції, що є підставою для проведення оплати вартості наданих послуг. Гонорар адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг у судовій справі № 370/129/22 в суді апеляційної інстанції становить фіксовану суму розміром 50 000,00 грн, яка повинна бути сплачена клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішення суду.

Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між відповідачем та його представником у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ТОВ «Полісся 2010» витрат за надання професійної правничої допомоги під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою.

Разом з тим, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, пропорційним та розумним заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який за умовами вищевказаних угод є гонораром успіху, з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вид, обсяг і перелік наданих адвокатом АО «Ревелін Інформейшн Груп» Кєєр О.С. відповідачу юридичних послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи та зміст детального опису наданих послуг з професійної правничої допомоги у справі № 370/129/22 в суді апеляційної інстанції, який є додатком № 1 до акта № 2 приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2023 року, час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів у справі та прийняття участі в одному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу при перегляді справи в апеляційному порядку у розмірі 50 000,00 грн є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушене було понести ТОВ «Полісся 2010» у даній справі.

Так, ознайомлення з матеріалами справи сторони відповідача після ухвалення рішення суду першої інстанції не мало місця у межах даної справи, а консультація клієнта стосовно правових підстав подання апеляційної скарги, роз`яснення правової позиції та подальших дій клієнта у справі, аналіз законодавства України та пошук необхідної судової практики для складання апеляційної скарги мають організаційний характер, є складовими підготовки апеляційної скарги та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру під час апеляційного провадження у справі, а останній надавав адвокату додаткові документи, тому такі витрати не підлягають компенсації.

Подання заяви про усунення недоліків на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху було зумовлено недотриманням самим представником відповідача вимог статей 354, 356 ЦПК України при підготовці апеляційної скарги, тому такі витрати не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню.

Крім того, подання клопотання про приєднання доказів від 07 березня 2023 року не було необхідною процесуальною дією для відповідача, адже ці докази вже були наявні в матеріалах справи, а саме подавалися представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву. Тобто, подання цього клопотання за своєю суттю є послугою, що фактично дублюється, складовим одного завдання, а відтак такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Що стосується послуги з переговорів з клієнтом, правової консультації щодо правової позиції і виступу на судовому засіданні, колегія суддів визнає її належним чином не обґрунтованою, такою що суперечить критеріями розумності і реальності, з огляду на складність справи та доводи апеляційної скарги, в межах яких відбувався перегляд справи по суті в апеляційному порядку. Зазначена справа не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представником окремого правового висновку та наведення нових обставин, які мають значення для справи, а обсяг документів у справі є незначним.

Колегія суддів також врахувала кваліфікацію та досвід адвоката Кєєр О.С., яка надавала правову допомогу ТОВ «Полісся 2010» в суді апеляційної інстанції та яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 23 лютого 2022 року, фінансовий стан і статус ОСОБА_1 1930 року народження (93 роки) у спірних правовідносинах з відповідачем та фінансовий стан і статус ТОВ «Полісся 2010», основними видами діяльності якого є вирощування та оптова торгівля сільськогосподарською продукцією.

При цьому у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку і категорії справи, яка стосується розірвання договору оренди земельної ділянки, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «Полісся 2010» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складності спору та значенням справи для кожної із сторін, а також урахувавши критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача - адвоката Кєєр О.С. про відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полісся 2010» 8 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а в стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права відповідача на отримання коштів, які він був змушений реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 12 липня 2023 року про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Полісся 2010», скасування рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 рокупро задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову не було вирішено питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу, а заява представника ТОВ «Полісся 2010» - адвоката Кєєр О.С. про відшкодування за рахунок ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.

Керуючись статтями 2, 15, 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» - адвоката Кєєр Олени Сергіївни про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень) в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти вимог заяви про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній