Рішення

від 20.07.2023 по справі 501/1364/21

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.07.2023

Справа № 501/1364/21

2/501/171/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ»

до

відповідача ОСОБА_1

треті особи:

1 ОСОБА_2

2 ОСОБА_3

предмет та підстави позову: про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

та позовом представника третьої особи ОСОБА_2 , який заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - адвоката Дячук П.М.,

до

відповідачів:

1 АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ»

2 ОСОБА_1

3 ОСОБА_3

предмет та підстави позову: про визнання схваленим договору купівлі-продажу нерухомого майна

учасники справи до суду не з`явились

ухвалив рішення та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача.

Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» 05.05.2021 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.2-8 т.1), згідно якого просить суд визнати недійним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» 02 листопада 2005 року, предметом якого є комплекс нерухомого майна за адресою: м,Чорноморськ, (до перейменування Іллічівськ) вулиця Праці 19 )до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1, 2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м.

Позов обґрунтовано тим, що з 2003 року АТЗТЕКПП «Екопром» було власником комплексу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м.

Рішенням Іллічівського міського суду від 12.12.2005 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» та за Стояновою визнано право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 29.01.2009 укладено договір №96 купівлі-продажу комплексу, що складається з літ. А- склад, літ. Б - ангар., літ В - вбиральня , літ.Г адміністративна будівля, літ. Д - пункт охорони, літ Е - щитова, літ. Ж - сарай, літ З - котельня, №1, 2, І дворові споруди.

Рішенням Іллічівського міського суду від 08.09.2014, яке набрало законної сили 19.09.2014, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного в простій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» та скасовано за ОСОБА_1 право власності, в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано за АТЗТЕКПП «Екопром» та й подальшому передано ліквідатору ОСОБА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.03.2021 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08.09.2014, ухвалу Іллічівського міського суду від 03.09.2014 скасовано. Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» про перегляд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005 у справі №2-1282/2005 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач вважає договір купівлі - продажу майна від 02.11.2005 укладений між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» визнаний дійсним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005 як укладений з порушенням обов`язкової нотаріальної форми, таким, що укладений з порушенням інших норм права.

Позивач зазначає, що протоколом загальних зборів акціонерів АТЗТЕКПП «Екопром» №17/07 від 17.07.2005 прийнято рішення про заборону директору ОСОБА_5 проводити реалізацію будь-якого нерухомого майна Товариства без попередньої згоди загальних зборів Товариства, а п.5 даного протоколу ОСОБА_1 зобов`язано повідомити директора про прийняте рішення. Однак, 02.11.2005 директором ОСОБА_5 , який діяв від імені АТЗТЕКПП «Екопром» укладено в простій письмовій формі договір із ОСОБА_1 купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м.

Вказаний договір рішенням Іллічівського міського суду від 12.12.2005 визнаний дійсним.

Позивач стверджує в позові, що ОСОБА_1 , як акціонеру позивача, яка була присутня на загальних зборах, на яких було прийнято рішення про заборону відчуження майна було достовірно відомо про те, що директор ОСОБА_5 не має права укладати будь-які правочини щодо нерухомого майна Товариства без згоди загальних зборів.

Отже, директор АТЗТЕКПП «Екопром» ОСОБА_5 при укладенні спірного договору не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а ОСОБА_1 , як покупець діяла недобросовісно, знаючи про незаконність даного договору.

У подальшому, 29.01.2009 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір №96 купівлі-продажу комплексу, що складається з літ. А- склад, літ. Б - ангар., літ В - вбиральня , літ.Г адміністративна будівля, літ. Д - пункт охорони, літ Е - щитова, літ. Ж - сарай, літ З - котельня, №1, 2, І дворові споруди.

В 2017 році ОСОБА_4 помер, але його спадкоємець ОСОБА_2 досі претендує на нерухоме майно, про що свідчить його позовна заява про визнання права власності на майно, що є предметом договору.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник третьої особи Колесніченко Олега Сергійовича, який заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - адвокат Дячук П.М. 15.09.2021 звернувся до суду із позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання схваленим договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.137-141 т.1), згідно якого просить суд визнати схваленим договір купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» від 02.11.2005, предметом якого є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1424,6 кв.м.

Позов обґрунтований тим, що 12.11.2005 між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1421,6 кв.м.

Рішенням Іллічівського міського суду від 12.12.2005 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» та за Стояновою визнано право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 29.01.2009 укладено договір №96 купівлі-продажу комплексу, що складається з з літ. А- склад, літ. Б - ангар., літ В - вбиральня , літ.Г адміністративна будівля, літ. Д - пункт охорони, літ Е - щитова, літ. Ж - сарай, літ З - котельня, №1, 2, І дворові споруди.

Право власності на об`єкт нерухомого майна 27.04.2011 зареєстровано за ОСОБА_4 в КП «Бюро технічної інвентаризації2.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем померлого є ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що під час прийняття спадщини, приватний нотаріус повідомив ОСОБА_2 , що об`єктом нерухомості володіє ОСОБА_3 , право власності зареєстровано 14.02.2019.

Позивач стверджує, що відбувся протиправний перехід права власності, договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 29.01.2009 ніким не оскаржено та не скасовано. Реєстрація права власності наразі оскаржується в порядку цивільного судочинства в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник АТЗТЕКПП «Екопром» 12.10.2021 надав до суду відзив на позовну заяву третьої особи (а.с.165-167 т.1), просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що контрагент достеменно знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, або незважаючи на це вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав схвалення особи, яку представляють).

Оскаржуваний у первісному позові договір, укладений директором позивача з перевищенням наданих йому повноважень, адже загальними зборами акціонерів була встановлена пряма заборона на відчуження майна.

ОСОБА_1 , як акціонеру, яка була присутня на цих зборах було достовірно відомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Представник третьої особи Колесніченко Олега Сергійовича, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021, 11.06.2021, 20.10.2021, 22.12.2021 надав до суду заяви про застосування строків позовної давності до позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» до ОСОБА_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.70-71, 109-110, 175-177, 200-202 т.1).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі, заяви сторін у справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу від 05.05.2021 цивільну справу розподілено судді Петрюченко М.І. (а.с.39 т.1).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 07.05.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с.46-47 т.1).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 12.05.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.59-60 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 12.05.2021 клопотання про витребування доказів повернуто заявнику (а.с.57-58).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021 надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.66 т.1) та клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача (а.с.67-69 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.72 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 09.06.2021 надав до суду клопотання про витребування доказів (а.с.78 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 09.06.2021 витребувано докази (а.с.94-95).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.99 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021 надав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача (а.с.106-108 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 09.06.2021 надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.111 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 05.07.2021 надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.113 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 05.07.2021 надала до суду заперечення на заяву про залучення співвідповідача (а.с.118-119 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 30.08.2021 надала до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання за відсутності позивача (а.с.127 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 28.09.2021 клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Дячук П.М. про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача залишено без задоволення, продовжено представнику третьої особи Колесніченко О.С. процесуальний строк на подачу позовної заяви третьої особи, прийнято позовну заяву представника третьої особи Колесніченко Олега Сергійовича, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - адвоката Дячук П.М. до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання схваленим договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.159, 162-163 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 20.10.2021 надала до суду заяву про розгляд підготовчого судового засідання за відсутності позивача та закриття підготовчого провадження у справі (а.с.174 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 20.10.2021 надав до суду заяву про вступ у справу як представника (а.с.175 т.1).

Ухвалою Іллічівського міського суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.179-180 т.1).

Третя особа ОСОБА_3 23.11.2021 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.184 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 23.11.2021 надав до суду заяву про вступ у справу як представника та заяву про розгляд справи без його участі та без участі третьої особи ОСОБА_2 , просить суд відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити позов третьої особи у повному обсязі (а.с.185-186 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 08.12.2021 надала до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.193 т.1).

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дячук П.М. 22.12.2021 надав до суду заяву про вступ у справу як представника та заяву про застосування строків позовної давності (а.с.200-202 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 22.12.2021 надала до суду заяву про відкладення розгляду справи (а.с.203 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 14.01.2022 надала до суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.208-209 т.1).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 14.01.2021, 14.07.2021 надала до суду заяви про відкладення розгляду справи (а.с.221 т.1; а.с.1 т.2).

Третя особа ОСОБА_1 19.10.2022 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.16 т.2).

Представник позивача - адвокат Кузнецова Л.О. 20.10.2022 надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.17-18 т.2).

Третя особа ОСОБА_3 20.10.2022 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.19 т.2).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що протоколом загальних зборів акціонерів АТЗТЕКПП «Екопром» №17/07 від 17.07.2005 прийнято рішення про заборону директору ОСОБА_5 проводити реалізацію будь-якого нерухомого майна Товариства без попередньої згоди загальних зборів Товариства, а п.5 даного протоколу ОСОБА_1 зобов`язано повідомити директора про прийняте рішення.

Однак, 02.11.2005 директором ОСОБА_5 , який діяв від імені АТЗТЕКПП «Екопром» укладено в простій письмовій формі договір із ОСОБА_1 купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1, 2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м. (а.с.11-13 т.1).

Рішенням Іллічівського міського суду від 12.12.2005 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» від 02.11.2005 та за Стояновою визнано право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м. (а.с.14-16 т.1).

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 29.01.2009 укладено договір №96 купівлі-продажу комплексу, що складається з з літ. А- склад, літ. Б - ангар., літ В - вбиральня , літ.Г адміністративна будівля, літ. Д - пункт охорони, літ Е - щитова, літ. Ж - сарай, літ З - котельня, №1, 2, І дворові споруди (а.с.143-144 т.1).

Право власності на об`єкт нерухомого майна 27.04.2011 зареєстровано за ОСОБА_4 в КП «Бюро технічної інвентаризації (а.с.144 т.1).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.145 т.1).

Спадкоємцем померлого є ОСОБА_2 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу від 15.08.2017 №370/02-14 (а.с.146 т.1).

Рішенням Іллічівського міського суду від 08.09.2014, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного в простій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» та скасовано за ОСОБА_1 право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди (а.с.19-21 т.1).

Право власності на нерухоме майно зареєстровано за АТЗТЕКПП «Екопром» та в подальшому передано ліквідатору ОСОБА_3 (а.с.28-30 т.1).

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.03.2021 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 08.09.2014, ухвалу Іллічівського міського суду від 03.09.2014 скасовано. Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» про перегляд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005 у справі №2-1282/2005 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.23-27 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.03.2019, об`єктом нерухомості за адресою: м,Чорноморськ, (до перейменування Іллічівськ) вулиця Праці 19 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди володіє ОСОБА_3 , право власності зареєстровано 14.02.2019 (а.с.147-150 т.1).

В провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебувала цивільна справа №501/1160/17 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М. М., ОСОБА_1 , Соболєва А.М., Олійник О.В., Чорноморської міської ради Одеської області, КП «БТІ» Чорноморської міської ради Одеської області, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , про припинення договорів оренди земельних ділянок, визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації поділу нерухомого майна, визнання акту зносу будівлі таким, що складений з порушенням.

Постановою Верховного суду від 22.12.2021 касаційні скарги ОСОБА_2 та представника державного реєстратора приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили Марини Михайлівни - Слободяника Олексія Ігоровича задоволено, постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасовано, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 листопада 2019 року залишити в силі, змінивши мотивувальну його частину, виклавши в редакції цієї постанови (а.с.210-220 т.1).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За нормами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами статті 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу юридичної особи, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками такої юридичної особи корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі юридичної особи, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України, рішення загальних зборів учасників юридичної особи є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності такої особи, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом юридичної особи (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку таке рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Крім того, відповідно до приписів статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/19179/17.

Зі змісту норми частини першої статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п.п.2, 5 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як встановлено судом, протоколом загальних зборів акціонерів АТЗТЕКПП «Екопром» №17/07 від 17.07.2005 прийнято рішення про заборону директору ОСОБА_5 проводити реалізацію будь-якого нерухомого майна Товариства без попередньої згоди загальних зборів Товариства, а п.5 даного протоколу ОСОБА_1 зобов`язано повідомити директора про прийняте рішення.

Однак, 02.11.2005 директором ОСОБА_5 , який діяв від імені АТЗТЕКПП «Екопром» укладено в простій письмовій формі договір із ОСОБА_1 купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м. (а.с.11-13 т.1).

Рішенням Іллічівського міського суду від 12.12.2005 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» від 02.11.2005 та за Стояновою визнано право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1, 2 дворові споруди. Загальна площа складає 1268,1 кв.м. (а.с.14-16 т.1).

Отже, директор АТЗТЕКПП «Екопром» ОСОБА_5 при укладенні спірного договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, ОСОБА_1 , як покупець діяла недобросовісно, знаючи про незаконність даного договору, тому вказаний договір не відповідає вимогам частини другої статті 203 ЦК України.

Що ж стосується питання застосування позовної давності, про який заявлено третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, суд керується наступним.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Перебіг вказаного строку, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 902/538/14).

Предметом спору є оскарження договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.11.2005, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром».

Із тексту позовної заяви вбачається, що позивачу стало відомо про існування оскаржуваного договору ще у 2014 році шляхом звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами рішення Іллічівського міського суду Одеської області, яким оскаржуваний договір визнано дійсним.

Рішенням Іллічівського міського суду від 08.09.2014, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 відмовлено у визнанні дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного в простій формі між ОСОБА_1 та АТЗТЕКПП «Екопром» та скасовано за ОСОБА_1 право власності в тому числі і на комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування площа Праці 2), яке складається з літ. А- склад, площею 546,2 кв.м., Г- адміністративна будівля, площею 201,4 кв.м., літ.Д - пункт охорони площею 19,5 кв.м., літ. Б - ангар площею 443,3 кв.м., літ В - вбиральня 4,0 кв.м., літ Е - щитова - 3,8 кв.м., літ Ж - сарай - 26,9 кв.м., літ З - котельня - 23.0 кв.м., №1,2 дворові споруди (а.с.19-21 т.1).

Тобто, Акціонерне товариство закритого типу Екологічно-промислове підприємство «Екопром», яке в даній справі є позивачем і яке у 2014 році скористалося своїм правом звернутися до суду із заявою про перегляд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 грудня 2005 року.

З даної заяви вбачається, що позивач був ініціатором подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, що свідчить про те, що позивач ще з 2014 року був обізнаний про рішення суду від 12 грудня 2005 року.

Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з дня проголошення рішення суду до дня звернення з даним позовом сплинуло більше 17 років., тому позивач пропустив строк звернення до суду з відповідним позовом.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 тa №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на звернення до суду з позовом без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного у задоволенні позову представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» до ОСОБА_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна слід відмовити.

Також, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову представника третьої особи Колесніченко Олега Сергійовича, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - адвоката Дячук П.М. до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання схваленим договору купівлі-продажу нерухомого майна, з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦК України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.

У ч.2 ст.80 ЦК України зазначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом встановлено, що директор АТЗТЕКПП «Екопром» Цуркан М.М. при укладенні спірного договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, ОСОБА_1 , як покупець діяла недобросовісно, знаючи про незаконність даного договору.

Представник третьої особи Колесніченко О.С. в обгрунтування доказів схвалення АТЗТЕКПП «Екопром» оскаржуваного правочину від 02.11.2005, посилається на те, що в тексті рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005, яким оскаржуваний договір визнано дійсним, вказано, що представник АТЗТЕКПП «Екопром» в судове засідання не з`явився, надіслав до суду письмову заяву про згоду з позовними вимогами у повному обсязі, просив суд розглянути справу без його участі.

Разом з тим, намагання АТЗТЕКПП «Екопром» визнати спірний договір недійсним в судовому порядку в рамках даної цивільної справи та ініціювання позивачем питання щодо перегляду рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.12.2005 за нововиявленими обставинами, подача ним апеляційних скарг не може стверджувати про схвалення ним оспорюваного правочину. Тому суд не приймає вказані доводи щодо схвалення оскаржуваного правочину.

На підставі викладеного, проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду справи, суд вважає,що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ» до ОСОБА_1 (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та позову представника третьої особи Колесніченко Олега Сергійовича, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ ЕКОЛОГІЧНО-КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКОПРОМ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання схваленим договору купівлі-продажу нерухомого майна - відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко