Вирок

від 19.07.2023 по справі 526/997/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/997/23

Провадження № 1-кп/526/315/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2023 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022170560000201 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білка, Довбиського району, Житомирської області, громадянка України, освіта вища, розлучена, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,пенсіонер, раніше не судима

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч.4 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в:

у період із серпня по вересень 2021 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах власної сім`ї, зокрема членів Селянського Фермерського Господарства (СФГ) «Нива» рідного сина ОСОБА_6 та його дружини (невістки) ОСОБА_7 , з метою отримання ними як членами СФГ можливості користуватися до 31.12.2031 земельною ділянкою площею 2,6147 га із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, яка належить ОСОБА_5 та знаходиться у межах Краснолуцької сільської ради, Миргородського району, Полтавської області, за відсутності на це волевиявлення власника такої земельної ділянки, вирішила підробити договір її оренди з тим, аби штучно створити уявне право СФГ «Нива» на користування земельною ділянкою нібито у відповідності до вимог Земельного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

З цією метою ОСОБА_4 на основі стандартного бланку договору оренди земельної ділянки із датою дії до 31.12.2031 склала завідомо підроблений офіційний документ: договір оренди земельної ділянки на чотирьох сторінках (двох поєднаних між собою аркушах), на якому власноруч зазначила завідомо неправдиву дату нібито його укладення: «01.01.2012» дату, коли ОСОБА_8 ще не мав зареєстрованого права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006, а отже й не мав права укладати подібний договір (а у разі підписання ним 01.01.2012 договору оренди цієї земельної ділянки такий договір не мав би юридичної сили). На першому аркуші цього недостовірного документа ОСОБА_4 власноруч кульковою ручкою написала вищезазначений кадастровий номер земельної ділянки, її площу 2,6147 га, а також анкетні відомості її власника ОСОБА_5 .

З урахуванням положень статті 6 Закону України «Про оренду землі», згідно яких право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, використовуючи відомості іншого договору оренди земельної ділянки (належної іншій людині), з метою надання видимості нібито посвідчення такого права на оренду земельної ділянки ще у 2012 році уповноваженою на той час службовою особою ОСОБА_9 , ОСОБА_4 також власноруч кульковою ручкою у підробленому договорі оренди вказала неправдивий реєстраційний номер договору оренди земельної ділянки та власноруч таким же способом здійснила підпис від імені вказаного державного службовця ОСОБА_9 . Такими неправдивими відомостями у підробленому договорі ОСОБА_4 мала намір ввести в оману державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Гадяцької міської ради з тим, аби посвідчити не існуючий насправді факт укладення договору оренди земельної ділянки СФГ «Нива» із ОСОБА_5 .

Вказаними вище діями ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом та із корисливих мотивів підробила офіційний документ договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006 площею 2,6147 га, який станом на 2012 рік мав зокрема посвідчуватись суб`єктом державної реєстрації (уповноваженими службовими особами державного органу у сфері земельних ресурсів), та який посвідчив право СФГ «Нива» на користування цією земельною ділянкою ОСОБА_5 на строк до 31.12.2031 з метою використання зазначеного вище підробленого документа у суб`єкта державної реєстрації прав для реєстрації права користування цією земельною ділянкою до зазначеної дати.

28 вересня 2021 року близько 14 год., діючи повторно, з прямим умислом та з корисливих мотивів, ОСОБА_4 в приміщенні Гадяцької міської ради(в Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гадяцької міської ради) по вул. Лесі Українки,3 в м. Гадяч Миргородського району Полтавської області підробила ще один офіційний документ заяву №48139615 про державну реєстрацію речового права на вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_5 із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006 площею 2,6147 га від імені голови СФГ «Нива» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи тут у вказаний час, ОСОБА_4 власноруч підписала заяву від імені ОСОБА_6 кульковою ручкою із зазначенням його прізвища та ініціалів імені, по батькові, без його відому та дозволу й без наділення її повноваженнями на це у відповідності до вимог закону. Вказана підроблена заява стала підставою для надання адміністративної послуги з державної реєстрації речового права на земельну ділянку державним реєстратором ОСОБА_10 , якою 30.09.2021 за підробленою заявою вчинено юридично значимі дії.

Так, продовжуючи свої протиправні дії, 28.09.2021 у період часу з 14 год. 00 хв. до 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 , використала завідомо підроблені нею документи: договір оренди земельної ділянки ОСОБА_5 площею 2,6147 га із кадастровим номером 5320486500:00:007:0006 із зазначеною на ньому датою «01.01.2012» та заяву №48139615 від 28.09.2021про державну реєстрацію права її оренди СФГ «Нива» до 31.12.2031, у приміщенні за місцезнаходженням Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гадяцької міської ради повул. Лесі Українки, 3 в м. Гадяч, Миргородського району, Полтавської області, передавши їх адміністратору цього Центру ОСОБА_11 , для реєстрації права користування СФГ «Нива» вказаною вище земельною ділянкою на правах оренди до 31.12.2031.

30.09.2021 на підставі підробленої заяви №48139615, нібито виданою 28.09.2021 юридичною особою СФГ «Нива» з метою отримання речового права на земельну ділянку з використанням підробленого договору оренди від 01.01.2012, нібито укладеного із ОСОБА_5 , державним реєстратором виконавчого комітету Гадяцької міської ради ОСОБА_10 , вчинено юридично значимі дії державну реєстрацію права Селянського Фермерського Господарства (СФГ) «Нива» на оренду (користування) земельною ділянкою з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006 площею 2,6147 га ОСОБА_5 строком до 31.12.2031 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено відповідні відомості у цьому Державному реєстрі та видано відповідний витяг.

Суд визнає винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України і кваліфікує її дії як підроблення офіційного документу договору оренди земельної ділянки та в підробленні повторно 28.09.2021 ще одного офіційного документу заяви про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, тобто у підробленні документів, які видаються та посвідчуються підприємством, а також документу, що посвідчується суб`єктом державної реєстрації прав (договору оренди земельної ділянки ОСОБА_5 ), в тому числі повторно щодо заяви від 28.09.2021 про надання адміністративної послуги, з метою використання зазначених підроблених офіційних документів для отримання СФГ «Нива» речового права на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 2,6147 га у межах Краснолуцької сільської ради Миргородського району на строк до 31.12.2031 та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України і кваліфікує її дії як використання 28.09.2021 у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гадяцької міської ради завідомо підроблених документів договору оренди земельної ділянки ОСОБА_5 та заяви про державну реєстрацію права її оренди.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнала повністю, підтвердила, що мати потерпілого уклала договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нива», після її смерті земельну ділянку успадкував ОСОБА_5 , якому вони постійно сплачували орендну плату. Коли настав час укладання додаткової угоди СФГ сплатило ОСОБА_5 заохочувальні кошти в розмірі 10 тисяч гривень, після чого він підписав додаткову угоду. Потім звернувся з вимогою повернути земельну ділянку і між ними до цього часу триває спір. Підтверджує, що дійсно підробила підписи від імені ОСОБА_9 , договір від імені ОСОБА_5 та заяву про реєстрацію права та використала ці документи при реєстрації речового права.

Потерпілий ОСОБА_5 показав суду, що просив сім`ю ОСОБА_12 укласти з ним договір оренди земельної ділянки на мінімальний строк, але вони наполягали лише на укладенні договору строком на 20 років, тому він договір оренди не підписував, проте підтвердив, що кошти за оренду земельної ділянки отримував та підписав додаткову угоду до договору оренди. Згодом, коли захворів, попросив наперед кошти для лікування, на що йому було відмовлено, тому звернувся з вимогою про повернення земельної ділянки, знаючи, що договір ним не підписаний. Коли йому було відмовлено у поверненні земельної ділянки, звернувся до поліції.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, так як фактичні обставини справи ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і при відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченої та потерпілого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку.

З досудової доповіді органу пробації вбачається, що ОСОБА_4 має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, як і середній рівень ризику небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує вимоги ст. 65 - 67 КК України, а також позиції та роз`яснення Верховного Суду України.

Статтею50КК Українипередбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно роз`яснень п.п.1,3Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином та проступком та особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю правопорушень, за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером.

Разом зцим,суд вважаєнеобхідним вданому випадкуврахувати роз`яснення п.8Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїнивід 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, тощо.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає за можливе при призначенні покарання за ч.3 ст. 358 КК Українизастосувати відносно ОСОБА_4 положення ч.1ст. 69 КК України, врахувавши в якості обставин справи, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, похилий вік обвинуваченої та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, у виді штрафу, так як обвинувачена має самостійний дохід. Остаточне покарання призначити у вигляді штрафу за сукупністю злочинів.

Розглядаючи заяви ОСОБА_5 до суду про стягнення на його користь коштів, пов`язаних з вчиненням кримінального правопорушення щодо нього, судом в судовому засіданні зі слів потерпілого з`ясовано та встановлено, що дані заяви не є цивільними позовами по суті, як того вимагає ч.2 ст.174 та ст. 175 ЦПК України, а є заявами до суду, які суд повинен врахувати при розгляді кримінального провадження та призначенні покарання. Тому при призначенні остаточного покарання судом також враховані звернення ОСОБА_5 до суду та надана ним додаткова інформація щодо особи обвинуваченої.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України .

Цивільний позов та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.3 ст. 358 КК України та призначити їй покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., за ч.4 ст. 358 КК України призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Речові докази: договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та СФГ «Нива», оригінал заяви №48139615 від 28.09.2021про державну реєстрацію права оренди СФГ «Нива» на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320486500:00:007:0006 площею 2,6147 га, оригінал додаткової угоди від 25.11.2020 до договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та СФГ «Нива» - долучити до матеріалів кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча: ОСОБА_1