Рішення

від 17.07.2023 по справі 761/9329/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9329/23

Провадження № 2/761/6406/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

17 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Матвєєвої Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник позивача АТ «РВС Банк» - адвокат Лесь Ю. із позовом до відповідача про визнання недійсним договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.02.2022 року за реєстровим № 414, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого 23.02.2022 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 31/300 частки в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 1280975080000, № запису про право власності: 46862485).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС Банк» була стягнута заборгованість у розмірі 211861,19 грн. та судовий збір 2118,62 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Білоконем М.В. було відкрито виконавче провадження №70313552 з примусового виконання вказаного судового рішення.

В ході виконавчого провадження стало відомо, що на підставі договору дарування від 23.02.2022 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 31/300 частку в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк О.А. за реєстровим № 414 від 23.02.2022 року право власності на вказану частку, було зареєстровано на ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність заборгованості за кредитним договором перед АТ «РВС Банк» з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань ним був вчинений договір дарування нерухомого майна на користь своєї матері.

Вказані вище обставини зумовили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог у зв`язку з невиконанням Відповідачем свої зобов`язань.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено судове засідання по суті.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.

У призначені судові засідання відповідачі не з`явилися, поштові відправлені, направлені на їхні адреси повернулися на адресу суду з відміткою ««адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови Верховного суду від 21.12.2022 року по справі № 757/15603/19 - повернення судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленим.

Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідачів.

Враховуючи те, що відповідачі у встановлений строк відзив на позовну заяву не надали, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідачів та постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року у справі № 761/34307/20 за позовом Акціонерного товариства «РВС БАНК» до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Українська національна розрахункова картка» про стягнення заборгованості позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС БАНК» заборгованість у розмірі 211 861,19 грн. та судовий збір у розмірі 2 118,62 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2022 року у справі № 761/34307/20 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року залишено без змін.

На примусове виконання вищезазначеного судового рішення 25.10.2022 р Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист 761/34307/20.

10.11.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконем М.В. відкрито виконавче провадження № 70313552 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 761/34307/20 від 25.10.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 достатніх коштів чи рухомого майна, приватним виконавцем Білоконем Миколою Вадимовичем сформовано довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 319970896 від 11.01.2023 року.

Згідно із вищезазначеної довідки, 25.08.2011 року ОСОБА_1 набув право власності на 31/300 частки в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 05.08.2011 року Відділом приватизації Держжитлофонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної у м. Києві держадміністрації (розпорядження № 432 від 05.08.2011 року).

Проте, 23.02.2022 року, ОСОБА_1 , будучи обізнаний про рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 року у справі № 761/34307/20, відчужив ОСОБА_2 31/300 частки в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування частки квартири, посвідченого 23.02.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк O.A. за реєстровим №414.

Як вбачається з п. 6 Договору дарування, згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за № 80288661, сформованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк O.A. станом на 23.02.2022 року у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 : ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також малолітні ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні правові підстави для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17; від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц; 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц; від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц; від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17; від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положення ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) суд дійшов висновку про те, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому, та обставина, що правочин за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надано доказів, що під час укладення спірного договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.

Суд, встановивши, що ОСОБА_1 , відчужуючи належні йому на праві власності 31/300 частку в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , будучи обізнаним про те, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білоконем М.В. відкрито виконавче провадження № 70313552 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 761/34307/20 від 25.10.2022 року, вважає, що відповідач ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку звернення стягнення на майно в примусовому порядку.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 здійснив відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна після набрання законної сили рішення, майно було відчужено на підставі безоплатного договору, майно було відчужено на користь близького родича - матері - обдаровувана, тобто ОСОБА_2 .

З цієї підстави, договір дарування від 23.02.2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пшенишнюк O.A. зареєстрований в реєстрі за №414, належить визнати недійсним на підставі ст.234 ЦК України.

Аналізуючи вищевказані обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми правами вчинив відчуження належного йому майна з метою уникнення звернення стягнення на майно як майно боржника, чим завдав шкоди правам інших осіб.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний договір дарування був укладений ОСОБА_1 з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та приховування своєї частки в комунальній квартирі від звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості в порядку примусового виконання рішення суду.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на сторону відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст..ст.203,215,234,717 ЦК України, ст..ст. 77, 81,141, 258, 259, 263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов АТ «РВС Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.02.2022 року за реєстровим № 414, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого 23.02.2022 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 31/300 частки в комунальній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна: 1280975080000, № запису про право власності: 46862485).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АТ «РВС Банк» (код ЄДРПОУ 39849797) судовий збір в рівних долях, тобто по 1342,00 грн. з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

17 липня 2023 року