Постанова

від 18.07.2023 по справі 629/59/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/59/21 Номер провадження 22-ц/814/1822/23Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко О.А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Прядкіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро»

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року, постановлене суддею Ткаченко О.А. (повний текст складено 11 травня 2021 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про визнання договору оренди землі припиненим та стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

06.01.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власницею земельної ділянки кадастровий номер №6323986000:01:000:0032, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області. 23.04.2009 між нею та ТОВ «Супіна Агро», правонаступник ТОВ «Краєвид Агро», укладено договір оренди указаної земельної ділянки № НОМЕР_1 , строком дії на п`ять років, який додатковою угодою від 01.01.2014 продовжено ще на п`ять років.

23.04.2019 строк дії договору оренди закінчився. Вона, позивач, не бажаючи його продовження листом від 10.05.2018 повідомила про своє рішення орендаря та просила здійснити передачу земельної ділянки згідно Акту прийому-передачі. Листом від 04.10.2019 за №458 їй надано відповідь про можливість передачі земельної ділянки після закінчення збору урожаю 2019 року.

16.09.2020 вона повторно надіслала орендарю повідомлення про не бажання продовження дії договору оренди та вимогу здійснити передачу земельної ділянки, яка була залишена ним без реагування. У зв`язку із тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання з повернення земельної ділянка, яка ним використовується безоплатно, просить суд захисти порушене право визнавши такий договір оренди припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії та стягнувши із відповідача на її користь грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою за 2020 рік у розмірі 6 055,23 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.04.2021 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Краєвид Агро» про визнання договору оренди землі припиненим та стягнення орендної плати - задоволено.

Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер №6323986000:01:000:0032, яка розташована на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, укладений 23.04.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ «Супіна Агро», код ЄДРПОУ 34173581, (в подальшому за правонаступництвом - ТОВ «Краєвид Агро», код ЄДРПОУ 34174009) - визнано припиненим, у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 055,23 грн.

Стягнуто з ТОВ «Краєвид Агро» на користь ОСОБА_1 , сплачений нею судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, права якої на вільне розпорядження своєю власністю порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Супіна Агро», правонаступником якого є відповідач. Оскільки строк дії договору оренди сплив і позивач не бажає його продовження, обраний нею спосіб захисту права у вигляді визнання договору припиненим є ефективним, а із відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти за фактичне використання ним земельної ділянки у 2020 році.

Із рішенням міськрайонного суду не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що 23.04.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ «Супіна Агро» укладено договір №159 оренди земельної ділянки строком на 25 років (п.3.1. договору). Такий договір був зареєстрований у Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському РВ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2007.

01.01.2014 сторонами укладено додаткову угоду, якою змінено строк оренди на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Проте така додаткова угода є нікчемною, оскільки підписана від імені орендаря генеральним директором ТОВ «Ступіна Агро» Пуга Г.М., до повноважень якого не входило укладення будь-якого договору, строк чинності якого перевищує 3 років. Такі повноваження відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства і відповідного рішення ними не приймалося, що безпідставно залишено поза увагою суду, як і добросовісність дій відповідача.

Зазначає, що директор ТОВ «Краєвид Агро» Заскалкіна О.М. також діяла поза межами повноважень та всупереч інтересам підприємства при наданні відповіді позивачці листом від 04.10.2019 №458.

Повідомляє, що представник відповідача, через недостатню обізнаність щодо склавшихся на підприємстві обставин, обрав завідомо невірну правову позицію, яка суперечить інтересам підприємства, помилково вказавши, що у 2020 році земельна ділянка позивача підприємством не оброблялася.

Доводить, що договір оренди є дійсним, а земельна ділянка використовується підприємством, сторонами виконуються умови зобов`язання, а позивач отримує орендну плату.

Просить прийняти та дослідити в порядку апеляційного оскарження докази, які з об`єктивних причин не становили предмет дослідження суду першої інстанції, а саме: статут ТОВ «Супіна-Агро» в редакції 2006 року, Статут ТОВ «Краєвид Агро» в редакції 2008 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19.11.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням учасників справи, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 30.11.2021.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.11.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи згідно ч.ч.6,7 ст.128 ЦПК України, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, що згідно ч.2 ст.372 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер №6323986000:01:000:0032, розташованої на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області, площею 4,8454 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯД 025370./а.с.8 т.1/

23.04.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ «Супіна Агро», в особі генерального директора Єршова С.А., укладено договір №159 оренди указаної земельної ділянки, на строк 25 років з урахуванням періоду ротації сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

За змістом п.3.2 договору, якщо до моменту закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення шляхом надсилання відповідного поштового повідомлення іншій стороні, цей договір вважається продовженим на такий самий строк на тих самих умовах.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку цього договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку цього договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (п.3.3 договору).

Згідно п.4.1. договору орендна плата за користування земельною ділянкою в грошовій формі становить 1953,90 грн., що складає 3% від базової грошової оцінки землі, згідно п.2.4. договору збільшеної на коефіцієнт індексації грошової оцінки земель відповідно до постанови КМУ./а.с.70-71 т.1/ Договір зареєстровано 15.12.2010 в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Лозівському районному відділі.

15.12.2010 земельна ділянка передана в оренду, про що сторонами складено Акт прийому-передачі./а.с.75 т.1/

01.01.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Супіна Агро», в особі генерального директора Пуги Г.М., що діє на підставі Статуту, укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі №159, якою внесено зміни до Договору, та в п.1.1 зазначено, що Договір оренди укладено строком на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

За змістом п.4 додаткової угоди така угода набирає чинності після підписання сторонами. Зміни до права оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації змін відповідно до чинного законодавства України./а.с.9 т.1/

Додаткова угода від 01.01.2014 до договору оренди зареєстрована 08.09.2014, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №26531270./а.с.10 т.1/

ТОВ «Краєвид Агро» код ЄДРПОУ 34174009 є правонаступником ТОВ «Супіна Агро» код ЄДРПОУ 34173581.

10.05.2018 ОСОБА_1 направила лист генеральному директору ТОВ «Краєвид Агро» Заскалкіній О.М.,у якому просила з підстав закінчення строку дії договору та небажанням його продовження, після збору врожаю, не займати її земельну ділянку. Також просила надати відповідний документ - Акт передачі землі./а.с.11,12 т.1/

04.10.2019 генеральний директор ТОВ «Краєвид Агро» Заскалкіна О.М. повідомила ОСОБА_1 , що договір оренди землі №159 від 23.04.2009 закінчився 08.09.2019. На момент закінчення договору на земельній ділянці ТОВ «Краєвид Агро» було посіяно соняшник. Орендар - ТОВ «Краєвид Агро» гарантував повністю сплату орендної плати за договором оренди за 2019 рік на рівні 9% від нормативно-грошової оцінки землі, що складає 16335,95 грн. з урахуванням всіх податків та зборів. Сплата буде проведена у строк до 25.10.2019. Передача орендованої земельної ділянки за Актом приймання передачі буде здійснена протягом 5-ти робочих днів, після закінчення збору врожаю 2019 року та вважатиметься вам поверненою./а.с.13 т.1/

16.09.2020 ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Краєвид Агро» лист-повідомлення в якому повторно просила здійснити передачу земельної ділянки (кадастровий номер: №6323986000:01:000:0032) шляхом складання Акту приймання-передачі, своєчасно повідомивши про день, час та місце підписання Акту. Додатково повідомила, що не бажає поновлювати дію Договору і має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку і використовувати її для власних потреб на свій розсуд. Даний лист отримано уповноваженою особою 21.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом рекомендованого листа./а.с.14, 15 т.1/

У матеріалах справи наявні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких приватним нотаріусом Жамойда Г.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 09.07.2016 року. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Строк дії: 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

При постановленні рішення, міськрайонний суд виходив із того, що позивач, за закінченням строку дії договору оренди, повідомила орендаря про відсутність її волевиявлення на подальшу пролонгацію такого договору на новий строк, що є підставою його припинення. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, оскільки її права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Супіна Агро», що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном.

В частині стягнення з відповідача грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою, суд першої інстанції визнав відсутніми докази вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від правонаступника орендаря (ТОВ «Краєвид Агро») після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

За змістом статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про оренду землі», в редакції, дійсній на момент укладення договору (14.10.2008), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Зі змісту статей 525, 526 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в тому числі і у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач, на умовах додаткової угоди від 01.01.2014 до договору оренди землі №159 від 15.12.2010, за закінченням строку його дії, завчасно та неодноразово надсилала орендарю заперечення щодо пролонгації договору, які ним були отримані. Отже, за наявності зареєстрованого речового права оренди за відповідачем, належним та ефективним способом захисту порушеного права орендаря на вільне розпорядження своєю власністю буде визнання договору оренди землі припиненим.

Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують, оскільки ґрунтуються на не допустимих доказах, зокрема, статуті ТОВ «Супіна-Агро» в редакції 2006 року та Статуті ТОВ «Краєвид Агро» в редакції 2008 року, які не становили предмет дослідження суду першої інстанції, а отже за правилами ч.3 ст.367 ЦПК України не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги.

Неможливість надання таких доказів відповідачем ТОВ «Краєвид Агро» не доведена, зводиться до неправильно обраної представником товариства позиції захисту в суді та його необізнаності із характером внутрішньої діяльності підприємства, що не може вважати обставинами, які об`єктивно перешкоджали своєчасному надання доказів. Тоді як у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 12 ЦПК України).

Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність додаткової угоди, як укладеної з перевищенням повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відносяться: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина перша, третя статті 237 ЦК України).

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (статті 2, 91, 92 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша, третя статті 92 ЦК України).

Системний аналіз статей 91, 92, 237-239, 244 ЦК України дає підстави для висновку, що відносини представництва юридична особа реалізує через свої органи або посадових осіб, які наділені повноваженнями представництва згідно зі законом або установчим документом, або шляхом видання довіреності.

Стаття 241 ЦК України застосовується лише тоді, коли представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням їх обсягу. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203,41 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи у тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Із огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України укладення договору юридичною особою з третьою особою із порушенням установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи є підставою визнання такого правочину недійсним і відповідач у цій справі не заявляв таких зустрічних вимог.

При цьому колегія суддів враховує суперечливу позицію відповідача, який, наполягаючи на відсутності повноважень генерального директора щодо підписання додаткової угоди від 01.01.2014, строк оренди за якою перевищує 3 роки, залишає поза увагою, що сам договір оренди №159 від 23.04.2009 укладений також від імені товариства генеральним директором, який діяв на підставі Статуту на строк 25 років.

Разом із цим, в суді апеляційної інстанції відповідач, за рівних умов, вважає договір оренди на строк 25 років дійсним та таким, що підлягає виконанню, а додаткову угоду нікчемною, як і лист за підписом генерального директора Заскалкіна О.М. від 04.10.2019, як такий, що складений поза межами повноважень та всупереч інтересам підприємства. Проте тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці за таким договором несе юридична особа в межах відповідного позову про визнання правочину недійсним, а не припиненим за закінченням строку його дії.

Не ґрунтуються на доказах та відхиляються апеляційним судом, як припущення, доводи апеляційної скарги відповідача щодо фактичного виконання сторонами зобов`язання його умов, зокрема, отримання орендодавцем орендної плати. При цьому, колегія суддів враховує відсутність волевиявлення орендодавця на пролонгацію договору оренди, а тому фактичне використання орендарем земельної ділянки не можна трактувати як двостороннє виконання умов зобов`язання.

Також колегія суддів враховує, що за час судового розгляду справи, у тому числі судом апеляційної інстанції (понад 2 роки), відповідач, який у апеляційній скарзі повідомив про свій намір оскаржити рішення державного реєстратора про вчинення реєстраційної дії (реєстрації додаткової угоди), відповідне право не реалізував. Доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо протиправного відчуження права оренди земельних ділянок та поновлення порушеного права товариства, останнім не надано. А тому відповідні доводи апеляційної скарги є припущеннями на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.07.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Прядкіна