Постанова

від 19.07.2023 по справі 704/384/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

м. Черкаси

справа № 704/384/21 провадження № 22-ц/821/884/23 категорія 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача адвокат Ткаченко Михайло Олександрович

відповідач: Сільськогосподарське фермерське товариство «Дружба»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Михайла Олександровича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Дружба» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СФГ «Дружба» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 15 жовтня 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі б/н, згідно умов якого вона передала в оренду відповідачу належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 3,02 га.

Згідно п. 9 даного Договору виплата орендної плати проводиться в грошовій формі в розмірі 5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки і становить 5637 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 13 договору відповідач зобов`язується протягом строку дії договору за кожен рік користуватися землею та з 01 серпня по 31 вересня сплачувати орендну плату. Остаточний розрахунок не пізніше 31 грудня поточного року.

У разі невнесення орендної плати у вказані строки орендар зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідач порушив строки виплати орендної плати у зв`язку з чим позивач просив суд розірвати даний договір оренди та стягнути з відповідача пеню від несплаченої орендної плати за 2019-2020 роки за кожен день прострочення на загальну суму 2848 грн. 95 коп. та стягнути судові витрати.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зміну предмета позову, в якій просила розірвати договір оренди земліб/н від 15 жовтня 2015 року, який укладено між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба» на земельну ділянку площею 3,02 га, кадастровий номер 7124087800:01:001:0084 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району черкаської області, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії І-ЧР № 002359 виданого 31 липня 2002 року на підставі розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації за № 144 від 12 липня 2002 року.

Визнати неукладеною додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 15 жовтня 2015 року, укладену 22 березня 2019 року між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 березня 2019 року за № 13811774.

Стягнути з СФГ «Дружба» на користь ОСОБА_1 недоплачену орендну плату за 2020 рік у розмірі 2291,18 грн. та пеню внаслідок несвоєчасної сплати суми орендної плати за 2019-2020 роки за кожен день прострочення у загальному розмірі 2848,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідач виконав всі передбачені договором умови укладеного між ним та позивачкою, сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою, що належить позивачці, тому суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Також, суд дійшов висновку про те, що не підлягають до задоволення вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату орендної плати, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що така несвоєчасна виплата сталася саме з вини позивача через неповідомлення нею орендаря про зміну місця свого проживання та ненадання банківських реквізитів для перерахунку коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ткаченка М.О. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ткаченко М.О. просить скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2023 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подачу апеляційної скарги та позовної заяви.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що адресою орендодавця ОСОБА_1 у договорі зазначено АДРЕСА_1 та зазначено номер мобільного телефону, який з моменту укладення договору та розгляду справи в суді не змінювався.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою пропозицією про досудове врегулювання спору, однак відповідач не вчиняв жодних дій щодо виплати орендної плати за 2019, 2020 роки.

15 квітня 2021 року позивач звернулася до голови СФГ «Дружба» з вимогою про отримання орендної плати, яку отримала в цей же день.

Звертаючись до суду з позовом, а в подальшому з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказала, що має місце порушення умов договору оренди землі щодо систематичної несплати орендної плати протягом 2019, 2020 років, відтак є підстави для розірвання відповідного договору оренди земельної ділянки, що залишилося поза увагою районного суду.

Оскільки відповідач здійснив неналежне виконання умов договору оренди землі, вважає, що є всі підстави для задоволення позову. Суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про залишення позову без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та СФГ «Дружба» уклали договір оренди землі б/н (а.с. 12-14), згідно умов якого позивач передала відповідачу належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 3,02 га, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Строк дії договору сім років.

Згідно п. 9 вищезазначеного договору оренди земельної ділянки орендна плата вносить орендарем в грошовій формі в розмірі 5 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки та становить 5637 грн. 33 коп.

Відповідно до додаткової угоди від 22 березня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2015 року строк дії договору оренди збільшено по 30 листопада 2029 рік.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що підставою для такого звернення стала несвоєчасна виплата орендної плати за 2019-2020 роки, тому є всі підстави для розірвання договору оренди.

Відповідно до статті 6 Конвенціїкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15Цивільного кодексу України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Із виниклих між сторонами спірних правовідносин вбачається, що спір виник з приводу несплати орендної плати за 2019-2020 роки.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що під час розгляду справи відповідач довів, що виконав всі передбачені договором умови та виплатив оренду плату, що підтверджується видатковим касовим ордером від 16 квітня 2021 року. Тобто, суд вважав, що на момент подачі позову до суду між сторонами не існувало невиконаних зобов`язань щодо виконання умов договору оренди землі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та з цього приводу зазначає наступне.

Як вже зазначено вище в постанові апеляційного суду положеннями пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 923/1001/19.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує також висновки Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19 та від 03 серпня 2022 року у справі № 914/374/21 у яких зазначено, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (в період досудового врегулювання спору чи після звернення з позовом про розірвання договору).

Крім того, згідно висновків Верховного Суду викладених в постанові від 01 лютого 2023 року за наслідками розгляду справи № 485/1697/20 також зазначено, що при вирішенні вказаних категорій справ не має значення погашення відповідачем заборгованості по орендній платі після звернення особи до суду з відповідним позовом, оскільки визначальним є встановлена систематична несплата (два і більше разів) за попередні періоди (роки) в призмі оціночної категорії позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Дії орендаря щодо несплати орендної плати в такому випадку не відповідають положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

Із встановлених обставин справи № 704/384/21 вбачається, що несплата орендної плати дійсно мала місце в 2019 та 2020 роках.

Сам факт сплати орендної плати 16 квітня 2021 року не спростовує факту порушення відповідачем пункту 13 Договору, відповідно до якого орендна плата сплачується з першого серпня по тридцяте вересня, остаточний розрахунок до тридцять першого грудня поточного року.

За таких обставин, факт порушення відповідачем умов договору щодо систематичної несплати орендної плати є доведеним та фактично визнаний відповідачем, який сплатив таку заборгованість у квітні 2021 року.

Щодо доводів відповідача про те, що така несплата сталася з не з їхньої вини, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи недоведені, оскільки у договорі та додатковій угоді було чітко вказано місце проживання позивача АДРЕСА_1 , а також зазначений номер мобільного телефона.

Сторони у справі під час її розгляду в суді першої інстанції не заперечили, що в 2016-2018 році позивач отримувала повідомлення про необхідність отримання орендної плати саме за вказаною адресою.

25 грудня 2015 року рішенням виконкому Тальнівської міської ради № 3/7-5 (8) «Про перейменування окремих вулиць і провулків міста Тального» було перейменовано вул. Пролетарська на вул. Свободи, що підтверджується архівною довідкою 26 квітня 2023 року № 111.

Дане рішення було оприлюднено на сайті Тальнівської міської ради, а тому воно є загальновідомим. Тому, посилання відповідача про зміну адреси та в зв`язку з цим неможливість направлення повідомлення про отримання орендної плати є необґрунтованим. Крім того, в справі відсутні докази того, що СФГ «Дружба» вживала інших заходів, в тому числі повідомлення в телефонному режимі позивача щодо необхідності отримання такої плати.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що між сторонами у справі здійснювалося листування на протязі 2020-2021 років щодо врегулювання спору і вся кореспонденція отримувалася ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а в направленій нею поштовій кореспонденції зазначалася вказана адреса, що свідчить обізнаність відповідача про місце перебування позивача.

Також в даній ситуації підлягають застосуванню роз`яснення Верховного Суду, які приведені зокрема й у постанові від 16 лютого 2022 року за наслідками розгляду справи № 704/384/21, де зазначено, що відповідно до статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори у разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання. Тому, у вищевказаному висновку Верховного Суду вказано, що вирішуючи спір у частині розірвання договору оренди землі, суди повинні перевіряти відсутність чи наявність належних та допустимих доказів вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом договору оренди земельної ділянки, зокрема, шляхом надіслання орендної плати за місцем проживання орендодавця або шляхом внесення належних орендодавцю грошей у депозит нотаріуса (навіть якщо це не зазначено у договорі оренди).

Тому, враховуючи наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки із спірних правовідносин вбачається наявність факту систематичної несплати орендної плати, що є істотним порушенням договору оренди землі, що укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», а тому вимога про розірвання договору оренди є правомірною та підлягає задоволенню.

Разом з тим, згідно довідки про розрахунок орендної плати № 60 від 05 вересня 2020 року, виданої СФГ «Дружба» нарахована орендна плата становить за 2019 рік 4869 грн. 02 коп., за 2020 рік 4869 грн. 02 коп., що в загальній сумі складає 9738 грн. 04 коп.

Згідно касового ордеру від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за пай за 2019-2020 роки в розмірі 7442 грн. 20 коп.

Недоотримана орендна плата становить 2295 грн. 84 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно приведених розрахунків, зважаючи, що відповідач не виконав вчасно зобов`язання і виплатив оренду плату із простроченням, тому до стягнення підлягає стягненню пеня в розмірі 2848 грн. 95 коп., яка передбачена договором оренди землі в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

В заяві про зміну предмета позову, сторона позивача просила визнати додаткову угоду до договору оренди землі неукладеною. Така вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки примірник додаткової угоди, що є в матеріалах справи підписаний сторонами та містить всі необхідні реквізити щодо її укладення.

Однак, згідно ч. 4 Додаткової угоди № б/н від 22 березня 2019 року до договору оренди землі № б/н від 15 жовтня 2015 року зазначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі.

Тому, оскільки договір оренди землі б/н від 15 жовтня 2015 року підлягає розірванню за наслідками розгляду справи, тому й додаткова угода № б/н, якою внесено зміни до скасованого судом договору оренди не може залишатися в силі та підлягає визнанню не чинною з моменту розірвання основного договору.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відповідно до частини третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам та наявним матеріалам справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат у справі.

Позивачем ОСОБА_1 фактично заявлено у справі чотири вимоги (розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання неукладеною додаткової угоди до договору оренди землі, стягнення заборгованості з неповністю виплаченої орендної плати та стягнення пені за прострочення виплати орендної плати). Фактично судом апеляційної інстанції задоволено три вимоги, тобто 75 % від заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 було сплачено 1 816 грн. судового збору за подачу позову та 2724 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, всього 4540 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено на 75 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3405 грн. судового збору (4540 грн. х 75 % / 100 %) за розгляд справи в суді.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Михайла Олександровича задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Дружба» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року, який укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством «Дружба» на земельну ділянку площею 3,02 га, кадастровий номер 7124087800:01:001:0084 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії І-ЧР № 002359 виданого 31 липня 2002 року на підставі розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації за № 144 від 12 липня 2002 року.

Визнати нечинною додаткову угоду № б/н від 22 березня 2019 року, яка є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року з моменту його розірвання та укладена між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством «Дружба», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 березня 2019 року за № 13811774.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Дружба» на користь ОСОБА_1 недоплачену орендну плату за 2020 рік в розмірі 2295 грн. 84 коп.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Дружба» на користь ОСОБА_1 пеню від несплаченої суми орендної плати за 2019-2020 роки у розмірі 2848 грн. 95 коп.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Дружба» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3405 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.В. Нерушак