Ухвала

від 17.07.2023 по справі 522/14358/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/14358/21

Провадження № 1-кс/522/4275/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках об`єднаного кримінального провадження №12014160500008975 від 05.03.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках в рамках об`єднаного кримінального провадження №12014160500008975 від 05.03.2014 року.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що 12.11.2021 року ОСОБА_3 отримала від державного реєстратора рішення по відмову у державній реєстрації права власності своєї квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою відмови слугувало наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно (арешт) за № 8735143.

04.02.2015 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_5 (Справа № 761/2817/15-к, Кримінальне провадження № 22014000000000515) постановив ухвалу про накладання арешту на нерухоме майно, що належить громадянам України позичальникам Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто- франко" (далі - АБ "Порто-франко"), на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України.

Вище вказаною ухвалою зокрема, накладено арешт на нерухоме майно: «квартиру - житлове приміщення АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та є забезпеченням за кредитним договором № 526/1-12 від 08.08.2012 року, укладеним з АБ "Порто-франко" та ОСОБА_6 , з метою недопущення заволодіння цим майном ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС», код 38985197.

Представник власника майна, у клопотанні зазначає, що як стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, в подальшому кримінальні провадження № 4214160000000485 та № 22014000000000515 об`єднані в провадження № 12014160500008975 та вищевказані матеріали досудового розслідування передані до СВ УСБУ в Одеській області.

Вище вказана інформація підтверджена й відповіддю СВ УСБУ в Одеській області.

Відповідно до постанови про відмову у задоволені клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 24.04.2023р. СВ УСБУ в Одеській області вбачається, що заявник (власник майна) ОСОБА_3 не перебуває у статусі підозрюваного або обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Арештоване нерухоме майно - квартира не є речовим доказом у кримінальному провадженні. До заявника ОСОБА_3 цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлені.

Вважають, що станом на час звернення з даним клопотанням в подальшому застосуванні заходу (арешт нерухомого майна) відпала потреба на підставі того, що 02.08.2012 року між заявником ОСОБА_3 , та ДП «Маккенлі» було укладено договір купівлі продажу майнових прав №9-2/1, - житлове приміщення загальною площею 92.10 м.кв., будівельний номер квартири АДРЕСА_3 .

08.08.2012 року між чоловіком заявника ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-франко" було укладено кредитний договір № 526/1-12 згідно з умовами якого Позивач отримав споживчий кредит у розмірі 320500 грн. з процентною ставкою 16,00 % річних на строк до 07.08.2017 року на споживчі потреби - придбання нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ., вартістю 460500,00 грн.

08.08.2012 року між іпотекодавцем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-франко" (далі - АБ "Порто-франко" або Банк) було укладено іпотечний договір для забезпечення вимог іпотеко держателя за кредитним договором № 526/1-12 від 08.08.2012р.

08.08.2012 року між заявником ОСОБА_3 та Публічним акціонерним Товариством Акціонерний банк "Порто-франко" було укладено договір поруки №08-08-2012 згідно з умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується перед АБ "Порто-франко" відповідати в повному обсягу за виконання зобов`язань її чоловіка ОСОБА_6 по кредитному договорі № 526/1-12 від 08.08.2012 року.

04.02.2015 року за заявою слідчого ГУ Служби Безпеки України, Шевченківським районним судом м. Києва була постановлена ухвала про накладання арешту на нерухоме Майно, що належить громадянам України позичальникам АБ "Порто-франко" (в тому числі ОСОБА_3 , арк .12 ухвали), на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України з метою недопущення заволодіння цим: майном ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС», а також забезпечення вироку в частині можливого цивільного позову чи можливої конфіскації майна, з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Як вбачається з вище вказаної ухвали, відповідно до рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11.08.14 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «АБ Порто- Франко», Банку було заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам.

Банку, третім особам майно та активи Банку без погодження з НБУ. Однак, незважаючи на це та без погодження з НБУ між АБ «Порто-Франко та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» були укладені договори факторингу № 1 від 16.08.2014, № 2 від 22.08.2014, №№ 3, 4 та 5 від 26.08.2014 внаслідок яких активи ПАТ «АТ «Порто-Франко» (в тому числі майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , яка виступала майновим забезпеченням за Кредитним договором, укладеним з ОСОБА_6 .

За вказаними фактами було відкрито кримінальне провадження № 22014000000000515 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України. (в подальшому кримінальні провадження № 4214160000000485 та № 22014000000000515 об`єднані в провадження № 12014160500008975 та вищевказані матеріали досудового розслідування передані до СВ УСБУ в. Одеській області).

Як стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2015р., залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. (Справа №910/10144/15, https://feyestr.court.gov.ua/Review/52800117) визнано недійсними договір факторингу № 2, укладений 22.08.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС» та публічним акціонерним товариством акціонерним банком «ПОРТО- ФРАНКО» та похідні від них договори про відступлення права вимоги за договорами застави: № 1451, укладений 22 серпня 2014 року, № 1520, укладений 22 серпня 2014 року. (п. 9 додатку до клопотання).

Тобто, предмети застави, в тому числі майнові права на вищевказану нерухомість повернуто в розпорядження АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та під контроль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

16.03.2016р. між АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» (код 38359475) був укладений договір №7 про відступлення права вимоги.. (п. 10 додатку до клопотання).

В подальшому 10.10.2016р. між ТОВ «ІН-ФАКТОР» та заявником ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги. Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ІН-ФАКТОР» передав ОСОБА_3 права вимоги за кредитним договором № 526/1-12 від 08.08.2012 року, який укладений між АБ «Порто- Франко» та ОСОБА_6 .

Станом на 20.10.2016 року зобов`язання за Кредитним договором № 526/1-12 від 08.08.2012р ОСОБА_6 повністю виконано, а відтак Кредитний договір припинив свою дію. Іпотечне зобов`язання припинено 20.10.2016р.

Доказом якого є нотаріально посвідчена заява ТОВ «ІН-ФАКТОР» , код 38359365 від 20.10.2016р., та інформаційна довідка з ДРРП на НМ від 25.01.2023р., лист ТОВ «ІН- ФАКТОР» про відсутність претензій від 10.10.2016р., за №10-10/2, Квитанція про Погашення кредиту №16486055 від 10.10.2016р. (п. 12,13,14,15 додатку до клопотання).

Також відповідно до відповіді Національного Банку України від 01.06.2023р. №24- 0006/38218

У зв`язку із наведеним, зазначає, що квартира АДРЕСА_4 вже не є предметом будь-якої застави, а Кредитором відчужено права вимоги за вказаним кредитним договором з дотриманням інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, - в інтересах яких цей арешт й було накладено.

Враховуючи вищенаведене, вважають, що на теперішній час відпали підстави накладання арешту на нерухоме майно власника квартири у вказаному кримінальному провадженні.

Також зазначають, що арешт майна у КП 12014160500008975 позбавляє власника ОСОБА_3 зареєструвати право власності, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Представник власника майна у судове засідання з`явився, викладені у клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Відомостей із кримінального провадження, та висловлення своєї позиції щодо необхідності застосуванні в подальшому цього заходу забезпечення суду не надано.

Розглянувши клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

04.02.2015 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_5 (Справа № 761/2817/15-к, Кримінальне провадження № 22014000000000515) постановив ухвалу про накладання арешту на нерухоме майно, що належить громадянам України позичальникам Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Порто- франко" (далі - АБ "Порто-франко"), на підставі ч. 3 ст. 170 КПК України.

Вище вказаною ухвалою зокрема, накладено арешт на нерухоме майно: «квартиру - житлове приміщення АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та є забезпеченням за кредитним договором № 526/1-12 від 08.08.2012 року, укладеним з АБ "Порто-франко" та ОСОБА_6 , з метою недопущення заволодіння цим майном ТОВ «Фінансова компанія «ТОП ФІНАНС», код 38985197.

Слідчим суддею встановлено, що відповідно до постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності від 29.04.2015 року матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №2201400000000515 від 19.11.2014 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України та №12014160500008975 від 03.10.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України, об`єднано в одне провадження.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не перебуває у статусі підозрюваного або обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Арештоване нерухоме майно - квартира не є речовим доказом у кримінальному провадженні. До заявника ОСОБА_3 цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, слідчим суддею враховується, що на даний час вбачається необхідність заявниці вчинити заходи щодо спадкування вищевказаного майна, а в подальшому провести державну реєстрацію успадкованої земельної ділянки. Врахувавши вказане слідчий суддя приходить до переконання, що в даному випадку відсутня об`єктивна необхідність у подальшому існуванні арешту нерухомого майна, власник якого помер.

Крім того, виходячи з положень п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України сторона обвинувачення та/або суд вправі прийняти єдине можливе рішення про закриття кримінального провадження, якщо підозрюваний, обвинувачений помер. Виключенням з цього випадку є лише необхідність реабілітації померлого, що може закінчитися виключно виправдувальним вироком суду. Постановлення обвинувального вироку суду у даному випадку неможливе за законом, що виключає легальну можливість застосування судом будь-якої конфіскації майна, у тому числі спеціальної (статті 96-1, 96-2 КК України) та майнового стягнення.

Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Частина 1 ст. 173 КПК України покладає обов`язок доведеності необхідності арешту на особу, що подала таке клопотання.

Слідчий суддя, враховуючи доводи клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, заяву прокурора щодо розгляду справи за його відсутності, а також вищевикладені приписи закону, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог вищевказаного клопотання.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках об`єднаного кримінального провадження №12014160500008975 від 05.03.2014 року - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 року по справі №761/2817/15-к, провадження №1-кс/761/1283/2015 на квартиру АДРЕСА_2 , (номер запису про обтяження 8735143), накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2015 (справа №761/2817/15-к) у рамках кримінального провадження №22014000000000515.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1