Постанова

від 13.07.2023 по справі 918/313/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року Справа № 918/313/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23, ухвалене суддею Качур А.М., повний текст рішення складено 31.05.2023р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення 387 622,50 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 387 622,50 грн, з яких: 323 689,04 грн неустойки, 19 421,34 грн, 3% річних та 44 512,12 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" 63 933 грн 46 коп. пені, 19 421 грн 34 коп. 3% річних, 44 512 грн 12 коп. інфляційних втрат та 5 814 грн 34 коп. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 259 755,58 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2023 р. у справі №918/313/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 259 755,58 грн. пені та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства Агро-Експрес_Сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" 323 689 грн. 04 коп. неустойки, 19 421 грн. 34 коп. 3 % річних, 44 512 грн. 12 коп. інфляційних втрат..

Листом №918/313/23/3872/23 від 16 червня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №918/313/23 з Господарського суду Рівненської області.

21.06.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/313/23.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2023 р. о 10:00 год..

10.07.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2023 р. у справі №918/313/23 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія", за наявними в матеріалах справи документами.

13.07.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. по справі №918/313/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. по справі №918/313/23 залишити без змін.

Представники сторін у судове засідання 13.07.2023 р. не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. позов задоволено частково. Суд першої інстанції встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 323 689,04 грн пені, 19 421,34 грн 3% річних та 44 512,12 грн інфляційних втрат. Водночас суд встановив наявність підстав для зменшення розміру неустойки (пені) до 63 933,46 грн. Отже, суд першої інстанції робить висновок про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63 933,46 грн пені, 19 421,34 грн 3% річних та 44 512,12 грн інфляційних втрат. Натомість у задоволенні вимог про стягнення 259 755,58 грн пені суд відмовив.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" вважає, що місцевий суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню у частині відмови.

Зокрема, скаржник вказує на те, що ухвалою від 03 квітня 2023 р. суд визначив відповідачу строк на надання відзиву на позовну заяву, але відповідач не скористався цією можливістю.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частина 8 ст.80 ГПК України вказує на те, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 травня 2023р. по справі №918/313/23 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30 травня 2023 р. на 11:00 год.

Згідно ч.1 ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

На цьому позивач наголошував у клопотанні від 15 травня 2023 р. № 9 про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

У рішенні зазначено про те, що 30 травня 2023 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90%.

Відповідно до ч.1 ст.161 ГПК України, учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, а тому подане відповідачем клопотання є заявою по суті справи.

Водночас, скаржник акцентує увагу на тому, що частина 6 ст.165 та ч.3 ст.166 ГПК України передбачають обов`язок відповідача надати суду докази надсилання копії заяв по суті справи іншим учасникам справи, але копію клопотання позивач не отримував, а суд прийняв її без доказів про надсилання.

Таким чином, суд, прийнявши до розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, порушив норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи в частині зменшення неустойки.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" вказує на те, що з огляду на задоволені збільшені розміри процентів річних та інфляційних втрат, зменшення пені на 80 %, враховуючи повне погашення основного боргу відповідачем трьома місяцями раніше самого подання позовної заяви, є розумною і справедливою мірою, спрямованою на недопущення отримання невиправданих додаткових прибутків ТОВ «Західна українська торгова компанія».

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

12 липня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (відповідач/покупець) укладено договір поставки №236/1 (далі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості і по ціні, згідно заявки покупця, узгодженої сторонами шляхом факсимільного зв`язку, електронної пошти чи в усній формі, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах даного договору.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору, ціни на кожну партію товару погоджуються сторонами та зазначаються у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що підпис представника зі сторони покупця на видатковій накладній постачальника є вираженням згоди покупця з вказаною номенклатурою, кількістю, комплектністю, якістю, цілісністю тари та (або) упаковки, відсутністю ознак пошкодження і цінами на поставлену партію товару.

На виконання умов договору позивач здійснював поставку відповідачу товар (паливо), що стверджується видатковими накладними: №122 від 05 серпня 2022 року на суму 465 000,00 грн, №123 від 05 серпня 2022 року на суму 465 000,00 грн, №129 від 06 серпня 2022 року на суму 424 545,01 грн, №130 від 06 серпня 2022 року на суму 464 070,04 грн, №131 від 06 серпня 2022 року на суму 511 964,00 грн, №132 від 07 серпня 2022 року на суму 608 220,01 грн, №133 від 07 серпня 2022 року на суму 326 895,00 грн, №134 від 07 серпня 2022 року на суму 413 198,99 грн, №138 від 09 серпня 2022 року на суму 590 819,99 грн, №139 від 09 серпня 2022 року на суму 473 297,16 грн, №140 від 09 серпня 2022 року на суму 210 680,00 грн, №141 від 09 серпня 2022 року на суму 229 000,00 грн, №142 від 09 серпня 2022 року на суму 229 000,00 грн, №143 від 09 серпня 2022 року на суму 366 400,00 грн, №169 від 12 серпня 2022 року на суму 320 600,00 грн, №170 від 12 серпня 2022 року на суму 778 600,00 грн, №416 від 15 вересня 2022 року на суму 630 500,00 грн, №435 від 16 вересня 2022 року на суму 242 500,00 грн, №436 від 16 вересня 2022 року на суму 388 000,00 грн, №437 від 16 вересня 2022 року на суму 242 500,00 грн, №847 від 28 жовтня 2022 року на суму 1 444 300,00 грн.

Водночас відповідачем здійснено наступні оплати: 11 серпня 2022 року в розмірі 935 115,01 грн, 11 серпня 2022 року 1 813 779,02 грн, 19 серпня 2022 року 465 000,00 грн, 22 серпня 2022 року 595 400,00 грн, 26 серпня 2022 року 465 000 грн, 09 вересня 2022 року 1 328 200,00 грн, 26 вересня 2022 року 100 000,00 грн, 30 вересня 2022 року 873 000,00 грн, 13 жовтня 2022 року 1 189499,99 грн, 19 жовтня 2022 року 615 797,16 грн, 28 грудня 2022 року 544 300,00 грн, 28 грудня 2022 року 900 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.7. договору покупець здійснює оплату протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до пункту 4.3. договору, в разі несвоєчасної оплати (не сплати) за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невикористаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У зв`язку з прострочення оплати отриманого товару позивач керуючись пунктом 4.3. договору нарахував відповідачу 323 689,04 грн.

Окрім того керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 19 421,34 грн 3% річних та 44 512,12 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 387 622,50 грн, з яких: 323 689,04 грн неустойки, 19 421,34 грн, 3% річних та 44 512,12 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" 63 933 грн 46 коп. пені, 19 421 грн 34 коп. 3% річних, 44 512 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 5 814 грн 34 коп. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 259 755,58 грн пені відмовлено.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу неустойку, інфляційні втрати та відсотки річних, що становлять предмет спірних правовідносин.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 19 421,34 грн та інфляційних втрат у сумі 44 512,12 грн, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.625 ЦК України, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача та задоволення їх у повному обсязі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення вимог на 90 відсотків, оскільки неустойка повинна стимулювати сторону до виконання свого зобов`язання та не повинна перетворюватись на джерело отримання додаткових прибутків сторони правочину.

Суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки до сукупного розміру нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних, що становить 63 933,46 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23 лише в частині стягнення пені, а саме у правомірності її зменшення від заявленої позивачем суми.

З позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" просило стягнути з відповідача 323 689,04 грн - пені.

Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій.

Оскільки, судом вірно враховано, що порушення зобов`язання не було триваючим, відповідач постійно здійснював оплату товару частинами. За поставлений у серпні - вересні товар відповідач повністю розрахувався у жовтні. Вартість отриманого 28 жовтня 2022 року товару відповідач оплатив 28 грудня 2022 року. Тобто прострочення зобов`язань тривало близько 2 місяців, водночас відповідач повністю оплатив отриманий товар, заборгованість на час розгляду спору відсутня.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки №236/1 від 12.07.2022 у сумі 323 689,04 грн.

Відтак, враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про можливість зменшення розміру неустойки до сукупного розміру нарахованих інфляційних втрат та відсотків річних, що становить 63 933,46 грн.

Стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача. Водночас стягнення неустойки в розмірі інфляційного знецінення та відсотків за користування чужими коштами відповідає правовій природі господарської санкції, що спрямована передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Окрім того судами враховано, що окрім неустойки судом задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, що саме по собі здійснює компенсацію за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, продовжити свою господарську діяльність та не становитиме для нього надмірного тягаря. Разом з тим, визначений судом розмір штрафних санкцій дозволить забезпечити стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

В апеляційній скарзі апелянт акцентує увагу на тому, що відповідач не надав суду докази надсилання копії клопотання про зменшення штрафних санкцій позивачу, натомість суд прийняв її без доказів про надсилання. Відтак, апелянт вважає, що суд, прийнявши до розгляду клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, порушив норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи в частині зменшення неустойки.

Розглянувши вказаний довід колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів акцентує увагу на те, що за приписами частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України прийняття судом першої інстанції клопотання про зменшення пені без доказів надіслання вказаного клопотання позивачу, не віднесено до обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 року у справі №918/313/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна українська торгова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.05.2023 р. у справі №918/313/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №918/313/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "19" липня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.