Постанова

від 18.07.2023 по справі 924/1019/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 липня 2023 року Справа № 924/1019/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учсаників справи:

прокурор - Безпалов А.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Еко-Земля» на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2023, повний текст якого складено 03.05.2023 у справі №924/1019/22 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави, в особі - Жванецької сільської ради

до Фермерського господарства «Еко-Земля»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про витребування земельної ділянки з незаконного володіння,-

В грудні 2022 року заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (надалі в тексті - Прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави, в особі - Жванецької сільської ради з позовом про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства «Еко-Земля» (надалі в тексті - ФГ «Еко-Земля») у комунальну власність Жванецької сільської ради земельної ділянки площею 1,8 га кадастровий номер 6822487900: 03:002:0013, яка розташована за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельниць-кої області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .(т.1, арк.справи 1-8).

За наслідками розгляду справи №924/1019/22, господарський суд Хмельницької області рішенням від 24.04.2023 задоволив позов Прокурора в повному обсязі, вмотивувавши рішення тим, що перед зверненням до суду в інтересах Жванецької сільської ради Хмельницької області Прокурор дотримався вимог, передбачених ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд першої інстанції виходив з того, що з наявних в матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду «Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік», встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_2 на відповідній сесії не розглядалось, а отже рішення Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002: 0013 сільською радою не приймалось.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність спрямова-ного на відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 рішення повноважного органу місцевого самоврядування - Сокільської сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність - означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, не виявив волі на відчуження спірної ділянки, що свідчить про її вибуття з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відтак, господарський суд дійшов висновку про існування всіх правових підстав для витребування землі з незаконного володіння Відповідача на підставі ст.388 ЦК України.

Крім того, оскільки передумовою набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було попереднє незаконне її вибуття з комунальної власності, господарський суд повважав, що належним та ефективним способом захисту інтересів держави є заявлення вимоги про витребування з незаконного володіння набувача, а саме ФГ «Еко-Земля» у комунальну власність Жванецької сільської ради (правонаступника Сокільської сільської ради) спірної земельної ділянки.

Також на переконання суду першої інстанції, строк для звернення до суду Прокурором не пропущено, тому у застосуванні строків позовної давності відмовлено. Суд вважає, що момент обізнаності Прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірної земельної ділянки належить пов`язувати із датою 18.11.2022, оскільки саме тоді за виявленим фактом підробки та використання рішення органу місцевого самоврядування, що в подальшому стало підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за №42022242230000034 та розпочато досудове розслідування. Відтак, саме з моменту отримання запитів прокурора - в листопаді 2022 року Жванецькій сільські раді (надалі в тексті - Сільська рада) стало відомо про порушення закону та порушення прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади.(т.2, арк.справи 16-24).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ФГ «Еко-Земля» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2023 в даній справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.(т.2, арк.справи 29-36).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає про неповне з`ясування господарським судом першої інстанції неповно всіх обставин справи та ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права. На думку Скаржника, місцевий суд прийняв незаконне рішення з огляду на таке:

- в наданому місцевому господарському суду копії рішення №20 від 29.08.2014 наявні усі необхідні реквізити (дата, підпис голови Сокільської сільської ради та печатка), що свідчить про правомірність та законність дій для прийняття такого рішення;

- стороною Відповідача та третіми особами надані більш вірогідні та достовірні докази, а саме:

1) рішення №27 від 27.12.2023, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0000 га гр. ОСОБА_2 в межах населеного пункту с.Межигір;

2) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с.Межигір Сокільської сільської ради Кам'-янець-Подільського району Хмельницької області від 04.04.2014, які були розроблені Приватним підприємством «Земля 2012» та затверджені Відділом Держземагентства у Кам`янець-Подільсь-кому районі Хмельницької області;

3) Рішенням Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 6822487900:03:002:0013) та передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що за вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42022242230000034 від 18.10.2022 відсутній обвинувать-ний вирок;

- помилково не застосовано строки позовної давності, адже Сокільська сільська рада видаючи 29.08.2014 рішення №20 була обізнана про відчуження спірної земельної ділянки в той період. Крім того, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження станом на 14.03.2014 була відкритою в Державному реєстрі речових прав.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №924/1019/22 та призначено до розгляду на 18.07.2023.(т.2, арк. справи 57).

04.07.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення, які ФГ «Еко-Земля» просить врахувати при вирішенні справи №924/1019/22.(т.2, арк.справи 59-62).

Інші учасники справи, своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.07.2023 Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 18.07.2023 судове засідання апеляційної інстанції, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.(т.2, арк.справи 58 та на звороті, 65-67).

Колегія суддів звертає увагу, що така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господар-ський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сокільської сільської ради від 29.08.2014 №20 затверджено проект землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий нормер 6822487900:03:002:0013) для ведення особистого селянського господарства за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Надано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,8000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташована у межах населеного пункту с.Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства.(т.1, арк.справи 10, 80).

Матеріалами справи стверджено, що 11.11.2016 ОСОБА_2 , діючи як дарувальник уклала з ОСОБА_1 -обдарованим договір дарування земельної ділянки, відповідно до п.1 якого дарувальник передав у власність обдарованого безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,8 га, кадастровий номер 6822487900:03:002: 0013, що розташована за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріаль-ного округу Хмельницької області, про що внесено реєстровий запис №1025.(т.1, арк.справи 11-12).

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області №8 від 02.01.2018 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення №1 від 24.02.2020 ОСОБА_1 створив ФК «Еко-Земля». Згідно п.7 даного рішення землі фермерського господарства склада-ються, в тому числі з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822487900:03:002:0013, площею 1,8 га, що розташована за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.(т.1, арк.справи 14).

Відповідно до Акта приймання-передачі земельних ділянок від 24.04.2020 ОСОБА_1 передав в безоплатне користування ФГ «Еко-Земля» земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 площею 1,8 га цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с.Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.(т.1, арк.справи 13).

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо спірних ділянок.(т.1, арк.справи 9).

Листом №52-8214вих-22 від 07.10.2022 з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, керівник Окружної прокуратури просив Архівного відділу Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації (надалі в тексті - Архівний відділ) надати належним чином засвідчену копію протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулась 29.08.2014.(т.1, арк.справи 20).

У відповідь, листом №70/04-06 від 17.10.2022р. Архівний відділ надав Прокурору належним чином завірені копії Протоколу №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014; Рішення №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільсь-кої ради від 29.08.2014 «Про внесення змін до сільського бюджету Сокільської сільської ради на 2014 рік»; Рішення №2 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про затвердження мережі клубних закладів культури на території Сокільської сільської ради»; Рішення №3 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» - гр. ОСОБА_3 ; Рішення №4 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про роботу закладів культури»; Рішення №5 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про скасування рішення 45 сесії сільської ради VI скликання №5 від 08.08.2014»; Рішення №6 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність під гаражне будівництво гр. ОСОБА_4 »; Рішення №7 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 »; Рішення №8 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» - гр. ОСОБА_5 »; Рішення №9 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 «Про передачу надходжень на виконання заходів районної програми шкільний автобус на 2013-2015 роки»; Угоду Про передачу іншої субвенції з сільського бюджету районному бюджету Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014.(т.1, арк.справи 21 28).

Матеріалами справи підтверджено, що окрім архівного відділу, листом №52-8290-вих від 12.10.2022 Прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання інформації щодо правового статусу (форма власності, категорія земель, вид використання в межах категорій, склад угідь, площа, розташування в межах чи за межами населеного пункту) земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002: 0013 до моменту їх передачі у приватну власність згідно обліковими даними та інше.(т.1, арк. справи 29).

У відповідь на лист Прокурора, Держгеокадастр повідомив, що станом на 29.08.2014 земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 мала такий правовий статус: форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання в межах категорії - особисте селянське господарство, склад угідь - рілля, місце розташування - в межах населеного пункту с.Межигір. Крім того управління зазначило, що запитувана земельна ділянка не підлягала передачі до комунальної власності Жванецької сільської ради після завершення процесу їх інвентаризації.(т.1, арк.справи 30).

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022р. прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за №42022242230000034, за ч.1 ст.366 КК України, по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.(т.1, арк.справи 36).

Вбачається, що листом №52-9285-вих-22 від 16.11.2022 Прокурор звернувся також до Жванецької сільської ради про надання інформації: чи вільні від забудови земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013. У відповідь на який, Жванецька сільська рада повідомила прокуратуру, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900: 03:002:0013 вільна від забудови.(т.1, арк.справи 31-32).

В подальшому, листом №52-9367вих-22 від 18.11.2022 прокуратура запитала у Жванецької сільської ради інформацію чи було відомо останній про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013, а також, чи вживались Жванецькою сільською радою заходи щодо витребування вказаної земельної ділянки та чи має намір звертатися в майбутньому до суду для захисту порушеного права.(т.1, арк.справи 33-34). На що Сільська рада повідомила прокуратуру про нездійснення нею заходів щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 через відсутність інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності, однак не заперечила проти здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів держав-ного впливу з вирішення даного питання.(т.1, арк.справи 35).

Прокурором в грудні 2022 року надіслано на адресу Жванецької сільської ради повідомлення №52-9828вих-22 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.(т.1, арк.справи 37).

Матеріали справи також містять копії: Рішення №27 41 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 27.12.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 », Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с.Межигір Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, розроблений ПП «Земля 2012» (за підписом директора ОСОБА_1 та виконавця робіт ОСОБА_6 ) та внесений до Державного земельного кадастру 24.04.2014, копії заяв свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які засвідчили, що під час їхньої роботи в Сільській раді було прийнято ряд рішень, зокрема щодо: «Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо від-ведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » №27 від 27.12.2013; «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 » №20 від 29.08.2014; засвідчено також, що наведені рішення приймалися шляхом голосування місцевими депутатами на 46 сесії Сокільської сільської ради.

Вважаючи, що порушення інтересів держави полягає в незаконному вибутті з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 площею 1,8 га, Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду обравши спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку шляхом її витребування.

Як зазначалось вище, рішенням від 24.04.2023 у справі №924/1019/22 господарський суд Хмельницької області позов Прокурора задоволив.(т.2, арк.справи 16-24).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Предметом даного спору є повернення земельної ділянки у комунальну власність.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів не вбачає впливу на дотримання прин-ципу рівності сторін через участь прокурора у даній справі з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представ-ництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійнює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повнова-ження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2021 року у справі №910/21377/17.

Матеріали справи свідчать, що 18.11.2022 керівником Кам`янець-Подільської окружної прокуратури направлено на адресу Жванецької сільської ради лист з вимогою надати інформацію чи було відомо раді про незаконне вибуття з комунальної власності земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013, а також, чи вживались Сільською радою заходи щодо витребування вказаної земельної ділянки та чи має намір звертатися в майбутньому до суду для захисту порушеного права. На що Сільська рада повідомила прокуратуру про нездійснення нею заходів щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 через відсутність інформації про її незаконне вибуття з комунальної власності, однак не заперечила проти здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокурату-рою заходів державного впливу з вирішення даного питання.(т.1, арк.справи 33-34, 35).

В грудні 2022 року Прокурор повідомив Сільську раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.(т.1, арк.справи 37).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що Прокурором подано позов в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», доведено наявність підстав для представництва в суді з позовом в інтересах держави, оскільки захисту останніх Жванецька сільська рада як компетентний орган не здійснює.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті - ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набува-ється і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст.13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого само-врядування у визначених межах.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо-давством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.5 ст.16 та ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України) встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IХ, який набрав чинності з 27.05.2021, доповнено розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24 наступного змісту: «З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподар-ських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язко-вого) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.».

Таким чином, на цей час органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями на розпорядження земельними ділянками як в межах, так і за межами населеного пункту.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідно до розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації - Сокільська сільська рада (код ЄДРПОУ 04404088) перебуває у стані припинення, в результаті реорганізації.

Сесією Жванецької сільської ради 02.01.2018 прийнято рішення №8 «Про реорганізацію Ластовецької, Гринчуцької, Сокільської, Рудської сільських рад шляхом приєднання до Жванецької сільської ради». Згідно вказаного рішення Жванецьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04404036) слід вважати правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків Сокільської сільської ради (код ЄДРПОУ 04404088).

Жванецька сільська рада зареєстрована, як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не перебуває в процесі припинення.(т.1, арк.справи 19).

Отже, згідно з ч.1 ст.122 ЗК України, до повноважень Жванецької сільської ради відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади для всіх потреб.

Згідно з приписами ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.(ст.387 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те що власник, дотримуючись вимог ст.388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та інших.

Тобто, окреме звернення з одним чи декількома позовами про оспорення вищевказаних актів органів державної влади та місцевого самоврядування, в цій ситуації, не є обов`язковим, оскільки не відповідає належному та ефективному способу захисту, так як такі вимоги не забезпечать реального поновлення порушених прав позивача, як власника спірної земельної ділянки, яка вибула з його власності.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2, ст.152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володі-лець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння, а підставою такого позову - обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від стягнення з цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який зважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Враховуючи приписи ст.387, 388 ЦК України, а також встановлені судом обставини про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0013 як об`єкт нерухомого майна, на даний час перебуває у власності ФГ «Еко-Земля», колегія суддів дійшла висновку, що Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави та обґрунтовано заявлено вимогу про витребування спірної земельної ділянок саме від відповідача ФГ «Еко-Земля», як останнього набувача майна.

Оцінюючи доводи Скаржника щодо правомірності та законності прийнятого Сокільською сільською радою рішення №20 від 29.08.2014 про набуття Третьою особою права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів враховує наступне.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.(ч.2 ст.116 ЗК України).

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України (у редакції чинній на час розгляду заяв фізичних осіб), Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.(ч.7, 8 ст.118 ЗК України).

Частина 9 ст.118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачав послідовність етапів, а саме:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту земле-устрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 1861 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі заяви ОСОБА_10 на сесії Сокільської сільської ради було прийнято рішення №27 від 27.12.2013, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . Дана обставина не спростовується та не заперечується Прокурором чи сторонами.(т.1, арк.справи 69).

Приватним підприємством «Земля 2012» згідно замовлення ОСОБА_2 було виготов-лено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (т.1, арк.справи 70-74).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також погоджено відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому ст.1861 ЗК України (т.1, арк.справи 79-зворот).

Матеріали справи також містять надану Прокурором належним чином завірену копію рішення Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , як завершального етапу процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, визначеної ст.118 ЗК України.

Аналізуючи норми, якими врегульовано процедуру отримання у власність земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури, а також фізичної особи, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, що і було реалізовано ОСОБА_2 .

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані покликання Прокурора як на доказ на кримінальне провадження №42022242230000034 від 19.10.2022 з приводу вчинення правопору-шення невстановленою посадовою особою Сокільської сільської ради щодо підроблення рішення №20 від 29.08.2014, інформацію про яке містить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки наявність лише реєстрації кримінального провадження не свідчить про доведеність підозри.(т.1, арк.справи 36).

Адже, відповідно до п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стаття 62 Конституції Україні передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Натомість, в матеріалах справи на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відсутній обвинувальний вирок як беззаперечний доказ в підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014. Крім того, матеріали справи не містять, а Прокурором не надано висновків проведення судової експертизи, отриманих в рамках криміналь-ного провадження щодо підроблення підпису чи відбитку печатки рішення сесії Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014, які б давали підстави ставити під сумнів рішення прийняті на вказаній сесії.

Колегія суддів також звертає увагу, що при наданні пояснень в судовому засіданні 18.07.2023 апеляційної інстанції, Прокурор зазначив, що судовою експертизою було встановлено дійсність підпису голови сільської ради ОСОБА_7 .

Поруч з тим, матеріали справи містять нотаріально завірені заяви свідків - ОСОБА_7 (колишнього голови Сокільської сільської ради), ОСОБА_8 (колишнього секретаря Сокільської сільської ради) та ОСОБА_9 (колишнього депутата Сокільської сільської ради), відповідно до яких вказані особи підтверджували прийняття участі у відповідних сесіях ради та прийнятті, в тому числі рішення №27 від 27.12.2013 та №20 від 29.08.2014.(т.1, арк.справи 167-172).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що на час перегляду апеляційною інстанцією рішення господарського суду рішення Сокільської сільської ради №20 від 29.08.2014 в судовому порядку не скасоване, колегія суддів вважає, що вказане рішення презюмується законним, чинним та таким, що породжує відповідні правові наслідки, а відтак підтверджує факт затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідно передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Оцінюючи доводи Прокурора що відсутність розгляду в протоколі №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_2 свідчить про неприйняття радою відповідного рішення та є доказом незаконного вибуття з володіння територіальної громади земельної ділянки поза її волею - не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених вище, а відтак не приймаються до уваги судом.

Поруч з тим, колегія суддів звертає увагу, що в протоколі №1 від 29.04.2014 питання №8 не є персоналізованим, а враховуючи чинність рішення №20 від 29.08.2014 - не зумовлює висновку непогодження та незатвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ОСОБА_2 , а відтак не може бути підставою для витребування спірної земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності за наявності волевиявлення вираженого в діях органу самоврядування, який в силу покладених на нього завдань розпорядився земельною ділянкою на визначеній території та прийняв 29.08.2014 відповідне рішення №20 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , що унеможливлює задоволення такого способу захисту як віндикаційний позов.

Натомість, суд першої інстанції не врахував вищезазначених обставин та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння Відповідача в порядку ст.388 ЦК України, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову про витребування земельної ділянки.

Щодо тверджень Скаржника про незастосування строку позовної давності у даній справі, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.(ч.1 ст.261 ЦК України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що при розгляді даного спору колегія суддів встановила відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування строків позовної даності задоволенню не підлягає, а вказаний строк до спірних правовідносин не може бути застосований.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнання судом першої інстанції установленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, зумовлює відповідно до ст.129 ГПК України, стягнення з Хмельницької окружної прокуратури на користь Фермерського господарства «Еко-Земля» 3721 грн 50 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,277,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Еко-Земля» на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.04.2023 у справі №924/1019/22 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2023 у справі №924/1019/22 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові Заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про витребування земельної ділянки відмовити.

4. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29013, м.Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь фермерського господарства «Еко-Земля» (32316, Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул.Пушкінська, буд.35, кв.47, код ЄДРПОУ 43532443) 3721,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

7. Матеріали справи №924/1019/22 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.