Рішення

від 20.07.2023 по справі 910/550/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2023Справа № 910/550/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій»

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про стягнення 190000,00 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулася з позовом громадська організація «Фундація «Національного розвитку та інновацій» до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про стягнення 190000,00 грн по договору надання послу № 09-17 від 21.08.2019.

Суд відкрив провадження у справі № 910/550/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив за надані позивачем послуги.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивач не надав доказів надання послуг на 190000,00 грн. Також відповідач послався на відсутність фінансування для розрахунку з надавачами послуг.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21 серпня 2019 року громадська організація «Фундація «Національного розвитку та інновацій» (виконавець) та Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (замовник) уклали договір надання послуг № 09-17 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати за рахунок цільового фінансування послуги, пов`язані із впровадженням проекту «Розробка та впровадженні пошукової технології водневих скупчені як екологічного енергетичного джерела» (код за ДК 021:2015 - 98110000-7, «Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити оплату в порядку, строки та на умовах визначних цим договором.

Зміст, кошторис та деталізація послуг, що надаються, наведено в специфікації та кошторисі, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору послуги надаються в два етапи: 1 етап - проведення лабораторних тестувань, аналіз захисту інтелектуальної власності (як частина роботи по підготовці патентної заявки); 2 етап - консалтингові послуги, розроблення бізнес-моделі, патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки), підготовка презентаційних матеріалів.

Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2 за результатами першого етапу виконавець надає в електронному та паперовому вигляді звіт щодо виконання першого етапу. Строк надання послуг по першому етапу: 45 календарних днів з моменту підписання договору та надання вхідних даних і матеріалів по проекту. За результатами надання першого етапу послуг замовник повідомляє виконавця про необхідність надання другого етапу послуг.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що після завершення кожного етапу надання послуг виконавець надає замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг (далі - акт) з підтверджуючими документами (у разі потреби): копії первинних документів, завірені в установленому порядку: договорів, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових/прибуткових накладних). Підтверджуючі документи повинні містити вичерпну інформацію щодо об`ємів, ціни, загальної вартості виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник протягом 10 робочих днів після отримання акту зобов`язаний повернути виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр акту або вмотивовану відмову від прийняття послуг. У разі мотивованої відмови замовника складається сторонами двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.

Прийняття наданих послуг здійснюється замовником шляхом підписання акту (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна ціна договору становить 440000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що вартість послуг по першому етапу складає 190000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 4.4 Договору розрахунки за надані послуги проводяться протягом 5 банківських днів після надання послуг по кожному етапу на підставі підписаного сторонами акту.

Згідно з розділом 5 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, якщо вони відповідають умовам цього договору; приймати надані послуги згідно з актами, якщо надані послуги відповідають умовам договору; забезпечувати виконавця інформацією та матеріалами, необхідними для належного надання послуг; замовник за відсутності зауважень до наданих послуг, зобов`язаний підписати акт та надати один примірник підписаного акту виконавцеві, або у разі зауважень повернути виконавцеві не пізніше 10 (десяти) робочих днів.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 9.1 Договору).

Відповідно до специфікації до Договору на першому етапі позивач був зобов`язаний проводити тестування рівня технологічної готовності, а саме:

- тестування інженерно-технічних параметрів технології, що заявлені;

- перевірка використовуваних матеріалів на відсутність небезпечних для здоров`я людини та навколишнього середовища речовин;

- випробування прототипу технології у лабораторних чи/та виробничих модельних операційних умовах;

- додаткові види випробувань у разі необхідності.

В аналітичному звіті виконавець зобов`язаний надати оцінку рівню технологічного розвитку (TRL) проекту. Крім того виконавець мав надати опис дорожньої карти наступних етапів. Аналітичний звіт повинен був включати аналіз патентної чистоти, аналіз наявної документації з захисту інтелектуальної власності, пошук на новизну та огляд ризиків технології з боку інтелектуальної власності.

Позивач надсилав на адресу відповідача звіт про виконання першого етапу робіт за Договором та акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач складав акти необхідних доопрацювань № 1 від 22.10.2019, № 2 від 19.11.2019, № 3 від 19.12.2019 та № 4 від 03.02.2020.

У своєму листі від 22.04.2020 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа повідомила про направлення звітів на незалежну експертизу до Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації», яка є головною організацією державної системи науково-технічної інформації управління Міністерства освіти та науки України. Місія інституту полягає у забезпеченні наукового, науково-технічного та інноваційного розвитку шляхом експертної, інформаційної та консалтингової підтримки.

Державна наукова установа «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації» у своєму загальному висновку науково-технічної експертизи від 16.10.2020 виконання договору надання послуг № 09-17 від 21.08.2019 за першим етапом впровадження проекту «Розробка та впровадження пошукової технології водневих скупчень як екологічного енергетичного джерела» зазначила, що аналітичний звіт громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» повністю відповідає вимогам Договору.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

02 серпня 2022 року позивач надіслав рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача претензію № 2/07-22 від 02.08.2022 про сплату 190000,00 грн та акт наданих послуг від 02.08.2022 на суму 190000,00 грн.

Згідно з відміткою на поштовому повідомленні (0306212746020) відповідач отримав поштове відправлення 16.08.2022.

Відповідно до пункту 59 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним, що позивач надіслав, а відповідач отримав акт наданих послуг від 02.08.2022 на суму 190000,00 грн.

Відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони екземпляр акту, не надав вмотивовану відмову від прийняття послуг.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 190000,00 грн.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та обставиною звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Б.Хмельницького, 65-Б, м. Київ, 01054, код 00041467) на користь громадської організації «Фундація «Національного розвитку та інновацій» (вул. Володимирська, 52, оф. 214, м. Київ, 01034, код 39484525) 190000,00 грн боргу, 2850,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун