Постанова

від 30.11.2023 по справі 910/550/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2023 р. Справа№910/550/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Сітайло Л.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023

у справі №910/550/23 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Громадської організації "Фундація "Національного розвитку та інновацій"

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про стягнення 190 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Фундація "Національного розвитку та інновацій" (далі - Організація) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - Установа) заборгованості у розмірі 190 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору надання послуг №09-17, в частині оплати наданих за 1 етапом послуг, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 190 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 позов задоволено. Стягнуто з Установи на користь Організації 190 000,00 грн боргу та 2 850,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Установа звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги є тотожними за своїм змістом.

Так, відповідач, зокрема зазначає, що у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі надання послуг із зазначенням обсягу наданих послуг згідно узгоджених специфікацій, а також із зазначенням заявленої до стягнення суми. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як надання/виконання таких послуг саме на заявлену в позові суму, так і їх прийняття/узгодження відповідачем без зауважень та заперечень в порядку, обумовленому умовами спірного договору.

Також, відповідач стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем актів наданих послуг після завершення другого етапу їх надання за договором відповідачу, так і самі акти, в яких визначені об`єми, ціни, вартість виконаних робіт (послуг), що, в свою чергу, не може свідчити про їх прийняття/узгодження відповідачем у порядку, обумовленому умовами договору.

Крім того, в апеляційній скарзі Установа просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023, апеляційну скаргу Установи на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/550/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Установи на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23.

Матеріали справи №910/550/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 06.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу Установи на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

29.09.2023 від відповідача надійшла заява про усунення недоліків у справі №910/550/23.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу №910/550/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 поновлено Установі пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Установи на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 на час апеляційного провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, клопотання, заперечення, скарги до 25.10.2023.

Позивач, у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 269, частиною 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.08.2019 між Організацією (виконавець) та Установою (замовник) укладено договір надання послуг №09-17, за умовами якого виконавець зобов`язується надати за рахунок цільового фінансування послуги, пов`язані з впровадженням проекту "Розробка та впровадженні пошукової технології водневих скупчень як екологічного енергетичного джерела" (код за ДК 021:2015 - 98110000-7, "Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій", а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити оплату в порядку, строки та на умовах визначних цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору зміст, кошторис та деталізація послуг, що надаються, наведено в специфікації та кошторисі, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 3.1 договору послуги надаються в два етапи: 1 етап - проведення лабораторних тестувань, аналіз захисту інтелектуальної власності (як частина роботи по підготовці патентної заявки); 2 етап - консалтингові послуги, розроблення бізнес-моделі, патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки), підготовка презентаційних матеріалів.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.2 договору за результатами першого етапу виконавець надає в електронному та паперовому вигляді звіт щодо виконання першого етапу. Строк надання послуг по першому етапу: 45 календарних днів з моменту підписання договору та надання вхідних даних і матеріалів по проекту. За результатами надання першого етапу послуг замовник повідомляє виконавця про необхідність надання другого етапу послуг.

Після завершення кожного етапу надання послуг виконавець надає замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг з підтверджуючими документами (у разі потреби): копії первинних документів, завірені в установленому порядку: договорів, рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових/прибуткових накладних). Підтверджуючі документи повинні містити вичерпну інформацію щодо об`ємів, ціни, загальної вартості виконаних робіт (послуг) (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник на протязі 10 робочих днів після отримання акта зобов`язаний повернути виконавцю підписаний зі своєї сторони екземпляр акта або мотивовану відмову від прийняття послуг. У разі мотивованої відмови замовника складається сторонами двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.

Прийняття наданих послуг здійснюється замовником шляхом підписання акта (пункт 3.4 договору).

Загальна ціна договору становить - 440 000,00 грн без ПДВ (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору вартість послуг по першому етапу складає - 190 000,00 грн без ПДВ.

За умовами пункту 4.4 договору розрахунки за надані послуги проводяться протягом 5 банківських днів після надання послуг по кожному етапу на підставі підписаного сторонами акта.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, якщо вони відповідають умовам цього договору; приймати надані послуги згідно з актами, якщо надані послуги відповідають умовам договору; забезпечувати виконавця інформацією та матеріалами, необхідними для належного надання послуг; замовник за відсутності зауважень до наданих послуг, зобов`язаний підписати акт та надати один примірник підписаного акта виконавцеві, або у разі зауважень повернути виконавцеві не пізніше 10 робочих днів.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 9.1 договору).

Згідно зі специфікацією до договору, на першому етапі позивач був зобов`язаний проводити тестування рівня технологічної готовності, а саме:

- тестування інженерно-технічних параметрів технології, що заявлені;

- перевірка використовуваних матеріалів на відсутність небезпечних для здоров`я людини та навколишнього середовища речовин;

- випробування прототипу технології у лабораторних чи/та виробничих модельних операційних умовах;

- додаткові види випробувань у разі необхідності.

В аналітичному звіті виконавець зобов`язаний надати оцінку рівню технологічного розвитку (TRL) проекту. Крім того виконавець мав надати опис дорожньої карти наступних етапів. Аналітичний звіт повинен був включати аналіз наявної документації з захисту інтелектуальної власності, пошук на новизну та огляд ризиків технології з боку інтелектуальної власності.

Позивач надсилав на адресу відповідача звіт про виконання першого етапу робіт за договором та акт приймання-передачі наданих послуг.

В свою чергу, відповідачем складено акти необхідних доопрацювань від 22.10.2019 №1, від 19.11.2019 №2, від 19.12.2019 №3 та від 03.02.2020 №4.

У листі від 22.04.2020 Установа повідомила про направлення звітів на незалежну експертизу до Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації", яка є головною організацією державної системи науково-технічної інформації управління Міністерства освіти та науки України.

02.08.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №2/07-22 на суму 190 000,00 грн, а також акт наданих послуг від 02.08.2022 згідно договору про надання послуг від 21.08.2019 №09-17.

Позивач стверджує, що відповідачем надані по 1 етапу послуги на суму 190 000,00 грн оплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.08.2019 між Організацією (виконавець) та Установою (замовник) укладено договір надання послуг №09-17.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що послуги надаються в два етапи: 1 етап - проведення лабораторних тестувань, аналіз захисту інтелектуальної власності (як частина роботи по підготовці патентної заявки); 2 етап - консалтингові послуги, розроблення бізнес-моделі, патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки), підготовка презентаційних матеріалів.

Відповідно до пункту 3.2 договору після завершення кожного етапу надання послуг виконавець надає замовнику у двох екземплярах підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг з підтверджуючими документами (у разі потреби).

Прийняття наданих послуг здійснюється замовником шляхом підписання акта (пункт 3.4 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що вартість послуг по першому етапу складає - 190 000,00 грн без ПДВ.

Так, у наданому відповідачем загальному висновку науково-технічної експертизи від 16.10.2020 виконання договору надання послуг від 21.08.2019 №09-17 за першим етапом впровадження проекту "Розробка та впровадження пошукової технології водневих скупчень як екологічного енергетичного джерела" Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" зазначено, що аналітичний звіт Організації повністю відповідає вимогам спірного договору.

02.08.2022 позивач надіслав рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача претензію від 02.08.2022 №2/07-22 про сплату 190 000,00 грн та акт наданих послуг від 02.08.2022 на суму 190 000,00 грн. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

У пункті 2 акта наданих послуг від 02.08.2022 наведений склад наданих послуг, що були проведені, а саме:

- тестування інженерно-технічних параметрів технології, що заявлені;

- перевірка використовуваних матеріалів на відсутність небезпечних для здоров`я людини та навколишнього середовища речовин;

- випробування прототипу технології у лабораторних та виробничих модельних операційних умовах.

Крім того, у пункті 3 вищенаведеного акта зазначено, що послуги виконані (надані) на суму 190 000,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача, що у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі надання послуг із зазначенням обсягу наданих послуг згідно узгоджених специфікацій, а також із зазначенням заявленої до стягнення суми, не заслуговують на увагу.

Згідно з відміткою на поштовому повідомленні №0306212746020 відповідач отримав поштове відправлення - 16.08.2022.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним, що позивач надіслав, а відповідач отримав акт наданих послуг від 02.08.2022 на суму 190 000,00 грн.

Разом із тим, відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони екземпляр акта та не надав мотивовану відмову від прийняття послуг. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що станом на день ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, відповідач не сплатив позивачу 190 000,00 грн заборгованості за надані послуги по 1 етапу.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, відсутність бюджетного фінансування не є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України та обставиною звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань

Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 190 000,00 грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також відхиляються судом апеляційної інстанції доводи відповідача, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем актів наданих послуг після завершення 2 етапу їх надання за договором відповідачу, так і самі акти, в яких визначені об`єми, ціни, вартість виконаних робіт (послуг), що не може свідчити про їх прийняття/узгодження відповідачем у порядку, обумовленому умовами договору, з огляду на те, що позивачем надавались лише послуги по 1 етапу.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судове рішення прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 у справі №910/550/23.

5. Матеріали справи №910/550/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

Л.Г. Сітайло