Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/1191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/1191/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" 2) ОСОБА_1 простягнення 1 730 134,61 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Малеванчук І.В.;

від відповідачів: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1191/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (далі також - позивач, ТОВ "Пері Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (далі також - відповідач-1, ТОВ "ІНТЕР БУД СЕРВІС") та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) про:

- стягнення солідарно 1 602 125, 71 грн заборгованості з орендної плати за користування обладнанням по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021;

- зобов`язання солідарно повернути обладнання вартістю 128 008,90 грн.

Підготовче засідання у справі призначено на 18.05.2023.

03.04.2023 відповідачем-1 подано відзив на позов та заявлено про поновлення строку для подання відзиву.

Крім того, 18.05.2023 відповідач-1 звернувся до суду із письмовим клопотанням про долучення доказів.

З огляду на те, що ухвалою суду від 30.03.2023 відповідачам було встановлено 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі відзиву, а відповідачем-1 відзив подано 03.04.2023, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про поновлення строку для подачі відзиву, оскільки такий строк пропущено не було.

Зважаючи на те, що ТОВ "ІНТЕР БУД СЕРВІС" не обґрунтувало належним чином неможливості подання доказів у встановлений законодавством строк, то суд не прийняв до розгляду докази, подані разом із заявою про долучення від 18.05.2023. Крім того, підписуючи таку заяву адвокат С.М. Смосюк помилково зазначив себе в якості представника ТОВ "Артем Груп", який не є учасником даної справи.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.06.2023.

Судове засідання 29.06.2023 не відбулося, а розгляд справи призначено на 13.07.2023 відповідною ухвалою суду.

12.07.2023 Смосюк С.М. звернувся до суду із клопотанням про відкладення слухання справи, однак, до вказаного клопотання долучено копію довіреності на представлення інтересів ТОВ "АТЕМ ГРУП", яке не є учасником даної справи.

Позивачем, у свою чергу, 28.06.2023 подано клопотання про компенсацію (стягнення) витрат на правничу допомогу адвоката.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.07.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та заперечував проти відкладення слухання справи.

Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання 13.07.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, наданих сторонами доказів та пояснень достатньо для вирішенню спору по суті, а неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи. Суд відмовляє у задоволенні клопотання Смосюка С.М. про відкладення.

У судовому засіданні 13.07.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (як орендарем) було укладено договір № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання (далі також - договір оренди), за умовами якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору оренди, передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі. Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору оренди, договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України. Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноваженими представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін.

У розділі 4 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору. Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання. Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата. Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Шляхом підписання Додатку № 1 (Специфікація) до договору оренди, сторони погодили перелік обладнання та вартість оренди за одиницю обладнання за день.

21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (як кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (як боржником) та ОСОБА_1 (як поручителем) було укладено договір поруки № СО-21-0001482 (далі також - договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди № СО-21-0001475 від 20.09.2021, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме:

- сплата орендних платежів;

- сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків;

- повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.

Позивач стверджує, що на виконання п. 2.1. договору оренди він передав відповідачу-1 обладнання на загальну суму 9 328 828,10 грн, про що підписані відповідні акти прийому-передачі.

Крім того, позивач наголосив, що він надав послуги за договором оренди на загальну суму 2 179 125,71 грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

28.12.2022, з огляду на порушення орендарем умов договору оренди, ТОВ "Пері Україна" керуючись п. 3.3 договору оренди направило на адресу боржника та поручителя повідомлення про розірвання договору оренди з вимогою погасити заборгованість та повернути обладнання.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач-1 не повністю розрахувався з позивачем за надані послуги та не повернув частину орендованого обладнання. Відповідач-2 як поручитель вимог кредитора також не виконав.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач-1 посилався, зокрема, на таке:

- у разі наявності невиконаних зобов`язань, позивач повинен був зарахувати сплачений відповідачем-1 гарантійний платіж у рахунок погашення заборгованості відповідно до п. 9.5. договору оренди;

- відповідач-1 в міру своїх можливостей вчиняв та продовжує вчиняти дії з метою повернення орендованого обладнання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № СО-21-0001475 від 20.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, орендодавцем було передано орендарю в оренду обладнання загальною вартістю 9 328 828,10 грн, що підтверджується актами прийому-передачі обладнання в оренду, а саме:

- № 57344 від 23.09.2021 на суму 2 427 529,80 грн;

- № 57345 від 23.09.2021 на суму 1 842 624,60 грн;

- № 57346 від 23.09.2021 на суму 16 406,50 грн;

- № 57347 від 23.09.2021 на суму 5 042 267,20 грн.

Датою початку строку оренди є дата підписання першого акту приймання-передачі обладнання в оренду, тобто, 23.09.2021.

Судом встановлено, що за час дії договору оренди позивачем було надано відповідачу-1 послуги з оренди обладнання на загальну суму 2 179 125,71 грн, про що свідчать акти виконаних робіт, а саме:

- № 30021603 від 30.09.2021 на суму 118 272,00 грн (з ПДВ);

- № 30022071 від 31.10.2021 на суму 458 304,00 грн (з ПДВ);

- № 30022407 від 30.11.2021 на суму 420 656,33 грн (з ПДВ);

- № 30022673 від 31.12.2021 на суму 431 043,47 грн (з ПДВ);

- № 30022880 від 31.01.2022 на суму 431 043,47 грн (з ПДВ);

- № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ).

Акт № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ) підписано орендодавцем та направлено орендарю 10.11.2022 для підписання та повернення відповідно до умов п.п. 4.2.2., 4.2.3. договору оренди.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, у разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаного сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).

З наведеного вбачається, що послуги за Актом № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ) прийняті відповідачем-1 на вказану в Акті суму.

Отже, з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано, що розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем з оплати прострочених орендних платежів становить 1 602 125,71 грн.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача-1 про обов`язок позивача відповідно до п. 9.5. договору оренди зарахувати суму гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості, оскільки у п. 9.5. договору оренди передбачено право, а не обов`язок орендодавця виконати таке зарахування.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як вже було наголошено вище, 21.09.2011 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір поруки № СО-21-0001482.

В пункті 2 договору поруки сторонами погоджено, що у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами пунктів 3 та 4 договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п. 1 договорів поруки, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника (відповідача-1), так і до поручителя (відповідача-2), який несе солідарну відповідальність перед кредитором.

Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора - штрафних санкцій і розміру завданої шкоди.

Протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручителями зобов`язань здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов`язаннями (по яким прийнята порука) (п. 4 договору поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.12.2022, з огляду на порушення орендарем умов договору оренди, ТОВ "Пері Україна" керуючись п. 3.3 договору оренди направило на адресу боржника та поручителя повідомлення про розірвання договору оренди з вимогою погасити заборгованість та повернути обладнання. Однак, така вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про належне виконання поручителем зобов`язань боржника (відповідача-1) в матеріалах справи не міститься.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідачами не представлено суду доказів виконання своїх договірних зобов`язань, а в даному випадку погашення заборгованості в розмірі 1 602 125,71 грн, доводів позивача щодо наявності такої заборгованості не спростовано, то за таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів означеної заборгованості.

Крім того, як про це вказувалось судом вище, в п. 1 договорів поруки відповідач-2 (як поручитель) поручився перед позивачем (як кредитором) за виконання відповідачем-1 (як боржником) у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди, у тому числі за додатковими угодами до нього.

Відтак, розмір зобов`язань відповідача-1 за договором оренди або збільшення розміру цих зобов`язань, а також попередня поінформованість поручителя про розмір цих зобов`язань, в даному випадку не мають жодного правового значення для відповідальності поручителя.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідачів повернути обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн (згідно з визначеним у позові переліком), то суд вказує наступне.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами пп. 5.2.8. договору оренди, орендар був зобов`язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше дня припинення (розірвання) договору.

Днем розірвання договору відповідно до претензії від 28.12.2022 встановлено 10.01.2023.

Разом з тим, позивач вказує, що пізніше після направлення вимоги, протягом 2021-2022 років, відповідач-1 частково виконав вимоги вищевказаної претензії, а саме - повернув частину орендованого обладнання.

Так, судом встановлено, що відповідачем-1 було повернуто позивачу більшу частину обладнання, водночас, неповернутим залишається частина обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн, зокрема:

№ п/пАРТ-№НазваТоварна групаКількістьОдиниця виміруВагаСума, грн1.322640Щит TR 120х6027102550501шт43,5013807,002.323500Замок BFD, оцинк.27301050102шт9,163132,003.330010Стяжка DW15 0,85М3610105020214шт263,2229296,604.330370Гайка шарнірна DW15, оцинк.361510505037шт61,4211037,105.330480Стяжка DW15 1,00М36101050304шт5,76630,006.403429Піддон RP 80х150/2, оцинк.32102550601шт45,306330,507.417321Строп комбінований Maximo26107750201шт31,0028469,008.603346Щит Trio TRS/MR 120х12061100050411шт98,2013783,959.651125Шарнірна гайка MR600000510057шт74,1013686,2710.651126Болт для колон MR600000500032шт20,167836,48 Всього 651,82128 008,90

При тому, суд відзначає, що доводів позивача щодо залишку неповернутого обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн відповідачем-1 спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не надано.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідачів повернути обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн (згідно з визначеним у позові переліком) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про компенсацію (стягнення) витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 23 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат на послуги адвоката в розмірі 19 000,00 грн.

Крім того, судом прийнято до розгляду докази понесення позивачем витрат в розмірі 23 500,00 грн, які було подані разом із заявою від 22.06.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З огляду на те, що розгляд справи № 910/1191/23 зайняв досить тривалий проміжок часу, а представником позивача долучено детальний розрахунок наданих його представниками послуг, то суд вважає, що фактично позивачем доведено неможливість у повній мірі передбачити розмір понесених витрат на час подання позовної заяви.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

На доведення понесених витрат позивачем долучені:

- засвідчена копія Договору про надання правової (правничої допомоги №27/12 від 27.12.2022;

- засвідчена копія Додаткової угоди № 1 від 27.12.2022;

- засвідчена копія Акту № 12/01/23 від 12.01.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 8 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 30/03/23 від 30.03.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № l8/05/23 від 18.05.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 23/05/23 від 23.05.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 3 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 20/06/23 від 20.06.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 500, 00 грн;

- засвідчені копії рахунків-фактур: № 12/01 від 12.01.2023 на суму 8 000, 00 грн; № 30/03 від 30.03.2023 на суму 4000, 00 грн; № 18/05 від 18.05.2023 на суму 4 000, 00 грн; № 23/05 від 23.05.2023 на суму 3,000, 00 грн; № 20/06 від 20.06.2023 на суму 4 500, 00 грн;

- засвідчені копії банківських документів про оплату правничих послуг на суму 23 500, 00 грн.

Судом надано оцінку наданим позивачем доказам понесених витрат та обсягу наданих послуг та враховані доводи відповідача-1. З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані позивачем доведено розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, який становить 23 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не доведено надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами обсяг виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 500,00 грн підлягають задоволенню та покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) заборгованість в розмірі 1 602 125,71 грн.

3. Зобов`язати солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021 обладнання вартістю 128 008,90 грн за індивідуально визначеними ознаками, а саме:

№ п/пАРТ-№НазваТоварна групаКількістьОдиниця виміруВагаСума, грн1.322640Щит TR 120х6027102550501шт43,5013807,002.323500Замок BFD, оцинк.27301050102шт9,163132,003.330010Стяжка DW15 0,85М3610105020214шт263,2229296,604.330370Гайка шарнірна DW15, оцинк.361510505037шт61,4211037,105.330480Стяжка DW15 1,00М36101050304шт5,76630,006.403429Піддон RP 80х150/2, оцинк.32102550601шт45,306330,507.417321Строп комбінований Maximo26107750201шт31,0028469,008.603346Щит Trio TRS/MR 120х12061100050411шт98,2013783,959.651125Шарнірна гайка MR600000510057шт74,1013686,2710.651126Болт для колон MR600000500032шт20,167836,48 Всього 651,82128 008,90

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко