Постанова

від 09.11.2023 по справі 910/1191/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/1191/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.11.2023:

від позивача: Малеванчук І.В.;

від відповідача1: Смосюк С.М.;

від відповідача2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.07.2023 (повний текст складено 20.07.2023)

у справі № 910/1191/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс"

2) ОСОБА_1

про стягнення 1 730 134,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ) про:

- стягнення солідарно 1 602 125, 71 грн заборгованості з орендної плати за користування обладнанням по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021;

- зобов`язання солідарно повернути обладнання вартістю 128 008,90 грн.

Позовна заява мотивована тим, що спір у справі виник у зв`язку з тим, що оскільки відповідач-1 не повністю розрахувався з позивачем за надані послуги та не повернув частину орендованого обладання, а відповідач-2, як поручитель не виконав вимог кредитора.

Короткий зміст заперечень проти позову

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач-1 посилався, зокрема, на таке:

- у разі наявності невиконаних зобов`язань, позивач повинен був зарахувати сплачений відповідачем-1 гарантійний платіж у рахунок погашення заборгованості відповідно до п. 9.5. договору оренди;

- відповідач-1 в міру своїх можливостей вчиняв та продовжує вчиняти дії з метою повернення орендованого обладнання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задоволено повністю, а саме:

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) заборгованість в розмірі 1 602 125,71 грн.;

- зобов`язано солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021 обладнання вартістю 128 008,90 грн за індивідуально визначеними ознаками, відповідно до резолютивної частини рішення;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 мотивоване тим, що:

- доводів позивача щодо залишку неповернутого обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн. відповідачем-1 спростовано не було, доказів, щоб свідчили про протилежне суду не надано;

- вимоги позивача про зобов`язання відповідачів повернути обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн. (згідно з визначеним у позові переліком) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс» (10.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, який долучено до апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 в частині:

- стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 заборгованістю у розмірі 350 000,00 грн.;

- зобов`язання солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» майно на загальну суду 72 928,98 грн.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» витрат судового збору у розмірі 3 171,99 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 872,27 грн., та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є протиправним в частині стягнення з відповідачів 350 000 грн. 00 коп., в частині зобов`язання повернення обладнання на загальну суму 72 928 грн. 98 коп.

Скаржник посилався на те, що сума коштів у розмірі 350 000,00 грн. сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Буд Сервіс» гарантійного платежу має бути зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості з наданих послуг оренди по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу на рішення

26.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері України (позивач) надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що оскільки скаржником не виконано в повному обсязі взяті на себе зобов?язання по договору, позивач має правові підстави притримати гарантійний платіж в розмірі 350 000, 00 грн до повного виконання відповідачами зобов?язань з оплати наданих послуг оренди та повернення обладнання з оренди. Більше того за умовами укладеного Договору, у позивача відсутній обов?язок зараховувати гарантійний платіж, адже має місце «право» на зарахування такого платежу, яким Товаристов з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» не скористалося.

Крім того, позивач погоджується з викладеною правовою позицією Господарського суду міста Києва у рішенні № 910/1191/23, про те що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БУД СЕРВІС» належним чином не обгрунтувало неможливості подання доказів щодо повернення обладнання у встановлений законодавством строк, більше того клопотання про долучення доказів подано представником товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМ ГРУП», яка не є учасником судового спору, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати подані докази до уваги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/1191/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23.

23.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/1191/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.072023 у справі № 910/1191/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 11 901 (одинадцять тисяч дев`ятсот одна) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23, виходячи з меж апеляційного оскарження.

11.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено копію квитанції №0.0.3186325179.1 від 08.09.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 у розмірі 11 901,00 грн.

Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023вирішено поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1191/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023. Судове засідання вирішено призначити на 09.11.2023 об 11 год. 20 хв.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 09.11.2023 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері України» (позивач) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (скаржник).

Крят Є.Ю. (відповідач-3) до суду своїх представників не направив, про час і дату судового засідання повідомлявся засобами поштового зв`язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка Крята Є.Ю. (відповідач-3), не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 09.11.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (скаржник) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 в частині:

- стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 заборгованістю у розмірі 350 000,00 грн.;

- зобов`язання солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» майно на загальну суду 72 928,98 грн.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» витрат судового збору у розмірі 3 171,99 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 872,27 грн., та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері України» (позивач) в судовому засіданні 09.11.2023 надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» залишити без задоволення, а ріщення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (як орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (як орендарем) було укладено договір № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання (далі також - договір оренди), за умовами якого орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору оренди, передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі. Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору оренди, договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України. Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноваженими представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін.

У розділі 4 договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору. Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання. Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата. Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Шляхом підписання Додатку № 1 (Специфікація) до договору оренди, сторони погодили перелік обладнання та вартість оренди за одиницю обладнання за день.

21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (як кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (як боржником) та ОСОБА_1 (як поручителем) було укладено договір поруки № СО-21-0001482 (далі також - договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди № СО-21-0001475 від 20.09.2021, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме:

- сплата орендних платежів;

- сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків;

- повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.

Позивач стверджує, що на виконання п. 2.1. договору оренди він передав відповідачу-1 обладнання на загальну суму 9 328 828,10 грн, про що підписані відповідні акти прийому-передачі.

Крім того, позивач наголосив, що він надав послуги за договором оренди на загальну суму 2 179 125,71 грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

28.12.2022, з огляду на порушення орендарем умов договору оренди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" керуючись п. 3.3 договору оренди направило на адресу боржника та поручителя повідомлення про розірвання договору оренди з вимогою погасити заборгованість та повернути обладнання.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач-1 не повністю розрахувався з позивачем за надані послуги та не повернув частину орендованого обладнання. Відповідач-2 як поручитель вимог кредитора також не виконав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задоволено повністю, а саме:

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) заборгованість в розмірі 1 602 125,71 грн.;

- зобов`язано солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) по договору № СО-21-0001475 оперативної оренди обладнання від 20.09.2021 обладнання вартістю 128 008,90 грн за індивідуально визначеними ознаками, відповідно до резолютивної частини рішення;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР БУД СЕРВІС" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 41, Код ЄДРПОУ 40725987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., вул. Об`їзна дорога, 60; Код ЄДРПОУ 31032954) витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 976,10 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 750,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс» (10.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, який долучено до апеляційної скарги) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 в частині:

- стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 заборгованістю у розмірі 350 000,00 грн.;

- зобов`язання солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» майно на загальну суду 72 928,98 грн.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» витрат судового збору у розмірі 3 171,99 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 872,27 грн., та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення, в межах вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № СО-21-0001475 від 20.09.2021, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує із наявних в матеріалах справи доказів, орендодавцем було передано орендарю в оренду обладнання загальною вартістю 9 328 828,10 грн, що підтверджується актами прийому-передачі обладнання в оренду, а саме:

- № 57344 від 23.09.2021 на суму 2 427 529,80 грн;

- № 57345 від 23.09.2021 на суму 1 842 624,60 грн;

- № 57346 від 23.09.2021 на суму 16 406,50 грн;

- № 57347 від 23.09.2021 на суму 5 042 267,20 грн.

Датою початку строку оренди є дата підписання першого акту приймання-передачі обладнання в оренду, тобто, 23.09.2021.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за час дії договору оренди позивачем було надано відповідачу-1 послуги з оренди обладнання на загальну суму 2 179 125,71 грн, про що свідчать акти виконаних робіт, а саме:

- № 30021603 від 30.09.2021 на суму 118 272,00 грн (з ПДВ);

- № 30022071 від 31.10.2021 на суму 458 304,00 грн (з ПДВ);

- № 30022407 від 30.11.2021 на суму 420 656,33 грн (з ПДВ);

- № 30022673 від 31.12.2021 на суму 431 043,47 грн (з ПДВ);

- № 30022880 від 31.01.2022 на суму 431 043,47 грн (з ПДВ);

- № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ).

Акт № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ) підписано орендодавцем та направлено орендарю 10.11.2022 для підписання та повернення відповідно до умов п.п. 4.2.2., 4.2.3. договору оренди.

Відповідно до п. 4.2.3. договору, у разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаного сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).

Отже, з наведеного вбачається, що послуги за Актом № 30023084 від 28.02.2022 на суму 319 806,44 грн (з ПДВ) прийняті відповідачем-1 на вказану в Акті суму.

Таким чином, з огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано, що розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем з оплати прострочених орендних платежів становить 1 602 125,71 грн.

Доводи відповідача-1 про обов`язок позивача відповідно до п. 9.5. договору оренди зарахувати суму гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки у п. 9.5. договору оренди передбачено право, а не обов`язок орендодавця виконати таке зарахування.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується наявними матеріалами ссправи, 21.09.2011 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір поруки № СО-21-0001482.

В пункті 2 договору поруки сторонами погоджено, що у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами пунктів 3 та 4 договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п. 1 договорів поруки, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника (відповідача-1), так і до поручителя (відповідача-2), який несе солідарну відповідальність перед кредитором.

Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора - штрафних санкцій і розміру завданої шкоди.

Протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення кредитором повідомлення (виставлення вимоги про виконання), поручителями зобов`язань здійснити із кредитором розрахунки за невиконаними боржником зобов`язаннями (по яким прийнята порука) (п. 4 договору поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанці, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, 28.12.2022, з огляду на порушення орендарем умов договору оренди, ТОВ "Пері Україна" керуючись п. 3.3 договору оренди направило на адресу боржника та поручителя повідомлення про розірвання договору оренди з вимогою погасити заборгованість та повернути обладнання. Однак, така вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, доказів, що свідчили б про належне виконання поручителем зобов`язань боржника (відповідача-1) в матеріалах справи не міститься.

Отже, оскільки, відповідачами не представлено суду доказів виконання своїх договірних зобов`язань, а в даному випадку погашення заборгованості в розмірі 1 602 125,71 грн, доводів позивача щодо наявності такої заборгованості не спростовано, то за таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів означеної заборгованості.

Крім того, в п. 1 договорів поруки відповідач-2 (як поручитель) поручився перед позивачем (як кредитором) за виконання відповідачем-1 (як боржником) у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди, у тому числі за додатковими угодами до нього.

Відтак, розмір зобов`язань відповідача-1 за договором оренди або збільшення розміру цих зобов`язань, а також попередня поінформованість поручителя про розмір цих зобов`язань, в даному випадку не мають жодного правового значення для відповідальності поручителя.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідачів повернути обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн (згідно з визначеним у позові переліком), то суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами пп. 5.2.8. договору оренди, орендар був зобов`язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше дня припинення (розірвання) договору.

Днем розірвання договору відповідно до претензії від 28.12.2022 встановлено 10.01.2023.

Разом з тим, позивач вказує, що пізніше після направлення вимоги, протягом 2021-2022 років, відповідач-1 частково виконав вимоги вищевказаної претензії, а саме - повернув частину орендованого обладнання.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем-1 було повернуто позивачу більшу частину обладнання, водночас, неповернутим залишається частина обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн,

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводів позивача щодо залишку неповернутого обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн відповідачем-1 спростовано належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - не було, належних доказів, щоб свідчили про протилежне - також не надано. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано наданий 18.05.2023 акт прийому - передачі № 66172, судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Положеннями ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ "ІНТЕР БУД СЕРВІС" не обґрунтувало належним чином неможливості подання доказів у встановлений законодавством строк, у зв?язку з чим суд першої інстанції правомірно не прийняв до розгляду докази, подані разом із заявою про долучення від 18.05.2023, а також підписуючи таку заяву адвокат С.М. Смосюк помилково зазначив себе в якості представника ТОВ "Артем Груп", який не є учасником даної справи. Вказані обставини були встановлені та висвітлені судом першої інстанції в ухвалі від 18.05.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників спору, що вони не позбавлені права зафіксувати наведені у акті обставини під час виконання рішення в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», або з застосуванням ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, з огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідачів повернути обладнання загальною вартістю 128 008,90 грн (згідно з визначеним у позові переліком) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

На доведення понесених витрат позивачем долучені:

- засвідчена копія Договору про надання правової (правничої допомоги №27/12 від 27.12.2022;

- засвідчена копія Додаткової угоди № 1 від 27.12.2022;

- засвідчена копія Акту № 12/01/23 від 12.01.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 8 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 30/03/23 від 30.03.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № l8/05/23 від 18.05.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 23/05/23 від 23.05.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 3 000, 00 грн;

- засвідчена копія Акту № 20/06/23 від 20.06.2023 прийому-передачі наданих правничих послуг на суму 4 500, 00 грн;

- засвідчені копії рахунків-фактур: № 12/01 від 12.01.2023 на суму 8 000, 00 грн; № 30/03 від 30.03.2023 на суму 4000, 00 грн; № 18/05 від 18.05.2023 на суму 4 000, 00 грн; № 23/05 від 23.05.2023 на суму 3,000, 00 грн; № 20/06 від 20.06.2023 на суму 4 500, 00 грн;

- засвідчені копії банківських документів про оплату правничих послуг на суму 23 500, 00 грн.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані позивачем доведено розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, який становить 23 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не доведено надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Крім того, зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами обсяг виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 500,00 грн підлягають задоволенню та покладаються на відповідачів, і підстави для зміни розподілу витрат на професійну правничу допомогу - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, з урахуванням меж апеляційного оскарження щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 заборгованістю у розмірі 350 000,00 грн., зобов`язання солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» майно на загальну суду 72 928,98 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» витрат судового збору у розмірі 3 171,99 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 872,27 грн., проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення, зокрема у оскаржуваній скаржником частині, яким задоволено наведені позовні вимоги та здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалене з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 заборгованістю у розмірі 350 000,00 грн., зобов`язання солідарно Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» та ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» майно на загальну суду 72 928,98 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» витрат судового збору у розмірі 3 171,99 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 872,27 грн.

Крім того, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер Буд Сервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2023 у справі № 910/1191/23.

5. Матеріали справи № 910/1191/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 20.12.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала