Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/2511/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/2511/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд»доВійськової частини НОМЕР_1 простягнення 705 781,22 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Сидоренко М.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2511/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (далі також - позивач, ТОВ "Київгазтрейд") до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про стягнення 502 256,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором постачання природного газу № 262044/Т/21/115 (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) від 08.06.2021.

Також, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача 502 256,29 грн основного боргу, 52 112,63 грн пені, 20 825,66 грн 3% річних, 130 586,64 грн інфляційних втрат. Суд дійшов висновку, що фактично відбулася зміна предмета позову.

Враховуючи те, що дії позивача зі зміни предмету позову не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв зазначену заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 705 781,22 грн.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні було здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 13.07.2023.

Безпосередньо в судовому засіданні 13.07.2023 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 13.07.2023 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ухвалою суду від 12.07.2023 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про участь в судовому засіданні 13.07.2023 в режимі відеоконференції у справі № 910/2511/22 відмовлено.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, наданих сторонами доказів та пояснень достатньо для вирішенню спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 13.07.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд" (як постачальником) та Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Пуща-Водиця" (наразі Військова частина НОМЕР_1 ) (як споживачем) було укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) № 262044/Т/21/115 (далі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) природний газ споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість природного газу, а також інші зобов`язання у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

У розділі 3 договору сторони погодили, що постачальник в установленому договором порядку та періодах зобов`язується передати природний газ у власність споживачу, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи Акціонерного товариства "Київгаз", в точках виходу з газотранспортної системи до відповідної газорозподільної системи (пункти призначення). Фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу підтверджується підписаними між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 4.1. договору, на момент укладення договору ціна природного газу, що поставляється в межах добових об`ємів, встановлених згідно з пунктом 2.2. цього договору (з урахуванням змін, здійснених відповідно до п. 3.10. договору) (з урахуванням тарифу за розподіл потужності Оператора ГТС) становить 9 636,5760 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 20% - 1 927,3152 грн, разом з ПДВ 11 563,8912 грн за 1000 куб.м. При цьому, тариф за розподіл потужності Оператора ГТС становить 136,5760 грн, крім того ПДВ 20% - 27,3152 грн.

Згідно з п.п. 4.3.-4.5. договору, оплата акту прийняття-передавання товарної продукції постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у акті прийняття-передавання товарної продукції, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем бюджетного призначення а фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Акт прийняття-передавання товарної продукції переданий електронною поштою з адреси на адресу, вказані у цьому договорі, є невід`ємними частинами цього договору та мають юридичну силу до отримання їх оригіналів або обміну оригіналами.

У разі збільшення в установленому цим договором порядку підтвердженого обсягу газу споживач здійснює оплату додатково заявлених об`ємів газу у триденний строк після збільшення цих об`ємів.

У випадках недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим за даними про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання.

Як стверджує позивач, за період з червня по жовтень 2021 він передав на користь відповідача природний газ на загальну суму 1 478 966,86 грн, однак відповідачем оплачено лише 976 710,57 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що незважаючи на належне виконання позивачем його обов`язків за договором, відповідач не виконав повної оплати за отриманий газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 502 256,29 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- за п`ять місяців постачання природного газу з ініціативи позивача сторони уклали тринадцять додаткових угод щодо підвищення ціни на природний газ, однак попереджень щодо підняття цін позивач відповідачу не надсилав;

- за п`ять місяців постачання природного газу на підставі укладених додаткових угод до договору, ціна газу зросла з 11 536,8912 грн/тис.куб.м. з ПДВ до 39 317,7121 грн/тис.куб.м. з ПДВ;

- укладені між сторонами додаткові угоди до договору не несуть жодних правових наслідків, оскільки є нікчемними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт постачання позивачем відповідачу природного газу за спірний період на загальну суму 1 478 966,86 грн підтверджується наступними актами прийому-передачі природного газу:

- № 0ТБИ-007089 від 31.10.2021 на суму 786 4897,30 грн;

- № 0ТБИ-006197 від 30.09.2021 на суму 146 983,57 грн;

- № 0ТБИ-006194 від 15.09.2021 на суму 96 776,11 грн;

- № 0ТБИ-005647 від 31.08.2021 на суму 84 946,43 грн;

- № 0ТБИ-005648 від 15.08.2021 на суму 74 911,50 грн;

- № 0ТБИ-005163 від 15.07.2021 на суму 59 294,02 грн;

- № 0ТБИ-005167 від 31.07.2021 на суму 68 101,37 грн;

- № 0ТБИ-004682 від 30.06.2021 на суму 161 456,56 грн.

Названі акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Згідно з вимогами розділу 4 договору, строк оплати отриманого природного газу, який було прийнято відповідачем настав.

Однак, відповідачем одержаний природний газ до пред`явлення позивачем позову було сплачено частково, на загальну суму 976 710,57 грн. Доказів на спростування вказаного розміру оплати відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі № 203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі № 5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час, укладені між сторонами договір та додаткові угоди до нього, у передбаченому чинним законодавством України порядку, недійсними визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Для офіційного підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку природного газу у період з червня по жовтень 2021 ТОВ "Київгазтрейд" отримувало експерті висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати та Української енергетичної біржі за вказаний період з метою підтвердження відсотку коливання ціни на газ та з метою дотримання умов договору щодо можливого 10 відсоткового підвищення ціни на природний газ у розрахунковому періоді, які, разом з листами про зміну ціни на природний газ, надсилалися на електронну пошту споживача (відповідача), зазначену в п. 11.10. договору.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 502 256,29 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати отриманого природного газу на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 52 112,63 грн, 3% річних в розмірі 20 825,66 грн, інфляційні втрати в розмірі 130 586,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 20 825,66 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 130 586,64 грн.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 52 112,63 грн суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.5. договору передбачено, що за порушення споживачем строків розрахунків за природний газ, встановлених цим договором, споживач сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що вказаний розрахунок виконаний позивачем вірно, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 130 586,64 грн підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 5, код ЄДРПОУ 42394311) заборгованість в розмірі 502 256,29 грн, пеню в розмірі 52 112,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 130 586,64 грн, 3% річних в розмірі 20 825,66 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 586,71 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко