Рішення

від 10.07.2023 по справі 922/1470/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023м. ХарківСправа № 922/1470/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95 до Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод", 63702, Харківська обл., м. Куп"янськ, вул. Сватівська, буд. 77 простягнення 2 404 736,46 грн.за участю представників сторін:

позивача: Ткаченко В.В.;

відповідача: Данко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод" про стягнення боргу за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) у сумі 1 718 064,62 грн., пеню у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 44 261,96 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 375/19 від 11.04.2019 року про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 20.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача викладеного у пункті 2 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відмовлено. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

05.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11279/23).

12.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11899/23).

Ухвалою суду від 12.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошує перерву до 17.05.2023 року.

16.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 12240/23) про залучення до участі у справ 3-ї особи на стороні позивача АТ "Харківобленерго" .

17.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 12323/23).

Ухвалою суду від 17.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у клопотанні відповідача (вх. № 12240/23 від 16.05.2023 року) про залучення до участі у справ 3-ї особи, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.05.2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 17.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

26.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи (вх.№ 13387/23), а саме повідомлення про обліковий запис для участі у відеоконференції.

29.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 13476/23) про витребування документів.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у клопотанні відповідача про витребування доказів (вх. 13476 від 29.05.2023 року). Судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2023 року. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача від 31.05.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.06.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 10 липня 2023 року.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення щодо позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 10.07.2023 року, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 11.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Куп`янський комбікормовий завод" (відповідач, споживач) було укладено договір № 375/19 про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 11.1. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.04.2010 року і діє до 31.12.2019 року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір вважається продавленим на наступний календарний рік.

Згідно пункту 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує поставлену вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо попередньо оператору системи (пункт 2.2 договору).

Підпунктами 1, 2 пункту 3.2. договору сторони узгодили, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток № 2). Щомісяця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати акт купівлі - продажу електричної енергії за розрахунковий період; щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4.2. договору, постачальник зобов`язується, постачати електричну енергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді № 1 до даного договору та забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяць, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії) оформляти та надавати споживачу акт купівлі - продажу електричної енергії між споживачем та постачальником на підставі даних ППКО відомостей про споживання електричної енергії відповідно до вимог та у порядку передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в комерційній пропозиції (додаток № 2) (пункт 5.1. договору).

11.04.2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупівлі 1кВт в ДП «Енергоринок» + розподіл (передача) 1 кВт*г. Оператора системи розподілу, включаючи інформаційні послуги та / або вартість послуги оператора комерційного обліку). Порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За твердженнями позивача, розрахунки за спожиту електроенергію споживача з постачальником проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог договору показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору. Проте, відповідачем в порушення підпункт 2 пункту 3.2. договору з 01.02.2022 року не надавались відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержувався узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Згідно з наданими оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго» даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника, зокрема відповідачем за січень - квітень 2022 року проведені нарахування та сформовані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію, а саме:

- 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 552 790,27 грн. за спожитий обсяг 108 058 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року. строк оплати акту, відповідно до порядку розрахунків за електричну енергію 20.02.2022 року. Строк формування (дата) заборгованості - 31.01.2022 року;

- 28.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 348 616,94 грн. за спожитий обсяг 83 658 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року. строк оплати акту, відповідно до порядку розрахунків за електричну енергію 20.03.2022 року. Строк формування (дата) заборгованості - 28.02.2022 року;

- 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 288 653,66 грн. за спожитий обсяг 58 191 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року. строк оплати акту, відповідно до порядку розрахунків за електричну енергію 20.04.2022 року. Строк формування (дата) заборгованості - 31.03.2022 року;

За посиланням позивача, заборгованість за поставлену енергію станом на 01.01.2022 року складала 718 227,19 грн. у січні 2022 року, відповідачем здійснено оплату у розмірі 369 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 47 від 28.01.2022 року.

У лютому 2022 року відповідачем також було здійснено оплату у розмірі 140 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 48 від 03.02.2022 року.

Враховуючи часткову оплату боргу відповідачем за електричну енергію, сума боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 375/19 від 11.04.2019 року за період з січня 2022 року на березень 2022 року становим на 31.03.2023 року становить суму у розмірі - 1 399 288,06 грн.

Також позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 09.02.2023 року № 12 з вимогою підписати та повернути оригінали актів за січень, лютий, березень 2022 року, та у двотижневий термін з моменту отримання цієї претензії перерахувати кошти у мусі 1 399 288,06 грн. Вищевказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 552 790,27 грн. за спожитий обсяг 108 058 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року.

- 28.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 348 616,94 грн. за спожитий обсяг 83 658 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року.

- 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 288 653,66 грн. за спожитий обсяг 58 191 кВт*г електричної енергії, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку - 10.02.2023 року.

Крім того, відповідачем відповідно до платіжного доручення № 47 від 28.01.2022 року здійснено оплату на суму 369 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 48 від 03.02.2022 року на суму 140 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком позивача, із врахуванням часткової оплати боргу відповідачем за електричну енергію, сума боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 375/19 від 11.04.2019 року за період з січня 2022 року на березень 2022 року станом на 31.03.2023 року становить суму у розмірі - 1 399 288,06 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх.. № № 11279/23 від 05.05.2023 року) зазначає, що заявлена позивачем сума боргу є завищеною та не обґрунтованою, та посилається на те, що до набрання обставин неперебірливої сили (військових дій) на території міста Куп`янськ Харківської області, відповідач щомісяця виконував дані зобов`язання. Проте, починаючи з 24.02.2022 року, зчитувати та передавати показання приладу було неможливо. Також це було неможливо і в автоматизованому вигляді через відсутність Інтернету та електроенергії. У зв`язку зі чим, відповідач не підписав два акта, що запропоновані до підписання позивачем № б/н від 28.02.2022 року на суму 348 616,94 грн., № б/н від 31.03.2022 року на суму 248 653,66 грн. оскільки при їх складанні не були враховані фактичні показання приладів вимірювання, а позивач не вчинив дій, після де окупації для особистого огляду приладів вимірювання споживання електричної енергії. Відповідач не погоджується з викладеними у актах сумами та показниками спожитої електричної енергії, оскільки вони не відповідають фактичним показникам, та у позивача не було об`єктивної можливості довести, що відповідач спожив саме ту кількість електроенергії, що вказана в актах. Крім того, вказані акти було складено позивачем без погодження із відповідачем та надані для підписання. Вищевказане на думку відповідача свідчить проте, що сума за вказаними актами є меншою.

Також посилається на форс - мажорні обставини, та зазначає, що 24.02.2022 року, російська федерація здійснила повномасштабне вторгнення на територію України, окупувавши значну її частину, у тому числі і місто Куп`янськ Харківської області, де фактично знаходиться підприємство. Своїм листом від 06.02.2023 року № 255-2-В Куп`янська військова адміністрація Харківської області повідомила, що місто Куп`янськ було під окупацією з 27 лютого по 07 жовтня 2022 року. Під час окупації мобільний зв`язок був відсутній, банківські установи по поштові відділення у місті Куп`янськ не працювали. Також зазначає, що у місті не було електроенергії з початку березня 2022 року по кінець квітня 2022 року. Територія підприємства знаходиться у промисловій зоні міста Куп`янськ на лівому березі річки Оскіл, яке розташоване ще ближче до фактичної зони бойових дій, підприємство обстрілююється кожен день і станом на дату складання цього відзиву, територія підприємства фактично знищена, та не придатна для ведення господарської діяльності. Також було зареєстроване кримінальне провадження № 12023221100000600 від 02.03.2023 року., а також, працівниками Аварійно - рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Закарпатській області та наказом ГУ ДСНС у Харківській області було складено акти про знищення вибухонебезпечних предметів на території підприємства відповідача № ОР-08-2022/17Х від 08.12.2022 року про виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів; № ОР-08-2022/23Х від 11.12.2022 року про виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів; № ОР-08-2022/39Х від 19.12.2022 року про виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів; № ОР-08-2022/31Х від 15.12.2022 року про виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів. У зв`язку із чим, відповідач посилається на пункту 10.1, 10.2, підпункт 5.5.13, пункту 5.5. та зазначає, що вказані обставини підтверджують настання форс - мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання за договором.

Суд не приймає вищезазначені посилання відповідача з огляду на наступне.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 10.3. договору визначено, що строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

При цьому, у пункті 10.4 договору сторони взяли на себе зобов`язання негайно повідомили про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Згідно пункту 10.5. договору, виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що при наявності форс-мажорних обставин сторона може бути звільнена від відповідальності за неналежне виконання нею зобов`язань, однак, це не є підставою для звільнення такої особи від виконання нею договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову, оскільки відповідачем не доведено належними доказами про повідомлення позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов договору, та не надано підтверджуючих документів щодо їх настання, відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як вбачається із розрахунку позивача, що не спростовано відповідачем станом на 01.01.2022 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 718 227,19 грн., крім того, електрична енергія споживалась відповідачем у січні, лютому 2022 року до початку введення воєнного стану, оскільки лише з 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан.

Щодо постачання у березні 2022 року, то відповідачем не надано до суду жодного доказу, що за відповідний місяць у відповідача відсутня була можливість щодо споживання електричної енергії. Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу країни до суду надано не було.

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо недотримання позивачем досудового врегулювання спору, оскільки ані Законом України "Про ринок електричної енергії", ані Правилами роздрібного ринку електричної енергії не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору.

Враховуючи вищевикладене, саме лише посилання на певні обставини без надання до суду належних доказів у їх підтвердження, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивачем надано суду докази звернення до відповідача із вимогою (від 09.02.2023 року № 12 направлену на адресу відповідача 10.02.2023 року відповідно до опису вкладення у цінний лист) щодо сплатити заборгованості та підписання спірних актів протягом двотижневого терміну, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, пунктом 10.5. договору сторони погодили, що виникнення форс - мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, відповідачем доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав, суму боргу не спростував.

Враховуючи вищевказані обставини, відзив відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за договором, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 1 399 288,06 грн. за період з січня по березень 2022 року є обґрунтованою, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 44 261,96 грн., та інфляційні втрати у розмірі 318 776,56 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем - 3 % річних у розмірі 44 261,96 грн., та інфляційних втрат у розмірі 318 776,56 грн., (відповідно до наданого розрахунку, та за зазначений у наданому до суду розрахунку періоду), суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заявляючи позовні вимоги у цій частині, позивачем було нараховано відповідачу: 3% річних у розмірі 44 261,96 грн. за період (відповідно до наданого розрахунку): з 21.02.2022 року по 20.02.2022 року на суму боргу 762 017,46 грн. (із урахуванням сплати у лютому 2022 року), з 21.03.2022 року 20.04.2022 року на суму боргу 1 110634,40 грн., та з 21.04.2022 року 31.03.2023 року на суму боргу 1 300 288,06 грн.

Судом здійснено перевірку надано позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 44 261,96 грн. та встановлено, що відповідні нарахування здійснено не вірно, з огляду на наступне.

Підпунктами 1, 2 пункту 3.2. договору сторони узгодили, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток № 2). Щомісяця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати акт купівлі - продажу електричної енергії за розрахунковий період; щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4.2. договору, постачальник зобов`язується, постачати електричну енергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді № 1 до даного договору та забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяць, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії) оформляти та надавати споживачу акт купівлі - продажу електричної енергії між споживачем та постачальником на підставі даних ППКО відомостей про споживання електричної енергії відповідно до вимог та у порядку передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в комерційній пропозиції (додаток № 2) (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року до договору, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупівлі 1кВт в ДП «Енергоринок» + розподіл (передача) 1 кВт*г. Оператора системи розподілу, включаючи інформаційні послуги та / або вартість послуги оператора комерційного обліку). Порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було 10.02.2023 року направлено вимогу (від 09.02.2023 року № 12) (про що свідчить опис вкладення у цінний лист) щодо сплатити заборгованість та підписання спірних актів протягом двотижневого терміну.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки спірні акти позивачем було направлено на адресу відповідача 10.02.2023 року, за висновком суду строк з якого здійснюється нарахування є з 21.03.2023 року.

Судом здійснено власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення із відповідача 3% річних за встановлений судом період (з 21.03.2023 року по 31.03.2023 року, та із урахуванням періоду на суму боргу 762017,46 грн. (із урахуванням сплати у лютому 2022 року) з 21.02.2022 року по 20.03.2022 року)) та встановлено, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі - 3 018,39 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі - 41 243,57 грн.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 318 776,56 грн., (відповідно до наданого розрахунку, та за зазначений у наданому до суду розрахунку періоду), суд зазначає наступне.

Заявляючи позовні вимоги у цій частині, позивачем було нараховано відповідачу:

інфляційні втрати у розмірі 318 776,56 грн. за період (відповідно до наданого розрахунку): з 02.2022 року на суму боргу 209 227,19 грн. (із урахуванням сплати у лютому 2022 року), з 03.2022 року на суму боргу 1 762 017,46 грн. (із урахуванням оплати у лютому 2022 року), з 04.2022 року на суму боргу 1 110634,40 грн. та з 05.2022 року на суму боргу 1 300 288,06 грн.

Судом здійснено перевірку надано позивачем розрахунку інфляційних втрат у розмірі 318 776,56 грн. та встановлено, що відповідні нарахування здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення із відповідача інфляційних втрат за (з 21.03.2023 року по 31.03.2023 року, та із урахуванням періоду з періоду на суму боргу 209 227,19 грн. лютий 2022 року (із урахуванням сплати у лютому 2022 року) та суми боргу 762 017,46 грн., березень 2022 року)) та встановлено, що обґрунтованою є сума 37 638,43 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі у розмірі 281 138,13 грн. - відмовити.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованої позивачем суми пені 642 409,88 грн., відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині, позивач зазначає, що пунктом відповідно до пункту 9.1. договору за неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 9.8. договору № 375/19 від 11.04.2019 року визначено, що у разі несвоєчасної оплати коштів, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення. У зв`язку зі чим, позивачем було розраховано пеню, яка за розрахунком складає суму 642 409,88 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені у розмірі 642 409,88 грн. відповідно до умов пункту 9.8. договору, та встановлено наступне.

Як вбачається із умов договору, пункт 9.8. наявний у розділі 7 договору, відповідно до якого, у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених пунктом 3.3. даного договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Судом досліджено матеріали справи та договір № 375/19 від 11.04.2019 року про постачання електричної енергії споживачу та додаткові угоди до нього, та встановлено, що у договорі та додаткових угодах до нього відсутній пункт 3.3. договору, відповідно за не виконання якого пунктом 9.8. договору передбачено стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, про безпідставне та необґрунтоване заявлене позивачем до стягнення із відповідача суми пені 642 409,88 грн. У зв`язку із чим, в частині стягнення суми пені 642 409,88 грн. - відмовити.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх.. № № 11279/23 від 05.05.2023 року) зазначає, що відповідач не погоджується із сумою штрафних санкцій, зокрема з пенею, що визначено позивачем у сумі 642 409,88 грн., інфляційними втратами у розмір 318 778,56 грн., та 3 % річними у розмірі 44 261,96 грн., що загалом складає суму у розмірі 1 005 448,40 грн. Зазначає, що НЕК «Укренерго» публікує інформацію щодо учасників ринку, яким надано статус «Переддефолтними» / «Дефолтний» згідно пункту 1.7.1., 1.7.4. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 4.03.2018 року № 307. Відповідач знаходиться та провадить свою діяльність у місті Куп`янськ Харківської області, яке було окуповано російською армією з самого початку широкомасштабного вторгнення на територію України, а де окуповано в кінці вересня 2022 року. Проте, станом на сьогоднішній день, місто фактично знищене, провадження господарської діяльності неможливо. Місто знаходиться безпосередньо біля лінії фронту та постійно обстрілюється. Усі комунікації, у тому числі електричні зруйновані. Підприємство обстрюлюється майже кожен день, а можливість надати показання лічильників відсутні. Також контрагенти відповідача знаходяться на території м. Харкова та Харківської області. На теперішній час усі опинились в зоні активних бойових дій або на окупованій території, не ведуть господарську діяльність і не мають зв`язку взагалі. Тому, за твердженнями відповідача, відсутність можливості відповідача виконувати зобов`язання по договору напряму залежить від воєнних дій в Харківській області. У зв`язку зі чим, на думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій є над значною, оскільки вона перевищує 60 % заборгованості, а разом із іншими нарахуваннями 90 % від суми основного зобов`язання, що є критично для відповідача. У зв`язку із чим, просить суд відмовити у цій частині.

Суд не приймає вищевикладені посилання відповідача, оскільки останнім спростовуються вищевикладеними норма, та у підтвердження вищевикладених заперечень відповідачем не надано до суду належних доказів (щодо відсутності електропостачання на підприємстві відповідача).

При цьому, починаючи з вересня 2022 року після де окупації, відповідач не позбавлений був права у встановленому законом порядку провести звірку розрахунків із позивачем.

Враховуючи вищевикладене, самі лише посилання на обставини без належних доказів не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суму боргу за електричну енергію у сумі 1 399 288,06 грн., індекс інфляції у розмірі 37 638,43 грн.; 3 % річних у розмірі 3 018,39 грн.

В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 281 138,13 грн., пені у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 41 243,57 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 21 599,17 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод" (63702, Харківська обл., м. Куп"янськ, вул. Сватівська, буд. 77, ЄДРПОУ 03288817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, ЄДРПОУ 38000735, п/р НОМЕР_1 в ХОУ ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 351823)

суму боргу за електричну енергію у сумі 1 399 288,06 грн.,

індекс інфляції у розмірі 37 638,43 грн.;

3 % річних у розмірі 3 018,39 грн.

та 21 599,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 281 138,13 грн., пені у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 41 243,57 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, ЄДРПОУ 38000735);

відповідач: Приватне підприємство "Куп`янський комбікормовий завод" (63702, Харківська обл., м. Куп"янськ, вул. Сватівська, буд. 77, ЄДРПОУ 03288817).

Повне рішення складено "20" липня 2023 р.

Суддя О.О. Ємельянова