Постанова

від 12.10.2023 по справі 922/1470/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1470/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

позивача- не з"явився ;

відповідача - Данко В.В.,Ордер серії АН від 15.02.2023 №1112994;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (вх. № 1597 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.23 (ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Ємельяновою О.О., повний текст складено 20.07.23 ) у справі № 922/1470/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м.Харків

до Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод", Харківська обл., м. Куп"янськ

про стягнення 2 404 736,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод" про стягнення боргу з оплати вартості поставленої електричної енергії за договором від 11.04.2019 № 375/19 про постачання електричної енергії, в якому просило суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 1 399 288,06 грн., пеню у сумі 642 409,88 грн., інфляційні нарахування в сумі 318776,56 грн., 3 % річних у сумі 44 261,96 грн. та судовий збір в сумі 36 071,05грн.

Позов обґрунтовано здійсненням відповідачем неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленої електричної енергію за договором від 11.04.2019 № 375/19 про постачання електричної енергії за період з січня 2022 по березень 2022.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.23 у справі № 922/1470/23 у позові відмовлено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" суму боргу за електричну енергію у сумі 1 399 288,06 грн., індекс інфляції у розмірі 37 638,43 грн.; 3 % річних у розмірі 3 018,39 грн. та 21 599,17 грн. судового збору.

В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 281 138,13 грн., пені у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 41 243,57 грн. в позові відмовлено.

В обґрунтування висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 399 288,06 грн. за період з січня по березень 2022 суд послався на його доведеність наявними у матеріалах справи доказами, а саме: складеними позивачем

на підставі умов Договору та направленими на адресу відповідача 10.02.23 актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.22 року- за січень 2022 року, від 28.02.22 року - за лютий 2022 року, від 31.03.22 - за березень 2022 року та платіжними дорученнями від 28.01.2022 № 47 та від 03.02.2022 № 48, за якими було частково сплачено вказану в Актах вартість електроенергії за січень та лютий 2022 року.

В обґрунтування висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих на основний борг інфляційних втрат та 3% річних суд послався на невірне визначення періоду прострочення при здійсненні позивачем відповідних нарахувань, починаючи з 21.02.22 з огляду на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.22, від 28.02.22 та від 31.03.22 позивачем на адресу відповідача було направлено 10.02.23, а тому, з урахуванням умов пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року до Договору, яким передбачено здійснення споживачем оплати 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за висновком суду датою прострочення, з якої здійснюється нарахування вказаних сум інфляційних та річних, є 21.03.23.

В обґрунтування висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені суд зазначив, що її нарахування здійснено на підставі пункту 9.8 Договору, яким передбачено її нарахування у разі несвоєчасної оплати коштів передбачених пунктом 3.3. даного договору, який у Договору відсутній.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, яке полягало у незастосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягали застосуванню, просить це рішення скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 281 138,13 грн., пені у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 41 243,57 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався, зокрема, на те, що суд першої інстанції при здійсненні перерахунку 3% річних та інфляційних втрат помилково визначив датою прострочення, з якої здійснюється нарахування вказаних сум, 21.03.23, виходячи з дати отримання відповідачем Актів здачі-прийняття робіт, з урахуванням пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року до Договору, яким передбачено здійснення споживачем оплати 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, оскільки умови Договору не пов`язують оплату поставленого товару з фактом підписання відповідних Актів, а враховуючи специфіку постачання електричної енергії, а саме наявність приладу обліку у споживача та визначений Договором порядок розрахунку вартості електричної енергії, споживач має можливість розрахувати вартість фактично отриманої електричної енергії та є зобов`язаним її сплатити відповідно до встановленого Договором порядку.

Крім цього позивач послався на помилковість висновку суду про відсутність підстав для стягнення пені через те, що її нараховано на підставі пункту 9.8. Договору, який передбачає її нарахування за несвоєчасну сплату коштів, передбачених пунктом 3.3. Договору, який в Договорі відсутній, оскільки посилання на зазначений пункт у зазначеній умові Договору є технічною помилкою, яка не впливає на фактичні домовленості, досягнуті сторонами Договору при його укладенні, за якими вони погодили застосування зазначеної відповідальності за порушення споживачем строку оплати 100% вартості спожитої електроенергії, передбаченого п. 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року до Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.23 для розгляду справи № 922/1470/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.23 у справі № 922/1470/23 та призначено її в судове засідання з повідомленням сторін на 12.10.23 об 11 год. 30 хв.

19.09.23 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скарг(вх. № 11315), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач не направив до суду свого представника, уповноваженого представляти його інтереси в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, що викладені у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши поясненння представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Куп`янський комбікормовий завод" (відповідач, споживач) було укладено договір № 375/19 про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.04.2019 року і діє до 31.12.2019 . Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Згідно пункту 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує поставлену вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи (пункт 2.2 договору).

Підпунктами 1, 2 пункту 3.2. Договору сторони узгодили, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток № 2). Щомісяця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати акт купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період; щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4.2. Договору, постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді № 1 до даного договору, та забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяць, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії), оформляти та надавати споживачу акт купівлі продажу електричної енергії між споживачем та постачальником на підставі даних ППКО відомостей про споживання електричної енергії відповідно до вимог та у порядку передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в комерційній пропозиції (додаток № 2) (пункт 5.1. договору). 11.04.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупівлі 1кВт в ДП Енергоринок + розподіл (передача) 1 кВт*г. Оператора системи розподілу, включаючи інформаційні послуги та / або вартість послуги оператора комерційного обліку). Порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Розрахунки за спожиту електроенергію споживача з постачальником проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог договору показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору.

Проте, відповідач в порушення підпункту 2 пункту 3.2. Договору з 01.02.2022 року не надавав відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержувався узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Згідно з наданими оператором системи розподілу АТ Харківобленерго даними щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника, зокрема, відповідачем за січень березень 2022 року проведені нарахування та сформовані акти здачі приймання робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію, а саме:

- Акт від 31.01.22 за січень 2022 року, згідно з яким заборгованість за поставлену електроенергію на 01.01.2022 становить 718227,19 грн., поставлено електроенергію у січні 2022 року на суму 552 790,27 грн. за спожитий обсяг 108 058 кВт*г електричної енергії, надійшло коштів у січні 2022 року за поставлену електроенергію 369000 грн., всього заборгованість на 31.01.2022 становить 902017,46 грн, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 10.02.2023 року;

- Акт від 28.02.22 року за лютий 2022 року, згідно з яким заборгованість за поставлену електроенергію на 01.02.2022 становить 902017 грн., поставлено електроенерію у лютому 2022 року на суму 348 616,94 грн. за спожитий обсяг 83 658 кВт*г електричної енергії, надійшло коштів у лютому 2022 року за поставлену електроенергію 140000 грн., всього забогованість на 28.02.2022 1110634,40 грн, який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 10.02.2023 року;

- Акт від 31.03.22 року за березень 2022 року, згідно з яким заборгованість за поставлену електроенергію на 01.03.2022 становить 1110634,40 грн., поставлено електроенергію у березні 2022 року на суму 288 653,66 грн. за спожитий обсяг 58 191 кВт*г електричної енергії, всього заборгованість на 31.03.2022 становить 1399288,06 грн., який позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 10.02.2023 року.

Отже, заборгованість з оплати вартості поставленої енергії станом на 01.01.2022 за даними позивача складала 718 227,19 грн. У січні 2022 року відповідачем здійснено оплату у розмірі 369 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 47 від 28.01.2022 .

У лютому 2022 року відповідачем також було здійснено оплату у розмірі 140 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 48 від 03.02.2022 .

Враховуючи часткову оплату боргу відповідачем за електричну енергію, борг за договором про постачання електричної енергії споживачу № 375/19 від 11.04.2019 з оплати вартості поставленої електроенергії станом на 31.03.22 становив 1 399 288,06 грн., у зв`язку з чим 10.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати заборгованості та підписання вказаних Актів протягом двотижневого терміну, до якої було додано вищенаведені Акти, про що свідчить опис вкладення у цінний лист.

Вищевказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало причиною звернення позивача із позовом до суду у даній справі, предмет якого становлять матеріально-правові вимоги про стягнення основного боргу з оплати вартості поставленої за Договором електроенергії у сумі 1 399 288,06 грн. та нарахованих на нього пені у сумі 642 409,88 грн., 3 % річних у розмірі 44 261,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 318776,56 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання таорганізаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вимогами ст.56 Закону України Про ринок електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За змістом частини 7 зазначеної норми, умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, в якому, зокрема, визначається ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Також відповідно до ч.ч.2,3 ст. 57 Закону, електропостачальник зобов`язаний, зокрема, надавати споживачу електричної енергії рахунок з відповідною інформацією, а також дані про споживання ними електричної енергії; він має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про вартість та умови надання послуг.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність суми основного боргу з оплати вартості поставленої за Договором електроенергії у розмірі 1 399 288,06 грн. наявними у матеріалах справи доказами, а саме: вищенаведеними складеними позивачем на підставі умов Договору та направленими на адресу відповідача 10.02.2023 актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.22 року- за січень 2022 року, від 28.02.22 року - за лютий 2022 року, від 31.03.22 - за березень 2022 року та платіжними дорученнями від 28.01.2022№ 47, від 03.02.2022 № 48, за якими було частково сплачено вказану в Актах вартість електроенергії за січень та лютий 2022 року.

Разом з цим, щодо нарахованих на основний борг інфляційних втрат та річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, останній частково сплачував вартість отриманої у спірному періоді електричної енергії за спірним Договором, із порушенням встановлених строків, він є боржником, який прострочив виконання відповідного грошового зобов`язанння.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Звертаючись до суду з позовом позивачем було нараховано відповідачу станом на 31.03.2023: 3% річних у розмірі 44 261,96 грн. за період (відповідно до наданого розрахунку): з 21.02.2022 року по 20.03.2022 року на суму боргу 762 017,46 грн. (із урахуванням сплати у лютому 2022 року), з 21.03.2022 року 20.04.2022 року на суму боргу 1110634,40 грн., та з 21.04.2022 року 31.03.2023 року на суму боргу 1 399 288,06 грн.

Також позивачем було нараховано відповідачу на суму основного боргу інфляційні втрати у розмірі 318 776,56 грн. станом на 31.03.2023 за період (відповідно до наданого розрахунку): з 02.2022 року на суму боргу 209 227,19 грн. (із урахуванням сплати у лютому 2022 року), з 03.2022 року на суму боргу 1 762 017,46 грн. (із урахуванням оплати у лютому 2022 року), з 04.2022 року на суму боргу 1 110634,40 грн. та з 05.2022 року на суму боргу 1 399 288,06 грн.

Разом з цим, як правомірно зазначив суд першої інстанції, вказані нарахування здійснено невірно, з огляду на наступне.

Статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, а в разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, другій стороні надано право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом п.4 Додаткової угоди №1, фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як зазначено вище, відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 4.2. Договору, постачальник зобов`язується, постачати електричну енергію споживачу на період дії даного договору у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у додатковій угоді № 1 до даного договору та забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяць, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії) оформляти та надавати споживачу акт купівлі продажу електричної енергії між споживачем та постачальником на підставі даних ППКО відомостей про споживання електричної енергії відповідно до вимог та у порядку передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Натомість, підпунктами 1, 2 пункту 3.2. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток № 2). Щомісяця до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач зобов`язаний підписати акт купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період; щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати споживач зобов`язаний оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника за графіком встановленим в комерційній пропозиції (додаток № 2) (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 2 від 11.04.19 до Договору, ціна спожитої електричної енергії коригується у випадках :

-зміни оптової ринкової ціни електричної енергії в ОРЕ;

-зміни тарифа за розподіл електроенергії по мережам АК «Харківобленерго»;

- прийняття відповідних постанов НКРЕКП.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 до Договору, розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупівлі 1кВт в ДП Енергоринок + розподіл (передача) 1 кВт*г. Оператора системи розподілу, включаючи інформаційні послуги та / або вартість послуги оператора комерційного обліку). Порядок розрахунків за електричну енергію: споживач сплачує 100% спожитої електроенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зі змісту наведених домовленостей сторін вбачається, що ними не встановлено ціну за одиницю спожитої електричної енергії, проте встановлений порядок її визначення зі складових, джерелом отримання яких є саме позивач, без надання ним такої інформації відповідач позбавлений можливості вирахувати її самостійно.

Отже за змістом укладеного Договору обов`язку відповідача сплатити вартість спожитої електричної енергії передує обов`язок позивача скласти та надати відповідачу акт здачі прийняття робіт (надання послуг), в яких має бути зазначений фактичний обсяг електричної енергії, а також надати відомості щодо суми її вартості, яку має сплатити відповідач, що визначена відповідно до вимог п.п.2,3 Додатковї Угоди №2.

З наданих позивачем копій актів здачі приймання робіт вбачається, що вони містять не тільки обсяг спожитої Відповідачем електричної енергії , але і її вартість та тарифи, які використані для відповідного розрахунку, отже фактично містять інформацію відповідних рахунків на оплату.

Разом з цим як зазначено вище, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.22 року- за січень 2022 року, від 28.02.22 року - за лютий 2022 року, від 31.03.22 - за березень 2022 року позивачем на адресу відповідача направлено лише 10.02.23 разом з вимогою від 09.02.23 № 12 про сплату заборгованості та підписання спірних Актів протягом двотижневого терміну.

Доказів направлення зазначених Актів відповідачу в строки, що передбачені Договором, або в іншій період- матеріали справи не містять, сторонами про відповідні обставини не заявлено. Також позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів направлення Актів за попередні періоди постачання електроенергії,у зв"язку з чим неможливо встановити дату їх направлення відповідачу.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції правомірно врахував при визначенні дати прострочення, з якої здійснюється нарахування вказаних сум, дату направлення позивачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2022, від 28.02.2022 та від 31.03.2022.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що з огляду на те, що пунктом 4.2. Договору встановлений обов`язок постачальника щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяць, за який визначається обсяг спожитої електричної енергії) оформляти та надавати такі Акти споживачу, а пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 до Договору встановлено строк здійснення споживачем оплати 100% спожитої електроенергії -до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, строк здійснення оплати основного боргу за Актами, направленими 10.02.2023 закінчився 20.02.2023, у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково датою, з якої почалось прострочення відповідача, та з якої слід обчислювати період нарахування інфляційних та річних, визначив 21.03.23, замість 21.02.23.

Здійснивши відповідний перерахунок 3 % річних на суму основного боргу за період з 21.02.23 по 31.03.23 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою є сума вказаних нарахувань в розмірі 4485,39 грн.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названим Комітетом, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.20 у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

З огляду на наведене та на те, що прострочення відповідача почалось з 21.02.23, інфляційні на суму основного боргу підлягають нарахуванню за березень 2023 року - повний місяць прострочення та становлять суму 20989,32 грн.

Щодо нарахованої на основну суму боргу пені в сумі 642 409,88 грн., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для її стягнення, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України. Так, за частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 Господарського кодексу України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.19 у справі № 904/4156/18 зазначила, що наведеними вище положеннями Господарського кодексу України необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, нарахування пені в сумі 642 409,88 грн. на основний борг за договором від 11.04.2019 № 375/19 про постачання електричної енергії здійснено позивачем на підставі пункту 9.8 Договору, яким передбачено її нарахування у разі несвоєчасної оплати коштів, передбачених пунктом 3.3. даного Договору, який у Договору відсутній.

З наведеного вбачається, що пунктом 9.8.Договору, на підставі якого позивач нарахував спірну суму пеніне встановлено базу її нарахування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо того, що посилання в пункті 9.8. Договору на неіснуючий пункт 3.3. є технічною помилкою, яка не впливає на фактичні домовленості, досягнуті сторонами Договору при його укладення, за якими вони погодили застосування зазначеної відповідальності за порушення споживачем саме строку оплату 100% вартості спожитої електроенергії, передбаченого п. 3 додаткової угоди № 2 від 11.04.2019 року до Договору є необґрунтованими, оскільки пункт 9.8. Договору не містить будь-яких прив`язок щодо характеру коштів за несвоєчасну оплату яких передбачено застосування пені, а інші умови Договору не містять положень про узгодження сторонами встановлення такого виду відповідальності за порушення строку оплати вартості поставленої електроенергії.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних підлягає зміні, а саме: підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 20989,32 грн. та 3 % річних - в сумі 4485,39 грн., відмові у задовленні позовні вимоги про стягнення іншої частини інфляційних втрат та 3 %. В іншій частині рішення суду щодо стягнення основного боргу та відмови у стягненні пені підлягає залишенню без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.23 у справі № 922/1470/23 щодо позовних вимог про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Куп`янський комбікормовий завод" (63702, Харківська обл., м. Куп"янськ, вул. Сватівська, буд. 77, ЄДРПОУ 03288817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, ЄДРПОУ 38000735, п/р НОМЕР_1 в ХОУ ВАТ Державний Ощадбанк України, МФО 351823) інфляційні втрати в сумі 20989,32 грн., 3 % річних в сумі 4485,39 грн. та 21354,032 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити."

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.10.23.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль