Постанова

від 05.07.2023 по справі 372/1142/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 372/1142/16-ц

провадження № 61-13203св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020»,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крикунов Олександр Володимирович, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» (далі - ТОВ «Оренда Про 2020») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі № 372/1142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору. Просило замінити ОСОБА_1 на його правонаступника - ТОВ «Оренда Про 2020».

На обґрунтування заяви посилалося на таке.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2016 року у справі №372/1142/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 160 000,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 71 360, 00 грн та судовий збір у розмірі 1 587,00 грн, а всього - 232 947,20 грн.

На підставі виданого виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з боржника за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2016 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. 16 травня 2019 року відкрив виконавче провадження № 59135821 та того ж дня об`єднав з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження № 59137670.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Оренда Про 2020» договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за невиконання договору перейшло до ТОВ «Оренда Про 2020», а тому заявник звернувся до суду із цією заявою.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року заяву ТОВ «Оенда Про2020» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача у справі № 372/1142/16-ц (у зведеному виконавчому провадженні № 59137670) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору, із ОСОБА_1 на його правонаступника - ТОВ «Оренда Про 2020».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сторона виконавчого провадження - стягувач ОСОБА_1 вибув з виконавчого провадження у зв`язку з передачею ним права вимоги за невиконання договору правонаступнику ТОВ «Оренда Про 2020» на підставі правочину. Тому є підстави для задоволення заяви.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року залишено без змін

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження є законним та обґрунтованим, оскільки після набрання рішенням суду законної сили змінився стягувач, а тому, не замінивши такого стягувача, рішення залишиться невиконаним, оскільки правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження» .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крикунов О. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що заміна стягувача у виконавчому провадженні із ОСОБА_1 на його правонаступника - ТОВ «Оренда Про 2020» відбулася на підставі правочину, який не був нотаріально посвідчений, а тому такий правочин є нікчемним.

На виконанні у приватного виконавця Трофименка М. М. перебуває зведене виконавче провадження № 59137670 зі стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь чотирьох стягувачів у справах: № 372/5143/15, № 372/1742/15, № 372/1781/15 та у цій справі.

Верховний Суд у справах № 372/5143/15, № 372/1742/15, № 372/1781/15 за заявою ТОВ «Оренда Про 2020» про заміну сторони виконавчого провадження зазначив про неможливість заміни сторони виконавчого провадження на підставі не посвідченого нотаріально договору про заміну сторони у зобов`язанні.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам заявника про те, що договір, на підставі якого відбулася заміна сторони, не був нотаріально посвідчений та підписаний не стороною зобов`язання, а його дружиною.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 209, 215, 216, 513, 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, постановах Верховного Суду у справах № 372/5143/15-ц, № 372/1742/15.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду віл 30 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крикунов О. В., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2016 року у справі № 372/1142/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 160 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 71 360, 00 грн та судовий збір у розмірі 1 587,00 грн, а всього - 232 947,20 грн.

На підставі виданого виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з боржника за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2016 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. 16 травня 2019 року відкрив виконавче провадження № 59135821 та того ж дня об`єднав з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження № 59117670.

Встановлено, що 10 червня 2021 року ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Оренда Про 2020» договір відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за невиконання договору перейшло до ТОВ «Оренда Про 2020». В оскаржуваних судових рішеннях суди помилково зазначили, що договір відступлення прав вимоги укладений ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що нотаріально посвідчений правочин є одним із різновидів правочину, вчиненого у письмовій формі.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, згідно зі статтею 513 ЦК України заміна кредитора у зазначеному договорі повинна була відбуватися в тій самій формі, що і попередній договір.

Попередній договір купівлі-продажу квартири, в якому відбулася заміна сторони, є договором щодо купівлі-продажу нерухомого майна, тому заміна сторони в договорі купівлі-продажу нерухомого майна також підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з приписами частин четвертої та п`ятої статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України (статті 77-82, 89 ЦПК України), тобто за перевірки та оцінки доказів, наданих в обґрунтування відповідної заяви, зокрема їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути дана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеній статтею 204 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що оскаржуваний правочин є нікчемним та залишив поза увагою те, що, розглядаючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Відповідно до матеріалів справи попередній договір купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі якого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2016 року у справі № 372/1142/16-ц проведено стягнення грошових сум, був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М. В., за реєстровим № 5646 (а. с. 9-10).

Договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року № 1, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Оренда ПРО 2020», за яким заявник мав набути право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, укладений цими сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений.

У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що відповідно до статті 513 ЦК України договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року мав бути вчинений у такій самій формі, як і попередній договір купівлі-продажу квартири від 04 жовтня 2013 року, за яким передавалися права вимоги, тобто підлягав нотаріальному посвідченню.

Таким чином, з огляду на порушення імперативних вимог щодо обов`язкового нотаріального посвідчення правочину договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України), тобто він не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Також суди попередніх інстанцій не врахували, що договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року № 1, укладений не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 та ТОВ «Оренда ПРО 2020», що з урахуванням складу сторін попереднього договору купівлі-продажу квартири унеможливлює задоволення вимог про заміну сторони виконавчого провадження.

Тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження в цій справі ґрунтується на неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, оскільки нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін прав та обов`язків, що в ньому закріплені.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 372/1742/15-ц (провадження № 61-2105св22), від 04 серпня 2022 року у справі № 372/5143/15-ц (провадження

№ 61-1179св22), на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

З урахуванням наведеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Оренда Про 2020».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крикунов О. В., скасування ухвали суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви, то з ТОВ «Оренда Про 2020» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 950,20 грн (за подання апеляційної скарги - 454,00 грн та за подання касаційної скарги - 496,20 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Крикунов Олександр Володимирович, задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання договору відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» на користь ОСОБА_2 950,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: ' І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко