Постанова

від 19.07.2023 по справі 710/1297/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1088/23; 22-ц/821/1089/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №710/1297/21 Категорія: 302000000 Щербак О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,

за участю секретаря ЛюбченкоТ.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та на додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ольвія» про розірвання договору оренди землі та припинення речового права оренди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що між ним та відповідачем 01.12.2008 укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,2046 га, кадастровий номер 7125787600:03:001:0321, яка розташована в межах Станіславчицької сільської ради.

Позивачу вказана земельна ділянка належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР 029276, виданого 19.02.2003.

Відповідачем умови договору від 01.12.2008 в частині виплати орендної плати не виконуються. Орендна плата не виплачується з 2008 протягом всієї дії договору. Тому вважав, що наявні підстави для розірвання договору, у зв`язку із порушенням відповідачем істотних умов договору, а саме сплати орендної плати.

На підставі викладеного та з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд розірвати договір оренди землі, укладений 01.12.2008 щодо земельної ділянки площею 2,2046 га, кадастровий номер 7125787600:03:001:0321, між ОСОБА_1 та ФГ «Ольвія», припинити речове право оренди ФГ «Ольвія» на вказану земельну ділянку.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням суду від 01 червня 2023 року стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ «Ольвія» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач підписав видатковий касовий ордер, тобто підтвердив факт отримання ним 01.12.2008 орендної плати за договором оренди землі від 01.12.2008.

Позивачем не доведено істотного порушення орендарем умов договору, а саме систематичної несплати орендної плати, а отже позбавлення відповідачем його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції керувався тим, що докази про понесені витрати на правничу допомогу надані до суду є достатніми та такими, що підтверджують витрати відповідача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на те, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з недотриманням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати та ухвалити по суті спору нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додаткове рішення - скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду мотивована тим, що відповідачем умови договору від 01.12.2008 року в частині виплати орендної плати не виконуються. Орендна плата не виплачується з 2008 року протягом всієї дії договору. Тому наявні всі підстави для дострокового розірвання договору оренди землі від 01.12.2008 року за судовим рішенням.

Звертає увагу, що видатковий касовий ордер від 02.12.2018 року є неналежним доказом у справі, оскільки його типова форма була затверджена лише в 2017 році, що підтверджує той факт, що даний доказ є підробленим.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не надано детального опису робіт та крім того, судом не враховано, що позивач є людиною похилого віку, яка проживає на незначну пенсію, а сума, яка стягується в декілька раз перевищує розмір його пенсії, таким чином судом не застосовано критерій розумності розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.12.2008 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Ольвія» в особі Кравченка Івана Володимировича, який діє на підставі Статуту, укладено договір оренди землі б/н (том 1 а.с. 7-10, том 2 а.с. 95-99).

Договір зареєстрований у Шполянському відділі Черкаської регіональної філії ДП « Центр ДЗК» у листопаді 2009 року.

Сторонами 20.11.2009 підписано акт прийому передачі об`єкта оренди (земельної ділянки), який є невід`ємною частиною договору від 01.12.2008 ( том 1 а.с.11).

Відповідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 217513903 від 23.07.2020 до Реєстру 21.06.2017 внесений запис про інше речове право: право оренди земельної ділянки за договором між сторонами від 01.12.2008 (том 1 а.с.13).

Згідно з умовами наведеної угоди предметом та об`єктом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Шполянського району Черкаської області, площею 2,20 га.

Відповідно п. 3.1 договору такий укладений на 49 років.

Указаний у позовній заяві та договорі оренди правовстановлюючий документ до матеріалів справи не долучався, разом із тим, належність вказаної земельної ділянки позивачу на праві власності на підставі вказаного у договорі державного акта серія та номер ІІІ-ЧР 029276, виданого 19.02.2003 року, підтверджена інформаційною довідкою № 217513903 від 23.07.2020, відповідно якої за позивачем 21.06.2017 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 2,2046 га кадастровий номер 7125787600:03:001:0321, номер запису 21100278, та відповідачем не оспорювалось.

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати за рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Пунктом 4.4 установлено, що орендна плата вноситься: грошовими коштами на рахунок орендодавця, або сплачується готівкою; натуральною платою (передача продукції) та відробітковою (надання послуг, виконання робіт), що оформлюється відповідною накладною та/або актом. Пунктом 4.5 визначена періодичність внесення орендної плати у грошовій, натуральній, відробітковій, формах один раз на рік. Розрахунки закінчуються не пізніше 30 грудня поточного року (п.4.6).

Укладення договору сторонами не оскаржувалось.

Відповідно видаткового касового ордеру датованого 01.12.2008 року на виплату орендної плати ОСОБА_1 , йому виплаченого 42813,00 гривень у рахунок орендної плати за договором оренди землі від 01.12.2008 , б/н, за період 2008- 2057 р., на якому є підписи керівника, головного бухгалтера ФГ «Ольвія» та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 100).

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.04.2023 та відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу ФГ «Ольвія» у період 2008, 2009, 2012 - 2016, 2018-2020, 2022 задекларовані показники зокрема за ознакою 106 «Дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду» на користь фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 цього Закону України визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України № 161-XIV передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У статті 21 цього ж Закону України передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 24 Закону України № 161-XIV орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України № 161-XIV передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приведеними вище пунктами договору оренди землі встановлено порядо та розміри сплати орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ФГ «Ольвія» не сплачувало орендну плату, починаючи з 2008 року та по теперішній час, тому відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати.

У суді першої інстанції відповідач посилався на те, що ФГ «Ольвія» у 2008 році виплатило позивачу наперед за 2008 2057 роки орендну плату за договором у загальній сумі 42813,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 01 грудня 2008 року, тому вважає, що фактично орендна плата була виплачена за майбутні періоди достроково.

Колегія суддів враховує, що договір оренди землі від 01 грудня 2008 року не містить домовленості сторін про сплату орендної плати авансом наперед.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Жодних доповнень до договору узгоджених сторонами у письмовому вигляді до суду надано не було.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за договором оренди землі від 01 грудня 2008 року наперед, за період з 2008 року по теперішній час.

Встановивши, що відповідач протягом зазначених років не виплачував орендну плату в порядку та на умовах обумовлених сторонами у договорі, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Вказані висновки суду частково узгоджуються із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №703/2495/21.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами розгляду справи, колегія суддів доходить висновку про доведеність порушених прав позивача, а тому його позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що судове рішення по суті спору не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає до скасування.

У зв`язку з вказаним додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем сплачено до суду першої інстанції судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн. та до суду апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги 1362,00 грн. Дані витрати підлягають стягненню з ФГ «Ольвія» та користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та додаткове рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до фермерського господарства «Ольвія» про розірвання договору оренди землі та припинення речового права оренди задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 01.12.2008 щодо земельної ділянки площею 2,2046 га, кадастровий номер 7125787600:03:001:0321, між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Ольвія».

Припинити речове право оренди фермерського господарства «Ольвія» на земельну ділянку ділянки площею 2,2046 га, кадастровий номер 7125787600:03:001:0321.

Стягнути з фермерського господарства «Ольвія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.

Судді: