Рішення

від 19.07.2023 по справі 420/5034/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5034/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2022/001522 від 30.12.2022;

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що 29.12.2022 позивачем до Одеської митниці (далі - відповідач) було подано електронну митну декларацію №22UA500500047843U8, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 26 010,77 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення (далі ЕМД). За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001522 від 30.12.2022 (далі - картка відмови) та рішення про коригування митної вартості №UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

Представник позивача зазначає, що позивач вважає прийняті відповідачем рішення безпідставними та такими, що порушують встановлений МК України порядок визначення митної вартості товару.

На підставі викладеного та не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі з а правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник позивача зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500047843U8 від 29.12.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

У відзиві зазначено, що на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - виписку з бухгалтерської документації;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Представник відповідача вказує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500370001264U1 від 21.02.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також представник відповідача зазначив, що відповідачем правомірно обрано резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: товар 1 становить 2,21 дол. США/кг. (МД від 01.11.2022 № UA500500/2022/039983) ніж заявлено декларантом 1,83 дол. США/кг.; товар 2 становить 2,69 дол. США/кг. (МД від 29.10.2021 №UA100380/2021/028314) ніж заявлено декларантом 1,41 дол. США/кг.; товар 3 становить 2,25 дол. США/кг. (МД від 08.11.2021 № UA110110/2021/012390) ніж заявлено декларантом 1,84 дол. США/кг.; товар 4 становить 2,01 дол. США/кг. (МД від 08.10.2021 №UA209170/2021/079666) ніж заявлено декларантом 1,87 дол. США/кг.; товар 5 становить 2,16 дол. США/кг. (МД від 21.12.2021 №UA500500/2021/228877) ніж заявлено декларантом 1,89 дол. США/кг. По МД № 22UA500500047843U8 від 29.12.2022 заявлено товар: товар 1: «Посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: Набори стаканів - 4424 шт. Торгівельна марка"Luminarc". Виробник "ARC Middle East L.L.C.".Країна виробництва AE» код товару: 7013379100, даний товар був скоригований по МД від 01.11.2022 №UA500500/2022/039983 (22UA500500039983U9), яка відповідає опису товару, умовам поставки (FOB), країні виробнику (AE Об`єднані Арабські Емірати) та відповідає товарній позиції згідно УКТ ЗЕД (7013); товар 2: «Посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Набори стаканів, кухолі - 1084 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Стакани - 3360 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Стакани - 4848 шт. Торгівельна марка відсутня. Всього 9292 шт. Виробник "ARC Middle East L.L.C.".Країна виробництва AE», код товару: 7013379900, даний товар був скоригований по МД № UA100380/2021/028314, яка відповідає опису товару та товарній позиції згідно УКТ ЗЕД (7013); товар 3: «Посуд столовий скляний: інші посудини для пиття, із зміцненого скла: Набори кухлів, набори стаканів - 1984 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Набори кухлів - 840 шт. Торгівельна марка "Arcopal". Всього 2824 шт. Виробник "ARC Middle East L.L.C.".Країна виробництва AE» код товару: 7013371000, даний товар був скоригований по МД від 08.11.2021 №UA110110/2021/012390, яка відповідає опису товару, умовам поставки (FOB), країні виробнику (AE Об`єднані Арабські Емірати) та відповідає товарній позиції згідно УКТ ЗЕД (7013); товар 4: «Посуд столовий із зміцненого скла: Ємності для зберігання продуктів, блюда, салатники - 1612 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Виробник "ARC Middle East L.L.C.".Країна виробництва AE.», код товару: 7013491000, даний товар був скоригований по МД від 08.10.2021 № UA209170/2021/079666, яка відповідає опису товару та повністю відповідає коду товару:7013491000; товар 5: «Посуд столовий скляний, механічного виготовлення: Графіни, банки для зберігання продуктів, набори креманок - 3160 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Виробник "ARC Middle East L.L.C.".Країна виробництва AE.».

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

Таким чином, на переконання представника відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001522 від 30.12.2022 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «ГЕЛІОС-ВАН.

Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої вважає необґрунтованими доводи, викладені відповідачем у відзиві.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 24.11.2015 між ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» укладено контракт №AIME/01-2016, відповідно до якого продавець ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC зобов`язується продати, а покупець ПП «ГЕЛІОС-ВАН» купити та прийняти товар, виробництва ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC згідно номенклатурі у кількості та за цінами вказаними в інвойсі та/або в специфікаціях.

29.12.2022 позивачем до Одеської митниці подано електронну митну декларацію № 22UA500500047843U8, а також, на виконання вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, були подані документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 26 010,77 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення.

Для митного оформлення було надано наступний перелік документів:

1. Інвойс №29047405 від 25.11.2022.

2. Пакувальний лист від 25.11.2022

3. Проформа №20047764 від 16.11.2022.

4. Коносамент №223239662 від 09.12.2022.

5. Автотранспортна накладна № 404350 від 28.12.2022.

6. Сертифікат про походження товару № 2957957 від 28.11.2022.

7. Платіжне доручення в іноземній валюті №24 від 23.11.2022.

8. Рахунок на оплату №010741 від 14.12.2022.

9. Рахунок на оплату №010742 від 14.12.2022.

10. Довідка про транспортні витрати №9662 від 14.12.2022.

11. Контракт №AIME.01-2016 від 24.11.2015.

12. Додаткова угода до контракту №4 від 26.12.2017.

13. Додаткова угода до контракту №5 від 20.10.2018.

14. Додаткова угода до контракту №6 від 01.12.2018.

15. Додаткова угода до контракту №7 від 01.09.2019.

16. Додаткова угода до контракту №9 від 25.01.2020.

17. Додаткова угода до контракту №13 від 30.09.2021.

18. Додаткова угода до контракту №15 від 15.11.2022

19. Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від

11.12.2020.

20. Експортна митна декларація № 201-06550251-22 від 25.11.2022.

21. Митна декларація №22UA500500047843U8 від 29.12.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості ПП «ГЕЛІОС ВАН» додатково з повідомлення №194 від 30.12.2022 року надав відповідачу такі документи:

- повідомлення № 194 від 30.12.2022, у якому ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах;

- прайс-лист від 01.11.2022.

- платіжне доручення №305 від 19.12.2022.

- платіжне доручення №578 від 19.12.2022.

- виписку по рахунку від 23.11.2022.

- оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за 2022 рік.

- лист виробника від 22.01.2020.

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №22UA500500047843U8 від 29.12.2022.

30.12.2022 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200426/2.

Так, відповідно до рішення про коригування митна вартість товару була відкоригована відповідачем шляхом збільшення її розміру, при цьому замість першого методу визначення митної вартості застосовано шостий метод за ціною договору щодо побідних товарів.

В якості підстави такого збільшення відповідачем у рішенні про коригування зазначено, що:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр марш руту. Проте до митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування.

3) згідно інвойса № 29047405 від 25.11.2022 вартість вантажу 25895 дол. США, згідно проформи інвойса від 16.11.2022 № 20047764 вартість 25931 дол. США, у банківському платіжному документі від 23.11.2022 №24 вартість 26046 дол. США;

4) в наданих рахунках на транспортне перевезення від 14.12.2022 не указано вартість вантажних послуг, також не має посилання про договір на перевезення;

5) в копії експортної декларації від 25.11.2022 № 201-06550251-22 умови поставки CIF.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

-виписку з бухгалтерської документації;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-каталоги, специфікації фірми - виробника товару;

Повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

30.12.2022 декларантом було додатково надано: прайс лист, оборотно-сальдову відомість, банківську виписку з рахунку, видаткову накладну, прфйс. Також листом №194 від 30.12.2022декларантом було повідомлено що всі документи які стосуються вантажу по МД вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

В оскаржуваному рішенні вказано, що за результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Відповідно до п.2 статті 58 у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.З статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини перша статті 57 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59,60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: товар 1 - становить 2,21 дол. США/кг. (МД від 01.11.2022 № UA500500/2022/039983) ніж заявлено декларантом 1,83 дол. США/кг.; товар 2 - становить 2,69 дол. США/кг. (МД від 29.10.2021 № UA100380/2021/028314) ніж заявлено декларантом 1,41 дол. США/кг.; товар 3 - становить 2,25 дол. США/кг. (МД від 08.11.2021 № UA110110/2021/012390) ніж заявлено декларантом 1,84 дол. США/кг.; товар 4 - становить 2,01 дол. США/кг. (МД від 08.10.2021 №UA209170/2021/079666) ніж заявлено декларантом 1,87 дол. США/кг.; товар 5 - становить 2,16 дол. США/кг. (МД від 21.12.2021 № UA500500/2021/228877) ніж заявлено декларантом 1,89 дол. США/кг.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявлена митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Також відповідачем прийнято картку відмови №UA500500/2022/001522, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:

«У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022, рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VІ «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».

Вважаючи вказане рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA500500/2022/200426/2 підстави його винесення, суд зазначає наступне.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару.

Дослідивши митні декларації, які використані відповідачем при здійсненні коригування митної вартості, судом встановлено, що умови поставки є іншими, а саме позивачем заявлено умови поставки FOB, а в МД №UA100380/2021/028314 FCA, МД №500500/2021/228877 EXW, МД №UA209170/2021/079666 FCA.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД №22UA500500039983U9 від 01.11.2022 та МД №UA110110/2021/012390 від 08.11.2021 не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр марш руту. Проте до митного оформлення надано лише довідку про транспортні витрати та платіжне доручення в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування.

3) згідно інвойса № 29047405 від 25.11.2022 вартість вантажу 25895 дол. США, згідно проформи інвойса від 16.11.2022 № 20047764 вартість 25931 дол. США, у банківському платіжному документі від 23.11.2022 №24 вартість 26046 дол. США;

4) в наданих рахунках на транспортне перевезення від 14.12.2022 не указано вартість вантажних послуг, також не має посилання про договір на перевезення;

5) в копії експортної декларації від 25.11.2022 № 201-06550251-22 умови поставки CIF.

Щодо доводів відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як упаковка, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до інвойсу №29047405 від 25.11.2022 що поставка товару здійснюється на умовах FOB, тобто ціна, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є такою, що відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі FOB).

Пунктом 4.1. Контракту №AIME/01-2016 визначено, що ціни на товар, які постачаються по вказаному Контракту встановлюються у доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №6 до контракту № AIME/01-2016 від 24.11.2015 ціни на товар, який постачається за цим договором, встановлені в доларах США та включає вартість упаковки, маркування, завантаження та транспортування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими ARC MIDDLE EAST L.L.C. не передбачалось.

Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Суд дійшов висновку, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 справа №160/8573/18 у даному контексті зазначив таке: Щодо доводів відповідача, що позивачем не підтверджено документально така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Умовами Контракту №2737-HD/CN (пункт 2.2 Контракту) визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Щодо не надання доказів понесених витрат на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування, а також відсутність посилання на договір суд зазначає таке.

Так, позивачем на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, були надані:

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0905-Т/20 від 11.12.2020;

- рахунок на оплату №010741 від 14.12.2022

- рахунок на оплату №010742 від 14.12.2022;

- платіжне доручення №305 від 19.12.2022.

- довідку про транспортні витрати №9662 від 14.12.2022.

Як вже зазначено вище, пунктом 4.1. Контракту №AIME/01-2016 визначено, що ціни на товар, які постачаються по вказаному Контракту встановлюються у доларах США та включають вартість упаковки, маркування, тари та навантаження.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №6 до контракту № AIME/01-2016 від 24.11.2015 ціни на товар, який постачається за цим договором, встановлені в доларах США та включає вартість упаковки, маркування, завантаження та транспортування.

З наданого до митного оформлення рахунку на оплату № 010741 від 14.12.2022, вбачається, що до вартості наданих ТОВ «Глобал Оушен Лінк» входить вартість вантажувально-розвантажувальних робіт (ВРР), а саме у п. 3, вказана компенсація вартості послуг ВРР у сумі 16 455,87 грн.

В свою чергу, зважаючи на умови поставки FOB за Інкотермс, до ціни товару вже включено вартість послуг із завантаження товару на борт судна.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому безпідставними є доводи митного органу щодо відсутності посилання у рахунках на оплату про договір на перевезення, оскільки в графі «Договір» зазначено №0905-Т/20 від 11.12.2020 року. Зазначений договір також доданий позивачем до митної декларації, яка подавалась для митного оформлення товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення відповідають умовам договору про перевезення, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Щодо розбіжностей у вартості вантажу, суд зазначає таке.

За твердженням відповідача, згідно інвойса № 29047405 від 25.11.2022 вартість вантажу 25895 дол. США, згідно проформи інвойса від 16.11.2022 № 20047764 вартість 25931 дол. США, у банківському платіжному документі від 23.11.2022 №24 вартість 26046 дол. США.

Так, відповідно до проформи інвойса від 16.11.2022 № 20047764 вартість товару 25931,85 дол.США., плата за проїзд 115,00 дол. США. Загальна вартість 26046,85 дол.США. Кількість відвантаженого товару становить 21 328 одиниць

Платіж за товар здійснено, відповідно до п.5.2 Контракту, у розмірі 100% передплати 26046,85 грн, платіжне доручення в іноземній валюті від 23.11.2022 року.

25.11.2022 року продавцем надано інвойс № 29047405 від 25.11.2022, відповідно до якого вартість товару складає 25895,77 дол.США, плата за проїзд 115,00 дол. США. Загальна вартість 26010,77 дол.США. При цьому кількість відвантаженого товару становить 21 312 одиниць.

За загальним правилом, проформа-інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Проформа-інвойс, зокрема, використовується, щоб отримати передоплату або авансовий платіж від покупця товару або послуги.

Згідно доповненню № 9 від 25.01.2020 до зовнішньоекономічного контракту з виробником товару № AIME/01-2016 від 24.11.2015, «покупець перераховує передоплату згідно з Проформою інвойсу, випущеною продавцем, а решту суми - відповідно до вартості інвойсу. Умови оплати погоджуються сторонами по кожній поставці окремо».

Різниця між сумами Інвойсу та Проформи інвойсу і платіжного доручення у даному випадку пояснюється різницею у кількості відвантаженого товару.

Таким чином, доводи відповідача є необґрунтованими, а подані декларантом документи містили достовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості.

Щодо зауваження відповідача, що в копії експортної декларації від 25.11.2022 № 201-06550251-22 умови поставки CIF.

Як правомірно зазначає представник позивача, надана до митного оформлення експортна митна декларація №201-06550251-22 від 25.11.2022 складена на офіційному бланку Об`єднаних Арабських Еміратах.

30.12.2022 позивачем до Одеської митниці був надісланий лист-пояснення від виробника товару Б/н від 22.01.2020, у якому продавець товару надав пояснення щодо заповнення експортної митної декларації. Зокрема, продавець товару зазначив, що формат митної декларації, який ним використовується є єдиним форматом, дозволеним в Об`єднаних Арабських Еміратах.

В означеній експортній митній декларації №201-06550251-22 від 25.11.2022 наявний запис про умови поставки FOB.

Обґрунтованими також є доводи представника позивача, про те, що при умовах поставки CIF до митної вартості не додаються транспортні витрати. В той же час позивачем до заявленої митної вартості товару додані транспортні витрати у сумі 211 403,07 грн, згідно рахунків від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 010741 від 14.12.2022 та №010742 від 14.12.2022.

Слід також зауважити, що експортна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а декларант не відповідає за її заповнення.

При цьому, в усіх документах (проформа-інвойс, інвойс, пакувальний лист), відповідно до умов контракту №АІМЕ/01-2016, зазначено умови поставки FOB.

Таким чином, позивачем до митного оформлення були подані документи, які підтверджували, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB, а зазначення у експортній декларації країни відправлення, яка не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, умов поставки CIF не вплинуло на визначення митної вартості товару.

Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 грн, відповідно до платіжних доручень №96 від 10.03.2023 року.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 5368,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Представник позивача в адміністративному позові зазначив, що витрати позивача на правову допомогу складають 18000 грн.

Представником позивача до адміністративного позову додано договір про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021 року, що укладений між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» та АО «Едвайзерс».

Додатковою угодою № 10 від 18.01.2023 сторонами погоджено вартість послуги з підготовки з представництва інтересів Замовника в суді першої інстанції 18000 грн за надання правової допомоги щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2022/001522 та рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

Згідно рахунку на оплату № 9 від 18.01.2023, платіжної інструкції № 92 від 06.03.2023 ПП «ГЕЛІОС-ВАН» сплачено на користь АО «Едвайзерс» 18000 грн за надані послуги згідно договору №24 від 21.10.2021 року.

Відповідачем у відзиві наведено наступний довід проти заявленої суми. Так, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 18000 грн є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18000 грн. є необґрунтованим, та з огляду на категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2022/001522 від 30.12.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200426/2 від 30.12.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» сплачений судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, адреса: пров. Шевченка, 7А, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001);

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631, 65078, м.Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 21-а)

Суддя П.П.Марин