Ухвала

від 19.07.2023 по справі 620/9649/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 липня 2023 року м. ЧернігівСправа № 620/9649/23

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю. О. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі

за позовомОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській областіпровизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні діїУ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.06.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 та зобов`язання провести перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації - січень 2008 року та березень 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказує, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби останнім, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовна заява залишена без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від представника позивача надійшла заява, в якій остання просить поновити позивачеві строк звернення до суду посилаючись на спеціальні строки, встановлені статтею 233 КЗпП України та офіційні тлумачення Конституційним Судом України вказаної статті у рішенні від 15.10.2013.

Надаючи оцінку письмовим поясненням представника позивача, суд враховує такі норми законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Як вже було зазначено в ухвалі про залишення позову без руху, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.

Так, починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

В межах спірних правовідносин, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту з 02.11.2022, тобто після внесених змін до Кодексу законів про працю та позовні вимоги останнього стосуються сум індексації грошового забезпечення, тобто предметом цього спору є саме грошове забезпечення, що виплачувалось позивачеві не в повному обсязі під час служби останнього.

Досліджуючи питання сум, що належать працівникові при звільненні, суд звертає увагу, що такі виплати визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260. До таких виплат належать: грошове забезпечення (до складу цієї виплати входить виплата за місяць проходження служби в якому звільняється військовослужбовець. До неї включається посадовий оклад, надбавки, доплати та винагороди на які має право військовослужбовець); грошова компенсація за недоотримане речове майно; компенсація за невикористані відпустки (всі види відпусток, такі як щорічна основна, додаткова та інші, на які мав право військовослужбовець під час проходження військової служби); одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби; допомога на оздоровлення (військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року).

Відтак, з набранням чинності в новій редакції статтею 233 КЗпП, відсутні правові підстави для застосування норм останньої до правовідносин про невиплачені під час служби суми грошового забезпечення.

Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.

Про перевагу застосування спеціальної норми частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України над загальною зазначав Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 по справі №540/2001/21, від 28.09.2022 по справі №420/358/22 та від 29.09.2022 по справі №420/3978/22.

Окрім того, суд зауважує, що тлумачення норми статті 233 КЗПП, що викладено в рішенні Конституційного Суду України не може бути доцільним в правовідносинах, що склалися після внесення змін до названої статті.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Зміст абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язується з днем, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 зауважено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відтак, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись з моменту проведення відповідних виплат грошового забезпечення, проте до суду звернувся лише 29.06.2023, пропустивши строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, зазначені позивачем підстави щодо пропуску строку визнані судом не поважними, інших причин, які заважали звернутися до суду з цим позовом у встановлений КАС України строк, позивачем не наведено та судом не встановлено.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЮ. О. Скалозуб