Постанова

від 13.07.2023 по справі 440/18136/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 р.Справа № 440/18136/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції С.С. Бойко) від 14.03.2023 року (повний текст складено 23.03.23 року) по справі №440/18136/21

за позовом ОСОБА_1

до Державного навчального закладу "Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості", Полтавського обласного центру зайнятості

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Полтавського обласного центру зайнятості щодо ненарахування стипендії та матеріальної допомоги ОСОБА_1 за період навчання у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» з часу припинення виплати допомоги по безробіттю по час закінчення навчання, з 30 січня 2021 по 14 квітня 2021;

зобов`язати Полтавський обласний центр зайнятості нарахувати стипендію та матеріальну допомогу ОСОБА_1 за період навчання у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» з часу припинення виплати допомоги по безробіттю по час закінчення навчання, з 30 січня 2021 по 14 квітня 2021;

визнати протиправною бездіяльність Державного навчального закладу «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» щодо невиплати стипендії та матеріальної допомоги ОСОБА_1 за період навчання у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» з часу припинення виплати допомоги по безробіттю по час закінчення навчання, з 30 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року;

зобов`язати Державний навчальний заклад «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» виплатити стипендію та матеріальну допомогу ОСОБА_1 за період навчання у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» з часу припинення виплати допомоги по безробіттю по час закінчення навчання, з 30 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.01.2020 згідно заяви ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу 360 календарних днів з 05.02.2020 по 29.01.2021. Проте, позивач вказує, що перебував на обліку як безробітний в Лубенській міськрайонній філії Полтавського ОЦЗ з 29.01.2020 по 11.05.2021, оскільки навчався в Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості». Листом від 15.10.2021 Полтавським обласним центром зайнятості повідомлено позивача, що з 30.01.2021 йому виплати допомоги по безробіттю припинено у зв`язку із закінченням строку її виплати. Позивач не погоджується з такими діями відповідачів, вважає, що оскільки з 30.01.2021 по 14.04.2021 він перебував на обліку у центрі зайнятості та навчався у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості та здобув робітничу професію, тому відповідачами безпідставно не виплачено за вказаний період допомогу по безробіттю та стипендію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року по справі №440/18136/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Полтавський обласний центр зайнятості, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29 січня 2020 року, згідно поданої ним заяви, надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу тривалістю 360 календарних днів з 05 лютого 2020 по 29 січня 2021 року.

З 02.12.2020 по 14.04.2021 ОСОБА_1 проходив навчання в Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» за професією «Електромеханік торгового та холодильного устаткування».

На звернення ОСОБА_1 Полтавський обласний центр зайнятості повідомив позивача листом від 15.10.2021 № 16/04/2716-21 що з 30 січня 2021 року йому припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з закінченням строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати), згідно з п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України № 5067-VI./ т. 1 а.с.8/.

Не погоджуючись з припиненням виплати допомоги по безробіттю з 30.01.2021, а також вважаючи, що має право на виплату стипендії у період з 30.01.2021 по 14.04.2021, оскільки навчався в цей період в Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості», позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачами доведено відповідність оскаржуваних позивачем дій та наказу нормам чинного законодавства України.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що у період з 02 грудня 2020 року по 14 квітня 2021 року він проходив професійне навчання за денною формою в Державному навчальному закладі "Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" за професією "Електромеханік торговельного та холодильного устаткування". Зазначене підтверджується довідкою № 01-17/153/21 від 06 липня 2021 року, виданою другим відповідачем. У вказаній довідці зазначено, що позивач навчався на безоплатній основі без отримання стипендії.

Вказує, що після закінчення виплати допомоги по безробіттю він продовжував перебувати на обліку як безробітний і продовжував навчання. Але у період навчання, з 30 січня 2021 року по 14 квітня 2021 року, першим відповідачем безпідставно та неправомірно не вчинено дій, направлених на нарахування, а другим відповідачем безпідставно та неправомірно не вчинено дій, направлених на виплату йому стипендії або матеріальної допомоги.

Зазначає, що на професійну підготовку та перепідготовку державою виділяються асигнування та на думку позивача, до складу витрат на професійну підготовку та перепідготовку мають входити і витрати, в тому числі, на виплату стипендії/матеріальної допомоги особам, які навчаються та не мають заробітку.

Також вказує, що п. 8 ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено термін "здобувач освіти". Отже, здобувач освіти це вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад`юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти. Абзацом 14 частини 1 ст. 53 Закону України Про освіту" передбачено, що здобувачі освіти мають право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, як здобувач освіти у Державному навчальному закладі «Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» позивач мав право на виплату стипендії/матеріальної допомоги, будь-яких коштів.

Крім того вказав, що ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVІD-19. спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абзац 3 частини 1 статті 24 цього Закону).

На підставі цього вважає, що в даному випадку і повинна була б нараховуватися та виплачуватися стипендія/матеріальна допомога, що чітко передбачено законодавством України, і чого не врахував суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, безпідставно відмовивши у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» застрахованим особам, тривалість виплати допомоги по безробіттю визначається залежно від страхового стажу. При наявності понад 30 років стажу тривалість виплати допомоги по безробіттю становить 360 календарних днів.

З матеріалів справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що керуючись ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» ОСОБА_1 на підставі поданої заяви 29.01.2020р. надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю тривалістю 360 календарних днів: з 05.02.2020 р. по 29.01.2021 р. Із прийнятим рішенням (наказ НТ 200203) про призначення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ознайомлений 05.02.2020 р., про що свідчить підпис особи в додатку 2 до Персональної картки.

Таким чином, ОСОБА_1 був інформований, про те, що допомога по безробіттю призначена йому лише до 29.01.2021 р.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» визначено два види забезпечення, яка надається центрами зайнятості безробітному: допомога по безробіттю; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення» особа має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Таким чином, приписами Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» передбачено забезпечення виплати лише матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю і допомоги на поховання).

Такого виду матеріального забезпечення, як виплата за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття стипендії у період професійного навчання безробітного, приписами законодавства, що регулює спірні правовідносини, не передбачено.

Також, суд зазначає, що ч. 4 ст. 35 Закону «Про зайнятість населення» визначено право безробітного, який проходить професійне навчання за направленням центру зайнятості на збереження виплати допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, що встановлені відповідно до законодавства.

Враховуючи, що спеціальним законодавством передбачено виключно право на збереження матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) у раніше встановленому розмірі та межах, виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 під час його професійного навчання, було збережено до 29.01.2021 р.

В свою чергу, підстав для призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на строк більш ніж 360 днів та, як наслідок, збереження допомоги по безробіттю на час навчання у Полтавського обласного центру зайнятості були відсутні, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Полтавського обласного центру зайнятості щодо не нарахування матеріального допомоги, є безпідставними.

Також суд зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» визначено перелік соціальних послуг, до якого включено такий вид соціальних послуг, як професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у закладах професійної (професійно-технічної).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення» професійне навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, забезпечення продуктивної зайнятості безробітних, підвищення їх професійної мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

З огляду на положення ч. 1 ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також п. 2.3., 2.4., 2.8., 2.10 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого спільним Наказом Мінсоцполітики України та МОН України від 31.05.2013 року № 318/655 (далі - Порядок), центри зайнятості зобов`язані забезпечити компенсацію транспортних витрат, витрат на проходження медичного огляду (у разі необхідності), витрат на проживання (за потреби) та безпосередньо фінансування послуг з професійного навчання.

Разом з тим, приписами цих нормативно-правових актів не встановлено права безробітних на стипендію на час надання соціальних послуг на випадок безробіття, а саме: професійного навчання.

У зв`язку з цим, доводи апелянта про те, що до складу витрат на професійну підготовку та перепідготовку мають входити і витрати, в тому числі, на виплату стипендії/матеріальної допомоги особам, які навчаються та не мають заробітку, є необґрунтованим.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що при укладанні договору на навчання, ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами договору і п. 2.2- 2.3. договору відображено вичерпний перелік зобов`язань центру зайнятості, які відповідають вимогам чинного законодавства (у т. ч. нормам Порядку). Договір не містив вимог щодо виплати стипендії на час професійного навчання після закінчення строків виплати допомоги по безробіттю, і з умовами цього договору ОСОБА_1 погодився і підписав договір без будь-яких зауважень.

Що стосується посилання апелянта на абз. 14 ч. 1 ст. 53 Закону України «Про освіту», яким передбачено, що здобувачі освіти мають право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, колегія суддів зазначає. що цей порядок визначений постановою Кабінету міністрів України «Питання стипендіального забезпечення» № 882 від 12.07.2004 р., згідно якого передбачено право здобувачів освіти на стипендію виключно у разі, якщо вони навчаються за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету.

В свою чергу, оскільки позивач проходив професійне навчання за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, відсутні і підстави для призначення, нарахування та виплати стипендії згідно з постановою Кабінету міністрів України «Питання стипендіального забезпечення» № 882 від 12.07.2004 р.

Що стосується посилання апелянта на відомчий нормативно-правовий акт Державного центру зайнятості, а саме наказ № 151 від 06 грудня 2018 р. та № 124 від 2 жовтня 2019 «Про внесення змін до наказу Державного служби зайнятості (Центрального апарату) від 06.12.2018 №151, яким передбачено форми звітності в якій передбачено окремими графами виплата допомоги, стипендії рядки (КЕКВ та/або ККК) 2710, 2720 та 2730, суд зазначає, що апелянт не вказує, яким чином зазначення у формі звітності саме графи стипендія, яка не містить будь-які дані про виплату, є підставою для виплати ОСОБА_1 стипендії.

Крім того, вищезазначеними наказами, затверджені лише форми звітності, при цьому дана форма звітності взята із додатків фінансової звітності, які зазначені у наказі Міністерства фінансів України від 24.01.2012 р. № 44, та є однакою для розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також організацій, що фінансуються фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Що стосується посилання апелянта на ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Таким чином, приписи наведеного вище Закону України не регулюють питання нарахування та виплати стипендії безробітному на час професійного навчання.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року по справі №440/18136/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 20.07.2023 року.